Справа № 643/11052/25
Провадження № 1-кс/643/3758/25
07 липня 2025 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62024170020007255 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України,-
03.07.2025 на адресу суду надійшло вказане клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62024170020007255 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України, у якому заявник просить: зняти арешт з майна, а саме: мобільний телефон iPhone в чохлі темно-синього кольору, мобільний телефон iPhone у чохлі золотого кольору та повернути вказане майно йому.
В обґрунтування клопотання заявник вказує, на те, що ухвалою Московського районного суду в м. Харкові від 21.01.2025 накладено арешт на майно у межах кримінального провадження №62024170020007255 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України. Мобільні телефони, на які було накладено арешт, які належать заявнику на праві власності, були перевірені слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві та повернуті йому на відповідальне зберігання. З врахуванням наведеного, вважає, що підстав для подальшого арешту вказаного майна не вбачається, тому просив скасувати арешт та повернути йому майно.
Заявник у судове засідання не з'явився, до його початку подав заяву, у якій просив розгляд клопотання проводити без його участі, клопотання підтримав, просив скасувати арешт майна, з підстав, викладених у клопотанні.
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_4 , у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження №62024170020007255 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України, у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, зазначив, що вказані мобільні телефони були оглянуті. Під час огляду не було встановлено інформацію, яка б стосувалась даного досудового розслідування, у зв'язку з чим, вказане майно може бути повернуто власнику. Одночасно, зазначив, що на даний час відсутні обставини для продовження накладення арешту на вищевказане майно, у зв'язку з чим, орган досудового розслідування не заперечує, щодо зняття арешту із мобільного телефону iPhone в чохлі темно-синього кольору та мобільного телефону iPhone у чохлі золотого кольору, які належать ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя дослідивши клопотання та надані докази, матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.
В провадженні слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві знаходиться кримінальне провадження №62024170020007255 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 21.01.2025 клопотання про арешт майна задоволено та накладено арешт на тимчасово вилучене в ході обшуку майно, а саме: мобільний телефон Iphone 11 Pro у прорезиненому чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_5 ; мобільний телефон Iphone у прорезиненому чохлі бірюзового кольору, який належить ОСОБА_5 ; грошові кошти у сумі 54150 грн та 40 доларів США, які належить ОСОБА_5 ; мобільний телефон Iphone у чохлі темно-синього кольору, який належить ОСОБА_3 ; мобільний телефон Iphone у чохлі золотого кольору, який належить ОСОБА_3 - вилучене 15.01.2025 в ході обшуку автомобіля Mersedes-Benz E-220 2021 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 .
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.
Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У справі, що розглядається, слідчим суддею встановлено, що арешт на майно накладено обґрунтовано, досудове розслідування, в межах якого було накладено арешт на майно, триває, при цьому, орган досудового слідства провів усі необхідні слідчі дії з вказаними мобільними телефонами, отже потреба у подальшому забезпеченні досудового розслідування, у вигляді арешту майна, відпала.
Слідчий суддя вважає, що втручання державного органу у право на мирне володіння майном повністю порушує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, тобто становить «особистий і надмірний тягар для особи».
Аналогічна позиція викладена ЄСПЛ у справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) (Article 50), Series A № 85, C. 16: «виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому він перебував», якби не було порушено його права, адже таким чином підкреслюється верховенство обов'язку відновлення status quo ante, а в рішенні від 31.10.1995 року у справі «Папамічалопулос та інші проти Греції» (Papamichalopoulos and Others v. Greece) (стаття 50), Series A № 330-B, суд застосував принцип restitutio in integrum та вказав, що виправлення здійсненого порушення повинне, по можливості, усунути усі наслідки незаконної дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію та застосувати в цих цілях всі можливі шляхи такого виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до порушення (див. рішення у справах «Маестрі проти Італії» [ВП] (Maestri v. Italy [ВП]), заява № 39748/98, п. 47, ECHR 2004-І; «Ассанідзе проти Грузії» [ВПl] (Assanidze v. Georgia [ВП]), заява № 71503/01, п. 198, ECHR 2004-ІІ; «Ілашку та інші проти Молдови та росії» [ВП], заява № 48787/99, п. 487, ECHR 2004-VII).
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає, що на теперішній час підстави для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту мобільного телефону iPhone в чохлі темно-синього кольору та мобільного телефону iPhone у чохлі золотого кольору, які належать ОСОБА_3 перестали існувати.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62024170020007255 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України, в його прохальній частині обґрунтоване і підлягає задоволенню.
Згідно до вимог п.9 ч.1 ст.309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а ухвала слідчого судді про скасування арешту майна (чи відмову у його скасуванні), постановлена за правилами ст.174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню. Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №569/17036/18 (провадження №51-598кмо19), від 10 травня 2019 року у справі №760/27555/18 (провадження №51-2210ск19), та у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №180/1462/17 (провадження №51-8790км18).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-29,98, 131-132,167,170-174,309,369-372,376КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62024170020007255 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.01.2025, справа №642/709/25, провадження №1-кс/642/347/25, на майно, яке належить ОСОБА_3 , а саме: мобільного телефону iPhone в чохлі темно-синього кольору та мобільного телефону iPhone у чохлі золотого кольору.
Зобов'язати слідчих слідчої групи у кримінальному провадженні №62024170020007255 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України повернути вказане майно його власнику ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1