Справа № 953/3514/25
н/п 2-а/953/222/25
07 липня 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 04.04.2025 о 01 год. 18 хв. працівниками поліції ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Того ж дня начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 було винесено Постанову №7052 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Наведеною постановою установлено, що позивачу 19.11.2024 було направлено повістку №1266937 на 09:00 годин 29.11.2024 року, для уточнення даних, але ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився. Зазначив, що під час винесення вказаної постанови він не мав можливості надавати пояснення та висловлювати свої заперечення, а також не міг користуватись правовою допомогою. Зазначив, що будь-яких повісток про необхідність з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 він не отримував, та про їх існування йому було не відомо. Зазначив, що постанова бла винесена без достатніх та належних доказів, свідків, засобів фіксації, позивачу не було надано право надавати пояснення, скористатися правовою допомогою адвоката. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Суд ухвалою від 15.04.2025 прийняв справу до розгляду, відкрив провадження та призначив її до розгляду, а також витребував копії матеріалів адміністративної справи, за результатом розгляду якої винесено постанову №7052 від 04.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, позивач у судове засідання не з'явився, від представника позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, представники відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явились. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило. Вимоги ухвали від 15.04.2025 про надання витребуваних матеріалів не виконано.
Зважаючи на те, що адміністративна справа з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, то суд вважає, що відповідач повідомлений про розгляд справи у строк, достатній для прибуття до суду для участі в судовому засіданні (ч.3 ст. 126 КАС України).
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.205 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку..
Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 майор ОСОБА_3 виніс постанову №7052 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до змісту цієї постанови, 19.11.2024 ОСОБА_1 було направлено повістку №1266937 з вимогою з'явитися 29.11.2024 на 09 годин 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_4 , для уточнення даних, проте ОСОБА_1 в призначений день не з'явився.
Своєю бездіяльністю громадянин порушив вимоги абзацу 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абзац 3 п. 1 Правил військового облік призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, абзац 2 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП не виявлено, обставиною, що пом'якшує відповідальність відповідно до статті 34 КУпАП визнано щире розкаяння громадянина. Відтак, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 мав встановлену третю групу інвалідності з 06.08.2024 по 01.09.2025 року.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Водночас, позивач заперечує факт його належного оповіщення.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, надав відповідачам можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України) зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_6 надати документи, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови.
Водночас відповідач не надав суду ані відзиву на позов, ані витребуваних документів.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 (докази надсилання повідомлення, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо). Однак жодного доказу щодо належного оповіщення позивача відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного оповіщення про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
Крім того, суд зазначає, що згідно з оскаржуваною постановою повістка була направлена позивачу для уточнення даних. Однак в оскаржуваній постанові не наведено, які саме дані необхідно було уточнити.
Разом з тим, суд зауважує, що постанова винесена з порушенням строку накладення адміністративного стягнення, визначеного ст. 38 КУпАП, однак враховуючи, що судом не встановлено події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відсутні підстави для закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не має статусу юридичної особи, а є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд покладає стягнення судових витрат зі сплати судового збору на ІНФОРМАЦІЯ_7 , що також є співвідповідачем у цій справі.
З постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 вбачається, що за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення підлягає застосуванню судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605 грн. 60 коп. станом на 01.01.2025.
Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову № 7052 від 04.04.2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіндер В.А.