Справа № 638/11922/25
Провадження № 1-в/638/648/25
07 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова клопотання начальника ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_4 про приведення вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог ЗУ № 3886-ІХ від 18.07.2024, ст. 74 КК України, -
встановив:
Начальник ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» звернувся до Шевченківського районного суду м.Харкова із клопотанням, в якому просить привести вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог ЗУ № 3886-ІХ від 18.07.2024, ст. 74 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначає, що в державній установі «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» відбуває міру покарання засуджений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 15 квітня 2024 року Орджонікідзевським районним судом міста Харкова за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворим покаранням, менш суворого, призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 27.10.2023, призначено обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Призначено ОСОБА_5 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України покарання у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі.
Строк відбування призначеного покарання рахувати з 11.01.2024 року.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили без змін.
Ухвалою від 29 квітня 2024 року Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, керуючись ст. 379 КПК України, виправлено описку допущену у вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.04.2024 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 70, ст. 71 КК України, та призначено йому покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі, вірно вказавши дату народження ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Початок строку: 11 січня 2024 року.
Кінець строку: 11 березня 2029 року.
Відповідно до мотивувальної частини вироку від 15 квітня 2024 року Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_5 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням і інше приміщення, вчинене повторно та в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України, а саме 1 епізод: - 11.01.2024 на суму 987 грн. 55 коп.
Відповідно до положення ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-IX) особа піддається адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу IV Податкового кодексу України, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на: - 01.01.2024 становить 3 028 грн. Таким чином дії ОСОБА_5 за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15 квітня 2024 року слід кваліфікувати за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як дрібне викрадення чужого майна.
Прокурор проти задоволення не заперечував.
Представник установи виконання покарань та ОСОБА_5 клопотання підтримали, просили задовольнити.
Вивчивши матеріали клопотання та надані документи, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 13 ч.1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 539 КПК України орган або установа виконання покарань має право на звернення до суду із питаннями, які виникають під час виконання вироку, у випадках встановлених законом, зокрема подання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, до статті 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» були внесені зміни та передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян за ч.1 ст.51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ч. 2 ст.51 КУпАП.
Відповідно до мотивувальної частини вироку від 15 квітня 2024 року Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_5 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням і інше приміщення, вчинене повторно та в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України, а саме 1 епізод: - 11.01.2024 на суму 987 грн. 55 коп.
Відповідно п. 5 підрозділу 1 розділу XX ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (розмір, якої дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
На 01.01.2020 року становить 2027 гривень, на 01.01.2021 року становить 2481 гривню, на 01.01.2022 року - 2600 гривень, на 01.01.2023 року - 2684 гривні, на 01.01.2024 року - 3028 гривень.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян станом на 01.01.2020 року дорівнює 2027 гривень, на 01.01.2021 року дорівнює 2481 гривню, на 01.01.2022 року - 2600 гривень, на 01.01.2023 року - 2684 гривні, на 01.01.2024 року - 3028 гривень, що перевищує вартість майна, яким заволодів ОСОБА_6 при вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2, 3 ст.185 КК України, за яким він був засуджений.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, до набрання вказаним Законом чинності.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягають негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З огляду на викладене, після внесення змін Законом України №3886-IX до законодавства України про адміністративні правопорушення, діяння, вчинено ОСОБА_5 перестало бути кримінально караним, тому суд приходить до висновку, що клопотання установи виконання покарання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а засудженого слід негайно звільнити від призначеного покарання згідно з вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року за епізодом, який мав місце 11.01.2024 на підставі частини другої статті 74 КК України як особу, що засуджена за діяння, караність якого законом усунута.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Зі змісту абз. 1 ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України слідує, що передбачені п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України питання, які виникають під час виконання вироку, вирішуються судом, який його ухвалив, у тому числі за поданням органу або установи виконання покарань.
Частиною третьою зазначеної статті визначено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається суддею одноособово.
Окремі роз'яснення стосовно питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, зокрема щодо роз'яснення суті сумнівів та протиріч, які виникають при виконанні вироку, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.1990 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків».
Зі змісту пункту 12 цієї Постанови слідує, що до інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, можуть бути віднесені питання, які не порушують суть вироку і не погіршують становище засудженої особи. У такому порядку не можуть бути розглянуті питання, що звужують або розширюють обсяг обвинувачення, стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації кримінальних правопорушень, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Судом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15 квітня 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворим покаранням, менш суворого, призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 27.10.2023, призначено обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Призначено ОСОБА_5 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України покарання у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі.
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15 квітня 2024 року, суд вважає за необхідне виключити з вироку Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15 квітня 2024 року, посилання на приписи ст. 71 КК України. Визначити остаточний строк до відбуття засудженому ОСОБА_5 за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15 квітня 2024 року у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.372, 354, 537, 539 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання начальника ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_4 - задовольнити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - негайно звільнити від призначеного покарання за епізодом від 11.01.2024 на підставі ст.74 КК України у зв'язку із усуненням кримінальної караності діяння.
Виключити з вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року посилання на приписи ст. 71 КК України.
Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворим покаранням, менш суворого, призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 27.10.2023, вважати призначеним обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів із дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали 07 липня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1