20.12.07р.
Справа № А11/494-07
За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до дочірнього підприємства Дніпродзержинського спеціалізованого управління №446 закритого акціонерного товариства "Дніпроелектромонтаж", м. Дніпродзержинськ
про стягнення 10 282, 79 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники сторін:
Від позивача: Григорук О.О., довіреність №03-06/0994 від 08.08.07р., провідний спеціаліст
Від відповідача: Бірюков С.В., довіреність від 21.11.07р., юрист
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ звернулось з позовом до суду про стягнення з дочірнього підприємства Дніпродзержинського спеціалізованого управління №446 закритого акціонерного товариства "Дніпроелектромонтаж", м. Дніпродзержинськ 9 719, 23 грн. господарської санкції та 563, 56 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підприємстві відповідача яке використовує найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів в 2006р. була менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в зв'язку з чим останній відповідно до ст. 20 цього Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Також відповідач зазначає, що невиконання органами на які покладено завдання по працевлаштуванню інвалідів своїх обов'язків виключає відповідальність підприємства у вигляді штрафних санкцій у зв'язку з відсутністю вини.
У судовому засіданні від 22.11.07р. оголошувалась перерва до 20.12.07р.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови (ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2006 рік, що залучено позивачем до матеріалів справи, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 52 працівника, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон) становить 2 робоче місце, тоді як фактично було зайнято 1 робоче місце.
Згідно ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, (далі-Положення), затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 року №314, визнано, що робоче місце інваліда -це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п.5).
П.14 Положенням встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Частиною першою ст.18 Закону і п.10 Положення, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з врахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а створення робочих місць має відбуватися з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними ст.18 Закону.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав суду доказів того, що на підприємство відповідача направлялись пропозиції про працевлаштування інвалідів, або інваліди самі звертались до дочірнього підприємства Дніпродзержинського спеціалізованого управління №446 закритого акціонерного товариства "Дніпроелектромонтаж", м. Дніпродзержинськ з метою працевлаштування, а їм було в цьому відмовлено.
З огляду на викладене у господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, ст.ст. 94, 121, 160-163, 167, 186, 254, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України, господарський суд, -
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.Ф. Мельниченко