07 липня 2024 року
м. Київ
справа № 583/6033/24
провадження № 51-2201ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 20 травня 2025 року,
встановив:
Зі змісту наданих Суду копій судових рішень убачається, що ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2025 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_4 про перегляд вироку Охтирського районного суду Сумської області від 30 червня 1999 року щодо нього за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 20 травня 2025 року вказану вище ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Викладені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до твердження про порушення вимог статей 404, 419, 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційним судом, який не надав оцінки викладеному в апеляційній скарзі ОСОБА_4 доводу про те, що місцевий суд безпідставно розглянув заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами як заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, та дійшов безпідставного висновку про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_4 , мають бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою або ухвалою про закриття кримінального провадження, оскільки закон не передбачає, що нововиявлені обставини мають встановлюватися у вказаний спосіб.
ОСОБА_4 наполягає, що у дотримання вимог п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК у відповідній заяві він вказав ті нововиявлені обставини, які не були відомі йому та суду при ухвалені судового рішення, які доводять неправильність вироку. Натомість апеляційний суд не встановив того, що вказані як нововиявлені обставини були відомі ОСОБА_4 чи суду при постановлені вироку, що вони не доводять неправильність вироку.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно вказав, що доводи апеляційної скарги були предметом ретельного розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, хоча в поданій ним апеляційній скарзі був лише один довід і він не міг розглядатись іншими судами раніше, що свідчить про фальсифікацію судового рішення.
Також ОСОБА_4 звертає увагу, що сторонами судового провадження не надано заперечень на його апеляційну скаргу.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та зміст наданих копій судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
З наданих Суду копій судових рішень вбачається, що 02 грудня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Охтирського районного суду Сумської області від 30 червня 1999 року. Свої вимоги ОСОБА_4 мотивував тим, що з постанови місцевого суду від 10 березня 1999 року про розгляд клопотання прокурора вбачається, що мотиви про направлення ОСОБА_4 на судово-психіатричну експертизу суддею ОСОБА_5 є надуманими та переслідували інші цілі, тому такі дії судді викликають сумнів у його неупередженості та є доказом його особистої зацікавленості в результатах провадження, що могло вплинути на правильність вироку суду. Вказані обставини ОСОБА_4 вважав нововиявленими і такими, що перешкоджали чи могли перешкоджати суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції залишив заяву ОСОБА_4 без задоволення, обґрунтував своє рішення тим, що обставини, на які посилається ОСОБА_4 , не встановлені вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою або ухвалою про закриття кримінального провадження, ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру, як це передбачено ч. 4 ст. 459 КПК, а фактично зводяться до оскарження вироку з питань його неправильності і неповноти та вирішення питань про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні і їх переоцінку. Будь-яких інших обставин, що могли вплинути на судове рішення та бути підставою перегляду вироку суду за нововиявленими чи виключними обставинами, заявником не наведено. Обставини, на які посилається ОСОБА_4 , не є нововиявленими у розумінні положень ст. 459 КПК.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, де заперечив правильність висновків місцевого суду і навів доводи, які є аналогічними в цій частині з тими, що наведені в касаційній скарзі щодо допущених місцевим судом порушень.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 20 травня 2025 року залишив вищевказану ухвалу місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення, навів належні мотиви постановленого рішення та відповідне обґрунтування.
Щодо оцінки доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із того, що нововиявленими обставинами в розумінні КПК є такі обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи, але не були та не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.
Стверджуючи про обставини, зазначені в п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК, як то штучне створення, підроблення доказів, необхідно надати суду відповідні процесуальні рішення, якими такі факти встановлено (вирок суду, що набрав законної сили, постанова про закриття кримінального провадження).
У разі, коли йдеться про обставини, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК, необхідно навести відомості про факти, які не були відомі суду. Нововиявлені обставини неможливо виявити в матеріалах кримінального провадження, оскільки вони не відображені в них внаслідок того, що були невідомими суду під час судового розгляду. Такі обставини виявляють уже після набрання судовим рішенням законної сили і тому вони потребують самостійного дослідження. Обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність ухваленого судом рішення по суті. Не виключається підтвердження таких обставин відповідними процесуальними рішеннями (вирок суду, що набрав законної сили, постанова про закриття кримінального провадження), з огляду на що не можна вважати оскаржене судове рішення безпідставним з таких мотивів.
Тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК, має здійснюватися в системному зв'язку і з іншими положеннями КПК, насамперед з положеннями ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При цьому, процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах, досліджених судом, зокрема і процесуальних рішень суду, які є підґрунтям до отримання висновків експерта, і в цьому контексті предметом дослідження сторін та, за наявності відповідних процесуальних приводів, судів наступних інстанцій.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04, пункт 43). Вказаний принцип вимагає не ставити під сумнів остаточне судове рішення, передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру, серед яких і нововиявлені обставини у розумінні ст. 459 КПК.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що доводи заявника фактично зводяться до оскарження вироку з питань його неправильності і неповноти та вирішення питань про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні і їх переоцінку, зокрема постанови суду про призначення експертизи, про яку було відомо як місцевому суду, так і суду апеляційної інстанції, який переглядав вирок, у зв'язку з чим обставини, на які посилається ОСОБА_4 , не можна визнати нововиявленими в аспекті положень ст. 459 КПК.
Крім того, сторона захисту не вказує, що була позбавлена можливості представити під час судового розгляду та апеляційного перегляду свої доводи та міркування з приводу обґрунтованості ухвалених в суді першої інстанції процесуальних рішень, зокрема щодо призначення та проведення судово-психіатричної експертизи, водночас не обґрунтувала, що судам, які здійснювали розгляд кримінального провадження по суті висунутого обвинувачення, не було відомо про відповідну постанову суду.
Апеляційний суд небезпідставно виходив із того, що, розглянувши заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції встановив, що вказані ОСОБА_4 обставини не можна вважати нововиявленими у розумінні положень ст. 459 КПК, оскільки доводи заявника щодо упередженості суду через викладені ним у постанові від 10 березня 1999 року мотиви про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. При цьому вирок суду був переглянутий в апеляційному порядку, набрав законної сили і був звернутий до виконання у встановлений законом спосіб, з огляду на що не можна вважати необґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в судах відповідних інстанції.
Відхиляючи наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_4 доводи про те, що експертиза відносно нього була призначена суддею, який був упереджений, апеляційний суд вірно зазначив про їх необґрунтованість, оскільки таких обставин під час розгляду справи по суті в судах першої та апеляційної інстанцій встановлено не було, а обставини, на які посилається ОСОБА_4 , не є нововиявленим в розумінні ст. 459 КПК.
Отже, доводи ОСОБА_4 фактично зводяться до обґрунтування підстав до повторного дослідження доказів та їх оцінки, що суперечить положенням розділу 34 КПК, ст. 7 КПК щодо такої засади кримінального провадження як верховенство права, яке включає принцип юридичної визначеності, відповідно до якого жодна із сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового судового рішення.
З ухвал місцевого та апеляційного суду не вбачається, що обставини, на які посилається ОСОБА_4 , суди розглядали не за правилами оцінки нововиявлених, а виключних обставин, з огляду на що Суд відхиляє відповідні доводи як необґрунтовані.
Посилання ОСОБА_4 на те, що сторонами судового провадження не подано заперечень на його апеляційну скаргу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки подати такі заперечення є правом, а не обов'язком сторони, і такі доводи не можуть бути сприйняті як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в аспекті застосування приписів статей 412, 438 КПК.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419, 459, 462 КПК.
З огляду на викладене, Суд доходить висновку, що у поданій касаційній скарзі не наведено доводів, які би свідчили, що у даному провадженні було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, з огляду на що у відкритті касаційного провадження на підставі приписів п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 20 травня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3