07 липня 2025 року
м. Київ
справа № 212/5553/25
провадження № 51-2548впс25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши подання Дніпровського апеляційного суду про направлення кримінального провадження (справа № 212/5553/25) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК), з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
встановив:
До Верховного Суду в порядку, передбаченому ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), надійшло вказане вище подання апеляційного суду, обґрунтоване тим, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, яке надійшло до Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, непідсудне цьому суду, оскільки це кримінальне правопорушення хоча і розпочато в м. Сіверськ Бахмутського р-ну Донецької обл., проте його вчинення закінчено в момент прибуття ОСОБА_4 до військової частини в АДРЕСА_1 .
Учасників провадження повідомлено про час та місце розгляду подання, однак для розгляду вони не прибули, що не перешкоджає вирішенню питання.
Перевіривши наведені обґрунтування, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що зазначене подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 34 КПК, передбачено, що кримінальне провадження передається на розгляд до іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що воно надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Приписами ч. 1 ст. 32 КПК визначено, зокрема, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який надалі продовжено до 07 серпня 2025 року.
Особливий режим судового розгляду в умовах воєнного стану врегульовано, у тому числі ст. 615 КПК за змістом ч. 9 якої (у редакції Закону України № 2462-IX від 27 липня 2022 року, який набрав чинності 25 серпня 2022 року) під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до наявних у Суду матеріалів обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42024052210001409 за обвинуваченням ОСОБА_4 надійшов до Покровського районного суду м. Кривого Рогу. Судовий розгляд у зазначеному провадженні не розпочато.
Підставою кримінальної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 2 КК є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Як неодноразово вказував Верховний Суд, приписи ч. 1 ст. 32 КПК застосовуються у взаємозв'язку з положеннями ст. 6 КК.
За принципами дії закону України про кримінальну відповідальність в просторі, визначеними в ст. 6 КК, кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
Отже місцем вчинення кримінального правопорушення є місце, де воно було почато, продовжено, закінчено або припинено.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК.
Зі змісту формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, вбачається, зокрема, що 12 березня 2024 року ОСОБА_4 в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби в м. Сіверськ Бахмутського р-ну Донецької обл. та проводив час на власний розсуд у спосіб, не пов'язаний із проходженням військової служби та виконанням обов'язків військової служби, до 24 квітня 2025 року, коли самостійно повернувся на військову службу та повідомив про намір далі її проходити.
З огляду на зазначене вище, місцем вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, є територія, де ОСОБА_4 12 березня 2024 року самовільно залишив місце служби, що належить до територіальної юрисдикції Бахмутського міськрайонного суду Донецької області.
Водночас колегія суддів зауважує, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3707/0/15-24 змінено територіальну підсудність судових справ Бахмутського (Артемівського) міськрайонного суду Донецької області (у зв'язку з неможливістю цим судом здійснювати правосуддя під час воєнного стану) - Покровському (Жовтневому) районному суду м. Кривого Рогу.
Також Верховний Суд вважає за необхідне вказати, що приписами ч. 9 ст. 615 КПК передбачено альтернативну підсудність кримінальних проваджень, а саме - суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншому суду, визначеному в порядку, передбаченому законодавством.
Отже, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 надійшло до суду, визначеного в порядку, передбаченому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (ч. 7 ст. 147 цього Закону), а саме Покровського (Жовтневого) районного суду м. Кривого Рогу.
До того ж Суд вважає за необхідне зазначити, що твердження апеляційного суду про те, що кримінальне правопорушення закінчено в момент прибуття ОСОБА_4 до військової частини в АДРЕСА_1 є лише припущенням, оскільки в обвинувальному акті не міститься відомостей щодо конкретного місця (адміністративно-територіальної одиниці - району), де було припинено кримінальне правопорушення.
Ураховуючи викладене, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду не встановив підстав для направлення кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а отже подання апеляційного суду необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. 34, ч. 9 ст. 615 КПК, Верховний Суд
постановив:
Подання Дніпровського апеляційного суду про направлення кримінального провадження (справа № 212/5553/25) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судівзалишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3