5 червня 2025 року
м. Київ
Справа № 369/5957/23
Провадження № 61-4282ск25
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Тимошенко Наталія Михайлівна (далі - адвокат),
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року
у справі за позовом скаржниці до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - державного реєстратора Гореницької сільської ради Бучанського району Київської області Софіна Андрія Васильовича (далі - державний реєстратор), приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни та Соснової Ірини Володимирівни - про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про реєстрацію права власності та
1. 2 квітня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.
3. Оскільки касаційна скарга не відповідає низці вимог ЦПК України, її слід залишити без руху.
(1) Щодо підстав касаційного оскарження
4. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Скаржниця такі підстави не конкретизувала.
4.1. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
(1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України);
(2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
(3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
(4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
4.2. За змістом наведених приписів особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).
4.3. Скаржниця у касаційній скарзі зазначила, що суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання адвоката про виклик і допит свідків та клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи. Належного пояснення того, у чому полягала саме необґрунтованість відмови суду у задоволенні цих клопотань, і чому така відмова позбавила можливості встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, немає. Тому скаржниця має конкретизувати підставу касаційного оскарження.
(2) Щодо дотримання принципу рівності
5. За змістом пункту 7 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет (речення перше пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
5.1. Скаржниця додала до касаційної скарги, зокрема, ордер про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з доданими до нього матеріалами, квитанцію про сплату судового збору. Однак не додала копії цих документів для інших учасників справи.
5.2. ЦПК України не передбачає для особи, яка оскаржує судові рішення, можливості визначати, які матеріали, що додаються до касаційної скарги, не надавати іншим учасникам справи. Більше того, якби скаржниця подала касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами в електронній формі через електронний кабінет, інші учасники справи, які мають такий кабінет, теж не були б обмежені у можливості ознайомлення з відповідними додатками. Тому скаржниця має подати копії всіх додатків до касаційної скарги для інших учасників справи.
(3) Щодо сплати судового збору
6. Скаржниця додала до касаційної скарги квитанцію про сплату 2 квітня 2025 року 26 840,00 грн судового збору. Розмір сплаченого нею судового збору суду не пояснила.
6.1. До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
6.2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
6.3. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
6.4. За змістом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
6.5. За змістом підпунктів 1 і 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий мінімум згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» із 1 січня 2023 року становив 2 684,00 грн.
6.6. У квітні 2023 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 47571420 від 1 липня 2019 року, номер запису про право власності 32200774, згідно з яким за ОСОБА_4 зареєстрували право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок АДРЕСА_1 );
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 47571632 від 1 липня 2019 року, номер запису про право власності 32200968, згідно з яким за ОСОБА_3 зареєстрували право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок АДРЕСА_2 );
- визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку № 106-Б від 18 червня 2021 року, який посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М.;
- скасувати відповідний запис про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку № 106-В, від 18 червня 2021 року, який посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М.;
- скасувати відповідний запис про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку № 106-Б від 5 червня 2023 року, який посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соснова І. В.;
- скасувати відповідний запис про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку № 106-В від 5 червня 2023 року, який посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соснова І. В.;
- скасувати відповідний запис про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_2 ;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 у власність скаржниці будинок АДРЕСА_2 .
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд погодився з цим рішенням і залишив його без змін. Скаржниця оскаржила судові рішення в цілому, тобто щодо десяти вимог немайнового характеру й однієї вимоги
6.7. У разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи (абзац перший частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
6.8. Точний розмір судового збору скаржниця має розрахувати самостійно на підставі документів, які можуть підтвердити дійсну вартість будинку № 106, за формулою: ((вартість будинку № 106 х 1 %) + (2 684,00 грн х 0,4 х 10 вимог немайнового характеру)) х 200 %.
6.9. За відсутності таких документів - сплатити судовий збір у максимальному розмірі: (2 684,00 грн х 5 + 2 684,00 грн х 0,4 х 10 вимог немайнового характеру) х 200 % = 48 312,00 грн за подання касаційної скарги. Оскільки скаржниця сплатила 26 840,00 грн, то в наведеному випадку повинна буде доплатити 21 472,00 грн судового збору.
6.10. Реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 (Касаційний цивільний суд), справа № 369/5957/23.
6.11. Скаржниця має надати суду документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному за законом, із такою кількістю його копій, яка відповідає кількості інших учасників справи (пункти 1 і 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
(4) Щодо строку на усунення недоліків касаційної скарги
7. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК України). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
7.1. Для усунення вказаних в ухвалі недоліків Верховний Суд встановлює десятиденний строк з дня її вручення адвокату або скаржниці. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржниці.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 392, 393 ЦПК України,
1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - державного реєстратора Гореницької сільської ради Бучанського району Київської області Софіна Андрія Васильовича, приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни та ОСОБА_7 - про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про реєстрацію права власності.
2. Встановити для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Д. А. Гудима