Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/834/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Задорожний К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла" (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 184), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 4).
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
не з'явились
Позивач - ОСОБА_1 , м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла", м. Харків, в якому просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла" надати ОСОБА_1 інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , як колишньому учаснику ТОВ "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла" з наданням обґрунтованого розрахунку вартості його частки та засвідчених копій документів, які були використані при такому розрахунку вартості частки. Також просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 18.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/834/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16 квітня 2025 року об 11:15 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент реєстрації Харківської міської ради, м. Харків.
Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.
У судове засідання 02.07.2025 представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Надав до суду клопотання про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн (вх. № 15460).
Відповідач правом на участь у розгляді даного спору не скористався, відзив на позов не надав, позовні вимоги не спростував. Про час та місце розгляду даного спору повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла" ухвали суду про відкриття провадження у справі від 18.03.2025 та інших ухвал суду.
Представник третьої особи у судове засідання 02.07.2025 не з'явився, про час та місце розгляду даного спору повідомлений належним чином.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (позивач) був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла", ідентифікаційний код: 37578286 (відповідач, ТОВ «ТЦРПВ») в період з 21.09.2011 по 07.08.2024.
06.08.2024 ОСОБА_1 від імені якого діяла ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, засвідченої Петром Кришко, доктором юридичних наук, доктором філософії, нотаріусом міста Братислава, Словацька республіка, 28.06.2024, серійний номер книжки зі зразками підписів О 559368/2024, апостіль підтверджено у м. Братислава 28.06.2024 регіональним судом у Братиславі за № 1KVO 1601/2024 було складено заяву, яка адресована компетентним органам, державному реєстратору, ТОВ «ТЦРПВ» та у якій повідомлялось про прийняття ним рішення про вихід зі складу учасників ТОВ «ТЦРПВ».
Вказана заява посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ганшиною О.Ю. 06.08.2024, реєстровий № 1581. Державна реєстрація зазначених змін до відомостей про юридичну особу, 07.08.2024, реєстраційний запис № 1004801070021049576.
Заява ОСОБА_1 , посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ганшиною О.Ю. 06.08.2024, реєстровий № 1581, була направлена на адресу відповідача, що підтверджується накладною № 6100700010089 від 13.08.2024.
Відповідачем заява ОСОБА_1 була отримана 29.08.2024, що підтверджується повідомленням про вручення та роздруківкою з сайту Укрпошти, якою повідомлялось про прийняття позивачем рішення про вихід зі складу учасників відповідача, з проханням відповідача повідомити про вартість частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого розрахунку, не пізніше 30 днів з дня отримання заяви 01.12.2021, а також протягом 1 календарного року з дня коли стало відомо або мало стати відомо відповідачу про вихід зі складу учасників позивача, сплатити вартість частки, розмір якої складає 30 % статутного капіталу відповідача.
07.08.2024 суб'єктом державної реєстрації Приватним нотаріусом Ганшиною О.Ю. проведено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про засновників (учасників) ТОВ «ТЦРПВ» та виключено ОСОБА_1 зі складу учасників товариства, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Так, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.10.2024 та на 13.01.2025 єдиним учасником ТОВ «ТЦРПВ», розмір статутного капіталу якого складає 126 000,00 грн, є ОСОБА_3 , розмір частки засновника (учасника): 126 000,00 грн.
Таким чином, з дня державної реєстрації виходу з товариства - 07.08.2024 позивач є таким, що вийшов зі складу учасників ТОВ «ТЦРПВ».
На момент виходу позивача зі складу учасників позивачем в повному обсязі сплачено вартість частки в статутного капіталу ТОВ «ТЦРПВ», заборгованість учасників з оплати частки в статутному капіталі була відсутня.
Відповідно до фінансової звітності малого підприємства ТОВ «ТЦРПВ» за 2011 рік, на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023, яку було надано Головним управлінням ДПС у Харківській області на адвокатський запит, у відповідача відсутній неоплачений капітал, як станом на початок звітного періоду, так і на кінець кожного зі звітних періодів (рядок 360 фінансової звітності за 2011рік та рядки 1425 фінансової звітності на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023).
Фінансова звітність малого підприємства ТОВ «ТЦРПВ» за 2011 рік, на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та квитанції до прибуткових касових ордерів в повній мірі підтверджує відсутність заборгованості учасників зі сплати часток в статутному капіталі відповідача
Ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Як вказує позивач, у відповідача на підставі положень ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виник обов'язок повідомити позивачу, як колишньому учаснику, вартість його частки, визначену станом на день, що передував дню подання ним відповідної заяви, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, строк виконання якого настав.
Проте, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не виконав свої зобов'язання щодо надання позивачу, як колишньому учаснику товариства, інформації щодо вартості частки, що підлягає виплаті колишньому учаснику відповідача, обґрунтованого розрахунку та копій документів, які були використані при розрахунку вартості частки.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.
Відносини щодо порядку надання інформації та документів фінансової звітності необхідних для визначення вартості частки колишнього учасника ТОВ врегульовані Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 %, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
Як вже було зазначено вище, 07.08.2024 суб'єктом державної реєстрації Приватним нотаріусом Ганшиною О.Ю. проведено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про засновників (учасників) ТОВ «ТЦРПВ» та виключено ОСОБА_1 зі складу учасників товариства, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Таким чином, з дня державної реєстрації виходу з товариства - 07.08.2024 позивач є таким, що вийшов зі складу учасників ТОВ «ТЦРПВ».
Ч. 6, 11 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установлено, що не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Товариство зобов'язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
Зі змісту наведених норм вбачається, що надання відповідної інформації та документів є обов'язком товариства, безпосередньо визначеним Законом. Відповідно, у разі ненадання товариством документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки колишнього учасника, звернення з позовом про їх надання є належним та ефективним способом захисту права такого колишнього учасника бути обізнаним із підставами визначення товариством вартості частки, що буде йому виплачена у зв'язку з виходом з товариства, або ж для перевірки справедливості вже отриманої ним виплати.
Також суд зазначає, що право отримання відповідної інформації може не завжди реалізовуватися колишнім учасником товариства в площині існування досудового чи судового спору щодо стягнення вартості частки, а може здійснюватися і у випадках коли будь-який спір щодо розміру частки чи факту її виплати відсутній, якщо колишній учасник має намір спрогнозувати суму частки, що буде виплачуватись йому товариством у майбутньому, або ж перевірити здійснений товариством розрахунок вартості частки, що виплачена чи виплачується.
При цьому, суд враховує, що ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить переліку підстав, за наявності яких товариство має право відмовити колишньому учаснику у наданні йому інформації про вартість його частки та відмовити у доступі до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
Відповідно до ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Ст. 5 ЗУ "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Спонукання в судовому порядку відповідача до виконання його обов'язку шляхом вчинення дій - надання відповідної інформації - відповідно до ст. 116 ЦК України та 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" є належним та ефективним способом захисту права колишнього учасника господарського товариства на отримання документів фінансової звітності та про вартість належної колишньому учаснику частки, її обґрунтованого розрахунку та необхідних для його здійснення документів, оскільки до виконання товариством цього обов'язку колишній учасник позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення вартості частки, яка (вартість) йому невідома і яку він не зможе обґрунтувати посиланням на необхідні для її визначення документи.
Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 3 липня 2024 року у справі № 911/2850/22.
З урахуванням вимог чинного законодавства та встановлених судом обставин направлення позивачем 13.08.2024 відповідачу заяви про вихід зі складу учасників товариства з наданням йому інформації про вартість частки, що підлягає виплаті колишньому учаснику товариства, обґрунтованого розрахунку та копій документів, які були використані при розрахунку вартості такої частки, відповідач зобов'язаний був надати позивачу відповідні інформацію та документи.
Доказів надання відповідачем позивачу інформації та документів фінансової звітності, необхідних для визначення вартості частки колишнього учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла" суду не надано.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства України, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобов'язання відповідача надати позивачу інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , як колишньому учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла" з наданням обґрунтованого розрахунку вартості його частки та засвідчених копії документів, які були використані при такому розрахунку вартості частки.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19 червня 2025 року у cправі № 910/8150/24.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є законодавчо обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Дослідивши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги, позивачем надано до суду:
- договором № 04/12-01 від 04.12.2024 про надання правничої допомоги;
- детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та понесених витрат за договором № 04/12-01 від 04.12.2024, в якому наведено перелік наданих адвокатом послуг.
- платіжною інструкцією від 06.12.2025 № 675095318;
- платіжною інструкцією від 26.06.2025 № 2.196132465.1;
- банківською випискою від 06.12.2024;
- банківською випискою від 26.06.2025.
З наданих заявником доказів вбачається, що у зв'язку із розглядом справи № 922/834/25, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу - є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно зі ст. 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Крім того, у зазначеній вище постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено також правову позицію, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідачем заперечень стосовно заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу, до господарського суду надано не було.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Отже, дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі № 922/834/25 у розмірі 10 000, 00 грн.
Враховуючи вищевикладене, на підставі приписів ст. 129 ГПК України, на відповідача покладаються понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст. 2, 46, 50, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 126, 129, 165, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла" (ідентифікаційний код 37578286; 61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 184) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; відомості про дату народження відсутні) інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , як колишньому учаснику Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла", з наданням обґрунтованого розрахунку вартості його частки та засвідчених копії документів, які були використані при такому розрахунку вартості частки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла" (ідентифікаційний код 37578286; 61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 184) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; відомості про дату народження відсутні) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 (десять тисяч) грн та судовий збір в сумі 2 422, 40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; відомості про дату народження відсутні);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промислового вузла" (ідентифікаційний код 37578286; 61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 184);
Третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 4).
Повне рішення складено 07.07.2025.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/834/25