02 липня 2025 рокуСправа № 921/391/24
у складі судді Чопка Ю.О.
розглянув заяву від 24.06.2025 боржника про відстрочку виконання рішення суду (вх.№4621 від 25.06.2025) у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ", проспект Георгія Гонгадзе, буд. 26, м. Київ;
до відповідача: Борщівського агротехнічного фахового коледжу, 48702, Тернопільська область, м. Борщів, вул. Грушевського, буд. 15
про стягнення 801265,41 грн.
За участю сторін, представників:
ТОВ "ОХОРОНА-СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ" - Павленко Святослав Олегович, адвокат;
Борщівського агротехнічного фахового коледжу - не прибув.
На розгляді Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА- СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ" до Борщівського агротехнічного фахового коледжу про стягнення заборгованості в сумі 801 265,41 грн, з яких: 780 494,29 грн - основний борг, 12 326,43 грн - інфляційні втрати, 8 444,69 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2024 у справі №921/391/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ОХОРОНА-СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ" задоволено, рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2024 у даній справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Постановлено стягнути з Борщівського агротехнічного фахового коледжу на користь ТОВ "ОХОРОНА- СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ" 780 494,29 грн основної заборгованості, 12 326, 43 грн інфляційних втрат, 8 444,69 грн 3% річних, 9 615,19 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 14 422,79 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 заяву представника ТОВ "ОХОРОНА-СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ" задоволено, постановлено стягнути з Борщівського агротехнічного фахового коледжу на користь позивача 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу .
13.05.2025 на виконання вищезазначених постанов суду апеляційної інстанції, господарським судом Тернопільської області видано відповідні накази .
24 червня 2025 року відповідачем подано заяву про відстрочення виконання судового рішення, відповідно до змісту якої заявник просить суд відстрочити виконання додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 в строк до 01.12.2025 року.
В обґрунтування поданої заяви коледж посилається на те, що є бюджетною організацією, здійснює фінансування згідно Кошторису видатків на установу на відповідний бюджетний рік та Помісячного пану використання бюджетних коштів.
У 2025 Кошторисом видатків передбачено фінансування закладу тільки захищені статті, що підтверджується Звітом про фінансові результати за І квартал 2025 року, випискою з рахунку УДК від 02.04.2025. Враховуючи отримання асигнувань лише для вчасної оплати за спожитий природний газ та електроенергію, сезонну діяльність коледжу, незадовільний майновий стан, розрахунки із боргами по заробітній платі, сплату податків, кредиторську заборгованість, військову агресію російської федерації проти України (що загалом має негативний вплив на економіку країни), зазначені обставини істотно ускладнюють виконання рішення суду.
У зв'язку із чим, останній, керуючись конституційним принципом обов'язковості виконання судових рішень, та за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду та роблять його неможливим, використовує своє право на можливість застосування визначених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України процесуальних інститутів, зокрема, відстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою від 25.06.20255 розгляд заяви про відстрочення виконання рішення у справі №921/391/24 призначено на 02.07.2025.
01.07.2025 позивач (стягувач) подав заперечення на заяву боржника (вх.№4788), в яких товариство заперечило щодо задоволення заяви боржника, посилаючись не те, що відсутність бюджетних асигнувань та складне фінансове становище не можуть бути безумовною підставою для надання відстрочення боржнику.
Представник боржника в судове засідання 02.07.2025 не з'явився хоча про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.
Представник стягувача в засідання прибув, підтримав подані суду заперечення (вх.№4788) від 01.07.2025. Просить в задоволенні заяви відмовити.
Дослідивши матеріали заяви Борщівського агротехнічного фахового коледжу та надані стягувачем заперечення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення у справі №921/391/24, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно частин 2, 3 ст. 331 ГПК України, заява про відстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.86 ГПК України.
Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Про відстрочення виконання судового рішення постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст.326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
При цьому, самі лише аргументи боржника без надання належних та допустимих доказів, не можуть бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; адже відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/8153/17).
Дослідивши надані відповідачем до заяви документи, суд не вбачає винятковість обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду у даній справі, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст.218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
До того ж, в ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Подібних висновків Європейський суд з прав дійшов у Справі "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91).
Крім того, заявником також не обґрунтовано і обставин щодо можливості фактичного виконання судового рішення після закінчення строку відстрочки виконання судового рішення.
Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення виконання, боржником суду також не надано.
Виходячи з вищенаведеного і керуючись статтями 74, 77, 79, 86, 331 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
Відмовити у Борщівському агротехнічному фаховому коледжу задоволенні заяви (вх..№ 4621) про відстрочення виконання додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №921/391/24 .
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України і може бути оскаржена в порядку та у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Ю.О. Чопко