30 червня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/330/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Юрчук Т.М.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК БЕТОН", 47751, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Підгородне, вул. Верхня Польова, буд. 9
до відповідача Приватного підприємства "Просперо Унум", 46007, м. Тернопіль, проспект Злуки, буд 25, кв. 185
про стягнення 162 860 грн заборгованості за поставку бетонної продукції та надання послуг доставки
За участі представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МК БЕТОН" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Просперо Унум" про стягнення 162 860 грн. заборгованості за поставку бетонної продукції та надання послуг доставки.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості поставленого позивачем товару та витрат понесених на його доставку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 03.06.2025 головуючим суддею для розгляду справи №921/330/25 визначено суддю Чопка Ю.О.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений строк в ухвалі від 09.06.2025 (про відкриття провадження у справі) не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/330/25 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання у даній справі призначено на 30.06.2025; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Представник позивача в судове засідання 30.06.2025 не з'явився, однак у поданій позовній заяві просив розглядати спір без участі його представника.
Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 30.06.2025 не забезпечив.
Рекомендоване повідомлення від 11.06.2025 зі штрихкодовим ідентифікатором №061025926150, яким на адресу відповідача направлялась копія ухвали від 09.06.2025, повернулось на адресу суду без вручення адресату, з відміткою підприємства зв'язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованого судом за запитом №1528679 станом на 30.06.2025, місцезнаходженням Приватного підприємства "Просперо Унум" є: 46007, м. Тернопіль, проспект Злуки, буд 25, кв. 185
Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.
Інформація про розгляд справи також була оприлюднена на офіційному сайті Господарського суду Тернопільської області.
Відсутність в учасників справи бажання подавати заяви по суті справи та не бажання брати участь в судових засіданнях (в т.ч. шляхом проведення відеоконференції) характеризує їх ставлення до результатів розгляду спору. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.
У судовому засіданні 16.06.2025 судом ухвалено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МК БЕТОН" на виконання усної домовленості передало, а Приватне підприємство "Просперо Унум" прийняло товарно-матеріальні цінності (Бетон) згідно видаткових накладних №470 від 09.04.2024 на суму 20 420,00 грн у т.ч. ПДВ, №495 від 12.04.2024 на суму 76 380,00 грн у т.ч. ПДВ, №694 від 30.05.2024 на суму 251 200,00 грн у т.ч. ПДВ, №873 від 01.07.2024 на суму 169 260,00 грн у т.ч. ПДВ.
Факт доставки підтверджується також товарно-транспортними накладними №01073 від 30.05.2024, №01069 від 30.05.2024, №00723 від 12.04.2024, №01080 від 30.05.2024, №00685 від 09.04.2024, №00729 від 12.04.2024, №01070 від 30.05.2024, №01071 від 30.05.2024, №01298 від 01.07.2024, №01305 від 01.07.2024, №01078 від 30.05.2024, №01302 від 01.07.2024, №01069 від 30.05.2024, №01303 від 01.07.2024, №1076 від 30.05.2024, №01079 від 30.05.2024, №01.07.2024 від 01.07.2024, №01299 від 01.07.2024, №01300 від 01.07.2024, та №01077 від 30.05.2024.
Зазначені видаткові та товарно-транспортні накладні підписані повноважними представниками сторін і скріплені їх печатками без зауважень.
За твердженням представника позивача, відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару на суму 333 980 грн і станом на день звернення до суду заборгованість складає 162 860 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань і стали підставою даного позову
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності з ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 181 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).
Згідно з ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.
Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до п. 2.3, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними позивач передав відповідачу товар, враховуючи вартість доставки, на суму 517 260 грн.
Наявні у матеріалах справи видаткові накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Надавши їм оцінку, судом встановлено факт укладання між сторонами договору у спрощений спосіб, адже видаткові накладні містять найменування товару, його ціну, реквізити позивача (постачальника), найменування відповідача (одержувача), підписи уповноважених осіб сторін та їх печатки.
Відповідно до ч.1 ст.173, ч.1 ст.193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що передача позивачем товару, його отримання відповідачем за видатковими накладними, часткова його оплата останнім свідчить про виникнення між сторонами правовідносин по договору поставки, який оформлявся у такий спосіб за кожною окремою передачею товару, що не суперечить приписам ст. 205 ЦК України.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України (постанови Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 916/73/19, від 26.01.2022 у справі № 911/2871/20).
Враховуючи викладене та, оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, з урахуванням ст.692 ЦК України відповідач, як покупець, був зобов'язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача. Тобто на наступний день після одержання товару. (Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У видаткових накладних, підписаних і скріплених печатками обох сторін, зафіксовано передачу і прийняття товару, та не вказано строку його оплати. А відтак, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на наведене, слід вважати, що зобов'язання по сплаті відповідачем за товар, переданий йому позивачем згідно з переліченими у позові видатковими накладними, виник на наступний день після дат оформлення відповідних видаткових накладних, згідно з якими товар був переданий відповідачу.
Судом у даній справі встановлено, що строк оплати товару є таким, що настав.
Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, повний розрахунок по оплаті вартості отриманого товару в строк визначений ст. 692 ЦК України, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 162 860 грн.
Доказів на підтвердження проведення повного розрахунку за отриманий товар у строк, обумовлений у ст. 692 ЦК України, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 162 860 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Просперо Унум", м.Тернопіль, проспект Злуки, буд. 25, квартира 185 (код 38984895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Бетон", Тернопільська область, Тернопільський район, село Підгородне, вул. Верхня Польова, будинок 9 (код 43633538) - 162 860 (сто шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. заборгованості і 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Наказ видати.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 7 липня 2025 року.
Суддя Ю.О. Чопко