01.07.2025
ЄУН 389/3533/24
Провадження №2/389/827/24
Рішення
іменем України
01 липня 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні залу суду в місті Знам'янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,
за участю: представника позивача- адвоката Калінки-Бондарь О.Б., відповідача ОСОБА_2 ,
встановив:
ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Калінка-Бондар О.Б., звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягути з ОСОБА_2 на її користь борг за борговою розпискою від 09.04.2021 в розмірі 7 820 доларів США та 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 693,69 доларів США.
Свої позовні вимоги обґрунтувала наступним. ОСОБА_3 дала в борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США. Виникнення між ними боргових зобов'язань підтверджується розпискою, складеною ОСОБА_2 09.04.2021, оригінал якої знаходиться у неї. Зі змісту вказаної розписки, вбачається, що ОСОБА_2 отримав від неї грошові кошти у сумі 10 000 доларів США та зобов'язався повернути вказану суду в строк до 09.10.2021. В порушення зазначеного, ОСОБА_2 повернув їй лише частину боргу у сумі 2 180 доларів США, інша частина боргу станом на день звернення до суду з даним позовом залишилася не повернутою.
Представник позивача - адвокат Калінка-Бондар О.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що брав в борг у ОСОБА_1 10 000 доларів США, однак підпис в розписці на його не схожий.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_4 09.04.2021 надала ОСОБА_2 в борг грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 09.04.2021, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Відповідно до умов вказаної розписки, ОСОБА_2 в строк до 09.10.2021 мав повернути ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США.
В судовому засідання, встановлено, і не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 було повернуто частину грошових коштів, отриманих в борг, у розмірі 2 180 доларів США.
Позивачка 22.02.2022 уклала шлюб з ОСОБА_5 , про що Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) складено актовий запис №217. Після реєстрації шлюбу, позивачка набула прізвище чоловіка « ОСОБА_6 ». Вказане підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Положеннями статті 1047 ЦК України, вказано, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 12.09.2019 у справі №604/1038/16-ц, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналогічні по суті висновки містяться й у постанові Верховного Суду України від 26.09.2018 у справі № 483/1953/16-ц, які відповідно до ст.417 ЦПК України є обов'язковими для застосування іншими судами загальної юрисдикції таких норм права.
Так, відповідно до вказаних висновків Верховного Суду України, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні також виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі, якщо складається боргова розписка, то це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України.
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово "позика", адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом України у постанові від 13.12.2017 у справі № 6-996цс17, і у подальшому підтверджений Верховним Судом у постановах: від 05.09.2018 у справі № 756/8630/14-ц, від 08.04.2021 у справі № 500/1755/17 та від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18.
Як встановлено судом, розписка, яка є в матеріалах даної справи, містить дату її складання, отримання грошових коштів (в борг) в конкретно визначеній сумі та зобов'язання щодо їх повернення у визначений строк.
З огляду на викладене, суд вважає, що зазначена розписка є належним письмовим доказом укладення між позивачем та відповідачем договору позики в указаній в ній сумі. Вона підтверджує як його укладення, так і умови договору, суму позики, дату отримання коштів в борг, зобов'язання їх повернення у визначену в ній дату, а також засвідчує отримання відповідачем (боржником) від кредитора (позивача) вказаної грошової суми. Розписка також підтверджує право позивача вимагати від відповідача повернення суми боргу, і обов'язок відповідача - виплатити позивачу зазначену суму боргу.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Крім того, після закінчення строку позики права та інтереси позикодавця/кредитора забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, за якою за увесь час прострочення повернення грошового зобов'язання стягуються 3% річних (якщо інший розмір саме процентів річних не визначено договором) та % інфляції.
Передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
У ч.2 ст.625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Отже, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 7 820 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання.
Представником позивача надано суду розрахунок 3% річних, який розраховано, відповідно до норм чинного законодавства. При цьому, відповідачем власного розрахунку суду не надано, заперечень щодо його розміру від нього не надходило.
Враховуючи викладене, а також те, що боргова розписка від 09.04.2021 підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів ОСОБА_2 та виникнення у нього обов'язку в їх поверненні, який ним в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходився у позивача по справі, тому з сукупності вказаних підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Підстави скасування заходів забезпечення позову, викладені у ст.158 ЦПК України. Зокрема, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, тому вжиті ухвалою суду від 03.10.2024 у справі №389/3533/24 (провадження №2-з/389/25/24) заходи забезпечення позову відповідно до положень ч.7 ст.158 ЦПК України продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили, підстави для їх скасування на даний час відсутні.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір у розмірі 3 520 грн 24 коп, сплачений нею при звернені до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, ст.ст.16, 530, 610, 612, 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст.18, 41, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою від 09.04.2021 в загальному розмірі 8 513 доларів США 69 центів, яка складається з основного боргу - 7 820 доларів США, 3% річних - 693 доларів США 69 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3 520 грн 24 коп.
Заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою суду від 03.10.2024 у провадженні №2-з/389/25/24 (ЄУН 389/3533/24), якою накладено арешт на транспортний засіб - напівпричіп Kogel SN24 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (VIN) НОМЕР_3 , шляхом заборони органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного транспортного засобу, продовжуватимуть діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення суду складено 04.07.2025.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва