07.07.2025
ЄУН 389/2765/24
Провадження №2/389/649/24
Рішення
іменем України
07 липня 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради (як органи опіки та піклування), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,
з участю: представника позивача - адвоката Позненка Ю.В., відповідачки - ОСОБА_2 , її представника - адвоката Мотуза О.В.,
встановив:
ОСОБА_1 05.08.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити графік побачень та його зустрічей з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для особистого спілкування та участі в його вихованні.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що з 15.02.2019 він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який розірваний рішенням суду від 08.07.2024. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з матір'ю. Фактично вони перестали проживати однією сім'єю ще з березня 2022 року з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли відповідачка разом з їх спільним сином виїхала до Польщі, де перебувала до травня 2024 року. Під час перебування сім'ї в Польщі він спілкувався з сином засобами телефонного зв'язку та через мобільні додатки Viber, Telegram, WhatsUp. При цьому, відповідачка спочатку не чинила жодних перешкод у такому спілкуванні, однак поступово вони стали віддалятися один від одного, їх відносини стали напруженими, що і спричинило в подальшому розірвання шлюбу. З погіршенням відносин відповідачка почала на власний розсуд контролювати його спілкування з дитиною, а пізніше таке спілкування було зовсім припинено за ініціативою відповідачки. У травні 2024 року він дізнався, що відповідачка разом з сином повернулися в Україну, при цьому вона продовжує перешкоджати його спілкуванню з дитиною, постійно чинить перешкоди для участі у вихованні сина, який зростає без біологічного батька, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Просив суд встановити графік побачень та його зустрічей з сином в наступному вигляді:
- кожного тижня в суботу і неділю з правом відвідування культурних та розважальних заходів, а також з правом забирати дитину до місця свого проживання та залишатися з ночівлею за місцем проживання батька, в присутності матері (перші три місяці встановленого графіку), з обов'язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її перебування/проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання/перебування;
- шкільні канікули: 60 днів літніх канікул, 7 днів зимових канікул;
- побачення щороку у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 год 00 хв до 14 год 00 хв з обов'язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її перебування/проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання/перебування:
- побачення щороку у день народження батька дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10 год 00 хв до 14 год 00 хв з обов'язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її перебування/проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання/перебування;
- побачення щороку 01 січня, 07 січня, 08 березня, 19 грудня та 25 грудня з 10 год 00 хв до 14 год 00 хв з обов'язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її перебування/проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання/перебування;
- щоденне вільне спілкування засобами телефонного зв'язку, через мобільні додатки Viber, Telegram, WhatsUp та ін.;
- після спливу трьох місяців з часу фактичних побачень батька із сином в присутності матері згідно зі встановленим графіком, побачення відбуваються за цим же графіком без присутності матері.
Представник відповідачки подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову мотивовані тим, що на даний час відповідачка разом з сином проживають в будинку своєї сестри в м.Кривий Ріг, вона має самостійне джерело доходу, зареєстрована як фізична особа підприємець, забезпечує сина всім необхідним та самостійно дбає про нього. В свою чергу, позивач участі у вихованні дитини не приймає, зі слів відповідачки, через свій аморальний спосіб життя позивач може мати виключно негативний вплив у вихованні їх спільного сина, він не може нічого позитивного донести своїй дитині та належно виконувати свої батьківські обов'язки. Позивач систематично принижує відповідачку, ображає, застосовує в її бік ненормативну лексику, і такі дії він вчиняє в присутності сина. Раніше відповідачка не чинила перешкод у спілкуванні позивача з сином, систематично здійснювала відеодзвінки та надсилала фотографії, однак при такій формі спілкування позивача, з систематичними образами, відповідачці все важче витримувати такі контакти і вона переконана, що таке спілкування не приносить користі дитині, а навпаки шкодить її розвитку. Відповідачка переконана, що позивач систематично вживає наркотики, він ніколи не працював та не мав і не має стабільного доходу. Тому вважає, що своїм прикладом позивач не може здійснювати позитивний вплив на виховання їх сина, всі елементарні речі та риси, якими батьки мають наділяти дітей, позивач забезпечити не має можливості. Навпаки, він лише негативно може впливати на виховання дитини.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позові.
Позивач також пояснив, що спочатку, коли відповідачка разом з їх сином виїхала до Польщі, стосунки між ними були нормальними. З сином він спілкувався в телефонному режимі, періодично надсилав до Польщі посилки з іграшками та речами для дитини. Через деякий стосунки з відповідачкою погіршилися, він дізнався, що вона відпустила їх сина з її сестрою та хлопцем сестри, якого вона не знала, до іншого міста в Польщі на декілька днів, після чого син плакав та говорив йому, що хлопець сестри його в той час ображав. Через це у них виник скандал і вони почали часто сваритися. Про те, що відповідачка повертається в Україну з сином, вона не повідомляла. Коли вона подзвонила і він спілкувався з сином, то саме він сказав йому, що вони вже в Україні. Він перепитав у відповідачки чи це дійсно правда, на що вона нічого не відповіла. Після цього дитину він не бачив, по відеозв'язку відповідачка не давала з ним спілкуватися. До них він особисто не приїжджав, оскільки знав, що з цього нічого не вийде, між ними будуть скандали, тому він звернувся до суду з цим позовом, щоб встановити графік побачень, проти чого відповідачка вже не зможе заперечувати. Він працює не офіційно, має достатній рівень доходу, аліменти сплачує, заборгованості немає, наркотики не вживає, проживає в будинку, який належить його бабі. Незважаючи на всі суперечності, зараз до відповідачки відноситься добре, агресія відсутня, просто має бажання бачитися з дитиною.
Представник позивача зазначив, що повернувшись в Україну, відповідачка спочатку проживала у своїх батьків в с.Богданівка, де в цьому ж селі проживає і позивач, а потім вона переїхала в м.Кривий Ріг, про що позивачу вона не повідомляла і про це стало відомо лише після того, як вона подала до суду позов про розірвання між ними шлюбу. Відповідачка повністю відмовляє батькові у спілкуванні з дитиною, в тому числі і в телефонному режимі. Намагання вийти на неї ні до чого не призвели.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідачка також пояснила, що жодних перешкод у спілкуванні з дитиною позивачу вона не чинила, в свою чергу і він жодних спроб побачитися з сином не здійснював. Стосунки між ними почали погіршуватися ще до виїзду в Польщу. Ініціатором їх виїзду був він, оскільки в Україні почалася війна. Перебуваючи в Польщі вона кожного дня йому телефонувала, в тому числі і для того, щоб він міг спілкуватися з дитиною. Фінансово він не допомагав, тому стосунки стали ще більш напруженими. В квітні 2024 року вона з сином повернулася з Польщі в м.Кривий Ріг, де її рідна сестра придбала будинок. Вони всі разом стали проживати в цьому будинку, де мешкають і наразі. Про те, що вона повернулася в Україну і місце свого проживання, позивача не повідомляла, оскільки вони майже не спілкувалися, він перестав дзвонити. Потім вона подала на розлучення. Про свій приїзд з сином 30.12.2024 до батьків в с.Богданівка позивача вона також не попереджувала, так як він їй не телефонує, бажання бачиттся з дитиною не виявляв. До того ж приїжджали вони лише на один день. З часу повернення з Польщі вони між собою жодного разу не спілкувалися, вона позивачу не телефонувала, при цьому зазначила, що по приїзду в Україну у неї змінився колишній номер телефону, однак вважає, що позивач мав можливість з нею зв'язатися через різні месенджери та соціальні мережі. Хоча вона не проти побачень позивача з дитиною, однак на сьогоднішній день повністю заперечує проти позову, знаючи його спосіб життя, тому наразі проти його спілкування з дитиною. Позивач вживає наркотики, в такому стані стає агресивним. Крім того, коли син не хотів з ним спілкуватися під час телефонних розмов, тоді він і по відношенню до дитини ставав агресивним, міг на нього виялатися, говорити, щоб вона покарала дитину. Син великого бажання спілкуватися з батьком не має, але й і не заперечує проти цього.
Представник відповідачки зазначив, що відповідачка постійно повідомляла позивачу про дитину, про їх життя в Польщі. В свою чергу, позивач систематично безпідставно ображав відповідачку нецензурними словами, неодноразово робив це в присутності дитини. З часу подання відзиву на цей позов, де була вказана нинішня адреса проживання відповідачки, та протягом всього розгляду цієї справи в суду, позивачем не вжито жодних заходів для того, щоб побачитися з дитиною. З цих підстав вважає, що між сторонами відсутній предмет спору, позов поданий передчасно, підставою позову є виключно особиста неприязнь позивача до відповідачки, він не спрямований на захист прав позивача, а лише з метою створення відповідачці додаткових складнощів. Також неодноразово звертав на увагу на особу позивача, вказуючи, що він вживає алкогольні напої та наркотики, що підтверджується відеозаписом, а також фактом визнання його винним за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Представники третіх осіб в судовезасідання не з'явилися, однак подали суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони з 15.02.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний згідно із заочним рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.07.2024.
Від подружнього життя сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, місце проживання дитини за усною домовленістю визначено з матір'ю.
На утримання сина з позивача стягнуті аліменти на підставі судового наказу, виданого Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області 22.08.2024. Аліменти позивачем сплачуються, заборгованості станом на 01.02.2025 він не має, що сторонами не оспорювалося та підтверджується довідкою державної виконавчої служби.
Позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з бабою.
Відповідно до акту обстеження від 10.02.2025 умови проживання позивача задовільні, відповідають загальноприйнятим нормам. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови, наявні спальні місця та місце для виконання домашніх завдань.
Згідно з довідкою-характеристикою, виданою 17.05.2024 Богданівським старостинським округом Суботцівської сільскої ради, та яка долучена до позову, позивач за місцем проживання характеризується позитивно, з сусідами та односельцями поводить себе добре, скарг до сільської ради на нього не надходило, жодними компроментуючими даними на позивача сільська рада не володіє.
В свою чергу, представник відповідача долучив до справи оновлену довідку-характеристику, видану 04.09.2024 Богданівським старостинським округом Суботцівської сільскої ради. За змістом цього документу, позивач за місцем проживання характеризується посередньо, скарг до сільської ради на нього не надходило, жодними компроментуючими даними на позивача сільська рада не володіє.
Відповідачка разом з сином проживають за адресою: АДРЕСА_2 , в будинку, який належить рідній сестрі відповідачки - ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 з 03.06.2024 є здобувачем дошкільної освіти Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №306 Криворізької міської ради, що підтверджується довідкою та характеристикою, що були видані 07.08.2024 вказаним закладом. За час перебування дитини в закладі його мати одноособово дбає про сина, займається його вихованням та розвитком, піклується про його здоров'я, навчання, створює належні умови для розвитку дитини. Батько не брав участі у вихованні сина, а саме: не спілкувався з вихователями групи та адміністрацією закладу, не відвідував батьківські збори, дитину не приводив та не забирав.
Згідно з висновком №ІРЦ-85099/2024/549132 від 26.08.2024 про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку малолітнього ОСОБА_6 , останній має особливі освітні потреби, виявлено функціональні труднощі легкого ступеня прояву (мовленнєва функція), інтелектуальні поодинокі незначні труднощі. Індивідуального навчального плану не потребує.
Відповідно до акту обстеження від 17.10.2024 умови проживання відповідачки та малолітнього ОСОБА_6 задовільні, в будинку чисто та затишно, кімнати мебльовані, обладнані побутовою технікою, для виховання та розвитку дитини створені всі необхідні умови, між матір'ю та дитиною доброзичливі стосунки. Єгор активний, привітний, вихований, як він проводив спільний час з батьком не пам'ятає, однак не протии зустрічей з ним в парку та розважальних центрах.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 19.11.2024, вирішено за доцільне визначити спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 наступним чином:
- періодичність та тривалість зустрічей: перша і третя субота місяця з 10 год 00 хв до 14 год 00 хв в присутності матері дитини;
- місце зустрічей: на нейтральній території в межах м.Кривий Ріг, з можливістю зміни графіка за домовленістю сторін.
До прийняття вказаного висновку на комісії з питань захисту дитини була заслухана мати дитини, яка пояснила, що вона не заперечує проти спілкування сина з батьком, але проти запропонованого ним графіка.
В свою чергу, батько дитини на засіданні комісії не був присутній, відомості щодо його запрошення у висновку не зазначені.
Свідок ОСОБА_7 , який є батьком відповідачки, в судовому засіданні показав, що коли його донька з сином перебувала в Польщі, то позивач дзвонив їй та погрожував. Після того, як донька повернулася в Україну, позивач ніяких заходів для спілкування з сином не вживав, доньці не телефонує, за допомогою для встановлення з нею та сином зв'язку до нього не приїжджав. Перед Новим роком 30.12.2024 донька з сином приїжджала до них в гості, а на наступний день зранку поїхала. Після цього приїхав позивач щоб побачитися з сином, але коли дізнався, що вони вже поїхали, почав нецензурно виражатися, кинув на землю пакунок для дитини та поїхав. Взагалі позивач ніде не робе, невідомо звідки бере гроші, вживає наркотики та алкоголь, в селі з мешканцями поводить себе неадекватно, поліція постійно зупиняє його за порушення Правил дорожнього руху.
Свідок ОСОБА_8 , яка є матір'ю відповідачки, в судовому засіданні показала, що коли донька була в Польщі, вона інколи до неї приїжджала та була присутня під час спілкування позивача з сином, чула, які він по телефону з ним грубо спілкувався. Про свій приїзд в Україну донька його не повідомила, оскільки між ними існував тривалий конфлікт. Донька говорила їй, що не заперечує, щоб позивач бачився з сином, чекала на його дзвінок. Те, що донька разом з сином приїхали 30.12.2024 в с.Богданівка, позивач знав, оскільки вона бачила як його автомобіль декілька разів проїжджав повз їх будинок, однак того дня він не прийшов, а з'явився лише на наступний день. Після розлучення позивач не вживав жодних заходів для того, щоб мати змогу спілкуватися з сином. Він вживає наркотики, погрожує їй та її чоловіку, неадекватно себе поводить з односельцями.
Свідок ОСОБА_4 , яка є рідною сестрою відповідачки, в судовому засіданні показала, що вона та відповідачка разом виїхали в Польщу, проживали також разом в одній квартирі, тому вона чула, як позивач та відповідачка між собою спілкувалися за допомогою відеозв'язку. Перші пів року все було добре, потім стосунки між ними погіршилися, спілкування загалом відбувалося на підвищених тонах, коли син під час спілкування не слухався, він кричав на нього, казав відповідачці, щоб вона поставила сина в куток. Крім того, в присутності сина він нецензурно виражався на її адресу, ображав. Про те, що вони повертаються в Україну, сестра йому не повідомляла, оскільки він їй погрожував. Коли вони повернулися, він 1-2 рази телефонував, погрожував і сестрі, і їй особисто. З кінця квітня 2024 року позивач більше не телефонував, зв'язатися з сином не намагався, до них не приїжджав.
З досліджених судом скріншотів переписки сторін в месенджері, відео та аудіо файлів, наданих стороною відповідача на підтвердження негативної характеристики позивача, вбачається, що на них зафіксоване спілкування сторін в період перебування відповідачки разом з сином в Польщі. Спілкування відбувалося із застосуванням ненормативної лексики, що свідчить про особисті неприязні, конфліктні відносини між сторонами, що склалися в той час.
Так, відповідно до ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.
Відповідно до ст.142 СК України діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Згідно зі ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частинами 1-3 ст.157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч.5 цієї статті. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин четвертої - шостої ст.19 СК України у процесі розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З огляду на ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Частиною другою ст.159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Частиною першою ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
На підставі досліджених в цій справі доказів та встановлених обставин, суд наразі не вбачає жодних, передбачених законом, обмежень прав позивача на спілкування з малолітнім сином. Будь-яких обставин, належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування з малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили, що спілкування позивача з сином перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено, стороною відповідача не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.
При цьому, відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
Суд критично оцінює доводи сторони відповідача, що позивач, враховуючи його спосіб життя, може негативно може впливати на виховання дитини, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Факти саме зловживання позивачем наркотичними засобами та алкогольними напоями в судовому засіданні не доведено. Посилання представника відповідачки на визнання у 2015 році позивача винним за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння суд відхиляє, оскільки, як встановлено шляхом вільного доступу до ЄДРСР, під час розгляду судом протоколу у справі про адміністративне правопорушення факт перебування позивача у стані наркотичного сп'яніння не розглядався, останній був визнаний винним за відмову від проходження, в установленому законом порядку, медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння.
Як встановлено судом, між сторонами за час перебування у шлюбі склалися особисті неприязні стосунки і через зазначені обставини у сторін також існує спір стосовно побачень позивача з його сином, який проживає разом з матір'ю.
Доказів того, що і нині позивач по відношенню до відповідачки проявляє агресію, ображає, створює конфліктні ситуації, судом не здобуто. Суд враховує, що більше року сторони у справі не спілкувалися взагалі, жодних особистих конфліктних ситуацій між ними не виникало, позивач стверджує про хороше ставлення до відповідачки як матері своєї дитини, агресія до неї відсутня. В свою чергу відповідачка в судовому засіданні протилежного таким обставинам не довела.
Приймаючи до уваги принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, те, що участь позивача у вихованні та спілкуванні з сином є його беззаперечним правом, взявши до уваги особу позивача, враховуючи інтереси його малолітнього сина, які мають пріоритет над інтересами батьків, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, взявши частково до уваги висновок органу опіки та піклування, суд дійшов до переконання, що спілкування позивача з сином не буде перешкоджати інтересам останнього, зокрема нормальному розвитку, а тому вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідачки не чинити позивачу перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною, шляхом визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні з сином у вигляді періодичних, однак систематичних тимчасових побачень, а саме: кожного тижня в суботу з 10 год 00 хв до 16 год 00 хв з правом відвідування культурних та розважальних заходів за місцем проживання/перебування матері та дитини в присутності матері дитини, а також щороку у день народження сина з 10 год 00 хв до 14 год 00 хв за місцем проживання/перебування матері та дитини в присутності матері дитини.
При визначенні графіку побачень суд зважає на тривале (з 2022 року) проживання малолітньої дитини з матір'ю, окремо від батька, та відсутність будь-якого спілкування батька з сином протягом останнього року, а тому є висока ймовірність, що між малолітнім ОСОБА_6 та позивачем відсутній належного рівня психологічний зв'язок, що унеможливлює на цьому етапі участь батька у вихованні дитини в тому обсязі та способах, про які просив позивач.
Суд враховує вік дитини (6 років) та рівень її розвитку, можливість сприйняття ним життєвих обставин, постійне перебування дитини з матір'ю, їх прив'язаність одне до одного, те, що місця проживання батька та сина є різними та віддаленими одне від одного, а тому дійшов висновку, що наразі такі побачення необхідно проводити тільки в присутності матері і тільки за місцем проживання дитини, що забезпечить дитині можливість почуватися у безпеці.
Встановлюючи зазначений графік, суд вважає, що саме такий графік спілкування позивача з сином буде найкраще враховувати інтереси самої дитини, його життя, зайнятість у процесі здобуття ним дошкільної та шкільної освіти, дозвіллі та відпочинку.
Суд зауважує, що визначення судом порядку і тривалості періодичних тимчасових побачень позивача з дитиною не є остаточним та насамперед сприяє налагодженню спілкування позивача з малолітньою дитиною, встановленню психологічного зв'язку між дитиною та батьком для подальшого розвитку їх відносин. Час таких побачень має бути достатнім для задоволення потреб спілкування дитини й батька, а також сприяти перспективі подальшого розвитку їх відносин.
При цьому, це не позбавляє в подальшому позивача, з настанням більш дорослого віку дитини, вирішити питання щодо таких побачень самостійно, без присутності матері, та з можливістю зміни графіка.
Відмовляючи в частині побачень під час всього періоду літніх та зимових канікул, відзначення державних та релігійних свят, суд враховує, що час таких побачень зумовлює перебування дитини за відсутності матері з батьком протягом тривалого часу, а тому, з урахуванням значного періоду відсутності спілкування з батьком, такі вимоги є передчасними та такими, що будуть додатковим стресом для дитини і можуть не призвести до налагодження стосунків між ними. Крім того, задоволення таких вимог буде порушувати права відповідачки, як матері дитини.
Щодо побачень позивача з сином у дні народження самого позивача, то це не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.
Стосовно вимог позивача про визначення способу його участі у спілкуванні з сином шляхом щоденного безперешкодного спілкування за допомогою телефонного зв'язку та через мобільні додатки, суд зазначає, що такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки судом не встановлено факту здійснення відповідачкою перешкод щодо такого спілкування.
В свою чергу, суд відхиляє доводи сторони відповідача про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав відсутності між стронами предмету спору, оскільки, як встановлено судом, сторонами не погоджено способи участі позивача у вихованні сина, місце та час їхнього спілкування, що порушує принцип правової визначеності, отже наявний спір про право, який підлягає вирішенню судом.
Доводи сторони відповідача про те, що позивачем не доведено вчинення відповідачкою перешкод у спілкуванні з сином не можуть бути підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених ч.2 ст.159 СК України - визначенні способів участі у вихованні дитини, місця та часу їх спілкування. Відмова у позові за наведених стороною відповідача мотивів могла б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі №742/1716/23.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп, сплачений позивачем при поданні даного позову.
Керуючись ст.19, 141, 142, 153, 157, 159 СК України, ст.12, 13, 141,263-265, 273 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Усунути перешкоди в реалізації права на виховання та спілкування з дитиною, зобов'язавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді побачень, а саме:
- кожного тижня в суботу з 10 год 00 хв до 16 год 00 хв з правом відвідування культурних та розважальних заходів за місцем проживання/перебування матері та дитини в присутності матері дитини ОСОБА_2 ;
- щороку у день народження сина з 10 год 00 хв до 14 год 00 хв за місцем проживання/перебування матері та дитини в присутності матері дитини ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Третя особа: служба у справах дітей Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, місце знаходження: вул.Центральна,24, с.Суботці Кропивницького району Кіровоградської області, 27444, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44969073.
Третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, місце знаходження: вул.Свято-Миколаївська,27, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50000, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04052560.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва