65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 920/1116/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши заяву Сумського обласного центру зайнятості за вх.№18588/25 від 11.06.2025р. про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення за позовом Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості (вул. Степана Бандери, буд. 45, м. Суми, 40009), до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, будинок 83, м. Одеса, Україна, 65107) про стягнення 47073 грн 88 коп.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Кіс А.В - за довіреністю;
Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 47073 грн 88 коп. шкоди в сумі витрат на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , право на яку остання б не мала з 11.01.2022 за умови своєчасного призначення відповідачем пенсії за вислугу років.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.01.2023 передано позовну заяву Сумського міського центру зайнятості (вх. № 3303 від 28.12.2022) за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 справу призначено до розгляду судді Літвінову С.В.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1116/22, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Рішенням від 30.03.2023 позов Сумського міського центру зайнятості до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення 47073 грн 88 коп. задоволено повністю.
Ухвалой суду від 06.11.2023 замінено позивача Сумський міський центр зайнятості у справі №920/1116/22 на Сумську філію Сумського обласного центру зайнятості
04.12.2024р. до суду надійшла заява ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ про роз'яснення судового рішення ( вх. 2-1839/24) по справі № 920/1116/22.
Ухвалою суду від 09.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ за вх.№2-1839/24 від 04.12.2024р. про роз'яснення судового рішення по справі № 920/1116/22.
03.04.2025 за вх.№2-493/25 до суду від ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ надійшла заява, в якій заявник просить суд встановити спосіб виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2023 у справі №920/1116/22, в частині: «стягнення з рахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» на користь Сумського міського центру зайнятості заборгованість з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 у розмірі 47 073,88 грн. на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 по справі №920/117/22».
26.05.2025 ухвалою суду у задоволенні заяви (вх. № 2-493/25 від 03.04.2025) ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ про встановлення способу виконання судового рішення у справі № 916/1116/22 відмовлено.
11.06.2025 від Сумського обласного центру зайнятості надійшла заява (вх. № 18588/25 ) про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.
Обгрунтовуючи заяву позивач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області добровільно рішення суду у справі №920/1116/22 не виконує.
Так для примусового виконання рішення суду у справі як зазначає заявник він 22.12.2023 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області із заявою про примусове виконання судового рішення. Проте 30.01.2024 наказ суду повернуто стягувачу без прийняття до виконання. Підставами повернення виконавчого документа органом Казначейства було те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не обслуговується за видатками та не має відкритих рахунків в органах казначейства, а тому відсутня можливість вживати заходи з метою здійснення безспірного списання коштів з відповідача.
У подальшому на підставі зобов'язального судового рішення у справі №420/10309/24 за позовом Сумського обласного центру зайнятості в особі Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач 29.10.2024 повторно подав заяву до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про виконання наказу від 20.09.2023 у справі № 920/1116/22. 11.12.2024 Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повідомило позивача листом про прийняття до виконання наказу суду у справі №920/1116/22.
Проте, як зазначає заявник на 10.06.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2023 у справі №920/1116/22 так і залишається не виконаним, а кошти сумою 47073,88 грн не сплачені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на рахунок Сумського обласного центру зайнятості.
Ухвалою суду від 23.06.2025 подану заяву вирішено впродовж розумного строку та заяву призначено до розгляду в засіданні суду на "30" червня 2025 р. о 12:30
30 червня 2025 року боржником подано заперечення на заяву (вх. № 20512/25).
Заперечуючи, щодо заяви боржник вказує, що у бюджеті ГУ ПФУ в Одеській області не закладено коштів, які можуть бути сплачені в рахунок виконання рішення суду у даній справі.
Також всупреч наведеним вимогам для звернення до суду з заявою в порядку ст.345-1 ГПК України, у заяві позивача відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження та відсутній ідентифікатор для доступу до виконавчого провадження.
Розглянувши заяву Сумського обласного центру зайнятості про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 345-2 ГПК України суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 345 - 1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 ГПК України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
За приписами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012, вказано, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
З вказаного слідує, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 2, 18 та 326 ГПК України.
Частиною 4 ст. 345-1 ГПК України передбачено, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Також ч.5 ст. 345-1 ГПК України якщо відповідачем є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов'язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Водночас, відповідно до ст. 6 Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не є органами примусового виконання, що прямо визначено у ч. 4 зазначеної статті.
Абзацами першим, другим підпункту першого пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.
Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
З огляду на наведене правове регулювання, органи Державної виконавчої служби не вправі проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, в яких боржниками є державні органи, оскільки такі повноваження належать до виключної компетенції органів Казначейства.
Суд встановив, що наказ суду у даній справі про примусове виконання рішення суду прийнятий до виконання Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області.
Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку про те, що Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Водночас, враховуючи те, що боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, беручи до уваги те, що інший, аніж передбачений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» порядок виконання рішення у даній ситуації застосувати неможливо, з урахуванням усіх, вжитих стягувачем заходів, спрямованих на швидке та повне виконання рішення, суд вважає, що право Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості, як стягувача, на доступ до правосуддя було б обмежене, у разі неможливості звернутися до суду із заявою про зобов'язання боржника подати звіт про виконання рішення суду.
Також, суд зазначає, що у даному випадку рішення суду по справі прийнято 30.03.2023, а порядок звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення визначений на підставі Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024. Відповідно на момент прийняття рішення у даній справі, Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості не міг клопотати перед судом в проядку ч. 5 ст. 345-1 ГПК України про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області подати звіт про виконання рішення суду, оскільки норми законодавства, які передбачали можливість звернення до суду з відповідним клопотанням були відсутні
Крім того, при прийняті даного рішення суд керується таким. У пункті 40 рішення ЄСПЛ «Hornsby v. Greece» (Горнсбі проти Греції) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.
Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» від 07 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області протягом десяти календарних днів з дня отримання ухвали суду подати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2023 у справі № 920/1116/22
Суд звертає увагу боржника, що відповідно до ст. 345-3 Господарського процесуального кодексу України звіт боржника про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Також відповідно ч.3 ст. 345-3 ГПК України до звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Суд також акцентує на обов'язках учасників справи: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ч. 2, ч. 3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. ст. 2, 18, 42, 234, 235, 326, 339, 345-1, 345-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву Сумського обласного центру зайнятості за вх.№18588/25 від 11.06.2025р. про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення - задовольнити.
2.Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області ((вул. Канатна, будинок 83, м. Одеса, Україна, 65107, ідентифікаційний код 20987385) протягом десяти календарних днів з дня отримання ухвали суду подати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2023 у справі № 920/1116/22
Ухвала набрала законної сили 30.06.2025р. та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 07.07.2025.
Суддя С.В. Літвінов