Справа№938/978/25
Провадження № 1-кс/938/179/25
про розгляд клопотання в порядку ст.206 КПК України
07 липня 2025 року селище Верховина
Слідчий суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 , поданого в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст.206 КПК України на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
07.07.2025 року до Верховинського районного суду Івано-Франківської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 , поданого в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст.206 КПК України на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи по роботі у відрядженні був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлений до приміщення РТЦК та СП, примусово змушений під тиском пройти ВЛК та підписати документи, до цього часу перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно. 30.06.2025 року ОСОБА_3 подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання йому відстрочки за п.13 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», він як єдиний син утримує свою матір, яка має інвалідність 2 групи, також у ОСОБА_3 на утриманні, син який теж має тяжкі проблеми по здоров'ю, мав інвалідність з дитинства, тому в ОСОБА_3 є дві підстави на отримання відстрочки. Також ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , туди і була подана заява на відстрочку 30.06.2025 року, строки розгляду по якій ще не пройшли. Службові особи ТЦК та СП не наділені повноваженнями на затримання, привід і позбавлення волі будь-яких осіб, зокрема військовозобов'язаних. Військовий облік і мобілізація зазначених осіб повинні відбуватись із дотриманням закону. В даній ситуації працівники патрульної поліції навіть не були присутні при затриманні та доставленні ОСОБА_3 в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто відбулося грубе порушення прав ОСОБА_3 , адміністративні документи про його затримання відсутні. Відповідно до ст. 263 КУпАП адміністративне затримання може тривати не більше як три години. На момент подання цієї скарги, в розпорядженні представника ОСОБА_2 відсутні будь-які відомості щодо складення протоколу затримання ОСОБА_3 , тому скаржник просить винести ухвалу, якою зобов'язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 доставити та забезпечити явку громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи та незаконно утримання ОСОБА_3 .
Дослідивши вказане клопотання та матеріали додані до нього, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У ст. 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, ізоляторі тимчасового тримання або затримана/утримується без ухвали слідчого судді службовими особами органу досудового розслідування (Національної поліції, органів безпеки України, органів Бюро економічної безпеки України, органів державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України).
Як вбачається з матеріалів провадження, адвокат ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області з клопотанням, в порядку ст.206 КПК України, в якому просить звільнити ОСОБА_3 , який незаконно утримується службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.2 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст.206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст.206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Водночас, із заяви адвоката ОСОБА_2 не вбачається, що подане нею клопотання підлягає розгляду у порядку ст.206 КПК України, а правовідносини виходять із норм КПК України.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан задля протидії військовослужбовцям російської федерації.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст.102, п.1, п.17, п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації, в тому числі на території Івано-Франківської області, який продовжено і на теперішній час.
При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Відповідно до ст.64, 65 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до вимог ч.3, ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Як вбачається із змісту заяви у даному випадку має місце незгода заявника з діями ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язаними з мобілізацією.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду в порядку ст.206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів ОСОБА_3 службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу зі заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, слідчим суддею підкреслюється, що до даного клопотання (скарги) адвокатом долучено ордер на надання правничої допомоги №1936008, в якому не зазначено особу, якій надається така допомога, в зв'язку з чим ним не надано підтверджень, шо він наділений правом подавати дану скаргу в інтересах ОСОБА_3 .
Так, п.1 ч.2 ст.304 КПК України передбачено, що скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для повернення цієї скарги/клопотання.
Керуючись ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 304, 309, 372 КПК України, ,
Повернути скаргу (клопотання) адвоката ОСОБА_2 , поданої в порядку ст.206 КПК України в інтересах ОСОБА_3 , на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію ухвали про повернення скарги (клопотання) невідкладно надіслати адвокату ОСОБА_2 разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її отримання безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_4