Справа № 216/5190/25
провадження №2/216/2484/25
іменем України
про залишення позовної заяви без руху
30 червня 2025 року місто Кривий Ріг
Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецов Р.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «САРКАР» про стягнення невиплаченої заробітної плати, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «САРКАР» про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Справа була передана за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27 червня 2025 року судді Кузнецову Р.О.
Перевіривши матеріали справи судом встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 95, 175 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Ознайомившись із позовною заявою, приходжу до висновку, що подана до суду позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, а саме:
- всупереч вимогам п. 9 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивач не зазначає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- всупереч вимогам п. 10 ч.3 ст. 175 ЦПК України відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також, у порушення ч. 2 ст. 95 ЦПК України та/або ДСТУ 4163-2020 додані до заяви копії письмових доказів належним чином не засвідчені.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.
Вказуючи на належність засвідчення копії, суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено.
Відповідно до Порядку засвідчення копій документів, визначеного пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2020), відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.. Зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа. Разом з тим, якщо копія документа охоплює декілька сторінок, позивач має право прошити та пронумерувати його копію та засвідчити належним чином лише останню його сторінку, зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/5894/17.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням доступу до суду.
У зв'язку з наведеним, залишення заяви без руху з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 95, 175 ЦПК України, зобов'язавши позивача усунути вище вказані недоліки в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260-263 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «САРКАР» про стягнення невиплаченої заробітної плати, залишити без руху з наданням часу позивачу для усунення недоліків, а саме: не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ