Справа № 195/921/25
2-а/195/12/25
30.06.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Омеко М.В., за участі секретаря судового засідання Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 40108866, (юридична адреса : м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А), про скасування постанови серії ЕНА № 4870908 від 02.06.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-
Представник громадянки ОСОБА_1 - адвокат Папуга О.В. звернувся до Томаківського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив суд скасувати постанови серії ЕНА № 4870908 від 02.06.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 червня 2025 року інспектором СРПП ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Шевченко Андрієм Вікторовичем було винесено оскаржувану постанову серії ЕНА №4870908 від 02.06.2025, якою громадянку ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400, 00 грн.
Згідно вказаної постанови, 02.06.2025 року о 00:02 по вул. Ювілейна, №1, в с-щі. Томаківка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, керувала транспортним засобом не маючи посвідчення водія, чим порушила п.2.1.а ПДР, тим самим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 126 ч.2 КУпАП.
Представник позивача вважає, що підстави притягнення до відповідальності громадянку ОСОБА_2 , є формальними, не відповідають дійсності та не враховують дійсних обставин справи.
Також адвокат вказує, що інспектором СРПП ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Шевченко Андрієм Вікторовичем було порушено вимоги п.9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, оскільки розгляд справи не здійснювався і справа про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, взагалі не розглядалась.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч.1 ст.283 КУпАП).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Проте, зі змісту оскаржуваної постанови стає зрозуміло, що вимоги норм закону щодо дослідження обставин справи поліцейським не були дотримані, у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.
У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Крім того, представник позивача вказує, що текст постанови,зокрема п.7 постанови ЕНА №4870908 від 02.06.2025 не містить жодного посилання на будь-який доказ - відеозапис боді-камери. пояснення свідків, записи реєстратора та інше.
Так, згідно ст.7, 254, 258 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Верховним судом України, у постанові від 30.05.2018 року по справі №337/3389/16-а зазначено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України, покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову. Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з того, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Обов'язок доведення вини особи у скоєнні правопорушення, інших обставин події правопорушення, що мали місце, покладено на суб'єкта владних повноважень. Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь обвинуваченого.
Отже, Позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, постанову ЕНА №4870908 від 02.06.2025 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
В позові позивач просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4870908 від 02.06.2025 року про притягнення громадянки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та провадження в адміністративній справі - закрити.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 30 червня 2025 року на 10 годину 00 хвилин.
Так,20 червня 2025 рокуна адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка вказує на те що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та стверджує що постанова серії ЕНА №4870908 від 02.06.2025 року про притягнення громадянки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП складена з дотриманням вимог інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованої не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Та просить суд, слухати справу без їх представника.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Папуга О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що по суті розгляд справи не відбувся, права не оголошувалися, не встановлено факту керування транспортним засобом.
Суд, заслухав пояснення представника позивача, вивчив відзив відповідача, дослідивши письмові докази по справі, тобто, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Судом встановлено, 02 червня 2025 року інспектором СРПП ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Шевченко Андрієм Вікторовичем було винесено оскаржувану постанову серії ЕНА №4870908 від 02.06.2025, якою громадянку ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400, 00 грн.
Згідно вказаної постанови, постанови 02.06.2025 року о 00:02 по вул. Ювілейна, №1, в с-щі. Томаківка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, керувала транспортним засобом не маючи посвідчення водія, чим порушила п.2.1.а ПДР, тим самим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 126 ч.2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Так, ст.7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Також суд зазначає, що згідно положень ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, зокрема передбачених ч. 2 ст.126 КУпАП, уповноважена посадова особа на місці вчинення правопорушення виносить постанову. У такому випадку протокол про адміністративне правопорушення не складається.
У випадках, передбачених частиною другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених ч.4 ст.126 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 283 КУпАП. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити наступне: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух".
Статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 02.06.2025 року о 00:02 по вул. Ювілейна, №1, в с-щі. Томаківка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, керувала транспортним засобом не маючи посвідчення водія, чим порушила п.2.1.а ПДР, тим самим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 126 ч.2 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п.2.4 а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Так, за змістом оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.1.а Правил дорожнього руху.
Пунктом 2.1 ПДР передбачено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Приписами п.2.1 а ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія.
Отже, керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія, створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.126 КУпАП.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Згідно статті 10 КУАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).
Тобто, суб'єктивна сторона, як елемент складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.2 ст.126 КУпАП, передбачає обов'язкову наявність умислу особи на вчинення такого правопорушення.
Таким чином, визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, обов'язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія
Як зазначалося судом вище, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, яка передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має право керувати транспортинми засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст. 251 КУпАП.
Проте жодного доказу самого факту керування транспортним засобом, автомобілем 02.06.2025 року о 00:02 по вул. Ювлейна, №1 в с-щі Томаківка гр. ОСОБА_1 не надано
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
Відповідно до ч. 3 та 5 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, за відсутності доказів керування позивачем транспортним засобом, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП є неправомірним, оскільки за таких умов в його діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення.
Суд також зазначає, що за відсутності доказів факту керування транспортним засобом , неможливо стверджувати про наявність в його діях умислу, як суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП.
З огляду на наведене, суд погоджується з позицією позивача, що надані відповідачем доказів, а саме лише постанови серії ЕНА № 4870908 від 02.06.2025 року не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в спірній постанові.
Інших доказів на підтвердження порушення позивачем ПДР України, відповідачем не надано.
З цих підстав суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, скасувавши постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 4870908 від 02.06.2025 року про притягнення громадянки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, та закривши провадження в адміністративній справі.
Відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
В позовній заяві позивач просить, у разі задоволення позовних вимог, судові витрати залишити за ним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 205, 242, 244-246, 271, 286 КАС України, ст. ст. 14-1, ч.4 ст. 126, 247, 254, 258, 280, 287-289, 292, 293 КУпАП, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 40108866, (юридична адреса : м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А), про скасування постанови серії ЕНА № 4870908 від 02.06.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора СРПП ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Шевченко Андрія Вікторовича серії ЕНА №4870908 від 02.06.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч. 2 ст.126 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Томаківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 04.07.2025.
Суддя: М. В. Омеко