Справа № 206/3760/25
Провадження № 2/206/2177/25
07 липня 2025 року м. Дніпро
Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Гаркуша В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мостова Раїса Сергіївна про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини та матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
Позивач звернулася до суду з цивільним позовом за змістом якого просить визнати недійсною його відмову від прийняття спадщини після смерті його дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Відповідача ОСОБА_2 .
До позовної заяви також подано заяву про забезпечення позову, в якій Позивач просить накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_3 .
Таким чином, судом встановлено, що до складу спадщини від якої відмовився Позивач на користь Відповідача входило нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться в Подільському районі м. Києва.
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Водночас згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до змісту ст.ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1241 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), та здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а місцем її відкриття є останнє місце проживання спадкодавця або, якщо це місце невідоме місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого майна. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.
Таким чином, право на спадкування є не абстрактним, а цілком конкретним і невіддільним від предмету спадкування (спадкової маси, спадкового майна). Тож таким же конкретним є і питання визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, оскільки, його кінцевими метою і результатом є реалізація (захист) права спадкоємця за заповітом чи за законом на спадкування певного майна (частки в ньому), а відтак, набуття в порядку спадкування у власність майна чи унеможливлення такого.
Верховним Судом у постанові 27.03.2019 року в справі № 646/8916/17 вказано, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна це позови, пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому всі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов'язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 911/2390/18 виключна підсудність стосується в цілому всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Враховуючи те, що до складу спадщини померлої ОСОБА_3 , відмову від прийняття якої позивач просить визнати недійсною, входять майнові права на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться в Подільському районі м. Києва, вважаю, що на вказаний спір розповсюджується правило виключної підсудності.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
З огляду на вказане, вважаю, що дана справа належить до територіальної юрисдикції Подільського районного суду м. Києва, за місцем знаходження нерухомого майна, якого опосередковано стосується спір, тож наявні достатні підстави для передачі її за підсудністю до вказаного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 258-261, 353-355 ЦПК України, суддя
Цивільну справу № 206/3760/25 (провадження № 2/206/2177/25) за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мостова Раїса Сергіївна про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини та матеріали цивільної справи № 206/3760/25 (провадження № 2-з/206/20/25) за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову передати за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва (м. Київ, вул. Хорива, 21), після набрання даною ухвалою законної сили.
Копію ухвали суду надіслати Позивачу.
Ухвала набуває законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання.
Суддя В.В. Гаркуша