Справа № 214/1811/25
2/214/2441/25
Іменем України
07 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - Сіденка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Розстальної К.В.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади Криворізької міської ради в особі Виконавчого комітету Саксаганської районної ради в місті Кривому Розі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ямковий В.І., звернулася до суду з позовом, в якому просить суд встановити їй додатковий строк для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на поважність пропуску строку.
Позов обґрунтовує тим, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до заповіту від 15.04.2015 померла ОСОБА_2 заповідала все належне їй майно позивачу ОСОБА_3 , яка є її онукою. Постановою нотаріуса від 06.11.2024 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, у зв'язку з тим, що з вересня 2016 р. виїхала за межі України та з наведеного часу перебуває у Сполучених Штатах Америки.
Крім того, позивачка не знала про існування заповіту на її користь, вважаючи, що існує інший заповіт, яким її позбавлено спадщини. Так, після від'їзду до США від своєї баби ОСОБА_2 ще за життя спадкодавця позивачці було відомо про те, що остання хоче скласти заповіт на свою похресницю - ОСОБА_4 , оскільки онука виїхала за кордон і не може здійснювати догляд за хворою бабою, інших близьких родичів у неї не лишилося, а похресниця проживає поруч з нею, після смерті своєї матері в 2017 р. переїхала до ОСОБА_2 , живе разом з нею однією сім'єю та доглядатиме її до смерті.
У зв'язку з наведеним позивачка ОСОБА_1 , вважаючи що існує заповіт на користь ОСОБА_4 , проживаючи в іншій країні, після смерті ОСОБА_2 не зверталась з заявою про прийняття спадщини, бо вважала, що вона не входить до кола спадкоємців, що закликаються до спадкування, оскільки заповітом ОСОБА_2 позбавлена права на спадкування.
Проте лише 27.03.2024 р. ОСОБА_4 , яка на момент смерті фактично проживала зі спадкодавцем, після її смерті в особистих речах ОСОБА_2 знайшла ксерокопію заповіту, складеного ОСОБА_2 15.04.2015 р., з якого вбачалося, що саме позивачка є спадкоємцем померлої за заповітом, про що ОСОБА_4 того ж дня повідомила позивачку телефоном. У зв'язку з наведеним позивачка фактично не була обізнана про існування та чинність заповіту, складеного на її користь, та про те, що заповіт на користь ОСОБА_4 , яким її нібито було позбавлено права на спадкування, фактично не було складено ОСОБА_2 , а, отже, лише 27.03.2024 позивачка взнала про те, що вона має право на спадкування. Інших спадкоємців окрім позивача не має.
Ухвалою від 11 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, витребувано у Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Льотчиків, буд. 36А,) належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 63).
Ухвала від 11.03.2025 в частині витребування доказів виконана, суду надані витребувані докази (а. с. 165-84).
Ухвалою від 26.05.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті та встановлено загальний порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються (а. с. 92).
Представник позивача подав суду заяву в якій просив не розглядати заяву про виклик свідків та не викликати їх до судового засідання, оскільки наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Враховуючи подану заяву представника позивача суд дійшов висновку не розглядати клопотання про виклик свідків.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися. Представник подав заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності та відсутності позивача.
Представник відповідача Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради у судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві просив справу розглядати за його відсутності, зазначивши про прийняття рішення на розсуд суду.
За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Саксаганської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу, запис № 1753 (а.с. 40, 70 -зворот, 72).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , належної померлому на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 14 березня 1995 р. органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів, згідно з розпорядженням № С2831 від 01.06.1994 р., зареєстрованого Криворізьким міським бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу за № 56 п-429-429-чабан (а.с. 39).
Відповідно до п.п. 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки смерть ОСОБА_5 , відкриття та прийняття спадщини одним із спадкоємців після його смерті мали місце до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до дати набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 р., то на відносини спадкування після смерті ОСОБА_5 поширює свою дію Цивільний кодекс УРСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), чинний на момент відкриття спадщини.
З дійсних обставин справи вбачається, що заповіту за життя ОСОБА_5 не складав, а отже спадкування майна померлого мало здійснюватися за законом.
Відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Отже, спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 були його дружина ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_6 , яка доводиться матір'ю позивачці ОСОБА_7 .
Факт родинних відносин між спадкодавцем та ОСОБА_8 підтверджується свідоцтвом про одруження, в якому дружині після укладення шлюбу присвоєно прізвище - ОСОБА_9 (а.с. 36).
Факт родинних відносин між спадкодавцем та ОСОБА_10 підтверджується свідоцтвом про народження, де її батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , та свідоцтвом про шлюб, де вказано, що після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище ОСОБА_9 змінено нею на ОСОБА_11 (а.с. 34-35, 42, 43).
Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.
З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини та за оформленням своїх спадкових прав у встановлений законом шестимісячний строк ніхто зі спадкоємців не звертався.
Проте ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки на момент смерті була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем, а також була співвласником частини спірної квартири (а.с. 68).
Відповідно до абз. 1,2 п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. №18/5, чинної на момент відкриття та прийняття спадщини ОСОБА_2 , було передбачено, що «доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.»
Отже, ОСОБА_2 , фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, проте не встигла оформити своїх спадкових прав, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Факт смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 41).
Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , частина якої належить їй на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 14 березня 1995 р. органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів, згідно з розпорядженням № С2831 від 01.06.1994 р., зареєстрованого Криворізьким міським бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу за № 56 п-429-429-чабан, а ще частина - належить їй по праву спадкування після смерті покійного чоловіка ОСОБА_5 .
Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 набрав чинності ЦК України 2003 р., щодо цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності застосуванню підлягають положення цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Проте донька померлої ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до смерті спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 61) та Витягом з ДРАЦС про смерть.
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Отже, єдиним спадкоємцем за законом померлої ОСОБА_2 за правом представлення була позивачка ОСОБА_12 .
Факт зміни прізвища ОСОБА_13 з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_14 » підтверджується свідоцтвом про шлюб, укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_13 (а.с. 43).
Крім того, відповідно до дійсних обставин справи вбачається, що померла ОСОБА_2 за життя склала заповіт, посвідчений 15.04.2015 р. державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Донцовою Наталією Юріївною, що підтверджується дублікатом Заповіту, виданим 14.11.2024 р. державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник Оленою Віталіївною, номер в реєстрі нотаріальних дій 957 (а.с. 23), що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі дубліката заповіту від 14.11.2024 р. № 79154982 (номер у спадковому реєстрі 73291345), номер заповіту в реєстрі нотаріальних дій 2-778 (номер у заповіту у спадковому реєстрі 57340762) (а.с. 69- зворот),
Вказаним заповітом ОСОБА_2 на випадок її смерті зробила таке розпорядження: все своє майно з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, що належатиме їй на день смерті, вона заповіла ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Статтею 1233 ЦК України передбачається, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 як за законом, так і за заповітом щодо спадкового майна, яке складається з квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.
За приписом ч. 2 ст.1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
За приписом ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом ч. 2 статті 1270 ЦК України якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
З аналізу цих норм права можна зробити висновок, що прийняття спадщини є особистісним правом особи, яке вона реалізує шляхом вчинення одностороннього правочину у виді звернення із відповідною заявою, який здійснюється за певних умов і тягне за собою певні юридичні наслідки.
Отже відповідно до наведених норм шестимісячний строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 спливав 23.03.2024 р., а у випадку встановлення тримісячного строку з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини цей строк спливав 23.06.2024 р.
Відповідно до дійсних обставин справи позивачка з вересня 2016 р. виїхала за межі України та з наведеного часу перебуває у Сполучених Штатах Америки.
Вказані обставини підтверджуються Листом-призначенням на посаду у Світовому Банку з 19.09.2016 (дата та адреса призначення зазначені у третьому абзаці листа відповідно), Візою США G4, виданою 09.01.2016; штампом про в'їзд до США в закордонному паспорті, датованим 15.09.2016 (а.с. 19-21).
Крім того, позивачка не знала про існування заповіту на її користь, вважаючи, що існує інший заповіт, яким її позбавлено спадщини.
Так, після від'їзду до США від своєї баби ОСОБА_2 ще за життя спадкодавця позивачці було відомо про те, що остання хоче скласти заповіт на свою похресницю - ОСОБА_4 , оскільки онука виїхала за кордон і не може здійснювати догляд за хворою бабою, інших близьких родичів у неї не лишилося, а похресниця проживає поруч з нею, після смерті своєї матері в 2017 р. переїхала до ОСОБА_2 , живе разом з нею однією сім'єю та доглядатиме її до смерті.
У зв'язку з наведеним позивачка ОСОБА_1 , вважаючи що існує заповіт на користь ОСОБА_4 , проживаючи в іншій країні, після смерті ОСОБА_2 не зверталась з заявою про прийняття спадщини, бо вважала, що вона не входить до кола спадкоємців, що закликаються до спадкування, оскільки заповітом ОСОБА_2 позбавлена права на спадкування.
Проте лише 27.03.2024 р. ОСОБА_4 , яка на момент смерті фактично проживала зі спадкодавцем, після її смерті в особистих речах ОСОБА_2 знайшла ксерокопію заповіту, складеного ОСОБА_2 15.04.2015 р., з якого вбачалося, що саме позивачка є спадкоємцем померлої за заповітом, про що ОСОБА_4 того ж дня повідомила позивачку телефоном.
У зв'язку з наведеним позивачка фактично не була обізнана про існування та чинність заповіту, складеного на її користь, та про те, що заповіт на користь ОСОБА_4 , яким її нібито було позбавлено права на спадкування, фактично не було складено ОСОБА_2 , а, отже, лише 27.03.2024 позивачка взнала про те, що вона має право на спадкування.
Тобто про вищевказані обставини та підстави для спадкування позивачці стало відомо тільки 27.03.2024 р., за межами шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, проте до спливу тримісячного строку з моменту неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, якою позивачка вважала ОСОБА_4 .
Реалізувати своє право на прийняття спадщини в США позивачка як громадянка України могла лише через Консульський відділу Посольства України в США, який знаходиться в Вашингтоні і прийом в якому ведеться на підставі попереднього запису.
Однак, в період з 20.03.2024 р. до 26.06.2024 р. позивачка перебувала у тривалому відрядженні в рамках ініціативи Департаменту фінансів Міжнародного банку реконструкції Світового банку та розвитку щодо тестування проєкту PeopleSoft 2.0, в установі Світового банку в місті Чарльсон, Південній Кароліні (США), що підтверджується копією листа Міжнародного банку реконструкції та розвитку Світового банку та його перекладом (а.с. 19-20, 44-45, 46-47).
Отже, у зв'язку з необізнаністю про існування заповіту на її користь, перебуванням позивачки за межами України в США, неможливістю оформити свої спадкові права за місцем відкриття спадщини в Україні, а також в Консульстві України в США у зв'язку з перебуванням в тривалому відрядженні з 20.03.2024 р. до 26.06.2024 р. в м. Чарлстон в іншому штаті, неможливістю до завершення відрядження особисто з'явитися до Консульського відділу Посольства України в США в м. Вашингтон, в тому числі через необхідність попереднього запису для вчинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах та консульських установах України в США, лише 27.06.2024 р. ОСОБА_1 за допомогою електронної пошти змогла звернутися до Консульського відділу Посольства України в США, щоб записатися на особистий прийом для оформлення заяви про прийняття спадщини та довіреності на ведення спадкових та судових справ після повернення з тривалого відрядження (а.с. 48).
Згідно зі ст.38 Закону України «Про нотаріат» до повноважень консульських установ України віднесено вчинення нотаріальних дій, в тому числі видача свідоцтва про спадщину та засвідчення справжності підпису на документах.
Відповідно до п. 1.2 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах та консульських установах України вчинення нотаріальних дій покладається на посадових осіб, які працюють у дипломатичних представництвах та консульських установах України.
Згідно з положеннями ст. 44 Консульського статуту України нотаріальні дії в консульській установі вчиняє консул.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 07.02.2019 р. у справі № 554/880/18 (провадження № 61-46551 св 18) зазначено, що, «…порядок вчинення нотаріальних дій консулом є подібним до порядку їх вчинення нотаріусом, оскільки процедура вчинення нотаріальної дії завжди походить від процесу здійснення саме нотаріальної діяльності, а відтак сама процедура вчинення нотаріальної дії є єдиною і не змінюється залежно від суб'єкта її вчинення… У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спадкоємці померлої … реалізували своє право на прийняття спадщини у спосіб звернення із заявами про її прийняття як спадкоємці за законом. І хоча, заяву про прийняття спадщини спадкоємцем … прийняв консул України та засвідчив справжність підпису останнього як громадянина України, місцем проживання якого є Португалія, який не є нотаріусом за місцем відкриття спадщини, ОСОБА_4 фактично реалізував в передбачений законом шестимісячний строк своє право на прийняття спадщини, вчинивши дію, яка засвідчила його намір прийняти спадщину після своєї матері. Між тим сама заява про прийняття спадщини за законом отримана приватним нотаріусом за місцем відкриття спадщини 24 січня 2018 року, тобто після спливу шестимісячного строку для її подання, що в свою чергу стало підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що при обговоренні питання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно розмежувати обставини щодо вчинення дій, направлених на реалізацію свого права на прийняття позивачем спадщини, та обставини, пов'язані з направленням ним самої заяви про прийняття спадщини нотаріусу в Україні. Оскільки останнім своєчасно вжиті заходи по поданню заяви про прийняття спадщини до компетентного органу - консулу України в Португалії, проте не своєчасно направлено таку заяву нотаріусу за місцем відкриття спадщини, що унеможливило отримання ним свідоцтва про спадщину за законом, інтереси спадкоємця ОСОБА_4 можуть бути захищені в судовому порядку шляхом визначення йому додаткового строку в порядку, встановленому частиною третьою статті 1272 ЦК України.»
Отже, вже 27.06.2024 р. позивачка фактично реалізувала своє право на прийняття спадщини, вчинивши дію, яка засвідчила її намір прийняти спадщину.
В подальшому з дійсних обставин справи вбачається наступне:
29.06.2024 р. позивачка на свою електронну пошту з поштової скриньки emb_us@mfa.gov.ua отримала відповідь від Консульського відділу Посольства України в США про можливість найближчого запису на прийом на наступні дати: 19.07.2024 р. о 12:00 або 22.07.2024 р. об 11:00 (а.с. 49).
29.06.2024 р. позивачка підтвердила на електронну пошту Консульського відділу Посольства України в США запис на прийом на найближчу запропоновану дату 19.07.2024 р. о 12:00.
Відповідь від консульства на вказаний лист позивачка отримала лише 12.07.2024 р. У вказаній відповіді електронним листом ОСОБА_1 було підтверджено факт запису на 19.07.2024 та наведено перелік документів, який потрібен для заяви про прийняття спадщини та довіреності (а.с. 50).
Вище вказані факти підтверджуються скріншотом електронної переписки, долученими до позовної заяви.
19.07.2024 р. в м.Вашингтон, Округ Колумбія, Сполучені Штати Америки, радником з консульських питань Посольства України у Сполучених Штатах Америки Ігнатовським Євгеном Євгеновичем було посвідчено довіреність, зареєстровану в реєстрі за №1031, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником в усіх державних, громадських, господарських та інших органах з усіх без винятку питань, пов'язаних з оформлення її спадкових прав та реєстрацією на її ім'я права власності на майно, що залишилося після смерті її баби - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте було відмовлено у складанні заяви про прийняття спадщини, оскільки строк прийняття спадщини на той час сплинув (а.с. 66- зворот).
З системного аналізу подій та обставин встановлених судом, слід дійти висновку, що позивачка з поважних, об'єктивних та незалежних від неї причин взнала про підстави спадкування та змогла потрапити до консульської установи лише за межами строку прийняття спадщини, коли подання заяви про прийняття спадщини було неможливим.
На підставі вказаної довіреності 06.11.2024 р. ОСОБА_4 звернулася від імені та в інтересах ОСОБА_1 до державного нотаріусу Сьомої криворізької державної нотаріальної контори у Дніпропетровській області Грабевник Олени Віталіївни з заявою від ОСОБА_1 про вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її баби ОСОБА_2 , та нотаріусом було заведено спадкову справу №345/2024 (номер у спадковому реєстрі 73155381), що підтверджується Витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі від 18.10.2024 р. № 78804962 (а.с. 83).
Крім того, 14.11.2024 р. ОСОБА_4 вперше було отримано в Сьомій криворізькій державній нотаріальній конторі дублікат заповіту ОСОБА_2 , оригінал якого було втрачено (а.с. 23-24).
Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.11.2024 р. державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори у Дніпропетровській області Грабевник О.В. було відмовлено ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її баби - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з тим, що спадкоємцем був пропущений 6-місячний сірок для подачі заяви про прийняття спадщини, та у зв'язку з відсутністю доказів постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та було запропоновано звернутися до суду для встановлення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 84).
Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Аналогічні роз'яснення викладені в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).
Судом встановлено, що спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому відповідно до ст. 1270 ЦК України крайнім строком подання заяви про прийняття спадщини є 29.04.2024.
Вирішуючи спір, судом враховано, що позивач ОСОБА_1 , з 2016 р. постійно проживає в США на великій відстані від місця знаходження спадкового майна та місця відкриття спадщини; не була обізнана про існування заповіту її баби ОСОБА_2 на її користь, вважаючи себе позбавленою права на спадкування іншим заповітом на користь іншої особи, що також продовжувало строк прийняття спадщини на 3 місяці з моменту неприйняття нею спадщини; зважаючи на перебування позивачки у тривалому закордонному відрядженні з 20.03.2024 р. до 26.06.2024 р., що об'єктивно та незалежно від волі позивачки як спадкоємця перешкоджало своєчасному зверненню з заявою про прийняття спадщини, нотаріус про заповіт позивача не повідомив, що свідчить про поважність причини пропуску такого строку.
У цьому аспекті слід звернути увагу на необхідність дотримання принципу свободи заповіту як фундаментального принципу спадкового права, який корелюється зі свободою спадкування. Зрештою спадкоємці можуть не мати наміру спадкувати за законом, втім, виявлення заповіту може спонукати їх до виконання останньої волі спадкодавця.
Крім того, зважаючи на те, що інші спадкоємці, які б прийняли спадщину, відсутні, а відповідачі у справі не заперечили проти задоволення поданого позову, поновлення права позивача на прийняття спадщини не призведе до втручання у право власності відповідачів та не порушить принцип пропорційності, оскільки очевидно, що приватний інтерес на спадкування після смерті близького родича, за особистим розпорядженням (останньою волею) спадкодавця, переважає інтерес територіальної громади щодо можливого набуття права власності на відумерлу спадщину.
При цьому, суд не знаходить підстав для застосування висновків, висловлених ВП ВС у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, оскільки наведені у ній висновки значною мірою обумовлені конкретними обставинами справи, а саме, потребою в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину. (п.104).
Враховуючи викладене, зважаючи на позицію відповідача, який не заперечує проти задоволення позову, відсутність інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 258, 263, 265, 354 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 - повністю.
Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Виконавчий комітет Саксаганської районної в місті ради, код ЄДРПОУ 05410872, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сіденко С. І.