Справа № 214/8946/24
2/214/1222/25
Іменем України
07 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Сіденка С.І.,
за участю: секретаря судового засідання Розстальної К. В.,
за відсутності сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Іннова Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 02.02.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 2915100224. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору позики, позикодавець, зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 6 000,00грн., шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 2.6.1. Основні умови договору: тип кредиту- кредит; мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; Строк кредиту - 14 днів; Дата надання кредиту: 02.02.2024 року п. 2.6.1 Стандартна процентна ставка становить 2.5% в день та застосовується у межах строку кредиту. Позичальник свої зобов'язання відповідно до умов договору позики не виконав, а тому наявна заборгованість в розмірі 73750,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 63750,00 грн. - заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути.
У хвалою суду від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення, суду пояснив що кошти не отримувала, а позивачем не надано доказів того, що кредитні кошти були отримані саме нею.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 02.02.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 2915100224. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 договору позики, позикодавець, зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 10000,00грн., шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки на умовах строковості, зворотності, платності, позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, що Банк на виконання зазначеної умови договору перерахував кошти на рахунок ОСОБА_1 , а відповідачка цей факт заперечує.
Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували факт перерахування кредитних коштів на зазначені в заяві рахунки відповідача, тому суд позбавлений можливості встановити дату надання коштів позичальнику, дати сплати позичальником коштів за кредитом, суми сплати, порядок нарахування процентів тощо та таким чином перевірити правильність розрахунку заборгованості, який доданий до позову.
21.11.2024 року представник позивача подав через електронний суд клопотання про витребування доказів у АТ «Сенс Банк» засвідчених документів, які б підтверджують факт видачі позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів у позиці відповідно до Договору № 2915100224 від 02.02.2024 року у розмірі 10000,00 грн. дане клопотання було задоволено.
Вище зазначену ухвалу суду банк виконав, надав відповідь №5497-БТ-32.3/2025 від 23.04.2025 року, де повідомляє , що рух/зарахування коштів на рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_1 за період з 02.02.2024 по 04.02.2024 включно не відбувалися.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п.62 п.63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:1) назву документа (форми); 2) дату складання;3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи;4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
Посилання позивача на наявність розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19.
Відповідно до частини 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.
Оскільки відповідні первинні документи, зокрема виписка по рахунку відповідача суду не надані, з врахуванням наведених вище норм права та правових позицій Верховного Суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Сіденко С. І.