Номер справи 237/2101/24
Номер провадження 1-кп/171/120/25
Іменем України
07.07.25 м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
законного представника малолітніх потерпілих - ОСОБА_8 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024050000000011 від 02.01.2024 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кагарлик Київської області, громадянин України, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, командира відділення 1 зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , головний сержант, який має середню освіту, раніше не судимий, одруженого, має на утриманні 1 неповнолітню дитину: ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та фактично мешкає: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, -
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №40 від 25.02.2022 головного сержанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду головного сержанта 1 зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітно ракетно артилерійського дивізіону військової частини.
Будучи військовослужбовцем Збройних сил України головний сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху), та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п.2.9 (підпункт «а») Правил дорожнього руху, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Проте, головний сержант ОСОБА_5 , достовірно знаючи вимоги вказаного вище законодавства, яке регламентує правила дорожнього руху, та маючи можливість належно їх виконувати, діючи із кримінально-протиправною самовпевненістю, тобто не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, допустив їх порушення та вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Так, приблизно о 22 годині 30 хвилин, 01 січня 2024 року, в темний час доби, головний сержант ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи на достатніх правових підставах технічно справним транспортним засобом - автомобілем «Landrover Freelander», європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по проїжджій частині автодороги сполученням «м. Курахове - с. Успенівка» зі сторони с. Успенівка в напрямку м. Курахове на території Курахівської ОТГ Покровського району Донецької області.
У ході руху, головний сержант ОСОБА_5 , проїжджаючи ділянку дороги +1,8 км. від с. Успенівка вказаного автошляху на території Курахівської ОТГ Покровського району Донецької області, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру, не переконався в безпеці зміни напрямку руху керованого ним автомобілю, перетнув зустрічну смугу руху та виїхав за межі проїзної частини на ліве узбіччя де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які знаходилися на вказаному узбіччі між стоячими автомобілями «HMMWV», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , та «Peugeot Landtrek», військовий реєстраційний номер НОМЕР_4 , здійснюючи ремонт переднього правого колеса автомобіля «HMMWV», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Внаслідок вказаної події ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в результаті наїзду отримав тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми голови, грудної клітини, живота, тазу та правого і лівого плеча з розривом грудного відділу аорти, правої легені, печінки та селезінки, що ускладнилися травматичним шоком, гострим недокрів'ям та набряком головного мозку та легень, від яких того ж дня загинув на місці ДТП; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який отримав тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми живота та лівої нижньої кінцівки, закритої тупої травми живота - розрив печінки в ділянці гепатодуоденальної зв'язки, розриву нижньої брижевої вени, розриву зв'язкового апарату лівого колінного суглобу, саден на шкірі обличчя, правої нижньої кінцівки, синця на шкірі лівого стегна, яка у своєму клінічному перебігу ускладнилась розвитком виражених явищ геморагічного шоку, виражених явищ поліорганної недостатності від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_5 о 08 годині 15 хвилин знаходячись у КЗ «Дніпропетровська обласна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР».
Допущені ОСОБА_5 порушення вимог п.п. 2.9 (а); 10.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинили загибель кількох осіб.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, які викладені у обвинувальному акті. По суті вчиненого зазначив, що дійсно о 22 годині 30 хвилин, 01 січня 2024 року, в темний час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем «Landrover Freelander», здійснював рух по проїжджій частині автодороги сполученням «м. Курахове - с. Успенівка» зі сторони с. Успенівка в напрямку м. Курахове на території Курахівської ОТГ Покровського району Донецької області. У ході руху, проїжджаючи ділянку дороги, діючи необережно, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру, не переконався в безпеці зміни напрямку руху керованого ним автомобілю, перетнув зустрічну смугу руху та виїхав за межі проїзної частини на ліве узбіччя де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які знаходилися на вказаному узбіччі між стоячими автомобілями «HMMWV» та «Peugeot Landtrek», здійснюючи ремонт переднього правого колеса автомобіля «HMMWV».
Внаслідок вказаної події ОСОБА_13 , того ж дня загинув на місці ДТП; ОСОБА_14 , помер у лікарні. У вчиненому розкаюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України у зв'язку із відсутністю заперечень з боку учасників судового провадження дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, визнано судом недоцільним. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумнівів у добровільності їх позиції. Крім того, судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Законний представник малолітніх потерпілих - ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги заявленого цивільного позову, просила застосувати максимальне покарання щодо обвинуваченого та позбавити права керування транспортними засобами на максимальний строк.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги заявленого цивільного позову, просила застосувати максимальне покарання щодо обвинуваченого та позбавити права керування транспортними засобами на максимальний строк.
Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала свого адвоката, та позовні вимоги заявленого цивільного позову.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги заявленого цивільного позову, просив застосувати щодо обвинуваченого 8 років позбавлення волі та позбавити права керування транспортними засобами на максимальний строк.
Потерпіла ОСОБА_10 , у судовому засіданні підтримала свого адвоката, та позовні вимоги заявленого цивільного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а кваліфікація його дій є вірною, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило загибель кількох осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
За вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_5 підлягає покаранню, при визначенні виду та міри покарання, суд бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, характер вчиненого діяння, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Суд, оцінюючи конкретні обставини вчиненого злочину та його наслідки, враховує те, що ОСОБА_5 допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до загибелі двох потерпілих.
Також, суд враховує особу винного, який є раніше не судимою особою, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні 1 неповнолітню дитину: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у лікарів нарколога та психіатра не перебуває на обліку, за місцем проживання характеризується позитивно, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю.
Щире розкаяння у вчиненому судом визнається як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 . Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено. Пом'якшуюча обставина не знижує істотним чином тяжкість скоєного правопорушення, не зменшує його суспільну небезпеку.
Тому відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, а також позицію прокурора та потерпілих, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, за ч.4 ст.286-1 КК України є покарання у виді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України.
Обвинувачений керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, нехтуючи не лише своєю безпекою, а й безпекою інших учасників дорожнього руху, чим грубо порушив Правила дорожнього руху та вимоги Закону України «Про дорожній рух», що спричинило тяжкі наслідки, тому виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства та реального відбування призначеного покарання.
Санкція ч. 4 ст. 286-1 КК вказує суду на обов'язковість призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність не має альтернативного характеру застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_5 грубо знехтував Правилами дорожнього руху, що призвело до загибелі потерпілих, має посвідчення водія та право керування транспортним засобом, суд призначає обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Також, з'ясовано, що в ході досудового розслідування за кримінальним провадженням № 12024050000000011 від 02.01.2024 року, ухвалою Дніпровського апеляційного суду, ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.
Приписами абз. 4 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України встановлено обов'язок суду зазначити у резолютивній частині вироку рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 залишити до набрання вироком законної сили.
Документально підтверджені процесуальні витрати за проведення судових експертиз на підставі приписівст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Арешт, накладений ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.01.2024 року (справа № 235/52/24, провадження № 1-кс/235/123/24)
-на автомобіль «Landrover Freelander», європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 , фактичним власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який був вилучений 02.01.2021 в ході огляду місця події на проїзній частині сполученням «с. Успенівка - м. Курахове» Покровського району Донецької області;
-на автомобіль «HMMWV», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить військовій частині НОМЕР_6 , який був вилучений 02.01.2021 в ході огляду місця події на проїзній частині сполученням «с. Успенівка - м. Курахове» Покровського району Донецької області;
-на автомобіль «Peugeot Landtrek», військовий реєстраційний номер НОМЕР_4 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 належить військовій частині НОМЕР_6 який був вилучений 02.01.2021 в ході огляду місця події на проїзній частині сполученням «с. Успенівка - м. Курахове» Покровського району Донецької області.
які визнані речовими доказами, долю яких вирішив суд відповідно до вимог ст.100 КПК України, зважаючи на те, що метою арешту було забезпечення збереження речових доказів, згідно з положеннями ч.4 ст.174 КПК України, підлягає скасуванню.
У даному кримінальному провадженні потерпілими заявлено цивільні позови.
Представником потерпілих - адвокатом ОСОБА_15 який діє в інтересах потерпілих - малолітніх ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , законний представник ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подано цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Вчиненням кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 позивачам завдано моральну шкоду, пов'язану із загибеллю ОСОБА_13 , внаслідок чого позивачі та вся їх сім'я пережила сильний стрес та довготривалі та глибокі душевні страждання, у зв'язку із трагічною загибеллю рідної людини, порушено нормальний спосіб життя і доводиться докладати значних зусиль для його організації. Трагічна смерть ОСОБА_13 спричинила цивільним позивачам глибоку душевну рану. Цю втрату неможливо повернути чи замінити. Напівсиротами залишилися двоє малолітніх дітей загиблого. Позивачам ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , законні інтереси яких представляє ОСОБА_8 завдано моральну шкоду, тому просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 943 200 (один мільйон дев'ятсот сорок три тисячі двісті) гривень. Позивачу ОСОБА_7 завдано моральну шкоду, тому просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 671 600 (шістсот сімдесят одна тисяча шістсот) гривень.
Представником відповідача ОСОБА_18 який діє в інтересах відповідача ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_7 , в якому позовні вимоги ОСОБА_5 визнав частково. Вказує, шо заявлений розмір грошового відшкодування, оцінений позивачами в 2 700 000 (два мільйони сімсот тисяч) гривень, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. В позові не зазначено доказів того, з яких суджень виходить позивач визнаючи розмір моральної шкоди та доказів, якими підтверджується зазначена в позові моральна шкода. Позивач взагалі не обґрунтовує заподіяну матеріальну та моральну шкоду. Відповідач не заперечує щодо спричинення Позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька (сина), зв'язувався із Позивачами для відшкодування їм шкоди, але останні спілкуватись із ним не бажають, кошти отримувати відмовились.
При вирішенні заявленого потерпілими цивільного позову суд враховує наступне.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
У відповідності ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
У судовому засіданні встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув син цивільного позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_13 , та батько малолітніх ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Суд погоджується з доводами адвоката ОСОБА_19 , що протиправна винна поведінка ОСОБА_5 , яка спричинила смерть ОСОБА_13 та перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з душевними стражданнями потерпілих, істотними негативними змінами в їх житті, які фактично є непоправними, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та бере до уваги те, що цивільний позивач поніс моральні страждання через втрату близької особи - сина, які і досі з плином часу, негативно впливають на його життя, втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, відновити попередній стан життя цивільного позивача неможливо, вказане негативно вплинуло на його життя. За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову цивільних позивачів, а суму морального відшкодування у розмірі 1 943 200 (один мільйон дев'ятсот сорок три тисячі двісті) гривень на користь ОСОБА_8 яка діє в інтересах малолітніх дітей та 671 600 (шістсот сімдесят одна тисяча шістсот) гривень на користь ОСОБА_20 , такою, що відповідає засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, при яких було спричинено моральну шкоду, з оцінкою ступеня та обсягу моральних та фізичних страждань цивільних позивачів, вимушених змін у їх життєвих стосунках.
Також судом враховано, що ОСОБА_8 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та ОСОБА_7 звернулась щодо сплати страхового відшкодування до страхової компанії, 27.06.2024 року отримала страхове відшкодування від Моторного (транспортного) страхового бюро України на підставі п.27.3 ст. 27 ЗУ « Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та загальний розмір моральної шкоди оцінений потерпілими включає заявлені вимоги у цивільному позові та вимоги отримані від страхової компанії.
З врахуванням викладеного заявлений цивільний позов слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 943 200 (один мільйон дев'ятсот сорок три тисячі двісті) гривень, на користь ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди у розмірі 671 600 (шістсот сімдесят одна тисяча шістсот) гривень.
Адвокатом ОСОБА_21 який діє в інтересах ОСОБА_10 подано цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що злочином було спричинено моральні страждання, що виразилось у вигляді пережитого болю, дискомфорту, сильних душевних переживаннях, хвилюваннях за своє життя та здоров'я, такі дії обвинуваченого створили для неї додаткові зусилля для організації свого життя. Моральні страждання оцінює в 2 000 000 (два мільйони) гривень. А також просить стягнути з обвинуваченого 2 000 000 (два мільйони) гривень матеріальної та майнової шкоди.
Представником відповідача ОСОБА_18 який діє в інтересах відповідача ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_10 , в якому позовні вимоги ОСОБА_5 визнав частково у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди. Вказує, шо заявлений розмір грошового відшкодування, оцінений позивачем в 2 000 000 (два мільйони) гривень, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. В позові не зазначено доказів того, з яких суджень виходить позивач визнаючи розмір моральної шкоди та доказів, якими підтверджується зазначена в позові моральна шкода. Позивач взагалі не обґрунтовує заподіяну матеріальну та моральну шкоду. Відповідач не заперечує щодо спричинення Позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок смерті ОСОБА_14 , зв'язувався із Позивачем для відшкодування їй шкоди, але остання спілкуватись із ним не бажає, кошти отримувати відмовилась.
При вирішенні заявленого потерпілою цивільного позову суд враховує наступне.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 1 статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.
Моральна шкода визначається як негативні емоційні, психічні та фізичні страждання особи, що виникають внаслідок порушення її прав або заподіяння шкоди її здоров'ю. В даному випадку потерпіла ОСОБА_10 зазнала душевних страждань. Тому враховуючи характер немайнових втрат, глибини фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках потерпілої та вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що розмір компенсації в грошовому еквіваленті, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 відповідає сумі в 2 000 000 (два мільйони) гривень.
Частиною 2 статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
У судовому засіданні встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув чоловік цивільного позивача ОСОБА_10 - ОСОБА_14 .
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв'язку з відсутністю доказів понесення матеріальних витрат, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги, оскільки матеріальна шкода не підтверджена доказами. В даному випадку матеріальна шкода, заподіяна здоров'ю не встановлена, відтак підстав застосування даної норми немає.
З врахуванням викладеного заявлений цивільний позов ОСОБА_10 слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_5 відшкодування лише моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368, 370,374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з 13.05.2024 року, тобто з дня його фактичного затримання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк призначеного покарання зарахувати попереднє ув'язнення з 13.05.2024 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Залишити без змін до набрання вироком законної сили обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 ).
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертіву розмірі 6 815 грн. 52 коп. (шість тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень п'ятдесят дві копійки)
Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме:
-транспортний засіб автомобіль «HMMWV», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , переданий на відповідальне зберігання військовій частині НОМЕР_6 - залишити останньому за належністю;
-транспортний засіб «Peugeot Landtrek», військовий реєстраційний номер НОМЕР_4 , переданий на відповідальне зберігання військовій частині НОМЕР_6 - залишити останньому за належністю;
-транспортний засіб автомобіль «Landrover Freelander», європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути військовій частини НОМЕР_1 .
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.01.2024 року (справа № 235/52/24, провадження № 1-кс/235/123/24) на автомобіль «Landrover Freelander», європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 , на автомобіль «HMMWV», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , на автомобіль «Peugeot Landtrek», військовий реєстраційний номер НОМЕР_4 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , які були вилучені 02.01.2021 в ході огляду місця події на проїзній частині сполученням «с. Успенівка - м. Курахове» Покровського району Донецької області;
Цивільний позов потерпілих - малолітніх ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , законний представник ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_9 ) яка діє в інтересах ОСОБА_16 , ОСОБА_17 1 943 200 (один мільйон дев'ятсот сорок три тисячі двісті) гривень відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_10 ) 671 600 (шістсот сімдесят одна тисяча шістсот) гривень відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілої - ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_11 ) 2 000 000 (два мільйони) гривень відшкодування моральної шкоди.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1