ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2025Справа № 910/4768/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТК ТРЕЙД»
до Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій
про стягнення 783 720,63 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «УМТК ТРЕЙД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення 783 720,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним стягненням відповідачем грошового забезпечення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4768/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
06.05.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.
12.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Також, разом з відповіддю на відзив від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання, з огляду на наступне.
В обґрунтування поданого клопотання, позивач зазначає, що дана справа є складною.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
У клопотанні позивачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для розгляду справи № 910/4768/25 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Водночас, предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості 783 720,63 грн, при цьому характер спірних правовідносин та предмет доказування у даному спорі суд не вважає такими, що вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв'язку з чим клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд залишає без задоволення подане позивачем клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
20.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами проведення процедури закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2024-04-18-011082-а), між ТОВ «УМТК ТРЕЙД» та Управлінням забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України укладено договір №182 від 26.06.2024 про поставку товару на загальну суму 26 124 021,12 грн, згідно якого позивач зобов'язався у 2024 році поставити у власність відповідача продукцію згідно Специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Позивач зазначає, що на виконання пункту п.13.1 договору забезпечив виконання обов'язків за договором у розмірі 3% від суми договору гарантією від 26.06.2024 №116414/V-1768, виданою АТ «АЛЬТБАНК» на суму 783 720,63 грн.
Як стверджує позивач, поставка продукції у кількості 2500 шт на суму 10 419 600,00 грн була виконана 20.12.2024, що підтверджується видатковою накладною №393 від 20.12.2024.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що поставка товару відбулась 20.12.2024 з запізненням від визначеного договором строку (30.11.2024) через діючі з 13.11.2024 форс - мажорні обставини: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, як наслідок: загальна військова мобілізація, військові дії, введення комендантської години, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури у м. Києві та Київській області, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог у зв'язку з цим, унеможливлення виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення (призупинення) здійснення господарської діяльності та унеможливлення виконання зобов'язань за укладеними договорами.
Таким чином, позивач вважає, що на час подання вимоги до банку, відповідач був обізнаний про наявність обставин непереробної сили, відтак підстав для звернення до банку з вимогою про отримання суми банківської гарантії у відповідача не було.
За таких обставин позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми забезпечення виконання договору №182 від 26.06.2024 у розмірі 783 720,63 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивачем на виконання умов договору №182 від 26.06.2024 не поставлено товар в кількості 3768 штук, що свідчить про не виконання позивачем своїх зобов'язань.
Відповідач вважає, оскільки позивач неналежно виконав істотні умови договору, відповідач немає правових підстав для повернення забезпечення виконання договору.
Відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, а звернення позивача до Київського обласного торгово-промислової плати було через місяць після настання форс-мажорних обставин.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
За результатами проведення процедури закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2024-04-18-011082-а) 26.06.2024 між ТОВ «УМТК ТРЕЙД» (постачальник) та Управлінням забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України (замовник) укладено договір №182, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2024 році поставити у власність замовнику Куртку зимову повсякденну робочу (відповідно до ДК 021:2015-35810000-5 Індивідуальне обмундирування) у кількості 6 268 штук на загальну суму 26 124 021,12 грн.
Відповідно до пункту 3.2. договору продукція має бути поставлена замовнику в повному обсязі до 30.11.2024 включно.
Датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання замовником акту приймання-передачі продукції та видаткової накладної за договором (п. 3.5. договору).
Відповідно до пункту 13.1. договору постачальник забезпечує виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 3% від суми договору гарантією від 26.06.2024 № 116414/V-1786, виданою АТ «Альтбанк» на суму 783 720,63 грн.
Згідно п. 13.2. договору замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю протягом 5 (п'яти) робочих днів:
1) після виконання постачальником цього договору про закупівлю:
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених пунктом 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору (п.13.3. договору).
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації в Державній казначейській службі України та діє до 20 грудня 2024 року, а в частині виконання зобов'язань з оплати за цим договором - до повного виконання (п. 11.1. договору).
Постачальником забезпечено виконання своїх обов'язків за договором на суму 783 720,63 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5167 від 26.06.2024.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 18.11.2024 за вих. № 11/48 про настання 13.11.2024 обставин непереборної сили за договором № 182 від 26.06.2024. На підтвердження чого позивачем надано сертифікат про форс-мажорні обставини від 17.12.2024 за вих. № 646/03.23, виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.
09.12.2024 відповідачем отримано плату за вимогою відповідно до гарантії № 116414/V-1786 у розмірі 783 720,63 грн.
20.12.2024 позивач поставив відповідачу продукцію у кількості 2 500 штук, що підтверджується видатковою накладною від 20.12.2024 № 393 та Актом приймання-передачі продукції від 20.12.2024 № 393/1.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 12.03.2025 за вих. № 03/05 про повернення забезпечення виконання договору.
Таким чином, позивач вважає, що оскільки підстави для виплати суми гарантії були відсутні, а відтак кошти у сумі 783 720,63 грн підлягають стягненню з відповідача на підставі приписів ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуте відповідачем майном за рахунок позивача.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 560 ЦК України).
Частина 1 ст. 563 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Частиною 2 ст. 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Таким чином, для вирішення спору сторін по суті слід встановити, чи були порушені позивачем умови договору, зокрема, в частині своєчасної та повної поставки товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом вище встановлено, що в специфікації, яка є додатком 1 до договору, сторони узгодили кількість продукції - 6 268 штук, ціна за одну одиницю, з ПДВ - 4 167,84 грн, загальна вартість продукції з ПДВ - 26 124 021,12 грн.
Відповідно до пункту 3.2. договору продукція має бути поставлена замовнику в повному обсязі до 30.11.2024 включно.
Вказане свідчить про те, що кінцевим строком поставки товару в кількості 6 268 штук - до 30.11.2024.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів.
По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися.
По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/1134/19.
За змістом ст. 560 ЦК України гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Матеріалами справи підтверджено, що банківською гарантією № 116414/V-1786 від 26.06.2024 забезпечено виконання постачальником своїх зобов'язань за договором у розмірі 783 720,63 грн.
Відповідно до банківської гарантії № 116414/V-1786 від 26.06.2024 Гарант бере на себе безвідкличні зобов'язання сплатити Бенефіціару суму цієї гарантії (грошову суму), що складає 783 720,63 гривень протягом 5 (п'яти) робочих днів, після отримання оригіналу першої належно представленої письмової вимоги, у разі на невиконання або неналежного виконання (як повністю, так і частково) принципалом взятих на себе зобов'язань за договором.
Ця гарантія набуває чинності з моменту її підписання Банком і діє до « 25» грудня 2024 року.
Отже, гарантійним випадком за гарантією є порушення принципалом зобов'язань за договором №182 від 26.06.2024, які полягають в невиконанні або в неналежному виконанні зобов'язань.
Згідно п. 13.2. договору замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю протягом 5 (п'яти) робочих днів:
1) після виконання постачальником цього договору про закупівлю:
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених пунктом 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору (п.13.3. договору).
Матеріали справи свідчать про те, що продукція у кількості 2 500 штук була поставлена позивачем частково - 20.12.2024, тобто з простроченням та не в повному обсязі (залишок не поставленої продукції складає 3 768 штук).
Доказів поставки іншої частини продукції сторонами не надано.
Отже, враховуючи, що позивачем порушено зобов'язання з поставки продукції у визначений договором строк та у кількості визначеною специфікацією, суд зазначає, що гарантійний випадок за наданою гарантією є таким, що настав.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо неможливості своєчасно здійснити поставку товару, позивач посилається на те, що право відповідача на звернення до Банку-Гаранта із вимогою про сплату гарантійного платежу не виникло з огляду на наявність обставин непереробної сили, що підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини від 17.12.2024 за вих. № 646/03.23, виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та наразі триває.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Частиною 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Розділом 9 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. До обставин непереборної сили належать обставини, визначені у Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" (п. 9.1. договору).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 9.2. договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором (п. 9.3. договору).
Отже, як встановлено судом сторонами у розділі 9 договору передбачено порядок повідомлення сторони у разі неможливості виконання своїх зобов'язань через настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до наданого позивачем сертифікату від 17.12.2024 за вих. № 646/03.23, виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): дата настання - 13.11.2024; дата закінчення - 13.12.2024.
Однак, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні докази направлення на адресу відповідача сертифіката про настання форс-мажорних обставин від 17.12.2024 за вих. № 646/03.23.
Таким чином, позивачем не надано доказів дотримання порядку визначеного пунктом 9.2. договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставини замовника та надання відповідачу належних доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин у визначений строк.
Таким чином, всупереч умов договору позивачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення відповідача про виникнення форс-мажорних обставин за цим договором (п. 9.2.).
Поряд з тим, судом враховано, що договір укладено сторонами 26.06.2024, відтак на момент укладення вказаного правочину перелічені у вказаному вище сертифікаті обставини існували тривалий час, починаючи з 24.02.2022, а тому позивач мав усвідомлювати всі наявні ризики ведення підприємницької діяльності в Україні під час дії воєнного стану.
Судом встановлено, що позивачем не надано інших належних доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.
З урахуванням вище наведеного, суд вважає необґрунтованими викладені у позові доводи позивача.
Отже, отримання замовника коштів у сумі 783 720,63 грн відбулось в зв'язку з настанням гарантійного випадку, на підставі домовленостей, передбачених договором та гарантією, тому підстави для стягнення цих коштів з відповідача, на підставі статті 1212 ЦК України, відсутні.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТК ТРЕЙД» до Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення 783 720,63 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.07.2025.
Суддя О.В. Гулевець