ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.07.2025Справа №910/3456/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блангард"
про стягнення заборгованості у розмірі 55 079,00 грн,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блангард" про стягнення заборгованості у розмірі 55 079,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Блангард" було порушено свої зобов'язання за Договором №8 купівлі-продажу товарів (послуг) від 24.01.2022 з оплати поставленого позивачем за видатковою накладною №78 від 24.05.2022 товару, у зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 18 423,00 грн.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором №8 купівлі-продажу товарів (послуг) від 24.01.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блангард" інфляційних втрат у розмірі 6 162,25 грн за період з червня 2022 року по лютий 2025 року, пені у розмірі 1 016,95 грн за період з 01.06.2022 по 01.12.2022 та 50% річних у розмірі 25 792,20 грн за період з 01.06.2022 по 19.03.2025, а також штрафу у розмірі 3 684,60 грн.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, а у разі подання відповідачем відзиву, позивач очікує понести витрати на складання, оформлення та подання відповіді на відзив у розмірі 7 500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 відкрито провадження у справі №910/3456/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває..
Оскільки відповідачем не було виконано свого обов'язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 24.03.2025 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Блангард" 25.03.2025 на його адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, адміністративний корпус, офіс 309), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.
Однак поштове відправлення №0310241640054 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 03.04.2025 у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 01.04.2025 на відповідному конверті.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "Судова повістка".
Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03 2009, рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка".
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (п. 83 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03 2009).
Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою "повернута відправнику за закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 24.03.2025 є 01.04.2025 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв'язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 у справі №910/3456/25 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Блангард" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Блангард" вправі було подати відзив на позов у строк до 21.04.2025 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористалась, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Блангард" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" (постачальник) укладено Договір №8 купівлі-продажу товарів (послуг) (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати запчастини та матеріали до сільськогосподарської техніки та іншої техніки за призначенням, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх згідно даного Договору. Продавець у разі необхідності може надати покупцю послуги по технічному обслуговуванню та ремонту сільськогосподарської техніки, які пов'язані з переданим товаром.
Найменування товару, його кількість, номенклатура, ціна та вартість товару та ціна за надані послуги вказується в видаткових накладних, актах надання послуг та рахунках, якими супроводжується такий товар під час кожної окремої поставки протягом строку дії цього Договору (п. 1.2 Договору).
У пункті 1.3 Договору вказано, що перехід до покупця права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару покупцю та підписання видаткових накладних.
За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору покупець з метою придбання товару та/або послуг звертається до постачальника за телефоном або надає заявку у довільній формі. На підставі звернення покупця, постачальник надсилає покупцю рахунок на оплату замовленого товару та/або послуг в якому зазначається найменування товару та/або послуг, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару та/або послуг з урахуванням ПДВ. За згодою сторін, може бути підписана специфікація на товар. Оплата покупцем рахунка, або отримання товару та/або послуг є підтвердженням згоди з зазначеними в рахунку цінами, кількістю, та найменуваннями товару та/або послуг. Після отримання, або здійснення попередньої оплати товару та/або послуг, заперечення щодо цін не розглядаються.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що приймання-передача товару/послуг здійснюється шляхом оформлення видаткової накладної та акта надання послуг. Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної, або передання товару перевізнику, або службі доставки для відправлення покупцю. Право власності на товар, ризик випадкової загибелі, знищення, втрати, пошкодження товару переходить до покупця з дати поставки товару.
В разі відсутності замовленого товару на складі у продавця - покупець сплачує передплату продавцю у розмірі 50% від вартості замовленого товару, а інші 50% вартості товару після надходження замовленого товару на склад продавця (п. 2.5 Договору).
Згідно п. 3.2 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах 100% передплати згідно рахунка постачальника. Рахунок підлягає оплаті протягом 5 банківських днів з дати його виставлення. В разі порушення покупцем даної умови рахунок вважається недійсним, а постачальник має право змінити ціну товару та/або послуги.
У пункті 3.5 Договору сторонами було погоджено, що якщо товар та/або послуга поставлено без попередньої оплати, а Додаток та/або Специфікація про відтермінування оплати укладено не було, покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару та/або послуги протягом 5 банківських днів з дати поставки товару та надання послуг, вказаної у видатковій накладній та/або актах надання послуг.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,03% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Також, у випадку невиконання (неналежного виконання) покупцем будь-якого платежу протягом більш ніж 10 днів він сплачує штраф у розмірі 20% від розміру несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми за таким платежем. Також у випадку невиконання (неналежного виконання) покупцем будь-якого платежу протягом більш ніж 30 днів він сплачує проценти за користування коштами постачальника у розмірі 50% річних від розміру такого несвоєчасно (неналежно) сплаченого платежу.
У пункті 4.3 Договору сторони домовилися, що строк нарахування пені штрафів за прострочення виконання грошових зобов'язань не обмежуються строком та здійснюється до моменту їх повного виконання, а строк позовної давності для стягнення пені та штрафу встановлюється в 3 роки.
Договір набирає чинності з моменту підписання договору та діє до 31.12.2022. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення, строку дії Договору не повідомить іншу сторону про припинення Договору, його дія продовжується на кожен наступний рік, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 Договору).
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Блангард" свого зобов'язання з оплати товару у визначений Договором строк, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 18 423,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 162,25 грн, пені у розмірі 1 016,95 грн та 50% річних у розмірі 25 792,20 грн, а також штрафу у розмірі 3 684,60 грн.
Приписами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору поставки (в частині передачі товару у власність покупцю) та договору підряду (в частині технічного обслуговування та ремонту сільськогосподарської техніки), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, Глави 61 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.
Зважаючи на те, що спір виник у зв'язку неоплатою відповідачем поставленого позивачем товару, то надалі суд розглядатиме спір лише в межах правовідносин сторін щодо купівлі-продажу товару та посилатиметься лише на цивільне законодавство, якими регулюються правовідносини за договором поставки.
При цьому, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за місяць до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншою сторони про свій намір розірвати (припинити) договір, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2023-2025 роки у відповідності до п. 7.1 Договору.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із наявної в матеріалах справи видаткової накладної №78 від 24.05.2022, Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Блангард" товар на суму 18 423,00 грн.
Вказана видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро".
Отже, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу згідно Договору товару вартістю 18 423,00 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 3.2 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах 100% передплати згідно рахунка постачальника. Рахунок підлягає оплаті протягом 5 банківських днів з дати його виставлення. В разі порушення покупцем даної умови рахунок вважається недійсним, а постачальник має право змінити ціну товару та/або послуги.
У пункті 3.5 Договору сторонами було погоджено, що якщо товар та/або послуга поставлено без попередньої оплати, а Додаток та/або Специфікація про відтермінування оплати укладено не було, покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару та/або послуги протягом 5 банківських днів з дати поставки товару та надання послуг, вказаної у видатковій накладній та/або актах надання послуг.
Із наведених умов Договору вбачається, що сторонами було погоджено два різних строки оплати товару: 1) на умовах передплати - протягом 5 банківських днів з дати виставлення рахунку; 2) на умовах післяоплати - протягом 5 банківських днів з дати поставки товару.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зважаючи на здійснення позивачем поставки товару без здійснення відповідачем передплати за товар, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто (мовчазної) згоди, що дана партія товару оплачується на умовах післяоплати.
За приписами 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Блангард" повинне було оплатити поставлений йому за видатковою накладною №78 від 24.05.2022 товар до 31.05.2022 включно.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Блангард" Товариству з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" коштів за поставлений товар в розмірі 18 423,00 грн станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що наявність та розмір боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блангард" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем за Договором товару, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" про стягнення боргу у розмірі 18 423,00 грн підлягає задоволенню.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блангард" інфляційних втрат у розмірі 6 162,25 грн за період з червня 2022 року по лютий 2025 року, пені у розмірі 1 016,95 грн за період з 01.06.2022 по 01.12.2022 та 50% річних у розмірі 25 792,20 грн за період з 01.06.2022 по 19.03.2025, а також штрафу у розмірі 3 684,60 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і вона вважається такою, що прострочила (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Блангард" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Зокрема суд звертає увагу відповідача, що повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, та зумовлені цими діями наслідки, є обставиною, яка за умови доведення неможливості виконання учасником цивільних правовідносин своїх договірних зобов'язань, може бути кваліфікована судом як форс-мажор та бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов'язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.
Водночас, відповідачем не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити поставлений за Договором товар.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,03% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
У пункті 4.3 Договору сторони домовилися, що строк нарахування пені штрафів за прострочення виконання грошових зобов'язань не обмежуються строком та здійснюється до моменту їх повного виконання, а строк позовної давності для стягнення пені та штрафу встановлюється в 3 роки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 вказала, що якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.
З пунктів 4.1, 4.3 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (0,03% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ), порядок нарахування пені (за кожний день прострочення) та визначено строк нарахування пені (до моменту повного виконання грошових зобов'язань), а відтак строк нарахування пені не обмежується піврічним терміном.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування - з 01.06.2022 по 01.125.2022 та погодженого сторонами розміру пені - 0,03%, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блангард" пені у розмірі 1 016,95 грн.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У пункті 4.1 Договору сторонами також було погоджено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) покупцем будь-якого платежу протягом більш ніж 10 днів він сплачує штраф у розмірі 20% від розміру несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми за таким платежем.
Зважаючи, що прострочення оплати товару вартістю 18 423,00 грн триває більше 10 календарних днів, суд дійшов висновку про правомірність нарахування та стягнення з відповідача штрафу у розмір 3 684,60 грн (18 423,00 грн х 0,2).
Також із долучених позивачем розрахунків вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" нараховуються Товариству з обмеженою відповідальністю "Блангард" 50% річних за період з 01.03.2022 по 19.03.2025 та інфляційні втрати за період з червня 2022 року по лютий 2025 року.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами п. 4.1 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання (неналежного виконання) покупцем будь-якого платежу протягом більш ніж 30 днів він сплачує проценти за користування коштами постачальника у розмірі 50% річних від розміру такого несвоєчасно (неналежно) сплаченого платежу.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 50% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блангард" 50% річних у розмірі 25 792,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 162,25 грн.
З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" підлягають задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блангард" підлягають стягненню борг у розмірі 18 423,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 162,25 грн, пеня у розмірі 1 016,95 грн, 50% річних у розмірі 25 792,20 грн та штраф у розмірі 3 684,60 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Щодо витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, а у разі подання відповідачем відзиву, позивач очікує понести витрати на складання, оформлення та подання відповіді на відзив у розмірі 7 500,00 грн.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" в межах справи №910/3456/25 здійснювалось адвокатом Решетило Русланою Геннадіївною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №000713 від 21.10.2019) на підставі ордеру серії АА №1037375 від 19.03.2025 та Договору №11/11 про надання правничої допомоги від 11.11.2024.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем було долучено докази на підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви.
Відповідно п. 1.1 Договору №11/11 про надання правничої допомоги від 11.11.2024, укладеного адвокатом Решетило Русланою Геннадіївною, як адвокатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро", як клієнтом, адвокат зобов'язався надати клієнту правову допомогу на умовах та в обсязі визначеним цим Договором та чинним законодавство України. Обмеження щодо прав адвоката за цим Договором не встановлено.
У пунктах 3.1, 3.2 Договору №11/11 про надання правничої допомоги від 11.11.2024 сторони домовились, що гонорар сплачується на клієнтом на рахунок адвоката на підставі виставлених рахунків. Гонорар по даному Договору може бути переглянутий сторонами за домовленістю, про що укладається Додаткова угода.
За умовами п.п. 5.1, 5.2 Договору №11/11 про надання правничої допомоги від 11.11.2024 у разі надання правової допомоги / виконання доручень клієнта адвокатом за цим Договором, у відповідному місяці календарного року, сторони зобов'язуються в останній робочий день календарного місяця, в якому було здійснено надання правової допомоги / виконано доручення клієнта за цим Договором, підписати акт надання послуг. Акт надання послуг між адвокатом та клієнтом підписується виключно за умови надання правової допомоги виконання доручень за цим Договором.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами чи уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін у разі їх наявності і діє до 31.12.2025, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання сторонами (п. 9.1 Договору №11/11 про надання правничої допомоги від 11.11.2024).
Суд відзначає, що умови Договору не містять визначення розміру гонорару (конкретної суми), як і не надано позивачем укладеної з його адвокатом додаткової угоди, яка б визначала вартість наданих адвокатом послуг правової допомоги (виконаних робіт).
Попри наведене, до позовної заяви позивачем було долучено підписаний сторонами та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" акт надання послуг від 19.03.2025, з якого вбачається, що адвокатом Решетило Русланою Геннадіївною було надано, а позивачем прийнято наступні послуги:
- складення та подання позовної заяви вартістю 10 000,00 грн;
- складення та направлення вимоги вартістю 2 000,00 грн.
У пункті 3 акту надання послуг від 19.03.2025 вказано, що договірна сума оплати (ціна послуг) становить 12 000,00 грн.
Адвокатом Решетило Русланою Геннадіївною було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" рахунок-фактуру №2 від 19.03.2025 на суму 12 000,00 грн на оплату надання правничої допомоги в рамках Договору №11/11 про надання правничої допомоги від 11.11.2024 за період з 15.12.2024 по 19.03.2025, а позивачем було оплачено даний рахунок повністю, що підтверджується квитанцією до прибуткового ордера №2 від 19.03.2025.
Судом встановлено, що Решетило Руслана Геннадіївна є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У той же час, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.
Зважаючи на те, що строки оплати товару були погоджені у Договорі, суд вважає, що надання адвокатом послуг з написання та направлення вимоги вартістю 2 000,00 грн не відповідають критеріям дійсності та необхідності, оскільки жодним чином направлення вимоги не впливало на вирішення спору №910/3456/25.
За таких обставин, суд не вважає, що розмір витрат позивача на оплату професійної допомоги у даному спору у розмірі 12 000,00 грн є розумним та виправданим, а тому приходить до висновку про необхідність покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Блангард" витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блангард" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, адміністративний корпус, офіс 309; ідентифікаційний код 42612454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТ Агро" (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 1; ідентифікаційний код 43491177) основний борг у розмірі 18 423 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять три) грн 00 коп., штраф у розмірі 3 684 (три тисячі шістдесят вісімдесят чотири) грн 60 коп., пеню у розмірі 1 016 (одна тисяча шістнадцять) грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 162 (шість тисяч сто шістдесят дві) грн 25 коп., 50% річних у розмірі 25 792 (двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн 20 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 04.07.2025.
Суддя Р.В. Бойко