ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2025Справа № 910/3299/25
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсігнія Резорт»
про стягнення 8 184 066,00 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Секретар с/з: Станіслав ЖАЛОБА.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Публічне акціонерне товариство "УКPНAФТА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсігнія Резорт» про стягнення 8 184 066,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 6 186 026,15 грн. основного боргу, 447 925,29 грн. 3% річних та 1 550 114,61 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/3299/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рух справи відображено у процесуальних документах суду та заявах по суті спору.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає наступне:
- за весь період з моменту укладення договору до моменту оплати товару та транспортування товару, вимог про сплату вартості товару та транспортування товару від продавця на адресу покупця не надходило;
- після здійснення оплати товару в повному обсязі продавцем було поставлено товар та підписано два акти звірки, які вказують на те, що сторони узгодили між собою відсутність заборгованості по договору в цілому з урахуванням платежів та листа про залік зустрічних однорідних вимог;
- акт звірки між сторонами договору є правочином, та має бути врахований сторонами;
- зареєстровані податкові накладні підтверджують відсутність заборгованості за договором;
- оскільки між сторонами було підписано акти звіряння розрахунків із зазначенням відсутності боргу за поставку товару та його транспортування, відповідач не визнає зарахування гарантійного внеску позивачем у вигляді штрафу по договору.
Разом з тим, відповідач не заперечив, що заборгованість по строкам оплати транспортування нафти між сторонами виникла з 14.10.2022 р. по 30.10.2022 р., у зв'язку з чим визнав позов в частині стягнення 18 001,08 грн. інфляційних втрат та 1 006,09 грн. 3% річних.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає наступне:
- сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом;
- зарахування позивачем гарантійного внеску як штрафу не звільняє відповідача від відповідальності за виконання договору згідно з умовами останнього та законодавства;
- строки, в межах яких позивач має право повідомити відповідача про зарахування гарантійного внеску, сплаченого біржою на рахунок позивача у сумі 6 186 026,25 грн., як штрафу за неналежне виконання нею зобов'язань за договором № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р., умовами останнього не визначено;
- податкові накладні не засвідчують фактичну оплату відповідачем у строки, визначені п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди, транспортних витрат в сумі 720 043,04 грн. з ПДВ, строк оплати яких настав 13.10.2022 р. включно.
20.05.2025 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/3299/25 до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 01.07.2025 р. проголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Постановою Кабінету Міністрів України № 570 від 16.10.2014 р. затверджено Порядок організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу (далі - Порядок № 570).
28.07.2022 р., керуючись Порядком № 570 (в редакції станом на 28.07.2022 р.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» провело комерційний біржовий аукціон в електронній торговій системі з продажу нафти та газового конденсату на внутрішньому ринку № 284ДНГК-УЕБ, за результатами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсігнія Резорт» було визначено переможцем торгів - покупцем окремих партій нафти сирої, запропонованих до продажу на аукціоні продавцем Публічним акціонерним товариством «Укрнафта».
28.07.2022 р., після проведення аукціону між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсігнія Резорт» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (біржа) укладено договір купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/3-Н, відповідно до п. 1.1 якого за результатами проведення торгів покупець купує у продавця нафту власного видобутку.
31.08.2022 р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р., відповідно до якої сторони домовилися викласти в новій редакції п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 3.1. та 3.2 договору.
Так, згідно з п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 покупець зобов'язується оплатити та прийняти нафту на умовах цього договору, а продавець зобов'язується передати покупцю нафту загальною кількістю 7 496,700 тонн.
За змістом п. 2.1 договору в редакції додатковї угоди № 1 вартість нафти по даному договору становить 115 626 648,61 грн., крім того ПДВ (7%) 8 093 865,40 грн. Загальна сума договору з урахуванням ПДВ становить 123 720 514,01 грн.
Вартість витрат на транспортування від Товарного парку ЦППН НГВУ «Полтаванафтогаз» трубопроводом ПАТ «Укртранснафта» становить 600 035,87 грн., крім того ПДВ (20%) 120 007,17 грн. Загальна сума витрат на транспортування з урахуванням ПДВ становить 720 043,04 грн.
Згідно з п. 2.2 договору в редакції додатковї угоди № 1 вартість нафти, що поставляється по даному договору, визначена п. 2.1 договору, включає в себе вартість втрат при транспортуванні нафти в кількості 7 500,000 тонн від Товарного парку ЦППН НГВУ «Полтаванафтогаз» до пункту передачі - ПАТ «Укртатнафта».
Передача нафти здійснюється згідно з п. 5.2 цього договору, про що складаються відповідні акти приймання-передачі (п. 3.2 договору).
Пунктом 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 передбачено, що покупець здійснює попередню оплату за нафту відповідно до п. 5.1 цього договору, а продавець здійснює передачу нафти за наступним графіком: термін передачі - 3 декада серпня 2022 р.; кількість нафти - 7 496,700 тонн; дата оплати нафти - попередня оплата в загальній сумі 123 720 514,01 грн.; дата оплати транспортних витрат - 30 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі в сумі 720 043,04 грн. Остання сума, перераховується з врахуванням сплаченого біржею гарантійного внеску в сумі 6 186 026,25 грн.
Згідно з п. 5.3 договору біржа перераховує продавцю гарантійний внесок, який вона отримала від покупця для участі в аукціоні, відповідно до п. 4.3.1 цього договору.
Відповідно до п. 9.1 договору останній вступає в дію з дати його підписання сторонами та реєстрації біржею і діє до 30.09.2022 р., з можливою пролонгацією в окремих випадках за згодою сторін при умові укладення додаткової угоди, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення.
Як вбачається із позовної заяви, що 29.07.2022 р., біржа перерахувала на рахунок ПАТ «Укрнафта» кошти у сумі 6 186 026,25 грн. в якості гарантійного внеску ТОВ «Інсігнія Резорт», що підтверджується платіжною інструкцією № 2207082775 від 29.07.2022 р.
Вказані грошові кошти є останнім платежем ТОВ «Інсігнія Резорт» згідно з умовами п. 5.2 договору.
На виконання умов договору відповідач здійснив наступні платежі: 41 334 798,87 грн. згідно з платіжною інструкцією № 617 від 19.08.2022 р. 3 300 000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № 619 від 19.08.2022 р., 46 000 000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № 625 від 30.08.2022 р., 33 085 726,13 грн. згідно з платіжною інструкцією № 628 від 30.08.2022 р.
При цьому, листом № 21 від 30.08.2022 р. відповідач просив позивача в платіжній інструкції № 628 від 30.08.2022 р. на суму 33 085 726,13 грн. вважати вірним наступне призначення платежу: «За нафту згідно договору № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р. - 26 899 699,88 грн. в т.ч. ПДВ (7%), № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р. - 6 186 026,25 грн. в т.ч. ПДВ (7%).
Таким чином, відповідач всього перерахував позивачу 117 534 498,75 грн.
31.08.2022 р. сторонами складено та підписано акт прийому-передачі нафти № 08-А284Д/2, відповідно до якого ПАТ «Укранфта» передало, а ТОВ «Інсігнія Резорт» прийняло 7 496,700 тонн нафти загальною вартістю 123 720 514,01 грн.
Також у вказаному акті зазначено, що покупець відшкодовує витрати продавця, пов'язані з транспортуванням нафти, згідно з додатковою угодою № 1 до договору купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р. у розмірі 720 043,04 грн.
З урахуванням приписів п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 витрати продавця, пов'язані з транспортуванням нафти, мають бути сплачені протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі, тобто до 12.10.2022 р. (акт підписано 31.08.2022 р.).
Із пояснень позивача слідує, що 31.10.2022 р. ТОВ «Інсігнія Резорт» направило ПАТ «Укрнафта» заяву № 20 «Про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог», відповідно до якої грошові зобов'язання ТОВ «Інсігнія Резорт» перед ПАТ «Укрнафта» з відшкодування витрат на транспортування нафти у сумі 720 043,04 грн. припинились. Будь-яких інших зарахувань (як і оплат) за договором не відбулося.
30.09.2022 р. та 30.10.2023 р. сторонами підписано акти звіряння взаємних розрахунків за період 01.10.2021 р. по 30.09.2022 р. та за період з 01.10.2022 р. по 30.09.2023 р., яким визначено відсутність заборгованості за договором купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р.
Із пояснень відповідача вбачається, що позивач не звертався до відповідача з вимогами в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, водночас, підписав акти звіряння взаємних розрахунків із зазначенням відсутності боргу за спірним договором, відтак нарахування штрафних санкцій є безпідставним.
15.10.2024 р. позивач направив відповідачу лист № 01/01/07/09-02/01/9539 «Про зарахування штрафу за договором купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р., стягнення заборгованості та пені», в якому зазначив, що при проведенні розрахунків за договором покупець прострочив відшкодування продавцю його витрат на транспортування нафти, чим порушив вимоги п. 5.2 договору. У зв'язку з порушенням обов'язку в частині строку проведення оплати за транспортування нафти, позивач зарахував гарантійний внесок у розмірі 6 186 026,25 грн. в якості штрафу відповідно до п. 6.3 договору. З цих підстав, гарантійний внесок набув правового режиму штрафу, тобто більше не враховувався в основну суму договору, в т.ч. як оплата за нафту. А тому, за відповідачем обліковується заборгованість з оплати нафти за договором на суму зарахованого гарантійного внеску. Також позивач просив відповідача негайно сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р. в розмірі 6 186 026,25 грн. та пеню в розмірі 1 551 547,31 грн.
Відповідь на лист не отримано, грошові кошти не сплачено.
Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату за договором купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р., позивач і звернувся до суду з даним позовом.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".
Поряд з цим, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, відповідно до акту прийому-передачі нафти № 08-А284Д/2 від 31.08.2022 р. відповідач прийняв 7 496,700 тонн нафти. Вартість витрат, пов'язаних з транспортування нафти - 720 043,04 грн.
Пунктом 5.2 договору передбачений обов'язок покупця здійснити оплату за транспортування нафти протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання передачі.
Враховуючи дату підписання акту (31.08.2022 р.), обов'язок покупця сплатити витрати, пов'язані з транспортуванням нафти, мав бути здійснений у строк до 12.10.2022 р. включно (30 банківських днів).
Водночас, заборгованість за витрати, пов'язані з транспортуванням нафти, припинилась між сторонами 31.10.2022 р., шляхом направлення ТОВ «Інсігнія Резорт» заяви № 20 «Про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог».
Таким чином, прострочення відповідачем оплати за транспортування нафти у розмірі 720 043,04 грн. становить з 13.10.10.2022 р. по 30.10.2022 р.
Як зазначалось раніше, 29.07.2022 р. біржею перераховано позивачу 6 186 026,25 грн. в якості гарантійного внеску ТОВ «Інсігнія Резорт».
Зазначені кошти мали враховуватися під час проведення розрахунків між покупцем та продавцем у складі останнього платежу відповідача за нафту, як це передбачено п. 5.2 договору, за умови відсутності порушень строків внесення оплат.
Пунктом 6.5 договору сторони визначили, що у випадку порушення відповідачем строків оплати, встановлених п. 5.2 договору, в даному випадку це як і невчасне здійснення передоплати за нафту, так і не оплата вартості витрат з транспортування нафти, гарантійний внесок залишається у позивача як штраф і зарахування зазначених коштів як штрафу, не звільняє відповідача від відповідальності за виконання договору.
Порушивши умови п. 5.2 договору в частині здійснення своєчасної оплати за транспортування нафти, гарантійний внесок набув правової природи штрафу, та його (внесок) не було зараховано в якості оплати за товар, а тому за відповідачем обліковується заборгованість з оплати за договором на суму 6 186 026,25 грн.
За змістом ст. 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи, що відповідач 28.07.2024 р. підписав договір купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/3-Н та 31.08.2024 р. додаткову угоду № 1 до договору без жодних зауважень та заперечень, то умови останніх є обов'язковими для виконання сторонами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що всупереч умовам укладеного договору відповідачем договірні зобов'язання не виконано, попередню оплату у визначений п. 5.2 договору строк позивачу у повному обсязі не перераховано. Після прострочення платежу, в силу п. 6.4 договору відповідний гарантійний внесок у розмірі 6 186 026,25 грн. набув правового режиму штрафу, тобто більше не враховувався в основну суму договору, про що позивач належним чином повідомив відповідача листом 01/01/07/09-02/01/9539 «Про зарахування штрафу за договором купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р., стягнення заборгованості та пені» від 15.10.2024 р.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення попередньої оплати за договором є таким, що настав.
Водночас, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем суми попередньої плати за нафту у визначеному договором розмірі та строк.
У даному випадку суд погоджується з доводами позивача про те, що посилання відповідача на заяву «Про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог» № 20 від 31.10.2022 р., свідчить про визнання ТОВ «Інсігнія Резорт» станом на 31.10.2022 р. у останнього заборгованості перед ПАТ «Укрнафта» у розмірі 720 043,04 грн. (витрати, пов'язані з транспортуванням нафти).
Окрім того, надані відповідачем до матеріалів справи акти звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.10.2021 р. по 30.09.2022 р. та за період з 01.10.2022 р. по 30.09.2023 р., в якості підстави підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем, не можуть вважатися належними доказами з огляду на таке.
За змістом чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18.
Поряд з цим, суд погоджується з доводами позивача про те, що строки, в межах яких позивач має право повідомити відповідача про зарахування гарантійного внеску, сплаченого біржою на рахунок позивача у сумі 6 186 026,25 грн., як штрафу за неналежне виконання нею зобов'язань за договором № А284ДНГК-УЕБ/3-Н від 28.07.2022 р., умовами останнього не визначено.
Таким чином, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу нафти та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за нафту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6 186 026,15 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 447 925,29 грн. 3% річних та 1 550 114,61 грн. інфляційних втрат.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є невірними, оскільки позивачем не враховано, що прострочення зі сплати грошової суми у розмірі 6 186 026,15 грн. виникло 26.10.2024 р., а не 15.10.2024 р. (лист № 01/01/07/09-02/01/9539 позивачем було направлено відповідачу 15.10.2024 р.; розрахункова дата доставки, вказана на службовому чеку - 18.10.2024 р.; нормативні строки пересилання поштових відправлень АТ «Укрпошта» у межах міста Києва - 3 дні, відтак вірною датою, з якої мають нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних на суму 6 186 026,15 грн. є 26.10.2024 р. (3 дні на доставку + 7 днів відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України)).
За перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 361 867,30 грн. інфляційних втрат та 441 824,01 грн. 3% річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Укpнaфта".
За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсігнія Резорт» (03066, м. Київ, вул. Журавлина, буд. 2, прим. 113, код 39682453) на користь Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, код 00135390) 6 186 026 (шість мільйонів сто вісімдесят шість тисяч двадцять шість) грн. 15 коп. основного боргу, 441 824 (чотириста сорок одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 01 коп. 3% річних, 1 361 867 (один мільйон триста шістдесят одну тисячу вісімсот шістдесят сім) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 95 876 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 61 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Повне рішення складено та підписано 07.07.2025 р.