вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.07.2025м. ДніпроСправа № 915/486/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Київ в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест", м. Дніпро
про стягнення 263 504,34грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" неустойки у розмірі 263 504,34грн, з яких: 93 501,54грн - пеня, 170 002,80грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №25/МФ/100-102/1/1/3-Р-0624 від 20.06.2024 в частині повної та своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 матеріали справи №915/486/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" про стягнення 263504,34грн неустойки передано до Господарського суду Дніпропетровської області.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 справу №915/486/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
19 травня 2025 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява, надано пояснення та долучено відповідні докази.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить зменшити заявлені штрафні санкції та встановити загальний розмір неустойки в сумі 50 000,00грн, в задоволені позовних вимог відмовити частково та задовольнити позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 50 000,00грн.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -
20 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №25/МФ/100-102/1/1/3-Р-0624 (а.с. 5 на звороті - 8).
За цим договором постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) перетворювачі струму (код згідно з ДК 021:2015:31680000-6) (далі - товар) у власність покупця для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену у відповідності до умов договору суму коштів.
Найменування (асортимент) товару, кількість та вимоги щодо комплектності товару, який підлягає поставці за договором, визначаються специфікацією (додаток №1 до цього договору) (п. 1.2 договору).
Поставка товару, визначеного у специфікації, здійснюється окремими партіями згідно узгодженого сторонами графіку поставок (додаток №2 цього договору) (п.1.3 договору).
Загальна вартість (ціна) товару за цим договором становить: 850 014,00грн (вісімсот п'ятдесят тисяч чотирнадцять гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 141 669,00грн. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у специфікації (п. 2.1 договору).
За умовами пункту 2.3 договору покупець здійснює оплату за кожну партію одержаного товару згідно наданого постачальником рахунка-фактури у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем.
Поставка товару, визначеного у специфікації, здійснюється окремими партіями (або однією партією) у відповідності до узгодженого графіку поставок (додаток №2 до цього договору) на склад покупця, розташований за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159 (п. 3.1 договору).
За пунктом 3.3 договору разом з товаром постачальник передає всю документацію на товар (транспортні, товаросупровідні документи, рахунки - фактури, специфікації, сертифікати відповідності, паспорти виробника, інструкції з експлуатації, накладні, сертифікат про походження - у разі, якщо постачальник є імпортером товару, тощо).
Приймання товару здійснюється покупцем за місцем поставки, визначеним в п. 3.1 договору (п. 3.5 договору).
Приймання товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється покупцем на підставі товаросупровідних документів, видаткової накладної, специфікації, сертифікатів відповідності (п. 3.6 договору).
Відповідно до пункту 3.12 договору одержання (прийняття) товару покупцем підтверджується оформленою у відповідності до вимог законодавства України та підписаною уповноваженим представником покупця видатковою накладною.
Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару до моменту передачі товару покупцю в порядку, встановленому п. 3.12 договору, несе постачальник (п. 3.13 договору).
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов даного договору (п. 7.1 договору).
У разі порушення постачальником строку (строків) поставки товару, визначеного в п.1.3 договору, постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 1 відсотка вартості непоставленого / невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 (десять) днів постачальник додатково сплачує штраф на користь покупця у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми непоставленого товару (п. 7.3 договору).
Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за договором (п. 7.8 договору).
Відповідно до пункту 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків та виконання гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.
Зміни та доповнення до договору вважаються чинними, якщо вони укладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печаткою (за наявності) та оформлені у вигляді додаткових угод до цього договору (п. 10.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Сторонами підписано Специфікацію (додаток №1 до договору поставки №25/МФ/100-102/1/1/3-Р-0624 від 20.06.2024) на поставку товару:
перетворювач катодного захисту високочастотний ПКЗВ-0,6-АР-У1, код згідно з УКТ ЗЕД 8504, у кількості 13шт, вартістю 43 935,00грн без ПДВ;
перетворювач катодного захисту високочастотний ПКЗВ-1,2-АР-У1, код згідно з УКТ ЗЕД 8504, у кількості 3шт, вартістю 45 730,00грн без ПДВ, на загальну суму 850014,00грн (а.с. 8 на звороті).
Сторонами підписано Графік поставок (додаток №2 до договору поставки №25/МФ/100-102/1/1/3-Р-0624 від 20.06.2024):
до 30 червня 2024 року - перетворювач катодного захисту високочастотний ПКЗВ-0,6-АР-У1, у кількості 13шт, на суму 685 386,00грн;
до 30 червня 2024 року - перетворювач катодного захисту високочастотний ПКЗВ-1,2-АР-У1, у кількості 3шт, на суму 164 628,00грн (а.с. 9).
Відповідач направив на адресу позивача лист від 24.06.2024, в якому просив продовжити термін поставки обладнання на 15 (п'ятнадцять) робочих днів, до 19 липня 2024 року, у зв'язку з затримкою в підписанні договору, частими відключеннями електроенергії та внести відповідні зміни до графіка поставок додаток 2 до договору (а.с. 9 на звороті).
28 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" (постачальник, відповідач) укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №25/МФ/100-102/1/1/3-Р-0624 від 20.06.2024 (а.с. 10).
Сторони домовилися внести зміни в додаток №2 до договору поставки №25/МФ/100-102/1/1/3-Р-0624 від 20.06.2024 та викласти у наступній редакції:
"Графік поставок:
до 19 липня 2024 року - перетворювач катодного захисту високочастотний ПКЗВ-0,6-АР-У1, у кількості 13шт, на суму 685 386,00грн;
до 19 липня 2024 року - перетворювач катодного захисту високочастотний ПКЗВ-1,2-АР-У1, у кількості 3шт, на суму 164 628,00грн.".
На виконання умов договору поставки №25/МФ/100-102/1/1/3-Р-0624 від 20.06.2024 ТОВ "Газорозподільні мережі України" поставило відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 850 014,00грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №41 від 30.07.2024 (а.с. 10 на звороті).
Видаткова накладна містить посилання на договір поставки №25/МФ/100-102/1/1/3-Р-0624 від 20.06.2024, підписи сторін скріплені печаткою підприємств.
Поставка товару також підтверджується наявною в матеріалах справи товарно - транспортною накладною №41 від 31.07.2024 (а.с. 11).
Позивач зазначає, що постачальником було порушено умови договору в частині своєчасної поставки товару, що дає покупцю право на застосування до постачальника санкцій, передбачених умовами договору.
Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 93 501,54грн та штрафу у розмірі 170 002,80грн.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк поставки, докази поставки, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови спірного договору, з урахуванням додаткової угоди до нього строк поставки узгодженого товару, є таким, що настав 19.07.2024.
За приписами ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Поставка товару, визначного у специфікації, здійснюється окремими партіями (або однією партією) у відповідності до узгодженого графіку поставок (додаток №2 до цього договору) на склад покупця, розташований за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159 (п. 3.1 договору).
Таким чином, договором встановлено обов'язок продавця доставити товар на склад покупця за адресою: м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159.
За пунктом 3.3 договору разом з товаром постачальник передає всю документацію на товар (транспортні, товаросупровідні документи, рахунки - фактури, специфікації, сертифікати відповідності, паспорти виробника, інструкції з експлуатації, накладні, сертифікат про походження - у разі, якщо постачальник є імпортером товару, тощо).
Відповідно до пункту 3.12 договору одержання (прийняття) товару покупцем підтверджується оформленою у відповідності до вимог законодавства України та підписаною уповноваженим представником покупця видатковою накладною.
Отже, за умовами договору документом, який підтверджує факт одержання товару покупцем є видаткова накладна від 30.07.2024 № 41.
За загальним правилом, право власності у покупця виникає з моменту передачі товару (ч.1 статті 334 Цивільного кодексу України).
Переданням вважається вручення товару перевізнику для транспортування, якщо інше не встановлено договором.
За умовами договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної (п. 3.13 договору).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.
Видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (п.43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2025 920/546/24).
Згідно статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №810/3713/16, від 05.09.2022 у справі № 805/5190/15-а).
Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання виконав повністю, однак з порушенням установленого договором строку.
ТОВ "Газорозподільні мережі України" поставило відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 850 014,00грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №41 від 30.07.2024 (а.с. 10 на звороті). В графі "отримав (ла)", видаткова накладна містить підпис в.о. директора філії Лазаренко В.В., скріплений печаткою.
Заперечень з боку позивача щодо дати складання видаткової накладної матеріали справи не містять.
З огляду на те, що будь-якої іншої дати, ніж дата складання, видаткова накладна №41 від 30.07.2024 не містить, з урахуванням пункту 3.12 договору, одержання (прийняття) товару покупцем відбулось саме 30.07.2024.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частині першій ст. 230 та частині шостій ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В пункті 7.3 договору визначено, що у разі порушення постачальником строку (строків) поставки товару, визначеного в п.1.3 договору, постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 1 відсотка вартості непоставленого / невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 (десять) днів постачальник додатково сплачує штраф на користь покупця у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми непоставленого товару.
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 93 501,54грн за загальний період з 20.07.2024 до 30.07.2024 (а.с. 2).
Перевіркою правильності нарахування пені судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочки виконання зобов'язання.
Так, на суму боргу 850 014,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 20.07.2024 до 29.07.2024 (10дн) у розмірі 85 001,40грн. Суд зауважує, що день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання (стаття 599 ЦК України).
Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково у розмірі 85 001,40грн, в решті заявлених вимог про стягнення пені (8 500,14грн) слід відмовити.
Позивач нарахував та просить стягнути штраф 20% (за прострочення понад 10 днів) у розмірі 170 002,80грн (а.с. 2).
З урахуванням встановленого періоду прострочення поставки товару з 20.07.2024 до 29.07.2024 (10 днів), суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення штрафу.
Відповідач просить зменшити штрафні санкції та встановити загальний розмір неустойки в сумі 50000,00грн.
Клопотання обґрунтоване тим, що заявлений розмір штрафних санкцій є непропорційним з огляду на відсутність факту настання негативних наслідків для позивача, та є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за своїм внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність / відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі статті 551 ГПК України, статті 233 ГК України та відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність / відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення такої дії. Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка подає відповідне клопотання (постанови Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №908/145/23, від 13.03.2024 у справі №904/5899/21, від 21.02.2024 у справі №922/3438/23).
Заявляючи клопотання про зменшення розміру неустойки, відповідач лише узагальнено зазначив, що розмір неустойки є явно завищеним, а позивач у позові не вказує, що йому завдано збитків несвоєчасною поставкою товару.
Право на зменшення розміру неустойки є дискреційним правом суду, яке може бути реалізованим з дотриманням статті 86 ГПК України та на підставі статей 551 ЦК України, 233 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що договір укладений сторонами 20.06.2024 (під час збройної агресії проти України); з ініціативи відповідача (лист від 24.06.2024) сторони збільшили термін поставки, уклавши додаткову угоду.
Тобто, умови договору, в тому числі термін поставки, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну поставку, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх.
З огляду на усталену та послідовну судову практику застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, не значний розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення виконання зобов'язання з поставки товару (10% від вартості несвоєчасно поставленого товару), Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру неустойки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 85001,40грн.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", п.8.23 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).
Ціна позову становить 263 504,34грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 3 162,05грн (263 504,34грн * 1,5% * 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 952,57грн, що підтверджується платіжною інструкцією №419 від 11.03.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 5, 31).
За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 790,52грн (3 952,57грн - 3 162,05грн), як зайво сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 020,02грн (85 001,40грн* 3 162,05грн / 263 504,34грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" про стягнення 263 504,34грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" (ідентифікаційний код 36839409; вул. Кільченська, буд. 8, м. Дніпро, 49045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (ідентифікаційний код 44907200; вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116) в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (ідентифікаційний код 45192910; вул. Погранична, буд. 159, м. Миколаїв, 54003) пеню у розмірі 85001,40грн (вісімдесят п'ять тисяч одна гривня 40коп.) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 020,02грн (одна тисяча двадцять гривень 02коп.), видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано - 07.07.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва