вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1615/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", м. Павлоград, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 1 188 419 грн 20 коп.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" заборгованість у сумі 1 188 419 грн 20 коп., з яких: 886 880 грн 00 коп. - основний борг, 62 081 грн 60 коп. - пеня, 239 457 грн 60 коп. - штраф.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 13-12-24 від 13.12.2024 в частині повної та своєчасної поставки товару.
Ухвалою господарського суду від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 01.05.2025.
У підготовче засідання 01.05.2025 сторони явку повноважних представників не забезпечили. 23.04.2025 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 01.05.2025 розгляд підготовчого засідання відкладався до 12.06.2025.
06.06.2025 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
У підготовче засідання 12.06.2025 сторони явку поважних представників не забезпечили, відповідач про причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Ухвалою господарського суду від 12.06.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 26.06.2025.
У призначене судове засідання 26.06.2025 представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету позивача та відповідача 17.06.2025.
Господарський суд наголошує на тому, що відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників сторін.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку із неявкою сторін, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати та наявність підстав для застосування наслідків прострочення у вигляді стягнення пені, штрафу інфляційних втрат та 3% річних, у заявлених до стягнення сумах.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2024 Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю товарів № 13-12-24.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар - бензин А-95 (Євро 5), талон, бензин А-92 (Євро 5), талон, дизельне паливо (Євро 5), талон, (код 09130000-9 за ДК 021:2015 «Нафта і дистиляти»), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
Найменування (номенклатура, асортимент), перелік, кількість, ціна за одиницю Товару зазначені у Додатку № 1 до даного Договору (Специфікація), який є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється по бланках внутрішнього обігу (довірчих документах) постачальника на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість договору визначена на підставі додатку № 1 до даного Договору та складає: - 957 600,00 грн. (дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч шістсот гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ - 159 600,00 грн.
Ціна даного договору включає в себе сплату податків і зборів, обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх інших витрат постачальника, пов'язаних з маркуванням, доставкою, завантаженням та розвантаженням товару (п. 3.2 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата здійснюється покупцем за фактично отриманий належної якості товар шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі, протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
Оплата здійснюється за умови наявності у видатковій накладній посилання на повний номер і дату укладання договору, та, у випадку оплати за рахунок бюджетних коштів, надходження бюджетних коштів від Головного розпорядника бюджетних коштів на рахунок покупця (п. 4.2 договору).
У разі, якщо поставка здійснена лише частково (видаткова накладна підписана лише на частину палива, зазначеного специфікації, оплата здійснюється пропорційно за фактично поставлену кількість палива. Оплата здійснюється відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів - до 27.12.2024 року (згідно заявки покупця).
Місце поставки (передачі) товарів: передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки транспортних засобів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця довірчих документів (талонів) (п. 5.2.1 п. 5.2 договору).
Пунктом 6.3 сторони визначили, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором; забезпечити поставку товару на АЗС, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 5.2.2. та 5.2.4. договору.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 11.1 договору).
Даний договір діє з дати укладення і до 31.12.2024. У частині оплати - до повного виконання Сторонами узятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 11.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Між сторонами підписано специфікацію № 1, якою визначено найменування товару, загальну вартість та кількість товару на загальну суму 957 600 грн 00 коп.
На виконання умов спірного договору, Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 957 600 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 665 від 24.12.2024.
Між сторонами складено, підписано та скріплено печаткою видаткову накладну №0001/0002937 від 16.12.2024 на суму 957 600 грн 00 коп. на поставку 18200.00 літрів дизпалива та бензину.
Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що після отримання талонів (скретч-карток) позивачем було лише частково фактично отримано оплачений товар, а саме: дизельне паливо у кількості: 1360 літрів на суму 70 720 грн 00 коп.
У подальшому виявилося, що власні автозаправні станції відповідача та партнерів зачинені, тому відсутня можливість отримання товару на АЗС.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією №077/13-124 від 24.01.2025 року з метою досудового врегулювання спору.
Відповідач відповіді на вказану претензію не надав.
12.02.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 077/13-221 від 12.02.2025, в якій просив забезпечити передачу раніше придбаного товару або повернути грошові кошти у розмірі 886 880 грн 00 коп.
Відповідь від ТОВ “Тенегія» на момент подачі позовної заяви не надійшла.
Так, згідно розрахунків, кількість недоотриманого дизельного палива та бензину складає: 16840 літрів.
Таким чином, позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення попередньої оплати у розмірі 886 880 00 коп., 62 081 грн 60 коп. - пені, 239 457 грн 60 коп., що і стало причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної №0001/0002937 від 16.12.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною скретч-карток на дизельне пальне та бензин позивачу, останній набув право на отримання товару в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній №0001/0002937 від 16.12.2024.
Суд зазначає, що передача талонів на дизельне пальне та бензин (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар, а саме: пального у кількості 16840 літрів.
За умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів пального. Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді дизпалива та бензину у загальній кількості 16840 літрів по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 886 880 грн 00 коп., яка є предметом даного спору.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
З огляду на те, що позивач звернувся до відповідача з вимогою поставити товар 24.01.2025, яка була отримана відповідачем - 29.01.2025, граничним строком поставки товару є 05.02.2025.
У визначений строк відповідачем товар не поставлено.
12.02.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 077/13-221 від 12.02.2025, в якій просив забезпечити передачу раніше придбаного товару або повернути грошові кошти у розмірі 886 880 грн 00 коп.
Відповідь від ТОВ “Тенегія» на момент подачі позовної заяви не надійшла.
З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 886 880 грн 00 коп., господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 7.2 договору за порушення умов договору щодо якості та кількості товару, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 % вартості недоброякісного товару та/або недопоставленої кількості товару та /або непоставленого товару. Витрати щодо заміни недоброякісного товару та до поставки належної кількості товару покладається на постачальника.
Згідно з п. 7.4 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару або непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені за період з 24.01.2025 по 04.04.2025 у сумі 62 081 грн 60 коп. та штрафу у загальному розмірі 239 457 грн 60 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що позивачем під час визначення періоду її нарахування не враховано ст. 530 ЦК України, з огляду на викладене до стягнення підлягає пеня за період з 06.02.2025 по 04.04.2025 у сумі 51 439 грн 04 коп.
Щодо вимог про застосування штрафу слід зазначити, що сторони, користуючись принципом свободи договору, передбаченим статтею 627 Цивільного кодексу України, погодили нарахування штрафу в розмірі 20% від вартості недоброякісного товару та/або недопоставленої кількості товару та /або непоставленого товару та додатково штраф у розмірі 7% від вартості товару за прострочення термінів поставки товару, більше ніж на 30 днів.
Однак, стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання за недопоставку товару та не поставку товару більше ніж на 30 днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки з установлених судом обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за договором в частині поставки товару на строк понад 30 днів.
Тож одночасне стягнення штрафу в розмірі 20% від вартості недоброякісного товару та/або недопоставленої кількості товару та /або непоставленого товару та додаткового штрафу у розмірі 7% від вартості товару за прострочення термінів поставки товару, більше ніж на 30 днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
Тому законними й обґрунтованими є лише позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 177 376 грн 00 коп. за недопоставлену кількість товару.
Враховуючи вказане, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 51 439 грн 04 коп. та штрафу в сумі розмірі 177 376 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 115 695 грн 04 коп., з яких: 886 880 грн 00 коп. - основна сума боргу, 51 439 грн 04 коп. - пеня, 177 376 грн 00 коп. - 20% штрафу , в решті позовних вимог слід відмовити.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (1 188 419 грн 20 коп.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 14 261 грн 03 коп.
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 17 826 грн 29 коп., про що свідчить платіжна інструкція № 99 від 03.04.2025.
Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 3 565 грн 26 коп.
Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Суд звертає увагу, що 07.01.2025 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 №606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Тож, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України.
Враховуючи викладене, для здійснення повернення судового збору з Державного бюджету України, заявнику необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 13 388 грн 34 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 4/26, код ЄДРПОУ 31753249) 886 880 грн 00 коп. - основної суми боргу, 51 439 грн 04 коп. - пені, 177 376 грн 00 коп. - 20% штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 388 грн 34 коп.
В решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 07.07.2025.
Суддя І.А. Рудь