пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 липня 2025 року Справа № 903/502/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9»
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
Уповновжені представники сторін не прибули у судове засідання
Встановив: ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9» та просить суд зобов'язати голову правління відповідача Козуб К.Т. надати для ознайомлення та надати можливість за власний рахунок робити виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі, наступних документів:
- протоколи загальних зборів ОСББ “По АДРЕСА_1 » від 27 березня 2025 року;
- повідомлення співвласників квартир про проведення загальних зборів, або копії рекомендованих листів з повідомленням про проведення загальних зборів;
- відомості зареєстрованих власників квартир на загальних зборах та листи опитування осіб, які не були присутні на загальних зборах.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9» безпідставно відмовило у наданні затребуваних документів.
Позивач доводить, що відповідач порушив її право на отримання інформації, норми статті 34 Конституції України, ЗУ “Про інформацію» та ЗУ “Про доступ до публічної інформації», а відтак просить суд зобов'язати надати запитувані документи.
Ухвалою суду від 15.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.06.2025.
06.06.2025 від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9» через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив від 03.06.2025 на позовну заяву за вх.№01-75/1788/25.
Ухвалою суду від 16.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2025.
Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання за вх.№01-75/2021/25 від 02.07.2025 у якому просить суд провести судове засідання без його участі. Крім того зазначає, що позовні вимоги позивач та його представник підтримують у повному обсязі, а також просить суд стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
Позивач доводить, що у березні 2025 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про проведення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9», дата і час проведення: 27.03.2025 об 19:00 год, місце проведення на прибудинковій території будинку за адресою АДРЕСА_1 , із зазначенням порядку денного, зокрема, до порядку денного було включено питання про визначення переліку, розміру і порядку сплати внесків і платежів співвласників.
27 березня 2025 року відбулись загальні збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По АДРЕСА_1 ».
У відповідності до п. 3.1 статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9» - до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема визначення порядку сплати внесків і платежів співвласників (підпункт. »є» п.3.1 Статуту ОСББ).
Пунктом 3.11 Статуту ОСББ передбачено, що рішення загальних зборів оприлюднюється, шляхом розміщення його тексту в місцях загального користування будинку.
Рішення з питань передбачених підпунктами, зокрема підпункту «є» пункту 3.3 Статуту, а за рішенням загальних зборів - і з інших питань, надаються співвласникам під розписку або направляються поштою (рекомендованим листом ініціатором загальних зборів (правлінням або ініціативною групою).
Про прийняте загальними зборами від 27 березня 2025 року, рішення із даного питання повинно бути оприлюднено місцях загального користування і надаються співвласникам під розписку або направляються поштою (рекомендованим листом) ініціатором загальних зборів (правлінням або ініціативною групою).
Однак протокол загальних зборів від 27 березня 2025 року із прийнятими рішеннями, не розміщено і поштовим відправленням про результати розгляду даного питання, передбачені статутом ОСББ не доведено до співвласників будинку по АДРЕСА_1 .
17 квітня 2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Голошвою В.Л. було надіслано на адресу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9» адвокатський запит №3 від 17.04.2025. В запиті, посилаючись на відповідні норми чинного законодавства, висловлювалась вимога надати наступні документи:
- протокол загальних зборів ОСББ від 27.03.2025 року;
- повідомлення співвласників квартир про проведення загальних зборів, або копії рекомендованих листів з повідомленням про проведення загальних зборів;
- відомість зареєстрованих власників квартир на загальних зборах та листи опитування осіб, які не були присутні на загальних зборах.
21 квітня 2025 року за №6 на адвокатський запит отримано лист-відповідь за підписом голови правління ОСББ, яким було відмовлено у наданні запитуваної інформації
Відтак, позивач вважає, відмову відповідача надати запитувані документи із зазначених вище підстав протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і Статуту ОСББ та порушує право на отримання інформації.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить, суд зобов'язати голову правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По АДРЕСА_1 » ОСОБА_2 надати для ознайомлення та надати можливість за власний рахунок робити виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі, наступних документів:
- протоколи загальних зборів ОСББ “По АДРЕСА_1 » від 27 березня 2025 року;
- повідомлення співвласників квартир про проведення загальних зборів, або копії рекомендованих листів з повідомленням про проведення загальних зборів;
- відомості зареєстрованих власників квартир на загальних зборах та листи опитування осіб, які не були присутні на загальних зборах.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Суд встановив що у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, квартира АДРЕСА_2 на праві спільної власності належать громадянці ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
За приписами статей 316, 319, 322 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Як було вказано вище, відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Правові та організаційні засади функціонування об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені у Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Права співвласників визначені у статті 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", за змістом частини першої якої співвласник має право, зокрема, знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання на вимогу співвласника зобов'язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти. Порядок здійснення прав співвласників визначається законом.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.
Суд зазначає, що право співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі і позивача, на одержання інформації щодо діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку прямо передбачене законом, зокрема статтею 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статтею 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності співвласниками багатоквартирного будинку"
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", у якій визначені обов'язки об'єднання, об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, зокрема: забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам; забезпечувати виконання вимог статуту об'єднання; забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність юридичної особи відбувається через її органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
За змістом частини 1 статті 10 та частини 1 статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління, якими є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання.
Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" виконання зобов'язань об'єднанням належить до повноважень його правління відповідно до статуту об'єднання.
Для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам. До компетенції правління відноситься, зокрема, підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання (частини 17, 18 та 20 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є особою, у володінні та розпорядженні якого знаходиться інформація щодо багатоквартирного будинку, в якому його створено, щодо діяльності такого об'єднання.
Отже, суд зазначає, що у законі чітко передбачене право співвласників багатоквартирного будинку на одержання інформації щодо діяльності створеного об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, відповідно, реалізація цього права покладається саме на особу, у володінні та розпорядженні якої знаходиться ця інформація, тобто на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку в особі його органів управління, зокрема на правління як на виконавчий орган об'єднання, до повноважень якого відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" належить виконання зобов'язань об'єднання.
Компетенція правління об'єднання визначена у частині 20 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", до якої, зокрема, відноситься ведення діловодства, складовою якого є діловодство за зверненнями (з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами) громадян (співвласників багатоквартирного будинку).
Отже, провівши аналіз наведених норм закону, зокрема положень частин 17, 18, 20 статті 10 та частини 2 статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку про те, що виконання покладеного на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку обов'язку з надання передбаченої законом інформації забезпечує саме правління об'єднання у межах своїх повноважень відповідно до визначеної законом компетенції щодо ведення діловодства в об'єднанні.
Господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача в частині невиконання обов'язку з надання інформації та документів щодо діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку повністю узгоджується з вимогами цивільного законодавства.
Як було вказано вище, витребувана позивачем інформація та копії документів позивачу надані не були, з аналізу запитуваної позивачем запитом від 17.04.2025 №3 інформації суд відзначає, що вказана інформація є інформацією що стосується діяльності та спільного майна об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
При цьому, як було вказано вище, у статті 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачене право позивача:
- одержувати в установленому законом порядку інформацію про діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку;
- знайомитись з протоколами загальних зборів, робити з них виписки.
У статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" також передбачене право співвласника:
- одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;
- безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;
- ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії.
За таких обставин позовні вимоги щодо зобов'язання голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9» ОСОБА_2 надати для ознайомлення та надати можливість за власний рахунок робити виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі, наступних документів, а саме:
- протоколи загальних зборів ОСББ “По АДРЕСА_1 » від 27 березня 2025 року;
- повідомлення співвласників квартир про проведення загальних зборів, або копії рекомендованих листів з повідомленням про проведення загальних зборів;
- відомості зареєстрованих власників квартир на загальних зборах та листи опитування осіб, які не були присутні на загальних зборах, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, реалізуючи свої права, співвласник має право звернутися до ОСББ за отриманням інформації про діяльність такого ОСББ, а останнє зобов'язано надати таку інформацію в обсязі, який є достатнім для реалізації прав співвласників на участь в управлінні ОСББ, відповідно до Закону про ОСББ, Закону про особливості здійснення права власності, а також статуту об'єднання, крім конфіденційної інформації про фізичних осіб.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №925/1440/22.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 10-1 Закону про доступ до публічної інформації, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, передбачено, що публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону про захист персональних даних; 2) фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону про захист персональних даних; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.
З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.04.2024 у справі №925/1440/22 дійшла висновку про те, що персональні дані співвласників та інших фізичних осіб, отримані ОСББ в процесі його діяльності, є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Персональні дані співвласників та інших фізичних осіб не підлягають наданню ОСББ для ознайомлення співвласнику як конфіденційна інформація, згода на поширення якої не надавалась у встановленому законом порядку.
Тому ОСББ має надати співвласнику для ознайомлення документи, інформацію, визначені Законом про ОСББ та Законом про особливості здійснення права власності, а також статутом ОСББ, з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації.
Водночас, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що:
1) суд знає право;
2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;
3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.
Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19 від 15.06.2021).
Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача за отриманням, зокрема інформації щодо діяльності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9», яка може містити, у тому числі, персональні дані співвласників та інших фізичних осіб як конфіденційну інформацію, суд дійшов висновку про вилучення з документів, що підлягають наданню, персональних даних співвласників та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації.
З врахуванням викладеного, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об'єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги від 01.05.2025 №6, додатком №1 до договору від 01.05.2025, актом наданих послуг від 08.05.2025 №1.
01.05.2025 між Адвокатом Голошвою Володимиром Лук'яновичем (Виконавець) та Дубиною Мариною Валеріївною (Замовник) укладений договір про надання правничої допомоги №6 відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати наступну правничу допомогу: Проведення зустріч із "Замовником" для узгодження правової позиції. Ознайомлення з відповіддю ОСББ, місцевого обчислювального центру, Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області. Ознайомлення з ухвалами Волинського окружного суду, Луцького міськрайонного суду. Вивчення законодавства яке регулює господарську діяльність ОСББ, Закону України “Про інформацію». Виготовлення копій документів. Складання позовної заяви до Господарського суду Волинської області. Участь у судових засіданнях Господарського суду Волинської області.
Послуги надаються Замовнику шляхом захисту/ підготовки всіх необхідних документів для захисту інтересів "Замовника" у судових засіданнях Господарського суду Волинської області. Для захисту/представництва інтересів Замовника, Виконавцю надаються усі права надані законом особі, позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому з правом подати позовну заяву, а також повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміну предмету та підстав позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду, та підписувати їх. Крім того, Виконавець має право оскаржувати всі процесуальні документи суду (рішення, постанови, ухвали), в тому числі подавати апеляційні та касаційні скарги, оскаржувати дії та рішення посадових осіб державних та інших органів, вести перемовини, отримувати документи, рішення суду та виконавчі листи , пред'являти виконавчі листи до виконання, направляти адвокатські запити, подавати від імені Замовника будь-які заяви, звернення та скарги, що стосуються виконання даного Договору, знайомитись з матеріалами справи, давати усні і письмові пояснення, сплачувати необхідні платежі (п.п. 2.2.-2-4. договору).
Відповідно до п. 2.5 договору замовник зобов'язується: своєчасно забезпечувати виконавця документами та інформацією, необхідними для виконання зобов'язань за цим договором; відшкодовувати витрати (судові збори, інші необхідні платежі, тощо) що їх несе Виконавець при виконанні зобов'язань, згідно з представленими рахунками чи розрахунками; оплатити Виконавцю вартість робіт та послуг (гонорар) визначений за погодженням сторін в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.
Додатком №1 до договору сторони погодили гонорар (винагороду) адвоката в розмірі 10 000,00 грн. за надання правничої допомоги, яка складається: 1. Проведення зустрічі із "Замовником" для узгодження правової позиції. 2. Підготовка адвокатського запиту. 3. Ознайомлення з копією статуту ОСББ, відповіддю ОСББ на адвокатський запит. 4. Вивчення законодавства яке регулює господарську діяльність ОСББ, судової практики Верховного Суду. 5. Виготовлення копій документів. 6. Складання позовної заяви до Господарського суду Волинської області. 7. Участь у судових засіданнях Господарського суду Волинської області.
Згідно акту наданих послуг №1 від 08.05.2025, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн., а з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по даній справі, вбачається, що вартість послуг на визначену суму включає: 1. Проведення зустрічі із "Замовником" для узгодження правової позиції. 2. Підготовка адвокатського запиту. 3. Ознайомлення з копією статуту ОСББ, відповіддю ОСББ на адвокатський запит. 4. Вивчення законодавства яке регулює господарську діяльність ОСББ, судової практики Верховного Суду. 5. Виготовлення копій документів. 6. Складання позовної заяви до Господарського суду Волинської області. 7. Участь у судових засіданнях Господарського суду Волинської області.
Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).
Відповідно до Постанови Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Також, судом прийнято до уваги, що Верховний Суд прийшов до висновку, що "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено" (правова позиція Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).
Таким чином, достатньо підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про перерахування коштів на користь адвоката.
Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, клопотання про зменшення розміру витрат, на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.
Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, пов'язаних із розглядом справи №903/502/25.
Зазначені витрати на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Зобов'язати голову правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9» ОСОБА_2 надати для ознайомлення та надати можливість за власний рахунок робити виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі, наступних документів:
- протоколи загальних зборів ОСББ “По АДРЕСА_1 » від 27 березня 2025 року;
- повідомлення співвласників квартир про проведення загальних зборів, або копії рекомендованих листів з повідомленням про проведення загальних зборів;
- відомості зареєстрованих власників квартир на загальних зборах та листи опитування осіб, які не були присутні на загальних зборах.
Указані документи надати з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “По вулиці Карпенка-Карого, 9» (м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 9, код ЄДРПОУ 21732345) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , орган, що видав 0710, дата видачі 02.01.2025, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 3028 грн. витрат по сплаті судового збору, а також 10 000,00 грн. у відшкодування витрат по оплаті послуг з наданої професійної правничої допомоги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 07.07.2025.
Суддя В. М. Дем'як