Рішення від 07.07.2025 по справі 903/534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 липня 2025 року Справа № 903/534/23 (903/89/25)

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/534/23 (903/89/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору розпорядник майна ТОВ "Авіон+" арбітражний керуючий Григор'єв Валерій Васильович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат», про визнання недійсними договору та додаткової угоди в межах справи №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтрейд" подала до суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон +", в якій просить:

-визнати недійсним Договір поставки №28/02-3 від 28.02.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіон+" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн".

- визнати недійсною Додаткову угоду №І до Договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіон+" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн".

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що до договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 було внесено недостовірні відомості про дату його підписання. ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є, та на час укладення оскаржуваного договору було заінтересованою особою стосовно ТОВ "Авіон+". Доводить, що договір укладено з порушенням загальних засад цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), з наміром завдати шкоди іншим особам, відсутність наміру виконання оскаржуваного договору в момент його укладення, наявності ознак суперечливої поведінки, зловживання правом сторонами оскаржуваного правочину.

Також, в позовній заяві просить суд:

1.Залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" (код ЄДР 40110917) арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича (свідоцтво № 310 від 12.03.2013, місцезнаходження: 43010, м. Луцьк, вул. Коперника, 36А, 1-й поверх).

2. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" копію додаткової угоди № 1 від 28.02.2022 до договору поставки від 28.02.2020 № 28/02-3.

3. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" копію додаткової угоди № 1 від 28.02.2022 до договору поставки від 28.02.2020 № 28/02-3

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 21.01.2025 справу передано для розгляду судді Гарбару І.О.

Ухвалою суду від 23.01.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази доплати судового збору в сумі 6056,00 грн.

23.01.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтрейд" сформувала в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків, якою долучила докази доплати судового збору в сумі 6056,00 грн.

Ухвалою суду від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича. Запропоновано третій особі не пізніше ніж у 10-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відповідно до ст. 168 ГПК України подати письмове пояснення на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду); одночасно надіслати позивачу та відповідачу - копію пояснень та доданих документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіон+" в строк до 17.02.2025 надати суду копію додаткової угоди № 1 від 28.02.2022 до договору поставки від 28.02.2020 № 28/02-3. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" в строк до 17.02.2025 надати суду копію додаткової угоди № 1 від 28.02.2022 до договору поставки від 28.02.2020 № 28/02-3 (а.с.279-281).

Відповідачі ухвалу суду отримали 27.01.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.283).

Отже, строк для подачі відзиву до 11.02.2025.

11.02.2025 представниця ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" сформувала в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву (т.2, а.с.5-130), в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Застосувати позовну давність до позовних вимог. Стягнути з ТОВ "Рєалтрейд" на користь ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

11.02.2025 третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору розпорядник майна ТОВ "Авіон+" арбітражний керуючий Григор'єв Валерій Васильович сформував в системі "Електронний суд" пояснення щодо позовної заяви, в яких вказав, зокрема, але не виключно, що документи витребовувані ухвалою про відкриття провадження в даній справі станом на дату написання пояснень як ліквідатору не передавались, у зв'язку із чим їх подання до суду є об'єктивно не можливим (т.2, а.с.131-136).

12.02.2025 представник ТОВ "Херсонський хлібокомбінат" сформував в системі "Електронний суд" (т.2, а.с.137-149) заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в якій просить суд залучити до участі у справі № 903/534/23 (903/89/25) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство "Херсонський Хлібокомбінат" (73024, м. Херсон, вул. Гімназична, 30, код ЄДР 00380267).

14.02.2025 представниця ТОВ "Рєалтрейд" сформувала в системі "Електронний суд" наступні документи:

1. Відповідь на відзив ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", в якій просить суд позовні вимоги ТОВ "Рєалтрейд" задовольнити в повному обсязі. Зменшити розмір витрат ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,00 грн (т.2, а.с.150-175).

2. Клопотання про витребування доказів, а саме просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" належним чином засвідчену копію протоколу обшуку від 06.04.2023 та додаток до нього з переліком вилученої документації у кримінальному провадженні № 42022102070000388 (т.2, а.с.176-186).

В обгрунтування вищевказаного клопотання, зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ "Рєалтрейд" стало відомо, що в ухвалі Подільського районного суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 758/4562/23 встановлено наступне:

"Відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 23.03.2023 клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про проведення обшуку - задоволено. Надано прокурору Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , а також слідчим Подільського УП ГУНП у м. Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні дозвіл на проведення обшуку у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_ 1, які на праві власності належать ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", в яких фактично вказане товариство здійснює свою діяльність та можуть зберігати відомості, що підтверджують вчинення злочину, з метою відшукання та вилучення оригіналів первинних фінансово господарських та бухгалтерських документів, а саме:

-прибуткових та видаткових накладних, ордерів, рахунків-фактур, касових книжок, актів приймання - виконаних робіт, договорів, реєстрів, отриманих та виданих податкових накладних, розрахункових платіжних відомостей, товарно-транспортних накладних, маршрутних листів, карток складського обліку, платіжних доручень і вимог, накопичувальних (оборотних) відомостей, журналів - ордерів та інших первинних та зведених документів бухгалтерського обліку по взаємодії ТОВ "ПАРТНЕР ДИСТРИБЬЮШН" (37171990) з контрагентами ТОВ "ЕВРОІНФОРМ БЕЗПЕКА" (37244141), ТОВ "ЗАХІД СЕРІВІС УКРАЇНА" (37162389), ТОВ "ПАРТНЕР- ДИСТРИБЬЮШН" (39296081), ТОВ "ЕВРОІНФОРМ БЕЗПЕКА" (37244141), ТОВ "ЗАХІД СЕРІВІС Україна" (37162389), ТОВ "ТРАНС АВТО +" (40033707), ТОВ "АВТОТРЕЙД +" (40901142), ТОВ "ЕЛТІКС +" (40036540), ТОВ "АВІОН +" (40110917), ТОВ "КОВЧЕГ+" (39374473), ТОВ "ІНТЕР АКВІЛОН" (44204301), ТОВ "СІТІ-ВЕСТ" (43538651), ТОВ "РЕЕЛТІ ЦЕНТР" (43995909), ТОВ "ФІРМА "КОРАБЕЛ" (22736546), ТОВ "РЕЕЛТІ КИЇВ" (44262709), ТОВ "РІТЕЙЛ ЗАХІД" (42367691), ТОВ "СКАРАБЕЙ-Щ" (39674882), ТОВ "СКАДОВСЬК ЕСТЕЙТ" (42102253), ТОВ "ІМПРЕЗА-ПЛЮС" (39474056), ТОВ "РІТЕЙЛ ПІВДЕНЬ" (41924862), ТОВ "ХЕРСОНТОРГ" (39987127), ТОВ "ЗАХІДРЕСУРС-ПЛЮС" (39986888), ТОВ "ГУРМАН +" (39474119), ТОВ "ПІВДЕНЬТОРГ" (39986909), ТОВ "ЗАКАРПАТГОСПТОВАРИ" (01548450), ТОВ "КАХОВКА ТРЕЙДІНГ" (40923213), ТОВ "ПРЕЗЕНТ+" (39986998), ТОВ "СПАРТАНЕЦЬ" (43350076), ТОВ "АЛЬ-МАПАК" (42638855), ТОВ "СВІТОГЛЯД ПЛЮС" (44211151), ТОВ "ПРОМЕТЕЙ 19" (44250714), ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ +" (43360592) та фізичними особами - підприємцями у період з 19.07.2010 по 18.01.2023;

-договорів про надання поворотної фінансової допомоги у період з 19.07.2010 по 18.01.2023;

- протоколів загальних зборів учасників (учасника) ТОВ "ПАРТНЕР ДИСТРИБЬЮШН" (37171990) та рішень, прийнятих на вказаних зборах у період з 19.07.2010 по 18.01.2023;

-блокнотів, робочих записів, чернеток із рукописними записами.

З копії протоколу обшуку від 06.04.2023 вбачається, що обшук було проведено на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 23.03.2023 у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1. Під час обшуку виявлено та вилучено документацію, перелік якої відображено у додатках до протоколу обшуку.

Отже, оскільки в ухвалі слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 23.03.2023 безпосередньо надано дозвіл на відшукання документації (актів, договорів, протоколів, тощо) щодо контрагентів, зокрема ТОВ "ЕЛТІКС +", ТОВ "ТРАНС АВТО", ТОВ "ЗАХІД СЕРІВІС Україна", ТОВ "ЕВРОІНФОРМ БЕЗПЕКА", ТОВ "АВТОТРЕЙД +", яка і була вилучена слідчою під час обшуку 06.04.2023 та зазначена у протоколі обшуку від 06.04.2023, тому відповідна вилучена документація не вважається тимчасово вилученим майном.".

У зв'язку з наведеними обставинами, Позивач вказує, що має сумніви щодо достовірності наведеної в листі ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19.04.2023 інформації.

Згідно ч.9 ст.236 КПК України, Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності -повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.

З метою встановлення об'єктивної істини у справі №903/534/23 (903/89/25), ТОВ "Рєалтрейд" вважає за необхідне витребувати у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" засвідчену належним копію протоколу обшуку від 06.04.2023 року та додаток до нього з переліком вилученої документації у кримінальному провадженні № 42022102070000388.

Про зазначений доказ ТОВ "Рєалтрейд" стало відомо лише після отримання від ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" відзиву на позовну заяву, до якого було додано копію листа від 19.04.2023 з посиланням на номер кримінального провадження.

3. Клопотання про витребування доказів, а саме просить витребувати у Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, ел. пошта: cancelyaria@privatbank.ua) інформацію про дату відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіон+" (ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк" (т.2, а.с.187-194).

В обгрунтування вказує, що витребуваний доказ може підтвердити важливі обставини укладення оскаржуваного договору, а саме дату його укладення, оскільки договір не може бути укладено раніше дати відкриття рахунку, який в ньому зазначений. В свою чергу дата укладення оскаржуваного договору є обставиною, яка підлягає доказуванню в даній справі, оскільки впливає на можливість застосування до нього ст.42 КУзПБ.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України, віднесені до банківської таємниці.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.61 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки та Національний банк України зобов'язані забезпечувати збереження банківської таємниці шляхом: обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю .

Згідно з п.2 ч.1 ст.62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.

Таким чином, вважає, що інформація про рахунки юридичної особи відноситься до банківської таємниці, а тому, відповідно до вимог ст.ст.61, 62-2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", позивач обмежений у праві самостійно отримати зазначену інформацію.

4. Клопотання про призначення експертизи (т., а.с.195-203), в якому просить суд:

1. Витребувати у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" оригінали письмових доказів:

1) листа ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19 квітня 2023 року, адресованого ТОВ "Авіон+" (про надання ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" підписаних повноваженим представником зі сторони ТОВ "Авіон+" договорів від 24.02.2020 року № 28/02/20 та від 28.02.2020 року № 28/02-3);

2) договору поставки № 28/02-3, укладеного ТОВ "Авіон+" (постачальник) та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" (покупець) 28.02.2020 року.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" оригінал договору поставки №28/02-3, укладеного ТОВ "Авіон+" (постачальник) та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" (покупець) 28.02.2020 року.

3. Призначити у справі № 903/534/23 (903/89/25) судову технічну експертизу документів:

2) договора поставки № 28/02-3, укладеного ТОВ "Авіон+" (постачальник) та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" (покупець) 28.02.2020 року.

4. Доручити проведення судової технічної експертизи документів Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6; ел. пошта: info@kndise.gov.ua).

5. На вирішення судової технічної експертизи документа - листа ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19 квітня 2023 року, адресованого ТОВ "Авіон+" (про надання ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" підписаних повноваженим представником зі сторони ТОВ "Авіон+" договорів від 24.02.2020 року № 28/02/20 та від 28.02.2020 року № 28/02-3) поставити наступні питання:

1) Яким чином на листі ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19.03.2023 року виконаний підпис директора ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" ОСОБА_4 (за допомогою технічних засобів чи писальним приладом)?

2) Чи виготовлено лист ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19.03.2023 року шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

3) Чи виконаний підпис директора ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" ОСОБА_4 на листі ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19.03.2023 року у той час, яким датований цей документ (лист)?

4) Яким способом нанесений відтиск печатки на листі ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19.03.2023 року?

5) Чи нанесений відтиск печатки на листі ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19.03.2023 року у той час, яким датований цей документ (лист)?

6. На вирішення судової технічної експертизи документа - договора поставки № 28/02- 3, укладеного ТОВ "Авіон+" (постачальник) та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" (покупець) 28.02.2020 року поставити наступні питання:

1) Чи виконані підписи директора ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" ОСОБА_4 та директора ТОВ "Авіон+" ОСОБА_5 на договорі поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 року у той час, яким датований цей документ (договір)?

2) Чи нанесені відтиски печаток ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та ТОВ "Авіон+" на договорі поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 року у той час, яким датований цей документ (договір)?

7. Витрати по оплаті проведення судової технічної експертизи документів покласти на Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" (49054, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, 101, код ЄДР 39368847).

5. Клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.2, а.с.204-210), оскільки подані позивачем клопотання про проведення експертизи, витребування доказів, вимагають проведення підготовчого засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв'язку з чим на думку ТОВ "Рєалтрейд" розгляд справи № 903/534/23 (903/89/25) повинен здійснюватися за правилами загального позовного провадження.

Представниця ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" сформувала в системі "Електронний суд" наступні документи:

1.Заперечення на відповідь на відзив від 17.02.2025 (т.2, а.с.211-220).

2. Заперечення щодо клопотання про витребування в АТ КБ "Приватбанк" інформації про дату відкриття рахунку (т.2, а.с.221-227), оскільки ТОВ "Рєалтрейд" вважає зазначену вище позицію ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" хибною, однак, ані у позові, ані у відповіді на відзив не наводить норми права, яка б визначала, що належним та допустимим доказом відкриття рахунку Боржника № НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк" є лист ГУ ДПС у Волинській області.

3. Заперечення щодо клопотання про залучення третьої особи від 28.02.2025 (т.2, а.с.228-235), оскільки вважає, що останнє є необґрунтованим, безпідставним та таким, шо не відповідає процесуальним підставам, визначеним ст. 50 ГПК України, для вступу у справу третіх осіб. Вважає, що рішення в цій справі не призведе до виникнення у ПрАТ "Херсонський хлібокомбінат" нових прав чи обов'язків щодо Боржника навіть у справі №903/534/23, адже право ПрАТ "Херсонський хлібокомбінат", як кредитора щодо Боржника, в рамках справи про банкрутство Боржника №903/534/23 визнане судом і ніким не оспорюється. Гіпотетична зміна обсягу вже існуючого не оспорюваного права в рамках іншої справи (№903/534/23 ) - не є процесуальною підставою для залучення третьої особи в цій справі в розумінні ст. 50 ГПК України.

4. Заперечення щодо клопотання про призначення експертизи від 03.03.2025 (т.2, а.с.258-269).

28.02.2025 третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору розпорядник майна ТОВ "Авіон+" арбітражний керуючий Григор'єв Валерій Васильович сформував в системі «Електронний суд» клопотання, яким долучив до матеріалів справи заяву свідка (т.2, а.с.236-242).

03.03.2025 представниця Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" сформувала в системі "Електронний суд" клопотання, в якому просить суд (т.2, а.с.243-257):

1.Прийняти це клопотання та приєднати його до матеріалів справи №903/534/23 (903/89/25).

2. Вважати поважними причини пропуску строку ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" для подання доказів та поновити ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" строк для подання доказів.

3. Долучити, як докази, у справі №903/534/23 (903/89/25) та врахувати при вирішенні справи.

Клопотання обгрунтовує, що керівник Товариства, директор ОСОБА_4 перебував на тривалому лікуванні у зв'язку з суттєвим погіршенням здоров'я, що доводиться доказами, які надавались Суду разом з поясненнями ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 17 лютого 2025 на виконання ухвали, зокрема:

-Листок непрацездатності №15085810-2028095827-1, дата відкриття 27.12.24, дата закриття 31.12.24.

-Листок непрацездатності №15085810-2028186190-1, дата відкриття 01.01.25, дата закриття 03.01.25.

- Листок непрацездатності №15085810-2028277987-1, дата відкриття 04.01.25, дата закриття 10.01.25.

-Листок непрацездатності №15311930-2028505507-1, дата відкриття 13.01.25, дата закриття 20.01.25.

-Листок непрацездатності №15509733-2028862181-1, дата відкриття 28.01.25, дата закриття 31.01.25.

-Листок непрацездатності №15660897-2029122697-1, дата відкриття 05.02.25, дата закриття 14.02.25.

-Листок непрацездатності №15850502-2029468854-1, дата відкриття 17.02.25, дата закриття 28.02.25.

Таким чином, директор ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" не мав змоги з причин, що об'єктивно не залежали від його волі надати Суду заяву свідка в порядку ст. 88 ГПК України у встановлений цією нормою строк для подання доказів і надає її в перший робочий день після закінчення тривалого лікування та просить Суд вважати причини пропуску для подання цього доказу поважними.

Ухвалою суду від 20.03.2025 заяву представника ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, задоволено. Залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат». Зобов'язано позивача протягом 3-х днів направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками, про що докази надати суду. Запропоновано третій особі відповідно до ст. 168 ГПК України подати письмове пояснення на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) протягом трьох днів з моменту отримання копії позовної заяви з додатками; одночасно надіслати позивачу та відповідачам - копію пояснень та доданих документів, докази такого направлення надати суду. Клопотання ТОВ «Рєалтрейд» про витребування доказів, задоволено. Зобов'язано ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» у строк до 26.03.2025, подати до суду: належним чином засвідчену копію протоколу обшуку від 06.04.2023 та додаток до нього з переліком вилученої документації у кримінальному провадженні №42022102070000388. Оригінал листа ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» від 19 квітня 2023 року, адресованого ТОВ «Авіон+» (про надання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» підписаних повноваженим представником зі сторони ТОВ «Авіон+» договорів від 24.02.2020 року № 28/02/20 та від 28.02.2020 року № 28/02-3); оригінал договору поставки № 28/02-3, укладеного ТОВ «Авіон+» (постачальник) та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» (покупець) 28.02.2020 року.. Зобов'язано ТОВ «Авіон+» у строк до 26.03.2025 подати до суду оригінал договору поставки № 28/02-3, укладеного ТОВ «Авіон+» (постачальник) та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» (покупець) 28.02.2020 року. Зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, ел. пошта: cancelyaria@privatbank.ua) надати до суду у строк не пізніше 10 днів з моменту отримання ухвали: інформацію про дату відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк». Відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Рєалтрейд» про розгляд справи за правиламфи загального позовного провадження. Відкладено вирішення клопотання ТОВ «Рєалтрейд» про призначення експертизи до надходження витребуваних документів. Після надходження витребуваних документів до суду, учасникам справи надати строк протягом 5-ти днів для подачі письмових пояснень щодо поданих доказів (у разі наявності, т.3, а.с.1-5).

25.03.2025 третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору розпорядник майна ТОВ "Авіон+" арбітражний керуючий Григор'єв Валерій Васильович, сформував в системі «Електронний суд» заяву на виконання ухвали суду, в якій вказав, що документи витребувані даною ухвалою станом на дату написання пояснень йому як ліквідатору ТОВ «Авіон+» від колишнього директора ТОВ «Авіон+» не передавались, у зв'язку із чим їх подання до суду є об'єктивно не можливим. 22.01.2025 арбітражним керуючим адресовано лист колишньому директору ТОВ «Авіон+», в якому висловлено прохання передати по Акту Приймання-передачі бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута, а також документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню. В подальшому, отримано печатки та штампи та частину первинної бухгалтерської документації та документацію, яка стосується оформлення трудових правовідносин між працівниками та ТОВ «Авіон+», однак серед них відсутній витребовуваний ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.03.2025 документ. Листом від 27.02.2025 колишній директор ТОВ «Авіон+» повідомив, що решта документів, зокрема, первинна бухгалтерська документації ТОВ «Авіон+», становить значний обсяг, що унеможливлює її передачу у встановлений судом строк в повному обсязі. З урахуванням важливості та обсягу документації, яку необхідно передати, ним вживаються всі заходи для її оперативної підготовки. Також, колишній директор ТОВ «Авіон+» повідомив, що документація ТОВ «Авіон+» буде передаватись поетапно в максимально стислі строки в міру їх готовності. Для пришвидшення процесу передачі документів, 12.03.2025 повторно надіслано лист колишньому директору ТОВ «Авіон+» (т.3, а.с.10-19).

25.03.2025 представниця ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» сформувала в системі «Електронний суд» заяву на виконання вимог ухвали суду, якою долучила до матеріалі справи копію протоколу обшуку від 06.04.2023 у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в рамках кримінального провадження №42022102070000388 та просила врахувати його при розгляді справи (т.3, а.с.29-42). Також вказала, що ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» вживає заходів для отримання додаткових доказів, які доводять факт вилучення у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в ході обшуку в рамках кримінального провадження №42022102070000388 Договору поставки №28/02/20 від 24.02.2020 та Договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020. Оригінал листа ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» від 19 квітня 2023, адресований ТОВ «Авіон+» (про надання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» підписаних повноваженим представником зі сторони ТОВ «Авіон+» договорів від 24.02.2020 року № 28/02/20 та від 28.02.2020 року № 28/02-3) є різновидом ділової переписки між суб'єктами господарювання. ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» надало оригінал зазначеного листа Боржнику, в ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зберігається лише його копія. Оскільки, зазначений лист створено в одному оригінальному примірнику і він був наданий адресату - Боржнику, то зазначений лист в оригіналі не може бути наданий ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» Суду з об'єктивних причин. Оригінал договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020, укладеного між ТОВ «Авіон+» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» не може бути наданий засобами підсистеми Електронний суд системи ЄСІТС і буде надано Суду засобами поштового зв'язку в строк встановлений Судом.

25.03.2025 та 26.03.2025 представниця позивача сформувала в системі «Електронний суд» наступні документи:

1.Супровідний лист, яким долучила докази надіслання третій особі позовної заяви з доданими документами (т.3, а.с.20-28).

2. Клопотання, в якому просить суд:

-визнати поважними причини ненадання ТОВ «Рєалтрейд» доказів у справі №903/534/23 (903/89/25);

- поновити ТОВ «Рєалтрейд» строк для подання доказів у справі № 903/534/23 (903/89/25);

- долучити до справи № 903/534/23 (903/89/25) копію постанови Північно західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 903/534/23 та врахувати її під час вирішення справи № 903/534/23 (903/89/25), (т.5, а.с.43-57).

В обгрунтування зазначає, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2025 у справі № 903/534/23 відмовлено ТОВ «Рєалтрейд» в задоволенні клопотання про визнання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» заінтересованим кредитором стосовно ТОВ «Авіон+». Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ «Рєалтрейд» подано апеляційну скаргу на вказану вище ухвалу суду. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 903/534/23 апеляційну скаргу ТОВ «Рєалтрейд» задоволено. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.01.2025 у справі № 903/534/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтрейд" про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" заінтересованим кредитором стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+". Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН" (код ЄДРПОУ 37171990) заінтересованим кредитором стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" (код ЄДРПОУ 40110917) у справі №903/534/23.

Отже, станом на дату подання позовної заяви у справі №903/534/23 (903/89/25) та відповіді на відзив, ТОВ «Рєалтрейд» не мало об'єктивної можливості подати суду зазначений доказ, оскільки його ще не існувало. Таким чином, підстави, з яких ТОВ «Рєалтрейд» не було надано суду у справі № 903/534/23 (903/89/25) постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 903/534/23 не залежали від Позивача.

27.03.2025 на адресу суду від представниці ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» надійшов оригінал договору №28/02-3 від 28.02.2020 (т.3, а.с.59-66).

Ухвалою суду від 27.03.2025 клопотання ТОВ «Рєалтрейд» про визнання поважними причини пропуску для подання доказів та поновлення ТОВ «Рєалтрейд» строку для подання документів, задоволено. Визнано поважними причини пропуску для подання доказів та поновити ТОВ «Рєалтрейд» строк для подання доказів. Долучено до матеріалів справи копію постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №903/534/23 (т.3, а.с.67-69).

27.03.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" сформувала в системі «Електронний суд» клопотання, в якому просить суд:

1. Прийняти це клопотання та приєднати його до матеріалів справи №903/534/23(903/89/25).

2. Поновити ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» строк для подання доказів - відповіді на адвокатський запит Подільського управління поліції ГУ НП м. Києва від 27.03.2025 та адвокатського запиту № 27/03/25 від 27 березня 2025.

3. Долучити до матеріалів справи №903/534/23 (903/89/25) докази: відповідь на адвокатський запит Подільського управління поліції ГУ НП м. Києва від 27.03.2025 та адвокатський запит № 27/03/25 від 27 березня 2025 та врахувати їх при розгляді справи (т.3, а.с.84-95).

27.03.2025 представник Приватного акціонерного товариства «Херсонський хлібокомбінат» сформував в системі «Електронний суд» пояснення, в яких вказав, що повністю погоджується з доводами Позивача у справі № 903/534/23 (903/89/25) та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню (т.3, а.с.72-83).

Ухвалою суду від 01.04.2025 клопотання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» про поновлення строку для подання документів, задоволено. Поновлено ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» строк для подання доказів. Долучено до матеріалів справи копію відповіді на адвокатський запит Подільського управління поліції ГУ НП м. Києва від 27.03.2025 та адвокатський запит № 27/03/25 від 27 березня 2025. Пояснення Приватного акціонерного товариства «Херсонський хлібокомбінат» долучено до матеріалів справи (т.3, а.с.97-98).

01.04.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтрейд" сформувала в системі «Електронний суд» пояснення щодо наданих ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» доказів (т.3, а.с.102-111), в яких вказала, що на виконання вимог суду, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» 25.03.2025 надано копію протоколу обшуку від 06.04.2023. Зазначений документ було надано у незасвідченому вигляді та дуже поганої якості. Ознайомившись із його змістом, відомості про вилучення оскаржуваного договору поставки, відсутні. В тексті листа Відповідач зазначив наступне: «Принагідно повідомляємо, що ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» вживає заходів для отримання додаткових доказів, які доводять факт вилучення у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в ході обшуку в рамках кримінального провадження №42022102070000388 Договору поставки №28/02/20 від 24.02.2020 року та Договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 року. Оригінал листа ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» від 19 квітня 2023, адресований ТОВ «Авіон+» (про надання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» підписаних повноваженим представником зі сторони ТОВ «Авіон+» договорів від 24.02.2020 року № 28/02/20 та від 28.02.2020 року № 28/02-3) є різновидом ділової переписки між суб'єктами господарювання. ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» надало оригінал зазначеного листа Боржнику, в ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зберігається лише його копія. Оскільки, зазначений лист створено в одному оригінальному примірнику і він був наданий адресату - Боржнику, то зазначений лист в оригіналі не може бути наданий ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» суду з об'єктивних причин.».

Оскільки ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» не може надати оригінал листа від 19.04.2023 та враховуючи, що ТОВ «Рєалтрейд» має сумніви щодо відповідності оригіналу поданої позивачем копії листа, просить витребувати його у ТОВ «Авіон +».

Щодо поданого ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» оригіналу договору поставки від 24.02.2020 року № 28/02/20 та листа Подільського УП ГУНП у м. Києві № 65531-2025 від 27.03.2025 (977242) та адвокатського запиту № 27/03/25 від 27 березня 2025, вказує, в зазначеному листі поліції зазначається: «Слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000388 від 21.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України. В ході досудового розслідування 06.04.2023 в межах вказаного кримінального провадження проведено ряд обшуків у приміщеннях ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» за результатами яких вилучено документи щодо господарської діяльності ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», в тому числі: оригінал Договору поставки №28/02/20 від 24.02.2020 року, укладений між ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «Авіон+»; оригінал Договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020, укладений між ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «Авіон+».

Ознайомившись із поданими доказами, ТОВ «Рєалтрейд» вважає, що позиція відповідача щодо подання оригіналу договору поставки від 24.02.2020 року № 28/02-3 є суперечливою. Так, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» із супровідним листом надано оригінал оскаржуваного договору, і в той же час надало докази того, що оригінал цього договору вилучено та знаходиться в матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, вважає, що наданий суду договір не є оригіналом оскаржуваного договору, оскільки складений та підписаний значно пізніше дати зазначеної у ньому, в той час як ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» стверджує, що оригінал договору було підписано в дату, зазначену у ньому, - отже наданий суду договір не може вважатися належним доказом у справі № 903/534/23 (903/89/25).

Ухвалою суду від 03.04.2025 зобов'язано ТОВ «Авіон+» у строк до 10.04.2025 подати до суду оригінал листа від 19 квітня 2023 року. Запропоновано ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", ТОВ "Авіон+", ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» подати в строк до 10.04.2025 надати письмові пояснення (заперечення) щодо пояснень ТОВ «Рєалтрейд», які зареєстровані в системі «Електронний суд» - 01.04.2025 (т.3, а.с.112-113).

07.04.2025 представниця ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" сформувала в системі «Електронний суд» пояснення щодо пояснень ТОВ «Рєалтрейд» (т.3, а.с.118-128).

10.04.2025 арбітражний керуючий Григор'єв В.В. надіслав до суду лист (т.3, а.с.129-131), в якому повідомив, що ухвалою господарського суду Волинської області від 03.04.2025 у справі 903/89/25 було зобов'язано ТОВ «Авіон» до 10.04.2025 подати до суду оригінал листа від 19.04.2023 про який йдеться в описовій частині ухвали. Однак, оригінал запитуваного документу йому як ліквідатору посадовими особами Банкрута не передавався, директору було надіслано лист з проханням виконати вимоги ухвали господарського суду Волинської області від 03.04.2025 в справі №903/89/25 та надати оригінал запитуваного листа для його передачі до Суду, або для прискорення подання до суду витребовуваного документу направити оригінал вказаного листа безпосередньо до суду із супровідним листом про що повідомити. Станом на 10.04.2025 витребовуваний ухвалою документ ліквідатору ТОВ «Авіон+» передано не було у зв'язку із чим повідомлено про об'єктивну не можливість виконання ухвали Суду від 03.04.2025 в справі 903/89/25.

17.04.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтрейд" сформувала в системі «Електронний суд» клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Господарського суду Львівської області копію позовної заяви ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» з додатками у справі № 914/563/23 (т.3, а.с.132-141).

В обґрунтування клопотання зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі № 914/563/23 стягнуто з ТОВ «Авіон+» заборгованість за договором поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 року в розмірі 27 629 889,70 грн.

Вказує, що з тексту зазначеного рішення суду, а також інформацією із сайту «Судова влада», ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» звернулося до Господарського суду Львівської області із даним позовом у лютому 2023 року. Таким чином, в матеріалах справи № 914/563/23 міститься копія договору поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 року в редакції до 06.04.2023 (дати вилучення документів слідчим відділом Подільского ГУ ГУНП у м. Києві).

Разом з тим, поясненнями ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та показаннями свідків підтверджується, що в матеріалах справи № 903/534/23 (903/89/25) міститься документ, який є відновленим примірником договору поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 із внесеними до нього змінами. При цьому ні ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», ні свідки не підтверджують, що у відновленому примірнику змінено лише банківські реквізити, а всі інші положення та елементи договору відповідають оригіналу зазначеного договору. Натомість копія договору поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 року, наявна в матеріалах справи №914/563/23, відповідає оригіналу зазначеного договору, оскільки знята з нього до його (начебто) вилучення у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».

Таким чином, вважає, що копія договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020, наявна в матеріалах справи №914/563/23, є належним та допустимим доказом у справі № 903/534/23 (903/89/25), який підтверджує справжній зміст і дату укладення договору поставки № 28/02-3 від 28.02.2020.

Вказує, що зазначені докази неможливо отримати ТОВ «Рєалтрейд» самостійно, оскільки Позивач не є учасником судової справи № 914/563/23. Докази звернення до Господарського суду Львівської області та відповідь Господарського суду Львівської області долучені до клопотання.

22.04.2025 представниця ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" сформувала в системі «Електронний суд» пояснення щодо клопотання про витребування доказів (т.3, а.с.143-152), в яких просить суд відмовити в задоволенні клопотання ТОВ «Рєалтрейд» про витребування у Господарського суду Львівської області копії позовної заяви ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» з додатками у справі № 914/563/23, оскільки 11.02.2025 у відзиві на позов ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зазначило, що ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зверталось до ТОВ «Авіон+» листом від 19.04.2023, в якому повідомляло, що в квітні 2023 року у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» були проведені ряд обшуків складських та офісних приміщень в рамках кримінального провадження №42022102070000388 від 21.09.2022, в ході яких правоохоронними органами було вилучено значну кількість первинної документації, в тому числі і оригінал Договору поставки і просило надати ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» підписаний повноважним представником зі сторони ТОВ «Авіон+» примірник (екземпляр) раніше укладеного (28.02.2020) Договору поставки (надалі - Лист).

У відповідь на Лист ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» був наданий новий примірник (екземпляр) раніше укладеного (28.02.2020) Договору поставки у виготовленій ТОВ «Авіон+» редакції. Також зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі №914/563/23 містить оцінку, як доказу, наявної в матеріалах справи копії договору поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 та встановлення за наслідками оцінки цього доказу обставини щодо дати його укладення - 28.02.2020, то така обставина є преюдиційною і не вимагає доказування.

Вважає, що матеріали справи №903/534/23 (903/89/25) містять належні докази, надані ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та Позивачем з яких можна встановити обставину дати укладення Договору поставки. Також зазначає, що позивач пропустив процесуальний строк встановлений ст.80 ГПК України для подання доказів.

Ухвалою суду від 22.04.2025 (т.3, а.с.153-155) в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтрейд" про витребування доказів, - відмовлено.

06.05.2025 на адресу суду надійшла відповідь з АТ КБ «Приватбанк», в якому повідомлено, що рахунок № НОМЕР_1 відкрито 05.10.2020 клієнтові ТОВ «Авіон+», код ЄДРПОУ 40110917 (т.3, а.с.163-164).

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що тривалий розгляд справи в спрощеному провадженні зумовлено саме діями представників сторін стосовно витребування додаткових доказів, а також ненаданням у встановлений судом строк банківськими установами витребовуваних документів, великим обсягом долучених документів та складністю справи.

Одночасно суд звертає увагу на положення статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

При цьому суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Обставини справи.

28.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» укладено Договір поставки №28/02-3 (оригінал долучений ТОВ Партнер Дистрибьюшн» оглянуто судом, надалі Договір, т.1, а.с.24-26).

Згідно із п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар у порядку, визначеному умовами цього договору та своєчасно повертати тару на умовах визначених договором.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. Договору постачальник зобов'язаний на протязі 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовлення поставити товар на умовах DPP (Інкотермс 2020) за адресою здійснення торгівельної діяльності покупця. Постачання товару здійснюється партіями відповідно до умов п. 3.1. договору. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем або представником покупця відповідно до накладної.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вид, кількість, асортимент товару визначається в накладних або розрахункових документах, які є невід'ємною частиною договору.

Ціна на товар зазначається постачальником у накладних та/або розрахункових документах на товар. Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ (п. 5.1. Договору).

Згідно із п. 6.1. Договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або, за домовленістю сторін, готівкою через касу постачальника (з оформленням розрахункових документів).

На виконання умов Договору позивач у період з 01.02.2022 по 13.01.2023 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 27629889,70грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними та актом звірки.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/563/23 від 03.04.2023 позовні вимоги Кредитора задоволено, стягнуто з боржника 27629889,70 грн. заборгованості та 414 448,35 грн. судового збору (т.1, а.с.16-19).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особи, які не брали участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Дистриб'юшин компані» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Європа» звернулися до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03 квітня 2023 року у справі №914/563/23 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою суду від 17.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Дистриб'юшин компані» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Європа» на рішення Господарського суду Львівської області від 03 квітня 2023 року у справі №914/563/23 та додані до неї матеріали (всього на 74-ох аркушах) повернуто скаржникам.

ДОВОДИ ПОЗИВАЧА.

ТОВ «Рєалтрейд» доводить, що договір поставки №28/02/20 від 24.02.2020, укладений між Боржником (ТОВ «Авіон+») та Кредитором (ТОВ «Партнер Дістрібьюшн») - не відповідає засадам добросовісності, розумності і справедливості, укладений із заінтересованою особою, порушує права інших кредиторів на задоволення майнових вимог до Боржника та є фраудаторним.

Щодо правовідносин за договором поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 вказує наступне.

Правовідносини за договором поставки описано в заяві ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+», сформованій в системі «Електронний суд» 26.05.2023, в якій зазначено наступне: «28.02.2020 між Кредитором (постачальник) та Боржником (покупець) було укладено Договір поставки №28/02-3 (надалі Договір), згідно із п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар у порядку, визначеному умовами цього договору та своєчасно повертати тару на умовах визначених договором.

На виконання укладеного Договору Кредитором, як постачальником було поставлено на користь Боржника (покупця) товари на загальну суму 27629889,70 грн.

Боржником обов'язок оплати за поставлений товар, у строки, встановлені Договором не виконано, у зв'язку з чим Кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/563/23 від 03.04.2023 позовні вимоги Кредитора було задоволено, стягнуто з Боржника 27629889,70грн. заборгованості та 414 448,35 грн. судового збору.

01.05.2023 Господарським судом Львівської області видано Наказ про примусове виконання судового рішення.

Станом на момент подання даної заяви заборгованість Боржником не погашена, рішення у справі № 914/563/23 не оскаржено».

В рішенні Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі № 914/563/23 зазначено наступне: «Судом встановлено, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за Договором не виконав, а саме не сплатив вартості поставленого йому у період з 01.02.2022 по 13.01.2023 товару, чим порушив строки оплати, передбачені п. 6.1. Договору.

У зв'язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 27629889,70 грн.

Вказана обставина визнається стороною відповідача, а також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період: лютий 2022 року січень 2023 року, який було підписано та скріплено печатками сторін.

У матеріалах справи наявна Додаткова угода №1 від 28.02.2022, у якій сторони досягли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023, а в частині розрахунків до повного фінансового розрахунку за товар, отриманий покупцем за всіма накладними (партіями поставки).»

Обставини на які посилається позивач, які свідчать про недійсність договору поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 та Додаткової угоди № 1 від 28.02.2022.

1. Договір укладено боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство із заінтересованою особою.

1.1. Щодо дати укладення договору

Як стверджувалося сторонами оскаржуваного правочину (ТОВ «Авіон+» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» під час відкриття провадження у справі №903/534/23), договір поставки № 28/02-3 було укладено 28 лютого 2020 року.

Однак, таке твердження не відповідає дійсності, виходячи з наступного.

1.1.1. Відповідно до статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами.

Статтею 207 ЦК України визначено, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 180 ГК України деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1.1 оскаржуваного договору, Постачальник (ТОВ «Партнер Дістрібьюшн») зобов'язується передавати у власність Покупця (ТОВ «Авіон+») - Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар у порядку, визначеному умовами цього Договору та своєчасно повертати тару на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 4.1 оскаржуваного договору: вид, кількість, асортимент Товару визначається в накладних про отримання Товару, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктами 5.1, 5.2 даного договору визначено, що ціна на Товар зазначається Постачальником у накладних та/або розрахункових документах на Товар. Ціна на Товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ.

Загальну суму Договору складає сума Товару, отриманого по всім накладним та/або розрахунковим документах на Товар.

Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що Постачальник зобов'язаний на протязі 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовлення поставити Товар на умовах ОБР (Інкотермс 2020) за адресою здійснення торгівельної діяльності Покупця.

Згідно з п. 3.2 договору, постачання Товару здійснюється партіями відповідно до умов п. 3.1 Договору. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту отримання Товару Покупцем або представником Покупця. Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем або представником Покупця, відповідно до накладної. Товаросупроводжувальна документація - накладні є невід'ємною частиною Договору,

Зауважує, що нетиповим для ТОВ «Авіон+» є укладення такого договору поставки без визначення його істотних умов. В матеріалах справи № 903/534/23 містяться заяви кредиторів з грошовими вимогами, які звернулись до суду після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+». До заяв були додані копії договорів поставки, які укладались Боржником. Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Авіон+» ретельно підходило до укладення таких договорів, про що свідчить їх зміст, додатки, специфікації, протоколи розбіжностей. В загальній кількості, один договір складає близько 20 аркушів та враховує усі можливі випадки, які можуть спіткати сторін укладеного правочину.

Вважає що наведені вище умови оскаржуваного договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 свідчать про те, що під час укладення оскаржуваного правочину сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки, зокрема щодо предмету договору, оскільки не було погоджено вид, кількість, асортимент товару, який має поставлятись тощо.

Таким чином, оскаржуваний договір не було укладено в день його підписання.

Невчинення сторонами договору жодних дій щодо його виконання в період з 28.02.2020 по 01.02.2022 свідчить про те, що його не було укладено до 01.02.2022.

Про досягнення згоди з усіх істотних умов договору свідчить здійснення поставки першої партії товару, яка відбулась - 01.02.2022 року. Наведе свідчить, що оскаржуваний договір поставки було укладено саме 01.02.2022, тобто в межах трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство Боржника.

Додаткова угода № 1 від 28.02.2022 укладена сторонами оскаржуваного правочину в межах трирічного строку, до відкриття провадження у справі №903/534/23.

У розділі 9 «Реквізити сторін» оскаржуваного договору поставки зазначено рахунок ТОВ «Авіон+» № НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Проте, вказаний рахунок відкрито Боржником лише 05.10.2020, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Волинській області від 29.06.2023 №10469/6/03-20-12-01-06. Отже, ТОВ «Авіон+» не могло зазначити рахунок № НОМЕР_3 в договорі від 28.02.2020, оскільки на цю дату його (рахунку) ще не існувало.

Доводить, що до договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 було внесено недостовірні відомості про дату його підписання.

Отже, вважає, що оскаржуваний договір поставки було підписано (і, відповідно, укладено) не раніше дати відкриття зазначеного в ньому рахунку - 05.10.2020, тобто в межах трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство Боржника.

Зауважує, що в інших договорах поставки з такими контрагентами/кредиторами, як: ТОВ «Торговий Дім АВ», ТОВ «Бембікс», ТОВ «Рєалтрейд», ТОВ «Діст Сістем», ТОВ «Юнайтед Алко», ТОВ «Смарт Фемілі», ТОВ «Ірбіс Компані» та ін., копії заяв яких містяться в матеріалах справи № 903/534/23, ТОВ «Авіон+» у 2020-2022 роках використовувало інший банківський рахунок № НОМЕР_4 в АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Вважає, що оскільки на підставі оскаржуваного договору планувалося створення штучної заборгованості ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» з метою подальшого отримання контролю в процедурі банкрутства ТОВ «Авіон+», зазначені особи внесли до договору поставки недостовірні відомості щодо дати його підписання з метою унеможливити оскарження його кредиторами відповідно до статті 42 КУзПБ, якою передбачено спеціальні підстави для оскарження правочинів, укладених протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Доводить, що оскарження правочинів з підстав, визначених ст.42 КУзПБ, можливе і поза межами трирічного періоду, зазначеного у цій статті на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України). У постанові від 11 липня 2024 року у справі № 922/2154/22 (922/3791/23) Верховний Суд зазначив:

«32. Питання можливості оспорювання правочинів боржника, укладених поза межами "підозрілого періоду", встановленого ст. 42 КУзПБ, неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

33. У цьому зв'язку Верховний Суд вже неодноразово виснував, що укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду", визначеного відповідно до ст. 42 КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц; Верховного Суду у постанові від 20.02.2020 у справі №922/719/16; Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 у справі №21/896(913/45/20) та інших).»

Щодо заінтересованості ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» стосовно ТОВ «Авіон+» позивач вказує наступне.

За приписами ст. 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою -боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» є, та на час укладення оскаржуваного договору було заінтересованою особою стосовно ТОВ «Авіон+», що підтверджується наступними обставинами.

ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» є юридичною особою, з якою боржник - ТОВ «Авіон+» перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

• засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» з часткою 100% в статутному капіталі з 24.03.2014 є ОСОБА_1 .

• засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Авіон+» з часткою 100% в статутному капіталі в період з 27.08.2020 по 19.08.2022 був ОСОБА_1 (що підтверджується Витягами з ЄДР станом на 25.11.2021,01.08.2022 та 16.06.2023).

Таким чином, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» відповідно до визначення, наведеного у статті 1 КУзПБ, є заінтересованою особою стосовно ТОВ «Авіон+», оскільки протягом останніх трьох років перебувало з ним під контролем третьої особи - ОСОБА_1 .

В період, коли відбулось укладення (підписання, досягнення згоди з істотних умов договору та початок виконання) договору поставки № 28/02-03 від 28.02.2020 року (05.10.2020 - 01.02.2022), та продовження строку його дії (28.02.2022), ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» також було заінтересованою особою стосовно ТОВ «Авіон+», оскільки перебувало з ним під спільним контролем однієї особи - ОСОБА_1 .

ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» є особою, з якою боржник - ТОВ «Авіон+» вчинив правочин з відчуження майна боржника, який не відповідає критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності, і є стороною фраудаторних правочинів, вчинених боржником.

Предметом договору поставки №28/02/20 від 24.02.2020 є відчуження майна боржника. Зазначений договір не відповідає критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності, і є фраудаторним правочином, укладеним на шкоду кредиторам ТОВ «Авіон+».

ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» є особою, стосовно якої наявні інші обґрунтовані підстави вважати її заінтересованою стосовно боржника - ТОВ «Авіон+», зокрема наступні підстави:

1. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в період ведення господарської діяльності ТОВ «Авіон+» та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" знаходились за однією адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 355 (офіси 358 та 325 відповідно), і лише 22.05.2023 - за 4 дні до подання ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+» було зареєстровано зміну місцезнаходження ТОВ «Авіон+» з міста Львова до міста Луцька. Згодом своє місцезнаходження з міста Львова до міста Луцька змінило і ТОВ "Партнер Дістрібьюшн".

Перебування обох юридичних осіб за одним місцезнаходженнях (в різних кабінетах однієї будівлі), подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+» одразу після зміни останнім місцезнаходження (очевидно спрямоване на порушення строку подання кредиторами заяв з вимогами до боржника і позбавлення їх таким чином права вирішального голосу у зборах та комітеті кредиторів), наступна зміна місцезнаходження ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" до того ж міста, що і ТОВ «Авіон+» свідчать про заінтересованість зазначених осіб.

2. ТОВ "Авіон+" та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є співпозичальниками за Договором про надання банківських послуг № 429 СL від 26.03.2021 (Договору про зміну № 2 від 13.09.2021 до Договору про надання банківських послуг №429 СL від 26.03.2021).

Умовами Розділу 10 "Інші умови" Договору про надання банківських послуг № 429 СL від 26.03.2021 погодженого наступне:

"Солідарна відповідальність Клієнта. У разі, якщо контрагентами Банку за Договором виступають декілька осіб, то разом з укладенням Договору кожен з Клієнтів погоджується та надає свою згоду виступати солідарним боржником та нести солідарну відповідальність перед Банком за повне, своєчасне та належне виконання кожним з Клієнтів Боргових зобов'язань. Це означає, що Банк може звернутися з вимогою про виконання Боргових зобов'язань як до будь-якого Клієнта, так і до всіх Клієнтів одночасно; з вимогою про виконання Боргових зобов'язань як в повному обсязі, так і в частині. Виконання Клієнтом частини Боргових зобов'язань не позбавляє Банк права звернутися до Клієнта з вимогою про виконання інших(ої) частин(и) Боргових зобов'язань. Банк приймає виконання Боргових зобов'язань як строкових, так і дострокових, від будь-кого з Клієнтів".

Отже, ТОВ "Авіон+" та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є солідарними боржниками перед АТ "Креді Агріколь Банк" за Договором про надання банківських послуг № 429 СЬ від 26.03.2021, тобто кожне з них несе зобов'язання перед банком за виконання зобов'язань іншого.

Так, визнані судом у справі №903/534/23 вимоги АТ "Креді Агріколь Банк" до ТОВ "Авіон+" складаються з 25339321,92 грн вимог з повернення кредиту, отриманого ТОВ "Авіон+" та з 97058630,14 грн вимог з повернення кредиту, отриманого ТОВ "Партнер Дістрібьюшн". Тобто, ТОВ "Авіон+" несе відповідальність за зобов'язаннями ТОВ ''Партнер Дістрібьюшн" в сумі 97058630,14 грн. Зазначені обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, а також встановлені постановою Верховного Суду 12.11.2024 у справі №903/534/23.

Таким чином, доводить, що ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», відповідно до визначення, наведеного у статті 1 КУзПБ, є заінтересованою особою стосовно ТОВ «Авіон+», оскільки є особою, стосовно якої наявні обгрунтовані підстави вважати її заінтересованою стосовно ТОВ «Авіон+».

3. При зверненні до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ «Авіон+», ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" не подавалися суду первинні документи, зокрема видаткові накладні.

Видаткові накладні, які підтверджують вимоги ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" за оскаржуваним договором поставки, були подані до суду боржником - ТОВ «Авіон+», що свідчить про його зацікавленість (заінтересованість) у визнанні вимог ТОВ "Партнер Дістрібьюшн".

4. Протягом року, з 01.02.2022 по 13.01.2023, ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" поставляло ТОВ «Авіон+» товар за договором поставки №28/02-3 від 28.02.2020 за відсутності жодної його оплати, попри те, що згідно умов договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 строк оплати складає 7 днів. Загальна вартість безоплатно поставленого товару склала 27629889,70 грн.

Поставка протягом року товару на суму 27629889,70 грн без його оплати свідчить про заінтересованість ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" стосовно ТОВ «Авіон+», оскільки така операція можлива лише між заінтересованими особами.

5. Протягом майже півтора року, з 25.11.2021 по 28.03.2023, ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" надавало ТОВ «Авіон+» попередню оплату за договором поставки №28/02/20 від 24.02.2020. Всього було надано попередню оплату на загальну суму 109978402,46 грн, попри відсутність жодної поставки товару. При цьому не було визначено ні товар, за поставку якого надавалася попередня оплата, ні його ціна, ні строк поставки. ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" продовжувало перерахування попередньої оплати ТОВ «Авіон+» за договором №28/02/20 від 24.02.2020 незважаючи ні на подання ним же позову про стягнення з того ж ТОВ «Авіон+» заборгованості за договором поставки №28/02-3 від 28.02.2020 (справа №914/563/23), ні на втрату ТОВ «Авіон+» усіх основних засобів та товарів внаслідок окупації Херсона та частини Херсонської області.

Перерахування попередньої оплати в сумі 109978402,46 грн навіть без визначення товару, який підлягає поставці, його ціни та строків поставки, у тому числі під час подання позову про стягнення заборгованості за іншим договором, свідчить про заінтересованість ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" стосовно ТОВ «Авіон+».

ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є єдиним з усіх кредитором у справі №903/534/23, вимоги якого грунтуються на неповерненні попередньої оплати, що підкреслює відмінність господарських відносин ТОВ «Авіон+» з ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та з іншими кредиторами.

6. У судовій справі № 914/563/23 за позовом ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" про стягнення заборгованості з ТОВ «Авіон+», рішенням у якій обґрунтовано заяву останнього про відкриття провадження у справі про банкрутство, ТОВ «Авіон+», на відміну від усіх інших судових справ (справа № 914/1439/22, справа № 914/1416/23, справа № 914/2846/22, справа № 914/1182/23, справа № 914/36/23, справа № 914/3306/22, справа № 914/493/23, справа № 914/1768/22, справа № 914/1439/22, справа № 914/1449/22, справа № 914/2005/22, справа № 914/316/23, справа № 914/316/23, справа № 914/447/23, справа № 914/766/23, справа № 914/1244/23, справа № 914/734/23, справа № 914/499/23, справа № 914/1243/23, справа № 914/1439/22, справа № 914/1359/22, справа № 914/1605/22, справа № 914/1992/22, справа № 914/1257/23, справа № 914/906/23, справа № 914/563/23, справа № 914/2958/22) про стягнення з нього заборгованості, визнав наявність боргу перед позивачем ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», при цьому це було зроблено шляхом подання письмової заяви про визнання позову за підписом директора ТОВ «Авіон+».

Визнання ТОВ «Авіон+» боргу одного кредитора - ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», та заперечення боргів всіх інших кредиторів свідчить про заінтересованість ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» стосовно ТОВ «Авіон+».

7. Під час розгляду справи № 914/563/23 ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" представляв у суді адвокат Мельник М.А., проте у справі за позовом ТОВ «Рєалтрейд» до ТОВ «Авіон+», той самий адвокат Мельник М.А. представляв ТОВ «Авіон+», що підтверджується наявними в матеріалах справи №914/1439/22 документами, підписаними Мельником М.А. як представником ТОВ «Авіон+», у тому числі відзивом ТОВ «Авіон+» на позовну заяву ТОВ «Рєалтрейд». Представництво у суді ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та ТОВ «Авіон+» одним і тим же адвокатом також свідчить про заінтересованість цих осіб.

8. Заінтересованість ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" стосовно ТОВ «Авіон+» підтверджується також довідкою ГУ НП у Львівській області від 19.03.2022 №3940/38/02-22, виданою ТОВ «Авіон+», в котрій зазначається: «Про подальший розгляд даної заяви, представників ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» буде повідомлено додатково. Наведене підтверджує, що працівниками поліції ТОВ «Авіон+» ототожнювалося з ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».

Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у ст. 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну "пов'язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку (п. п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання.

В постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 906/43/22 (906/458/22) зроблені наступні висновки: «наявне у законодавстві тлумачення понять "заінтересовані особи" та "пов'язані особи" свідчить про те, що правочини укладено із заінтересованою особою можуть впливати як на встановлення/усунення обмежень щодо вчинення значних правочинів, так і щодо укладення правочинів, які порушують права та законні інтереси інших кредиторів боржника. Тобто коли спірні правочини укладено з юридичною особою, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, це є однією з підстав для визнання договорів недійсними на підставі частини другої статті 42 КУзПБ.»

З огляду на зазначене вище, позивач вважає, що спірний правочин укладено із заінтересованою особою, оскільки на час укладення договору поставки ОСОБА_1 був одночасно засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Авіон+» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», тобто мав повноваження здійснювати управлінський вплив на обидві сторони спірного правочину, яким порушено права та законні інтереси інших кредиторів боржника.

Також доводить, що договір укладено з порушенням загальних засад цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), з наміром завдати шкоди іншим особам.

Щодо фінансового стану ТОВ «Авіон+» на дату укладення договору поставки, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".

Відповідно до п.1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10 вересня 2020 року № 3105/5, аналіз фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361) (далі - Методичні рекомендації').

Відповідно до пункту 4 розділу І Методичних рекомендацій, неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

При цьому, відповідно до підпункту 3.4 розділу III Методичних рекомендацій, Поточною неплатоспроможністю характеризується фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент у зв'язку з випадковим збігом обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно.

Якщо наприкінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага надається позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. У такому разі задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Показники, які характеризують платоспроможність ТОВ «Авіон+» у період з 2020 року по 2022 рік, розраховані відповідно до Методичних рекомендацій на підставі даних його фінансової звітності, наведено у таблиці (т.1, а.с.8-9). Вказує, що розраховані значення показників збігаються з даними наявного в матеріалах справи №903/534/23 Звіту за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, виконаного ФОП Качан І.О.

В результаті проведених розрахунків встановлено, що в період з 2020 по 2022 рік фінансовий стан ТОВ «Авіон+» характеризувався ознаками поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами були менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно, що свідчить про наявність ознак критичної неплатоспроможності.

Причому, оскільки протягом зазначеного періоду значення жодного з показників (коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами) не досягало нормативного значення, згідно Методичних рекомендацій не рекомендовано застосування позасудових заходів відновлення платоспроможності боржника або його санації у справі про банкрутство.

Отже, протягом періоду, в межах якого було укладено договір поставки № 28/02-3 від 28.02.2020, ТОВ «Авіон+» було неплатоспроможним.

Щодо відсутності наміру виконання оскаржуваного договору в момент його укладення, вказує наступне.

Відсутність у сторін наміру виконання оскаржуваного договору в частині оплати за поставлений товар в момент його укладення підтверджується як обставинами, які існували на момент укладення договору, так і обставинами його виконання.

Як зазначалося вище, на дату фактичного укладення оскаржуваного договору ТОВ «Авіон+» перебувало у стані неплатоспроможності. ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», як заінтересованій стосовно ТОВ «Авіон+» особі, було про це відомо, оскільки фактичне управління обома цими особами здійснювалося однією і тією ж особою - ОСОБА_1 .

Отже, укладаючи оскаржуваний договір, сторони розуміли, що фінансовий стан ТОВ «Авіон+» не дозволить його виконати.

За оскаржуваним договором ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» здійснювало поставку товарів на користь ТОВ «Авіон+» в період з 01.02.2022 по 13.01.2023 за відсутності жодної оплати зі сторони Боржника, що свідчить про те, що поставка здійснювалась виключно для створення «дружньої» заборгованості.

З огляду на викладене, вважає, що укладення оскаржуваного договору було спрямоване виключно на створення штучної кредиторської заборгованості ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».

ТОВ «Рєалтрейд» вважає, що оскаржуваний договір не відповідає ознакам добросовісності, розумності та справедливості.

В даному випадку підлягає застосуванню до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, а також стаття 13 ЦК України про заборону зловживання правами, зважаючи на таке.

Пунктом 6.1 договору визначено, що розрахунки за Товар здійснюються Покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або, за домовленістю Сторін, готівкою через касу Постачальника (з оформленням розрахункових документів).

Відповідно до п. 7.4 договору, у випадку затримки Покупцем строків оплати товару, передбачених цим Договором, за письмовою вимогою Постачальника, Покупець зобов'язаний повернути неоплачений товар за свій рахунок та своїм транспортом в строки та за адресою, вказаною Постачальником.

Згідно з п. 7.5договору, у випадку неоплати отриманого товару в термін, встановлений Договором, Постачальник має право відмовити Покупцеві в поставці наступної партії товару, до виконання його зобов'язань по розрахункам.

Починаючи з 01.02.2022 року по 13.01.2023 ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» здійснювало поставку товарів згідно договору поставки від 28.02.2020 №28/02-3 на загальну суму 27629889,70 грн. не отримавши за даний період жодної оплати товарів від ТОВ «Авіон+».

Протягом вказаного періоду ТОВ «Авіон+» не сплачувало за поставку товару ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» на виконання умов спірного договору.

Зауважує, що протягом періоду здійснення поставки товарів, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» не зверталося до ТОВ «Авіон+» з письмовими вимогами щодо повернення неоплаченого товару на виконання п. 7.4 договору. Всупереч п. 7.5 договору, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» продовжувало здійснювати поставку товару без наявності оплати.

При цьому, за іншим договором поставки (від 24.02.2020 № 28/02/20) протягом майже півтора року, з 25.11.2021 по 28.03.2023, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» надавало ТОВ «Авіон+» попередню оплату. Всього було надано попередню оплату на загальну суму 109978402,46 грн, попри відсутність жодної поставки товару. При цьому не було визначено ні товар, за поставку якого надавалася попередня оплата, ні його ціна, ні строк поставки.

В лютому 2023 року, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до ТОВ «Авіон+» про стягнення вартості поставленого та неоплаченого товару за оскаржуваним договором.

Доводить, що ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», отримавши наказ від 01.05.2023 про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі №914/563/23, не вжило жодних заходів щодо примусового виконання рішення, свідчить про те, що спір про стягнення коштів з ТОВ «Авіон+» було ініційовано не для захисту цивільних прав та інтересів ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», а з метою створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин - легалізації рішенням суду сумнівної заборгованості з метою відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+» та позбавлення реальних кредиторів можливості заперечувати таку заборгованість.

Такі дії сторін правочину не відповідають критеріям розумності, добросовісності та справедливості.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина 1 статті 12 ЦК України). Однак це не означає, що здійснення таких прав є абсолютним та безумовним, оскільки стаття 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав, зокрема, частина 3 цієї статті визначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Дії особи, яка має суб'єктивне право, можуть розцінюватись по-різному залежно від мети, яку вона ставить перед собою. Це може бути нормальний режим здійснення нього права, а може бути аномальний режим, який отримав назву "зловживання правом Останнє, в свою чергу, може відбуватись з метою: (а) скористатися наданими особі можливостями у відсутність у законі прямих заборон або розпливчатості меж здійснення права, (б) спричинити шкоду іншій особі, що, втім, може й не виключати отримання не тільки морального, а й майнового задоволення ("Зловживання правом: це один погляд на сутність & пропозиція тестів для виявлення" ОСОБА_2 , Збірка статей "Зловживання правом").

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 28 квітня 2021 року N 2-р (І1)/2021 вказав, зокрема, таке: словосполуку "а також зловживання правом в інших формах", слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв'язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій" (абзац другий підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини); частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, тому що ця мета є правомірною (легітимною) (абзац третій підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має грунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 квітня 2020 року N 2-р (ІІ)/2021).

Вважає, що здійснення ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» поставки товару на користь ТОВ «Авіон+» в період з лютого 2022 по січень 2023 року без здійснення зі сторони ТОВ «Авіон+» жодної оплати товарів на виконання договору свідчить, що така поставка здійснювалася не з метою оплати поставленого товару, тобто не з тією метою, яка визначена договором поставки.

Продовжуючи поставляти товар, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» знало про існуючі порушення з боку контрагента (очевидно, що оплата за товар не здійснюється), отже ці дії не були спрямовані на досягнення результату, визначеного договором поставки, отже такі дії мали іншу мету, що свідчить про зловживання правом шляхом укладення договору, на виконання якого такі дії було здійснено.

Наведені обставини вказують на те, що укладення договору поставки №28/02-3 використано для уникнення сплати заборгованості перед кредиторами ТОВ «Авіон+», зокрема, ТОВ «Рєалтрейд», тобто з наміром завдати шкоди іншим кредиторам, що є формою зловживання правом. Такі дії сторін правочину не відповідають критеріям добросовісності, справедливості та недопустимості зловживання правами.

Таким чином, внаслідок укладення спірного договору та, як наслідок - визнання грошових вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до ТОВ «Авіон+», порушено права інших кредиторів, зокрема, ТОВ «Рєалтрейд» на реальне задоволення своїх вимог та участі в роботі зборів та комітету кредиторів, внаслідок несправедливого перерозподілу розміру вимог кредиторів, включення штучної заборгованості ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до складу кредиторських вимог ТОВ «Авіон+» із одночасним збільшенням заборгованості ТОВ «Авіон+».

З огляду на викладене вище, доводить, що наявні всі підстави для визнання недійсним договору поставки № 28/02-3, укладеного між ТОВ «Авіон+» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» з підстав недобросовісності.

Вважає, що результатом оспорюваного правочину стало:

- прийняття ТОВ «Авіон+» нових грошових зобов'язань перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в період коли фінансовий стан боржника характеризувався як неплатоспроможний;

- оспорюваний правочин вчинений без очевидної господарської мети (не мав на меті збільшення активів боржника);

- штучне збільшення грошових вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до боржника та збільшення кредиторської заборгованості ТОВ «Авіон+»;

- порушення прав інших кредиторів на реальне задоволення своїх вимог та участі в роботі зборів кредиторів, комітету кредиторів, внаслідок перерозподілу розміру вимог кредиторів, включення «штучної» заборгованості до складу кредиторських вимог до боржника із одночасним збільшення заборгованості ТОВ «Авіон»;

- оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним передбачались - тобто на виконання зобов'язання ТОВ «Авіон+».

Вважає, що оспорюваний правочин у цій справі є фраудаторним, правовою підставою визнання його недійсними є ч. 2 ст. 42 ГПК України, стаття 203, 215, пункт 6 частини 1 статті 3, частина 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України.

ДОВОДИ ТОВ «Партнер Дістрібьюшин».

Щодо преюдиційних обставин, які не вимагають доказування, представник відповідача доводить наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі №914/563/23 за позовом ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до ТОВ «Авіон+» про стягнення заборгованості за Договором поставки встановлено в розділі рішення «Обставини справи встановлені судом» наступні обставини щодо ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «Авіон+»:

Судом встановлено, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за Договором не виконав, а саме не сплатив вартості поставленого йому у період з 01.02.2022 по 13.01.2023 товару, чим порушив строки оплати, передбачені п. 6.1. Договору. У зв'язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 27629889,70 грн. Вказана обставина визнається стороною відповідача, а також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період: лютий 2022 року січень 2023 року, який було підписано та скріплено печатками сторін.

Отже, у справі №914/563/23 зі стягнення заборгованості за Договором поставки щодо ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «Авіон+» встановлено наступні преюдиційні обставини:

1. За Договором поставки відбулась поставка товару ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», що підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами.

2. За договором поставки у ТОВ «Авіон+» утворилась заборгованість у розмірі 27629889,70 грн., підтверджена належними первинними бухгалтерськими документами.

Договір поставки з підстав, ідентичних тим, що наведені в позові, оскаржувався до Господарського суду Волинської області в рамках справи про банкрутство - справа №903/534/23 (903/607/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторг-44» (попередня назва - ТОВ «Глобал Дістрібьюшн компані») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Європа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» про визнання правочину недійсним (Договору поставки).

Рішенням Господарського суду Волинської області, яке набрало законної сили, від 12 грудня 2023 у справі № 903/534/23 (903/607/23) встановлено наступні преюдиційні обставини щодо ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «Авіон+»:

1. З врахуванням вище викладеного слідує, що обов'язки ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» (Постачальник) за Договором №28/02-3 виконав в повному обсязі, а саме відповідно до п.1.1 Договору передав у власність ТОВ «Авіон+» (Покупця) - Товар, що підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними, які оформленні відповідно до законодавства та в сукупності є належними, допустимими, достовірними, достатніми та такими, що відповідають критеріям, які визначені статтями 76 - 79 ГПК України, а отже, оспорюваний договір не є фіктивним.

2. Одночасно слід зауважити, що станом на 16.05.2023 у Господарському суді Львівської області перебуває 27 справ на загальну суму заборгованості понад 75 млн. грн. (справа № 914/1439/22, справа № 914/1416/23, справа № 914/2846/22, справа № 914/1182/23, справа № 914/36/23, справа № 914/3306/22, справа № 914/493/23, справа № 914/1768/22, справа № 914/1439/22, справа № 914/1449/22, справа № 914/2005/22, справа № 914/316/23, справа № 914/316/23, справа № 914/447/23, справа № 914/766/23, справа № 914/1244/23, справа № 914/734/23, справа № 914/499/23, справа № 914/1243/23, справа № 914/1439/22, справа № 914/1359/22, справа № 914/1605/22, справа № 914/1992/22, справа № 914/1257/23, справа № 914/906/23, справа № 914/563/23, справа № 914/2958/22).

Даний Договір укладений між ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «Авіон +», на виконання якого був поставлений товар, що підтверджується доказами, які були надані у справі №914/563/23, а також доказами, які були надані до справи №903/534/23 про банкрутство ТОВ «Авіон+», а саме: видатковими накладними, податковими накладними та актом звірки, які в свою чергу були досліджені в судовому засіданні.

Так, оспорюваний договір має всі істотні умови визначені ст. 180 та ст. 265 ГК України, а будь-яких доказів на підтвердження того, що даний договір був укладений з метою приховання будь-якого іншого правочину - позивачі не надали.

Однак, вказує, що на час укладання Договору поставки №28/02-3 між ТОВ «Авіон+» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшин» підприємства не були взаємопов'язані, оскільки оспорюваний договір був укладений у лютому 2020 року, тобто на час укладання оспорюваного договору, а саме 28.02.2020 ОСОБА_1 не мав ніякого відношення до ТОВ «Авіон+». Посилання заявників на те, що ТОВ «Авіон+» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» мали майже однакове місце реєстрації, також не може свідчити про взаємопов'язаність компаній. ТОВ «Авіон+» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» мають різні реєстраційні коди 40110917 та 37171990 відповідно, печатки, рахунки в банках, керівників, кінцевих бенефіціарів.

Крім того, обставинами, які дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

В даному випадку, позивачами не було надано доказів, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторного правочину.

Отже, у справі № 903/534/23 (903/607/23) з оскарження Договору поставки щодо ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «Авіон+» встановлено наступні преюдиційні обставини:

1. Договір поставки не є фіктивним.

2. Договір поставки має всі істотні умови визначені ст.180 та ст.265 ГК України.

3. Договір поставки не укладений між заінтересованими особами, ТОВ «Партнер Дістрібьюшин» та ОСОБА_1 не є заінтересованими стосовно ТОВ «Авіон+».

4. Договір поставки не є фраудаторним правочином.

5. Позови інших кредиторів до Боржника були подані через 2,5 роки після укладення Договору поставки.

У справі про банкрутство Боржника №903/534/23 розглядалась заява Позивача з підстав, ідентичних тим, що наведені в позові щодо визнання ТОВ «Партнер Дистрибьюшн» заінтересованим кредитором стосовно боржника ТОВ «Авіон+».

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2025, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні зазначеної заяви, судом встановлено наступні обставини щодо ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «Авіон+»:

1. Суд приходить до висновку, що оскільки в даній справі Боржник та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» не перебувають під контролем ОСОБА_1 в розумінні наведених вище норм законодавства, а вказана особа лише була кінцевим бенефіціарним власником Боржника протягом періоду з 27.08.2020 по 19.08.2022, коли не існувало ані провадження у справі про банкрутство, ані ознак неплатоспроможності Боржника, то відсутні ознаки заінтересованої особи у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» стосовно Боржника в розумінні ст.1 КУЗПБ з підстави «юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи».

2. Таким, чином доводи ТОВ «РЄАЛТРЕЙД» про те, що ознакою заінтересованості ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника є те, що Боржник вчинив з ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» правочин з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності є необґрунтованими, такими, що спростовуються презумпцією їх правомірності та наведеними вище висновками Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «РЄАЛТРЕЙД» і фактично зводяться до незгоди ТОВ «РЄАЛТРЕЙД» з рішенням Верховного Суду, яке набрало законної сили.

3. Зазначений довід не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки наявність солідарної відповідальності за правочинами не визначене приписами ст. 1 КУзПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно боржника.

4. Щодо доводу про наявність ознак заінтересованої особи у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника через те, що ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" поставляло ТОВ «Авіон+» товар, за договором поставки №28/2-3 від 28.02.2020 за відсутності жодної його оплати, попри те, що згідно умов договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 строк оплати складає 7 днів, а також надавало ТОВ «Авіон+» попередню оплату за договором поставки №28/02/20 від 24.02.2020 попри відсутність жодної поставки товару. Щодо даного доводу також підлягає застосування принципу свободи Договору, визначеного ст. 627 Цивільного кодексу України та неспростована презумпція правомірності правочину, визначена ст. 204 Цивільного кодексу України. Разом з цим, судом враховано, що заборгованість за цим договором стала підставою для порушення провадження у цій справі про банкрутство Боржника та визнання кредиторських вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», відповідно, підставність та обгрунтованість вимог, заявлених на його підставі була перевірена судами всіх інстанцій, адже ухвала про відкриття провадження у цій справі про банкрутство оскаржувалась до судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишена в силі Постановою північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2023 та постановою Верховного суду від 19.12.2023. Зазначений довід не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки порядок та умови виконання дійсного договору, стороною якого є Боржник, не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно Боржника.

5. З врахуванням викладеного, зазначений довід не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки процесуальна поведінка Боржника у справі, де ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно Боржника.

6. Зазначений довід не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки представництво у суді ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та ТОВ «Авіон +» одним і тим же адвокатом, не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно Боржника.

7. Помилка в документі, здійснена працівником ГУ НП у Львівській області свідчить виключно про помилку такого працівника, однак жодним чином не свідчить про наявність ознак заінтересованої стосовно у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника в розумінні ст. 1 КУЗПБ.

8. Оскільки, Закон вступив в силу з 01 січня 2025, то всі правовідносини, щодо обмеження прав заінтересованих кредиторів, за умови доведення щодо кредитора наявності ознак заінтересованих осіб стосовно Боржника в розумінні ст. 1 КУЗПБ повинні оцінюватись судом з дати набрання чинності Законом - з 01 січня 2025.

Отже, у справі про банкрутство Боржника № 903/534/23 за результатами розгляду заяви Позивача з підстав, ідентичних тим, що наведені в позові щодо визнання ТОВ «Партнер Дистрибьюшн» заінтересованим кредитором стосовно боржника ТОВ «Авіон+»встановлено, як преюдиційну обставину - відсутність ознак заінтересованості ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо ТОВ «Авіон+».

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

- обставина встановлена судовим рішенням;

- судове рішення набрало законної сили;

- у справі беруть участь ті самі особи або особа, які брали участь у попередній справі.

Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб'єктивними і об'єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 6 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі N 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі N 520/11429/17.

Отже, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №910/4316/22, від 16.05.2023 у справі №910/17367/20, від 29.06.2021 у справі №910/11287/16.

Щодо відсутності правових підстав для оскарження Договору поставки з підстав, визначених ст. 42 КУЗПБ, представник ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зазначає наступне.

Різниця між загальними та спеціальними підставами для оскарження правочинів боржника є принциповою. Загальні підстави визначені ст.ст. 203, 215 ЦК України, а спеціальні підстави - ст.42 КУЗПБ.

Згідно зі ст. 42 КУЗПБ, Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

-боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

-боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

-боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

-боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

-боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

Отже, буквальне тлумачення норм ст. 42 КУЗПБ встановлює, що спеціальні підстави можуть бути застосовані до правочинів, вчинених у так званий «підозрілий» період, що становить три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд України у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 зазначив: «111. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування статті 42 КУзПБ дійшов висновку, що норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022».

28.02.2020 - укладено оспорюваний Договір поставки. 23.06.2023 - ухвалою Господарського суду Волинської області відкрито провадження у справі №903/534/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +», код за ЄДРПОУ 40110917 (надалі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», код ЄДРПОУ 37171990 (надалі - ТОВ «Партнер Дістрібьюшн»).

Отже, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» доводить, шо Позивач не має правових підстав для оскарження Договору поставки з підстав, визначених ст. 42 КУЗПБ з підстав того, що оскаржуваний ним договір поставки не був укладений у «підозрілий період» (протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство) в розумінні цієї статті: Договір поставки укладено 28.02.2020, провадження у справі про банкрутство відкрито 23.06.2023.

Щодо доводів Позивача про іншу дату укладення оскаржуваного Договору поставки, аніж зазначена в самому Договорі поставки, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» доводить наступне.

Позивач вважає, що дата оспорюваного Договору поставки відрізняється від тієї, що вказана безпосередньо на самому Договорі поставки - 28.02.2020 з причин того, що в Договорі поставки сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов такого договору, зокрема щодо предмету поставки, оскільки, не було погоджено вид, кількість, асортимент товару тощо, який має поставлятись.

При цьому, в п. 4.1. Договору поставки визначено, що вид, кількість, асортимент Товару визначається в накладних або розрахункових документах, які є невід'ємною частиною договору.

Позивач сам додав до позову копії видаткових накладних, які підтверджують не лише факт здійснення поставки за Договором поставки, а й вид, кількість, асортимент та ціну товару, який був предметом поставки за оспорюваним Договором поставки.

Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №904/2158/18: «Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами».

Постанова Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 904/2393/22: Суд підтвердив, що факт укладання та виконання договору поставки підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Зазначена судова практика підтверджує можливість визначення переліку товарів у додаткових документах, які є невід'ємною частиною договору і свідчить про те, що навіть за відсутності детального переліку товарів у самому договорі, такий перелік може зазначатись у видаткових накладних, які є належним доказом оформлення договірних відносин між сторонами.

Позивач зазначає, що датою укладення Договору поставки є дата укладення додаткової угоди до нього від 28.02.2022, що стає для Позивача підставою для висновку про те, що Договір поставки укладений в межах «підозрілого періоду», визначеного ст. 42 КУЗПБ, однак такі доводи не витримують правової критики і є маніпулятивними та такими, що спрямовані на намагання Позивача знайти підставу для оскарження Договору поставки з підстав ст. 42 КУЗПБ.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не встановлено законом або самим договором.

Згідно з п.8.7. Договору поставки, цей договір вступає в силу з дати його підписання, тобто з 28.02.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Верховний Суд України у своїй практиці неодноразово зазначав, що внесення змін до договору не змінює дати його первинного укладення.

Зокрема, у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 910/1515/21 суд підкреслив, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Це означає, що навіть у випадку зміни умов договору або його укладення за рішенням суду, початкова дата укладення договору залишається незмінною, якщо інше не передбачено самим рішенням.

Таким чином, аналіз норм матеріального права та правозастосовної практики Верховного суду свідчить, що зміна умов договору шляхом укладення додаткових угод не впливає на початкову дату його укладення, якщо сторони не домовилися про інше або це не передбачено судовим рішенням, а тому датою укладення оспорюваного Договору поставки є дата зазначена безпосередньо в договорі - 28.02.2020, а не дата зазначена в додатковій угоді до нього чи дата здійснення першої поставки.

Позивач зазначає, що помилка в номері рахунку є підставою для висновку про невідповідність дати Договору поставки, вказаній в ньому.

ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» не володіє інформацією щодо обставин відкриття рахунків його контрагентами, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунку укладається у письмовій формі.

Постановою НБУ № 162 від 27.12.2019 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків" Доказом відкриття рахунку є документи, оформлені відповідно до цієї інструкції (п.4) Після відкриття рахунку банк надає клієнту довідку про відкриття рахунку (п.21).

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належним та допустимим доказом відкриття рахунку у банківській установі є відповідна довідка банку, а не лист ГУ ДПС у Волинській області, на який посилається Позивач.

Зазначає, що ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зверталось до ТОВ «Авіон+» листом від 19.04.2023, в якому повідомляло, що в квітні 2023 року у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» були проведені ряд обшуків складських та офісних приміщень в рамках кримінального провадження №42022102070000388 від 21.09.2022, в ході яких правоохоронними органами було вилучено значну кількість первинної документації, в тому числі і оригінал Договору поставки і просило надати ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» підписаний повноважним представником зі сторони ТОВ «Авіон+» Договір поставки.

У відповідь на лист ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» від 19.04.2023 був наданий Договір поставки у наданій ТОВ «Авіон+» редакції.

Позивач, намагаючись довести, що в нього є право оскаржувати Договір поставки з підстав, визначених ст. 42 КУЗПБ навіть поза межами «підозрілого періоду», посилається на постанову Верховного Суду у справі №922/2154/22(922/3791/23) від 11.07.2024.

Однак, в цій постанові саме в тих пунктах, на які посилається Позивач, чітко зазначено:

Тобто, стала практика Верховного Суду та аналіз норми ст. 42 КУЗПБ свідчать про право кредитора оскаржити правочини Боржника поза межами «підозрілого періоду виключно із підстав, визначених «нормами ЦК України, ГК України чи інших законів», однак не з підстав, визначених ст. 42 КУЗПБ.

Враховуючи те, що оспорюваний Договір поставки укладений 28.02.2020 - у Позивача відсутні правові підстави для визнання його недійсним з підстав, визначених ст. 42 КУЗПБ, а тому посилання на практику Верховного Суду щодо застосування ст. 42 КУЗПБ у позові є такими, що не повинні братись судом до уваги, оскільки, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо доводів Позивача про недійсність Договору поставки з підстав, визначених ст. 42 КУЗПБ доводить наступне.

1.Щодо заінтересованості ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» стосовно ТОВ «Авіон+».

Ст. 1 КУЗПБ (в редакції, що діяла станом на дату укладення оспорюваного Договору поставки) містить визначення заінтересовані особи стосовно боржника - це юридична особа, створена за участю боржника (1), юридична особа, що здійснює контроль над боржником (2), юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник (3), юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи (4), власники (учасники, акціонери) боржника (5), керівник боржника (6), особи, які входять до складу органів управління боржника (7), головний бухгалтер (бухгалтер) боржника (8), у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки (9), а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими (10); для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Позивач у позові наводить редакцію ст. 1 КУЗПБ, яка була змінена на підставі згідно із Закону України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» від 19 вересня 2024 (надалі - Закон) в п. 1 Розділу ІІ Прикінцеві положення якого зазначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2025 року.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено: За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Законом встановлено, що він набирає чинності 01 січня 2025, що має своїм прямим наслідком те, що він поширює свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Оскільки, Закон вступив в силу з 01 січня 2025, то нова редакція ст. 1 КУЗПБ повинна оцінюватись судом з дати набрання чинності Законом - з 01 січня 2025, а оскільки оспорюваний Договір поставки був укладений до 01 січня 2025, то застосовується відповідна редакція цієї норми, зазначена вище.

Так, абз. 2 пункту 4-2 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» КУзПБ, який визначає, що положення цього Кодексу в редакції згідно із Законом застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, однак він не передбачає ретроспективне застосування норм Закону, а встановлює його застосування до справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання ним чинності з дати набрання ним чинності, інакше, це суперечитиме ст. 22, 58 Конституції України.

У ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» міститься поняття контролю - це можливість однієї чи декількох юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб. Можливість однієї чи більше (декількох) пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив - спосіб відносин між суб'єктами господарювання, що характеризується відсутністю в особи, стосовно якої здійснюється вплив, здатності завжди незалежно (самостійно) визначати свою господарську поведінку на ринку.

Посилаючись на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Позивач вказує, що фраудаторність оспорюваного Договору поставки підтверджується тим, що ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» є заінтересованою особою стосовно ТОВ «Авіон+», оскільки з 09.2020 по 08.2022 ОСОБА_1 був єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Авіон+», в той же час з 07.2011 року по нині ОСОБА_1 є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».

Однак, на час укладання Договору поставки підприємства не були взаємопов'язані, оскільки оспорюваний договір був укладений у лютому 2020 року, тобто на час укладання оспорюваного договору, а саме 28.02.2020 ОСОБА_1 не був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Авіон+», а тому ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ОСОБА_1 жодним чином не здійснювали вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Авіон+» і не могли (не мали юридичної підстави) чинити дії, які б призвели до нездатності ТОВ «Авіон+» завжди незалежно (самостійно) визначати свою господарську поведінку на ринку, що свідчить про відсутність між ними ознак контролю та пов'язаності, як обов'язкового елементу встановлення статусу заінтересованості щодо боржника в розумінні ст. 1 КУЗПБ.

Щодо доводу про наявність ознак заінтересованої особи у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника через перебування в період ведення господарської діяльності за однією адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355 (офіси 358 та 325).

Позивач не обґрунтовує яким чином зміна місця реєстрації Боржника та одного з його кредиторів могло завадити кредиторам подати заяви з вимогами до Боржника, адже такі заяви подаються через підсистему Електронний Суд системи ЄСІТС, і яким чином вказане позбавило кредиторів права вирішального голосу у зборах та комітеті кредиторів, адже таке право залежить виключно від розміру заявлених вимог.

Зазначений довід не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки перебування в різних офісних приміщеннях за однією адресою до порушення провадження у справі про банкрутство не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно боржника.

Щодо доводу про «ТОВ "Авіон+" та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є співпозичальниками за Договором про надання банківських послуг № 429 CL від 26.03.2021.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, при укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством. Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Позивач вказаний довід наводить виключно, як факт, однак, не обґрунтовує в чому полягає саме заінтересованість ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника в контексті укладення Договору про надання банківських послуг № 429 CL від 26.03.2021 з урахуванням приписів ст. 1 КУЗПБ.

Зазначений довід не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки наявність солідарної відповідальності за правочинами не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно Боржника.

Щодо доводу про ненадання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» первинних бухгалтерських документів щодо Договору поставки при зверненні до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» звернулось до Господарського суду Волинської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, заявлені грошові вимоги ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до ТОВ «Авіон+», які виникли на підставі Договору поставки були підтверджені рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/563/23, а тому первинні бухгалтерські документи, очевидно, не надавались, адже їх оцінку здійсним суд у справі № 914/563/23 і ухвалив рішення на підставі якого у відповідності до вимог КУЗПБ було подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.

В свою чергу ТОВ «Авіон+» на виконання вимог ухвали суду від 30.05.2023 у справі про банкрутство надав суду відзив та докази.

Щодо доводу про наявність ознак заінтересованої особи у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника через те, що ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" поставляло ТОВ «Авіон+» товар за договором поставки №28/02-3 від 28.02.2020 року за відсутності жодної його оплати, попри те, що згідно умов договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 строк оплати складає 7 днів.

Щодо даного доводу також підлягає застосування принципу свободи Договору, визначеного ст. 627 Цивільного кодексу України та неспростована презумпція правомірності правочину, визначена ст. 204 Цивільного кодексу України.

Більше того, заборгованість за цим договором стала підставою для порушення провадження у справі про банкрутство Боржника та визнання кредиторських вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», відповідно, підставність та обгрунтованість вимог, заявлених на його підставі була перевірена судами всіх інстанцій, адже ухвала про відкриття провадження у цій справі про банкрутство оскаржувалась до судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишена в силі Постановою північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2023 та постановою Верховного суду від 19.12.2023.

Зазначений довід не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки порядок та умови виконання дійсного договору, стороною якого є Боржник, не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно Боржника.

Щодо доводу ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" надавало ТОВ «Авіон+» попередню оплату за іншим договором поставки №28/02/20 від 24.02.2020 попри відсутність жодної поставки товару.

Вважає, що також підлягає застосування принципу свободи Договору, визначений ст.627 Цивільного кодексу України та неспростована презумпція правомірності правочину, визначена ст. 204 Цивільного кодексу України.

Більше того, заборгованість за цим договором стала підставою для порушення провадження у цій справі про банкрутство Боржника та визнання кредиторських вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», відповідно, підставність та обгрунтованість вимог, заявлених на його підставі була перевірена судами всіх інстанцій, адже ухвала про відкриття провадження у цій справі про банкрутство оскаржувалась до судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишена в силі Постановою північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2023 та постановою Верховного суду від 19.12.2023.

В постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі №903/534/23 наведено висновок:

«53.1. Зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалами справи не підтверджується, що ТОВ "Рєалтрейд" у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України, не спростувало під час розгляду судами попередніх інстанцій наявність Договорів поставки № 28/02-3 від 28.02.2020, від 24.02.2020 № 28/02/20 та наданих на підтвердження виконання зазначених договорів доказів, а також не спростувало наявність рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі №914/563/23, яким підтверджено наявність заборгованості у ТОВ "Авіон+" перед ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" в розмірі 27 629 889, 70 грн. та яке набрало законної сили 25.04.2023».

Щодо доводу про наявність ознак заінтересованої особи у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника через те, що у судовій справі №914/563/23 за позовом ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" про стягнення заборгованості з Боржника, рішенням у якій обґрунтовано заяву останнього про відкриття провадження у справі про банкрутство, Боржник, на відміну від усіх інших судових справ про стягнення з нього заборгованості, визнав наявність боргу перед позивачем ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».

Позивач вважає, що визнання Боржником боргу ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», та заперечення боргів всіх інших кредиторів свідчить про заінтересованість ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» стосовно Боржника, однак, вказане є його припущенням і перекручуванням фактів, адже навіть в рамках справи про банкрутство Боржник визнавав вимоги кредиторів щодо яких в нього були наявні і не втрачені у зв'язку з окупацією первинні бухгалтерські документи.

Фактично доводи ТОВ «РЄАЛТРЕЙД» зводяться до не згоди із судовим рішенням у справі №914/563/23 і намаганням видати обґрунтовану процесуальну поведінку Боржника щодо визнання заборгованості за якою був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків за період: лютий 2022 року січень 2023 року (про що зазначено в рішенні Суду в справі №914/563/23) за ознаку заінтересованості ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» з Боржником.

Зазначений довід не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки процесуальна поведінка Боржника у справі, де ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно Боржника.

Щодо доводу про наявність ознак заінтересованої особи у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника через те, що під час розгляду справи №914/563/23 ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" представляв у суді адвокат Мельник М.А., проте у справі за позовом ТОВ «Рєалтрейд» до ТОВ «Авіон+», той самий адвокат Мельник М.А. представляв ТОВ «Авіон+».

Порядок надання послуг адвокатом регулюється Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і вказаний закон не забороняв адвокату Мельник М.А., як члену адвокатського об'єднання, який не був працівником за договором найму ані ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", ані ТОВ «Авіон+» надавати послуги з правничої допомоги ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та ТОВ «Авіон+» за умови відсутності в нього конфлікту інтересів.

Зазначений довід не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки представництво у суді ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та ТОВ «Авіон +» одним і тим же адвокатом, не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно Боржника.

Щодо доводу про наявність ознак заінтересованої особи у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника через те, що працівниками поліції ТОВ «Авіон+» ототожнювалося з ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».

Цей довід ТОВ «РЄАЛТРЕЙД» обґрунтовує довідкою ГУ НП у Львівській області від 19.03.2022 №3940/38/02-22, виданою ТОВ «Авіон+», в котрій зазначається: «Про подальший розгляд даної заяви, представників ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» буде повідомлено додатково», що, на його думку, свідчить, що працівниками поліції ТОВ «Авіон+» ототожнювалося з ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».

Вказаний довід не витримує правової критики, адже, помилка в документі, здійснена працівником ГУ НП у Львівській області свідчить виключно про помилку такого працівника, однак жодним чином не свідчить про наявність ознак заінтересованої стосовно у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника в розумінні ст. 1 КУЗПБ.

Отже, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» ознак заінтересованих осіб стосовно Боржника в розумінні ст. 1 КУЗПБ з жодної із заявлених ним підстав.

Оскільки станом на дату укладення Договору поставки Боржник та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» не перебували під контролем ОСОБА_1 і він не був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Авіон+» станом на дату укладення Договору поставки, то відсутні ознаки заінтересованої особи у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» стосовно Боржника в розумінні ст.1 КУЗПБ станом на дату укладення договору поставки, що також доводиться встановленими вище преюдиційними обставинами.

Щодо відсутності порушеного права, як підстави для оскарження Договору поставки із загальних підстав, визначених ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідач доводить наступне.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Аналогічний висновок містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 28.11.2019 у справі №918/150/19, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Верховного Суду №917/782/20 від 14.04.2021).

Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Згідно висновків, викладених в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 про те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

У постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок: «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Верховний суд у постанові від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20 зазначив:

«43. Прокурор заявив позовні вимоги про визнання недійсним договору, але при цьому не просив застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню чи односторонню реституцію, стягнути збитки або стягнути все, отримане Товариством, в дохід держави.

44. У ст. 216 ЦК встановлено правові наслідки недійсності правочину. У ч. 1 цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з цього недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

47. Верховний Суд вважає, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту».

Отже, якщо врахувати сукупність наведених вище преюдиційних обставин та те, що за наслідками Договору поставки, де ТОВ «Авіон+» є покупцем:

1. З власності Боржника за Договором поставки не вибуло жодне його майно.

2. Договір поставки не призвів до приховування активів Боржника.

3. Факт отримання Боржником товарів за Договором поставки підтверджується первинними бухгалтерськими документами - видатковим накладними, отже мета Договору поставки була досягнута, рух товарів відбувався.

4. Заборгованість за Договором поставки стягнута з Боржника на підставі чинного рішення суду - Рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/563/23, в рамках якої суд перевірив обставини виконання Договору поставки.

5. Обставини виконання Договору поставки, як договору вимоги за яким стали підставою для порушення провадження у справі про банкрутство Боржника перевірені в рамках справи про банкрутство Боржника №903/534/23 судами всіх інстанцій.

6. Боржник не перебував в стані неплатоспроможності станом на дату укладення Договору поставки, а позови кредиторами були подані через 2,5 роки після укладення Договору поставки.

7. Визнання недійсним Договору поставки не призведе до збільшення ліквідаційної маси Боржника і, як наслідок, можливості кредиторів в т.ч. і Позивача отримати задоволення своїх вимог за рахунок повернення майна боржника до ліквідаційної маси.

8. Позивачем не заявлено реституцію, як наслідок недійсності Договору поставки, то цілком обґрунтованим є висновок, що Позивач при зверненні з позовом про визнання недійсним Договору поставки не довів (1) наявності у нього порушеного права у зв'язку з укладенням Договору поставки та не довів (2) яким чином визнання Договору поставки недійсним сприятиме відновленню його порушеного права, тобто обрав неефективний спосіб захисту. Кожна з вказаних обставин є самостійною підставою для відмови у позові в розумінні правозастосовної практики верховного Суду, наведеної вище.

Щодо доводів Позивача щодо визнання Договору поставки недійсним із загальних підстав, вказує наступне.

Щодо фінансового стану ТОВ «Авіон+».

Позивач наводить власні розрахунки коефіцієнтів покриття та забезпечення власними активами у Боржника в 2020, в той час, як Позивач не є суб'єктом, що володіє спеціальними знаннями в галузі економіки і є його розрахунки не можуть бути вважатись належним та достовірним доказом.

В матеріалах справи про банкрутство Боржника №903/534/23 є Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства проведений розпорядником майна (для котрого це є прямим обов'язком згідно ст. 12 КУЗПБ), та ФОП Качан І.О. (яка володіє спеціальними знаннями в галузі економіки).

На сторінці 18 абз. 2 зазначено: «Ще станом на кінець 2020 року, підприємство було прибутковим - розмір нерозподіленого прибутку становив 11462,0 тис. грн.; а за результатами діяльності за 2021 рік його сума збільшилася до рівня 18 256, тис. грн., тобто за рік розмір нерозподіленого прибутку збільшився загалом в 1,6 рази, що відповідає сумі приросту 6794 тис. грн. Але станом на кінець 2022 року динаміка змінюється, спостерігається стрімке зниження показника до рівня 143 тис. грн, а станом на кінець 2023 року було отримано непокриті збитки на суму 14 132 тис. грн. У період 2020 - 2021 рр. темп приросту по статті (зростання нерозподіленого прибутку) складав 59,3%. Загалом щорічно у період 2020 - 2021 рр. підприємство мало позитивний чистий фінансовий результат, тобто отримувало прибуток, який щорічно зростав. За результатами діяльності у 2022 році було отримано прибуток, що був суттєво менший за попередній період, що призвело до зниження рівня нерозподіленого прибутку майже на 98%. А за результатами діяльності у 2023 році підприємством було отримано збиток, що саме й призвело до утворення непокритого збитку. Таке становище, свідчить про суттєве погіршення становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +».

Отже, станом на дату укладення Договору поставки, Боржник не мав ознак неплатоспроможності, що доводиться належним та допустимим доказом - Звітом за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Щодо доводів про фраудаторність правочину на користь «дружнього» кредитора» доводить наступне.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року, справа № 925/1248/21(925/111/22) є висновок щодо укладення договорів з пов'язаними особами:

«97. Укладення фраудаторних договорів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

98. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів».

Станом на дату укладення Договору поставки:

1. Боржник не був неплатоспроможним, що доводиться Звітом за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, який є в матеріалах справи № 903/534/23.

2. У Боржника не існувало невиконаних зобов'язань перед іншими кредиторами. Позови до Боржника про стягнення заборгованості були подані з липня 2022, що доводиться чинним рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/534/23 (903/607/23).

3. Договір поставки укладено не у «підозрілий період».

4. За Договором поставки не вибуло жодне майно Боржника, навпаки, Боржник набув майна, що підтверджується як дослідженими судами всіх інстанцій в рамках справи про банкрутство первинними бухгалтерськими документами, так і чинним рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/563/23.

Отже, Позивачем заявляючи про фраудаторність Договору поставки із загальних підстав, як такого, що завдав шкоди йому, як кредитору, не доведено коло обставин, що входить до предмету доказування при визначенні правочину фраудаторним в розумінні правозастосовної практики Верховного Суду (постанова від 30.05.2024 у справі № 925/1577/20(925/147/23), постанова від 19.01.2023 у справі №925/1248/21(925/111/22, постанова від 30.01.2024 у справі № 904/3153/22(904/4344/22)), зокрема:

1. Наявність негативних наслідків для Позивача, як кредитора, які безпосередньо вплинули на можливість погашення його вимог.

2. Наявність правового зв'язку між Договором поставки і зменшенням майна Боржника.

3. Наявність підстав вважати, що задоволення позову збільшить ліквідаційну масу і відновить порушене право кредитора

4. Наявність ознак недобросовісності та умислу Боржника з урахуванням того, що на дату укладення Договору поставки Боржник не був неплатоспроможним і не мав невиконаних зобов'язань, а за Договором поставки відбулась поставка товару на користь Боржника, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та чинними рішеннями судів, зазначеними вище.

5. Наявність впливу Договору поставки на черговість задоволення вимог Позивача і відсутність у Позивача реальної можливості отримати задоволення своїх вимог у порядку ліквідації у зв'язку з укладенням Договору поставки.

6. Наявність права оскаржувати Договір поставки, як фраудаторний, з урахуванням факту того, що він укладений не в «підозрілий період».

Отже, Позивачем не доведено наявність загальних підстав, визначених ст. 203, 215 ЦК України для визнання Договору поставки недійсним, не доведено наявність підстав для визнання Договору поставки фраудаторним, не доведено в чому полягає шкода завдана йому, як кредитору укладенням такого договору та як задоволення позову відновить його порушене право та/або збільшить ліквідаційну масу Боржника.

Також, представницею Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" заявлено:

1.Клопотання про застосування позовної давності.

У постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 Верховний Суд зазначив, що ні попередній Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) не встановлюють спеціальних норм щодо позовної давності для оскарження правочинів боржника. Тому до таких правовідносин застосовуються загальні положення ЦКУ про позовну давність.

Згідно зі ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Договір поставки укладено 28.02.2020, а позов пред'явлено 21.01.2025, тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

1.Клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

18 травня 2023 між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Файнгольд та Волинець» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» укладено Договір про надання правової допомоги № П-А/18-05/23, в якому сторони погоди обсяг, порядок та вартість надання послуг з професійної правничої допомоги.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1-3 ст. 126 ГПК України Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час надання професійної правничої допомоги у справі №903/534/23 (903/89/25) у Господарському суді Волинської області, адвокатом Ганчар Іриною Дмитрівною в інтересах Відповідача було/де вчинено наступні дії:

1.Написання та подання до суду в порядку, визначеному законодавством, відзиву на позовну заяву ТОВ «Рєалтрейд» до ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», ТОВ «Авіон+», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ «Авіон+» - арбітражний керуючий Григор'єв В.В. про визнання недійсним договору поставки №28/02/20 від 28.02.2020, укладеного між ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «Авіон +» - 6:00 год.

2.Написання та подання до суду в порядку, визначеному законодавством, заперечення на відповідь на відзив у справі за позовом ТОВ «Рєалтрейд» до ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», ТОВ «Авіон+», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ «Авіон+» - арбітражний керуючий Григор'єв В.В. про визнання недійсним договору поставки №28/02/20 від 28.02.2020, укладеного між ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «Авіон +» - по факту, в разі подання відповіді на відзив.

Згідно ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у Північному апеляційному господарському суді, надали: 1. Копії Договору про надання правової допомоги № П-А/18-05/23 від 18 травня 2023. Інші докази (акт та платіжна інструкція) на підтвердження розміру судових витрат будуть подані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в справі № 903/534/23 (903/89/25).

Верховний Суд у Постанові від 14.02.2019 року у справі №916/24/18 виснував: Зважаючи на положення про те, що суд апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв'язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, надану Відповідачу в суді апеляційної інстанції, дорівнює сумі 50000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Остаточний розрахунок розміру судових витрат будуть подані суду протягом п'яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення суду в справі № 903/534/23 (903/89/25).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 листопада 2022, справа №922/1964/21 дійшла таких висновків: Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Відповідач вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є співмірним із:

- складністю справи з урахуванням обсягу та підстав позову, судової практики щодо котрої необхідно було здійснити її аналіз та надати ґрунтовні заперечення.

- витраченим часом адвоката - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт При цьому, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими належними доказами, були неминучими для Відповідача задля здійснення належного захисту його порушених прав в рамках касаційного перегляду цієї справи. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 листопада 2022 року, справа № 922/1964/21 дійшла таких висновків. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 07 липня 2021 року, справа № 910/12876/19 зробила наступний висновок: розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Верховний Суд у Постанові від 09 грудня 2021 року, у справі № 922/3812/19 підтвердив: Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Доводи третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича.

В позовній заяві висловлене прохання визнати недійсними Договір поставки №28/02-3 від 28.02.2020, укладений між ТОВ «Авіон+» та ТОВ «Партнер Дістрібюшн» та додаткову угоду №1 до вказаного договору.

Ліквідатор ТОВ "Авіон+" арбітражний керуючий Григор'єв В.В. зазначає, що як вказано в ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Договір поставки №28/02-3 від 28.02.2020, укладений між ТОВ «Авіон+» та ТОВ «Партнер Дістрібюшн», як і додаткова угода №1 до вказаного договору був предметом судового розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «Авіон+» при вирішенні питання щодо порушення провадження у справі про банкрутство, а за результатом судового розгляду було винесено ухвалу від 23.06.2023 в даній справі, яка була переглянута та залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

При винесенні ухвали від 23.06.2023 судами досліджувався оспорюваний в межах даної справи договір поставки №28/02-3 від 28.02.2020 та зокрема досліджувались доводи сторін, які були аналогічними доводам наведеним в позовній заяві в даній справі, при цьому судами було встановлено, що заборгованість ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» за договором поставки №28/02-3 від 28.02.2020 підставна та підлягає визнанню, оскільки згідно з ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно, судове рішення (ухвала) в справі №903/534/23 від 23.06.2023, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому ж числі в даній справі не можуть їй суперечити.

Разом з цим, як слідує з постанови Верховного Суду від 19.12.2023 у даній справі №903/534/23 наведено висновок: «53.1. Зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалами справи не підтверджується, що ТОВ "Рєалтрейд" у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України, не спростувало під час розгляду судами попередні інстанцій наявність Договорів поставки № 28/02-3 від 28.02.2020, від 24.02.2020 №28/02/20 та наданих на підтвердження виконання зазначених договорів доказів, а також не спростувало наявність рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі №914/563/23, яким підтверджено наявність заборгованості у ТОВ "Авіон+" перед ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" в розмірі 27629889, 70 грн. та яке набрало законної сили 25.04.2023».

Зазначає, що є й інше судове рішення де предметом розгляду був вказаний договір, а саме: рішення господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі №914/563/23 про стягнення заборгованості за Договором поставки. В межах розгляду вказаної справи встановлено зокрема, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за Договором не виконав, а саме не оплатив вартості поставленого йому товару, чим порушив строки оплати. У зв'язку із цим, у нього виникла заборгованість в розмірі 27629889,70 грн.

Тобто, рішенням господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі №914/563/23 встановлено і факт укладення договору і факт його виконання та здійснення поставок і факт наявності заборгованості за договором.

Поряд з цим, вказує, що договір поставки №28/02-3 від 28.02.2020 вже оскаржувався до суду в межах даної справи та справі було присвоєно № 903/534/23 (903/607/23) в якій рішенням від 12.12.2023 в позові ТОВ «Продторг-44» (ТОВ «Глобал Дістрібьюшн Компані») та ТОВ «Глобал Спірітс Європа» до ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», ТОВ «Авіон+» про визнання правочину недійсним в межах справи №903/534/23 було відмовлено в повному обсязі. Вказане рішення набрало законної сили після його перегляду за апеляційною скаргою судом апеляційної інстанції.

Доводи позивача в межах наведеної справи були аналогічними як і при розгляді даної справи та відповідно були спростовані рішенням суду, яке набрало законної сили та в межах справи №903/607/23 встановлювались відсутність ознак фіктивності правочину, реальності його укладення та виконання, відсутність пов'язаності сторін при його укладенні та виконанні та інші обставини, які повторно намагається поставити під сумнів позивач в даній справі.

Відносно наведених в позові доводів про вчинення правочину заінтересованими особами слід звернути увагу на те, що ухвалою господарського суду Волинської області від 21.01.2025, яка набрала законної сили встановлено, що доводи ТОВ «РЄАЛТРЕЙД» про те, що ознакою заінтересованості ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» щодо Боржника є те, що Боржник вчинив з ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» правочин з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності є необґрунтованими, такими, що спростовуються презумпцією їх правомірності та висновками Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «Рєалтрейд» і фактично зводяться до незгоди ТОВ «Рєалтрейд» з рішенням Верховного Суду, яке набрало законної сили.

Цією ж ухвалою було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Реалтрейд» про визнання ТОВ «Партнер Дистрибьюшн» заінтересованим кредитором стосовно боржника ТОВ «Авіон+» та відхилено доводи відносно заінтересованості сторін, які також наведено в позовній заяві в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, просить прийняти наведену інформацію до відому та долучити пояснення до матеріалів справи, повідомив, що документи витребовувані ухвалою про відкриття провадження в даній справі станом на дату написання пояснень, як ліквідатору не передавались, у зв'язку із чим їх подання до суду є об'єктивно не можливим.

Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат».

В обгрунтування недійсності Позивач зазначив, що оскаржуваний договір укладено боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство із заінтересованою особою. А також, що зазначений договір не відповідає ознакам добросовісності, розумності та справедливості.

ПрАТ «Херсонський Хлібокомбінат» повністю погоджується з доводами Позивача у справі № 903/534/23 (903/89/25) та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов'язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину.

Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Установивши, що оспорювані положення спірних кредитних договорів не порушують прав позивача, господарський суд першої інстанції все ж вдався до перевірки правочину на його відповідність вимогам закону внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення). Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17.

У постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Господарський суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом б частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті З ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання зловживання правом передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала/ використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів /умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник мас уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року№ 2-р(П)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку Індустріалбанк щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку, Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають наметі стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло. За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатиш договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог дружнього кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

Також законодавством про банкрутство (частина перша статті 42 КУзПБ) кредитор у справі про банкрутство наділений повноваженнями на звернення до суду у справі про банкрутство про визнання недійсними окремих угод боржника, вчинених у підозрілий період (за три роки до моменту відкриття провадження у справі та під час процедури банкрутства). У такому випадку кредитор діє на захист прав боржника, маючи похідний інтерес (постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц (провадженням 14-122цс20, пункт 78)) щодо задоволення грошових вимог у справі про банкрутство за рахунок активів боржника (якщо за наслідком укладення фраудаторного правочину було відчужено гроші, рухоме або нерухоме майно, яке підлягало включенню до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів боржника).

КУзПБ є спеціальним нормативним актом, у якому поєднуються норми матеріального та процесуального права, що регулюють неплатоспроможність, а за відсутності відповідного регулювання за цим Кодексом застосовуються загальні приписи ГПК України, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативних актів (частина шоста статті 12 ГПК України).

Особливістю провадження у справі про банкрутство є велика кількість учасників провадження, на відміну від позовного провадження, яке учасниками справи визнає сторін і третіх осіб (частина перша статті 41 ГПК України). Так, абзацами двадцять другим і двадцять четвертим частини першої статті 1 КУзПБ до учасників у справі про банкрутство віднесено сторін (конкурсних кредиторів (представника комітету кредиторів), забезпечених кредиторів, боржника (банкрута)), а також: арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представника органу місцевого самоврядування, представника працівників боржника, уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір. Відтак у справі про банкрутство воює в ході провадження можуть заявлятися (чи вибувати) нові учасники справи.

Також, частиною другою статті 7 КУзПБ визначено юрисдикційність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника.

Отже, законодавством про банкрутство розширено межі щодо можливості залучення до провадження у справі різних осіб (учасників провадження) задля досягнення процесуальної економії розгляду всіх спорів щодо активів боржника у межах єдиного провадження - провадження у справі про банкрутство та прискорення самого провадження у справі про банкрутство, яке часто зупинялося для розгляду спорів окремих учасників у різних провадженнях у судах різних юрисдикцій.

Боржник і кредитор у справі про банкрутство зазвичай виступають як протилежні сторони процесу. Однак у випадку, якщо кредитор звертається до суду з вимогою про визнання недійсними угод боржника, укладених за три роки до порушення справи про банкрутство або у процедурі банкрутства (підозрілі правочини), зазначаючи про недобросовісність дій боржника, кредитор фактично діє в інтересах боржника, оскільки його недобросовісний орган управління вчинив дії з відчуження активів боржника на шкоду всім кредиторам неплатоспроможного боржника (частина перша статті 42 КУзПБ). Такий позов є подібним до інституту похідного позову, характерного для позовного провадження (стаття 54 ГПК України).

Обмеживши строки процедури банкрутства, законодавець у той же час наділив кредитора боржника, як і арбітражного керуючого, спеціальними повноваженнями щодо визнання недійсними угод боржника, передбачивши при цьому настання спеціального наслідку визнання недійсними таких угод - обов'язок кредитора, який отримав майно боржника, повернути його до складу ліквідаційної маси, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент учинення правочину (частина третя статті 42 КУзПБ).

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи №903/534/23 (903/607/23), 12.06.2023 ТОВ "Глобал Дістрібьюшн компані" та ТОВ "Глобал Спірітс Європа" звернулися до суду з позовом до ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та ТОВ "Авіон +" , в якому просили:

- визнати недійсним Договір поставки №28/02-3 від 28.02.2020, укладений між ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та ТОВ "Авіон +";

- застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та ТОВ "Авіон +" повернути все набуте майно за недійсним правочином.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.12.2023 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Продторг-44" (попередня назва - ТОВ "Глобал Дістрібьюшн компані") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Європа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон +" про визнання правочину недійсним в межах справи №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" про банкрутство, відмовлено.

Разом з цим, судом встановлено, що договором №28/02-3 від 28.02.2020 не є фіктивним. Оспорюваний договір має всі істотні умови визначені ст.180 та ст. 265 ГК України, а будь-яких доказів на підтвердження того, що даний договір був укладений з метою приховання будь-якого іншого правочину - позивачі не надали. Щодо фраудаторності договору суду, судом у справі №903/534/23 (903/607/23) встановлено наступне:

«Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Договір поставки, який оспорюється повивачами за своєю природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору поставки № 28/02-3, укладеного 28.02.2020 між ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" (постачальник) та ТОВ "Авіон+" (покупець), у період з 01.02.2022 по 13.01.2023 поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 27 629 889,70 грн. Виконання договору поставки підтверджується, видатковими накладними, товаротранспортними накладними, а також додатково податковими накладними.

Суд приходить до висновку, що за таких умов, даний договір не може бути кваліфікований як фраудаторний, оскільки відчуження майна ТОВ "Авіон+" (боржника) не відбулося, а навпаки Покупець придбавав майно для подальшого здійснення господарської діяльності.

Крім того, оспорюваний договір укладений 28.02.2020, тобто раніше ніж договір поставки укладений між ТОВ "Авіон+" та ТОВ "ГСЄ", за яким згодом виникла заборгованість, про стягнення якої ТОВ "ГСЄ" звернулося лише в 2023 році.

Також, укладаючи договір поставки у 2020 році ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" не могло передбачити, що після виконання ним умов договору у ТОВ "Авіон+" виникнуть обставини за якими останній буде позбавлений можливості сплатити кошти за поставлений товар, а тим більше буде відкрито провадження про банкрутство ТОВ "Авіон+".

У Податковому кодексі України міститься визначення терміну "пов'язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку (п. п. 14.1.159 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посилаючись на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачі вказують, що фіктивність оспорюваного договору підтверджується тим, що ТОВ "Авіон+" та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є взаємопов'язаними особами, оскільки з 09.2020 по 08.2022 ОСОБА_1 був єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Авіон+", в той же час з 07.2011 року по нині ОСОБА_1 є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Партнер Дістрібьюшн".

Однак, на час укладання Договору поставки № 28/02-3 між ТОВ "Авіон+" та ТОВ "Партнер Дістрібьюшин" підприємства не були взаємопов'язані, оскільки оспорюваний договір був укладений у лютому 2020 року, тобто на час укладання оспорюваного договору, а саме 28.02.2020 ОСОБА_1 не мав ніякого відношення до ТОВ "Авіон+".

Посилання заявників на те, що ТОВ "Авіон+" та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" мали майже однакове місце реєстрації, також не може свідчити про взаємопов'язаність компаній. Так, ТОВ "Авіон+" та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" мають різні реєстраційні коди 40110917 та 37171990 відповідно, печатки, рахунки в банках, керівників, кінцевих бенефіціарів.

Отже, позивачами не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є заінтересованою особою на час укладання оспорюваного договору щодо ТОВ "Авіон+" або того, що він мав будь-який сторонній вплив на ТОВ "Авіон+" з метою укладення договору поставки № 28/02-3.

Не можливо погодитися із твердженнями Позивача про пов'язаність Відповідачів в даній справі зокрема кінцевими бенефіціарними власниками, адресою та засновниками, адже факт, наявності в юридичних осіб однакових кінцевих бенефіціарних власників не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки спільне місце реєстрації кредиторів та спільні кінцеві бенефіціарні власники таки кредиторів не визначені приписами ст.1 КУзПБ,як ознаки заінтересованих осіб стосовні боржника (подібний висновок викладено Верховним Судом в справі №903/645/21)

Засновники юридичної особи із організаційно-правовою формою товариство з обмежено відповідальністю не відповідають за зобов'язаннями товариства, а товариство за зобов'язаннями засновника. Відповідачі не є засновниками одне одного, а є різними юридичними особами та відповідно не мають можливості впливу одне на одного.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц зроблено висновок, що цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та обдаровувані, які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Також, Велика Палата Верховного Суду вказала, що погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

При цьому, у своїй Постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц Верховним Судом України зроблено висновок про те, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавству та недопустимості зловживання правом.

Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов 'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. (Аналогічний висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.).

В даному випадку, позивачами не було надано доказів, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторного правочину».

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2025 у справі 9030/534/23 у задоволенні заяви ТОВ «Реалтрейд» про визнання ТОВ «Партнер Дистрибьюшн» заінтересованим кредитором стосовно боржника ТОВ «Авіон+», відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.01.2025 у справі №903/534/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтрейд" про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" заінтересованим кредитором стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+". Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН" (код ЄДРПОУ 37171990) заінтересованим кредитором стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" (код ЄДРПОУ 40110917) у справі №903/534/23.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів у постанові зазначила наступне:

«Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу Українита інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

01.01.2025 набрала чинності нова редакція КУПБ згідно з Законом України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" від 19.09.2024 № 3985-IX (Закон № 3985-IX).

Відповідно до ст.1 КУПБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.

Колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції, зокрема, щодо відсутності ознак заінтересованої особи у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" щодо Боржника через перебування в період ведення господарської діяльності за однією адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355 (офіси 358 та 325), оскільки зазначений довід не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки перебування в різних офісних приміщеннях за однією адресою до порушення провадження у справі про банкрутство не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно боржника.

Суд зазначає наступне щодо тверджень ТОВ "РЄАЛТРЕЙД", що договори поставки №28/02/20 від 24.02.2020 та №28/02-3 від 28.02.2020, укладені між Боржником та ТОВ "Парнер Дістрібьюшн" не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

ТОВ "РЄАЛТРЕЙД", як кредитор у справі, наділений правом, встановленим ст. 42 КУзПБ оскаржувати правочини Боржника, однак станом на день розгляду справи вказане право ним реалізоване не було, а тому презумпція правомірності договорів поставки №28/02/20 від 24.02.2020 та №28/02-3 від 28.02.2020 лишається неспростовною.

Крім того, заборгованість за договором поставки №28/02/20 від 24.02.2020 та №28/02-3 від 28.02.2020 стала підставою для порушення провадження у цій справі про банкрутство Боржника та визнання кредиторських вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», відповідно, підставність та обґрунтованість вимог, заявлених на підставі цих договорів, була перевірена судами всіх інстанцій, адже ухвала про відкриття провадження у цій справі про банкрутство оскаржувалась до судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишена в силі Постановою північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2023 та постановою Верховного Суду від 19.12.2023. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив: "53.1. Зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалами справи не підтверджується, що ТОВ "Рєалтрейд" у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України, не спростувало під час розгляду судами попередні інстанцій наявність Договорів поставки № 28/02-3 від 28.02.2020, від 24.02.2020 № 28/02/20 та наданих на підтвердження виконання зазначених договорів доказів, а також не спростувало наявність рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі №914/563/23, яким підтверджено наявність заборгованості у ТОВ "Авіон+" перед ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" в розмірі 27629889, 70 грн. та яке набрало законної сили 25.04.2023".

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи ТОВ "РЄАЛТРЕЙД" щодо ознаки заінтересованості ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" про вчинення правочину з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності є необґрунтованими, такими, що спростовуються презумпцією їх правомірності та наведеними вище висновками Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "РЄАЛТРЕЙД" і фактично зводяться до незгоди ТОВ "РЄАЛТРЕЙД" з рішенням Верховного Суду, яке набрало законної сили.

Також, на думку суду, необґрунтованими є доводи скаржника щодо заінтересованості кредитора про те, що ТОВ "Авіон+" та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є співпозичальниками за Договором про надання банківських послуг № 429 CL від 26.03.2021, оскільки наявність солідарної відповідальності за правочинами не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно боржника.

При цьому, ТОВ "РЄАЛТРЕЙД" вказаний довід наводить виключно, як факт, однак, не обґрунтовує в чому полягає саме заінтересованість ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" щодо Боржника в контексті укладення Договору про надання банківських послуг № 429 CL від 26.03.2021 з урахуванням приписів ст. 1 КУЗПБ.

Щодо доводу про наявність ознак заінтересованої особи у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" щодо Боржника через те, що ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" поставляло ТОВ "Авіон+" товар, за договором поставки №28/2-3 від 28.02.2020 за відсутності жодної його оплати, попри те, що згідно умов договору поставки №28/2-3 від 28.02.2020 строк оплати складає 7 днів, а також надавало ТОВ "Авіон+" попередню оплату за договором поставки №28/02/20 від 24.02.2020 попри відсутність жодної поставки товару.

Разом з цим, судом враховано, що заборгованість за цим договором стала підставою для порушення провадження у цій справі про банкрутство Боржника та визнання кредиторських вимог ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", відповідно, підставність та обґрунтованість вимог, заявлених на його підставі була перевірена судами всіх інстанцій, адже ухвала про відкриття провадження у цій справі про банкрутство оскаржувалась до судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишена в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2023 та постановою Верховного Суду від 19.12.2023.

ТОВ "РЄАЛТРЕЙД" вважає, що визнання Боржником боргу ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", та заперечення боргів всіх інших кредиторів свідчить про заінтересованість ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" стосовно Боржника, однак, вказане є припущенням, адже навіть в рамках цієї справи Боржник визнавав вимоги кредиторів щодо яких в нього були наявні і не втрачені у зв'язку з окупацією первинні бухгалтерські документи.

Також є безпідставними доводи скаржника про наявність ознак заінтересованої особи у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" щодо Боржника через те, що під час розгляду справи №914/563/23 ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" представляв у суді адвокат Мельник М.А., проте у справі за позовом ТОВ "Рєалтрейд" до ТОВ "Авіон+", той самий адвокат Мельник М.А. представляв ТОВ "Авіон+", судом враховано наступне, оскільки вказане не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки представництво у суді ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та ТОВ "Авіон+" одним і тим же адвокатом, не визначене приписами ст. 1 КУПБ, як ознака заінтересованих осіб стосовно Боржника.

Щодо доводу про наявність ознак заінтересованої особи у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" щодо боржника через те, що працівниками поліції ТОВ "Авіон+" ототожнювалося з ТОВ "Партнер Дістрібьюшн". ТОВ "РЄАЛТРЕЙД" обґрунтовує довідкою ГУ НП у Львівській області від 19.03.2022 №3940/38/02-22, виданою ТОВ "Авіон+", в котрій зазначається: "Про подальший розгляд даної заяви, представників ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" буде повідомлено додатково", що, на його думку, свідчить, що працівниками поліції ТОВ "Авіон+" ототожнювалося з ТОВ "Партнер Дістрібьюшн". Однак, вказане не свідчить про наявність ознак заінтересованої стосовно у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" щодо Боржника в розумінні ст. 1 КУЗПБ.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спільні кінцеві бенефіціарні власники ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" та ТОВ "Авіон+" не могли (не мали юридичної підстави) чинити дії, які б призвели до нездатності Боржника завжди незалежно (самостійно) визначати свою господарську поведінку на ринку, що свідчить про відсутність між ними ознак контролю та пов'язаності, як обов'язкового елементу встановлення статусу заінтересованості щодо Боржника в розумінні ст. 1 КУЗПБ.

Ухвалою суду першої інстанції від 21.05.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.05.2024 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон +" у наступній черговості:

- 4294,40 грн (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 5678525,21 грн (заборгованість за договором) - вимоги четвертої черги.

- 87140,00 грн. (в т.ч. 26840,00 грн - судовий збір та 60300,00 грн - авансування грошової винагороди арбітражного керуючого (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді) - вимоги першої черги.

- 138022740,51 грн - вимоги четвертої черги.

Судом встановлено та підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.08.2020, 25.11.2021, 01.08.2022 та 16.06.2023, що:

- засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" з часткою 100% в статутному капіталі з 24.03.2014 є ОСОБА_1 .

- засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Авіон+" з часткою 100% в статутному капіталі в період з 27.08.2020 до 19.08.2022 був ОСОБА_1 .

Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну "пов'язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п. 14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Отже, з огляду на зазначене та наявне у законодавстві тлумачення понять "заінтересовані особи", "пов'язані особи", "кінцевий бенефіціарний власник", "заінтересовані особи стосовно боржника", "контроль", враховуючи те, що засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" (з 24.03.2014) та ТОВ "Авіон+" (з 27.08.2020 до 19.08.2022) з часткою 100% в статутному капіталі є ОСОБА_1 , є ознакою заінтересованої особи ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" стосовно боржника в розумінні ст. 1 КУЗПБ, зокрема, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи.

Суд зазначає, що грошові вимоги конкурсних кредиторів, зокрема, ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", розглядались в попередньому засіданні за правилами Кодексу України з процедур банкрутства в редакції, чинній на момент проведення попередього засідання. Судом під час розгляду справи в попередньому засіданні не досліджувались обставини щодо заінтересованості кредиторів стосовно боржника, а відповідно в ухвалі попереднього засідання не були відображені зазначені відомості про наявність у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" статусу заінтересованої особи стосовно боржника.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 4-2 Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, положення цього Кодексу в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом.

Отже, норми Кодексу України з процедур банкрутства в редакції Закону №3985-IX застосовуються також до справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до 01.01.2025, а тому є безпідставними твердження скаржника про вихід суду за межі своїх повноважень та неможливість встановлення заінтересованості кредитора щодо боржника не в ухвалі попереднього засідання.

При цьому, норми КУзПБ, які набули чинності з 01.01.2025, не встановлюють імперативної норми заборони визнання зааінтересованою особою кредитора стосовно боржника не в попередньому засіданні у справах про банкрутство, провадження в яких відкрито до 01.01.2025.

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на той факт, що ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є заінтересованою особою стосовно боржника в силу закону, суд вважає за необхідне визначити ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" як заінтересованої особу стосовно ТОВ "Авіон+".

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне частково задоволити заяву ТОВ "Реалтрейд" про визнання ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" заінтересованим кредитором стосовно боржника ТОВ "Авіон+".

Крім того, у заяві ТОВ "Рєалтрейд" просить врахувати відсутність у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", як у заінтересованої особи стосовно ТОВ "Авіон+", права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів ТОВ "Авіон+" при наданні оцінки рішенням зборів (комітету) кредиторів ТОВ "Авіон+".

Згідно із Законом України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" від 19.09.2024 внесено зміни до ч. 1 ст. 48 КУЗПБ, згідно з якими у зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника.

В свою чергу, у п. 1 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону зазначено, що цей Закон набирає чинності з 01.01.2025.

У Рішенні Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України від 13.05.1997 №1-зп/1997 зазначено: "Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено: "За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено: "Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності".

Стаття 3 ГПК України визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у час, доцільно зробити висновок, що судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Законом встановлено, що він набирає чинності 01.01.2025, що має своїм прямим наслідком те, що він поширює свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Оскільки, Закон вступив в силу з 01.01.2025, то всі правовідносини, щодо обмеження прав заінтересованих кредиторів, за умови доведення щодо кредитора наявності ознак заінтересованих осіб стосовно Боржника в розумінні ст. 1 КУзПБ повинні оцінюватись судом з дати набрання чинності Законом - з 01.01.2025.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що всі протокольні рішення прийняті повноважними Зборами кредиторів Боржник (13.12.2024, 27.12.2024) та комітетом кредиторів Боржника (27.12.2024) не можуть оцінюватись Судом з урахуванням вимог Закону, як нормативного акту, що не набув чинності на момент їх прийняття.

Отже, абз. 2 пункту 4-2 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ, який визначає, що положення цього Кодексу в редакції згідно із Законом застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, однак він не передбачає ретроспективне застосування норм Закону, а встановлює його застосування до справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання ним чинності з дати набрання ним чинності, інакше, це суперечитиме ст. 22, 58 Конституції України.

На підставі викладеного відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ "Рєалтрейд" щодо врахування відсутності у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", як у заінтересованої особи стосовно ТОВ "Авіон+", права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів ТОВ "Авіон+" при наданні оцінки рішенням зборів (комітету) кредиторів ТОВ "Авіон+".»

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Авіон+" в силу закону, однак щодо обмеження прав заінтересованих кредиторів, за умови доведення щодо кредитора наявності ознак заінтересованих осіб стосовно Боржника в розумінні ст. 1 КУзПБ повинні оцінюватись судом з дати набрання чинності Законом - з 01.01.2025.

Оскільки договір укладено - 28.02.2020, то на момент укладення договору не можуть оцінюватись Судом з урахуванням вимог Закону, що не набув чинності на момент їх прийняття.

Щодо фінансового стану ТОВ «Авіон+» на дату укладення договору, судом враховано наступне.

Згідно зі ст. 1 КУЗПБ, неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки».

Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство, у Боржника не існувало невиконаних зобов'язань перед іншими кредиторами. Позови до Боржника про стягнення заборгованості були подані з липня 2022, що доводиться чинним рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/534/23 (903/607/23) від 12 грудня 2023, де ця обставина встановлювалась.

Зокрема, в рішенні зазначено: Одночасно слід зауважити, що станом на 16.05.2023 року у Господарському суді Львівської області перебуває 27 справ на загальну суму заборгованості понад 75 млн. грн. (справа № 914/1439/22, справа № 914/1416/23, справа № 914/2846/22, справа № 914/1182/23, справа № 914/36/23, справа № 914/3306/22, справа № 914/493/23, справа № 914/1768/22, справа № 914/1439/22, справа № 914/1449/22, справа № 914/2005/22, справа № 914/316/23, справа № 914/316/23, справа № 914/447/23, справа № 914/766/23, справа № 914/1244/23, справа № 914/734/23, справа № 914/499/23, справа № 914/1243/23, справа № 914/1439/22, справа № 914/1359/22, справа № 914/1605/22, справа № 914/1992/22, справа № 914/1257/23, справа № 914/906/23, справа № 914/563/23, справа № 914/2958/22).

Як вбачається із процесуальних рішень у зазначених справах, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Судова влада такі позови подані в основному починаючи з липня 2022 року. Оспорюваний договір укладено в лютому 2020, коли у Боржника не існувало невиконаних зобов'язань перед іншими кредиторами, що виключає висновок про його неплатоспроможність в розумінні ст. 1 КУЗПБ.

В матеріалах справи про банкрутство Боржника №903/534/23, а також в межах даної справи є Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства проведений розпорядником майна (для котрого це є прямим обов'язком згідно ст. 12 КУЗПБ), та ФОП Качан І.О. (яка володіє спеціальними знаннями в галузі економіки, т.2, а.с.27-126).

На сторінці 18 абз. 2 зазначено: «Ще станом на кінець 2020 року, підприємство було прибутковим - розмір нерозподіленого прибутку становив 11 462,0 тис. грн.; а за результатами діяльності за 2021 рік його сума збільшилася до рівня 18 256, тис. грн., тобто за рік розмір нерозподіленого прибутку збільшився загалом в 1,6 рази, що відповідає сумі приросту 6794 тис. грн. Але станом на кінець 2022 року динаміка змінюється, спостерігається стрімке зниження показника до рівня 143 тис. грн, а станом на кінець 2023 року було отримано непокриті збитки на суму 14 132 тис. грн. У період 2020 - 2021 рр. темп приросту по статті (зростання нерозподіленого прибутку) складав 59,3%. Загалом щорічно у період 2020 - 2021 рр. підприємство мало позитивний чистий фінансовий результат, тобто отримувало прибуток, який щорічно зростав. За результатами діяльності у 2022 році було отримано прибуток, що був суттєво менший за попередній період, що призвело до зниження рівня нерозподіленого прибутку майже на 98%. А за результатами діяльності у 2023 році підприємством було отримано збиток, що саме й призвело до утворення непокритого збитку. Таке становище, свідчить про суттєве погіршення становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +».

У Звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства показники фінансової звітності Боржника оцінюються на кінець звітного періоду.

Щодо посилання позивача про те, що договір укладено в 2022 році, а не 2020 році, судом враховано наступне.

При цьому, судом враховано, що в п. 4.1. Договору поставки визначено, що вид, кількість, асортимент Товару визначається в накладних або розрахункових документах, які є невід'ємною частиною договору.

Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 904/2158/18: «Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. ….».

Підписання видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і які відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта.

Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Однак, згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не встановлено законом або самим договором.

Згідно з п.8.7. Договору поставки, цей договір вступає в силу з дати його підписання, тобто з 28.02.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Верховний Суд України у своїй практиці неодноразово зазначав, що внесення змін до договору не змінює дати його первинного укладення. Зокрема, у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 910/1515/21 суд підкреслив, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Отже, у випадку зміни умов договору або його укладення за рішенням суду, початкова дата укладення договору залишається незмінною, якщо інше не передбачено самим рішенням.

Даний факт, також підтверджено заявами свідків, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.2, а.с.238, 264):

1. ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , місце роботи: не працює, РНОКПП НОМЕР_5 , номер засобу зв'язку НОМЕР_6 надав наступні свідчення.

«24 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (покупець) укладено договір поставки №28/02/20. Зазначений договір укладався в дату, яка вказана на договорі, тобто 24 лютого 2020 року, підпис на договорі належить мені, як тодішньому директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», відтиск печатки наносився в дату укладення договору, тобто 24 лютого 2020 року. Ці обставиш мені відомі, оскільки, я був керівником Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+», який безпосередньо погоджував умови цього договору та підписував його.

28 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (покупець) укладено договір поставки №28/02-3. Зазначений договір укладався в дату, яка вказана на договорі, тобто 28 лютого 2020 року, підпис на договорі належить мені, як тодішньому директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», відтиск печатки наносився в дату укладення договору, тобто 28 лютого 2020 року. Ці обставиш мені відомі, оскільки, я був керівником Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+», який безпосередньо погоджував умови цього договору та підписував його.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» в 2023 році зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» з листом, в якому просило надати підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» зазначені вище договори у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» втратило власні екземпляри договорів. Працівник підрозділу бухгалтерії Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», який готував для Товариства обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» екземпляри зазначених вище договорів, передав мені їх на підпис, до підготовлених екземплярів договорів вносились актуальні банківські реквізити станом на дату виготовлення екземплярів. Ці обставини мені відомі, оскільки, я підписував підготовлені екземпляри договорів.

Цією заявою підтверджую, що мені відомо про обізнаність про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань. Цією заявою заявляю про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень».

2. ОСОБА_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , місце роботи: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», РНОКПП НОМЕР_7 , номер засобу зв'язку НОМЕР_8 ,надав наступні свідчення.

«Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» було укладено договір поставки №28/02/20 від 24 лютого 2020 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» було укладено договір поставки №28/02-3 від 28 лютого 2020 року.

Обидва договори були укладені в дату, яка вказана вище щодо кожного з договорів, а саме: №28/02/20 - 24 лютого 2020 року, №28/02-3 - 28 лютого 2020 року. Підпис на обох договорах здійснювався мною, відтиск печатки наносився працівником бухгалтерії в день укладення кожного з договорів.

19 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» листом за моїм підписом зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» і просило надати підписані повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» екземпляри вказаних вище договорів у зв'язку з їх втратою Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн». Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» екземпляри вказаних вище договорів, підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» директором та з проставленням відтиску печатки на його підписі.

Про вказані обставини я можу свідчити, адже, я особисто підписував договори, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» та зазначений вище лист з проханням надати екземпляри договорів.

На підставі ч. 2 ст. 88 ГПК України підтверджую свою обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень».

Відповідно до статті 88 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Проаналізувавши заяви свідків, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам, порядку складання та засвідчення, визначеним у статтях 87, 88, 90 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а тому зазначені заяви є належними та допустимими доказами у цій справі.

Щодо доводів Позивача, що рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» був відкритий Боржником після укладення Договору поставки, що є підставою для висновку про невідповідність дати Договору поставки, вказаній в ньому, судом враховано наступне.

З матеріалів справи вбачається, а саме відповіді АТ КБ «Приватбанк», що рахунок № НОМЕР_1 відкрито 05.10.2020 клієнтові ТОВ «Авіон+», код ЄДРПОУ 40110917 (т.3, а.с.163-164).

Як слідує із заяв свідків та доводів ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», після отримання Листа, Боржник на прохання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» виготовив примірник (екземпляр) раніше укладеного (28.02.2020) Договору поставки, вилученого в ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в ході обшуку в рамках кримінального провадження №42022102070000388, і вніс до нього актуальні банківські реквізити, що спростовує доводи Позивача про те, що Договір поставки є підробленим в частині зазначення дати його укладення з підстав зазначення в ньому рахунку № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», який, на думку Позивача був відкритим після укладення Договору поставки.

З урахування зазначених вище заяв свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - є довід про те, що при виготовленні примірника (екземпляру) раніше укладеного (28.02.2020) Договору поставки, Боржник вніс до цього примірника актуальні банківські реквізити, що жодним чином не свідчить про підробку Договору поставки в частині дати його укладення, як підставу, зазначену Позивачем.

Я вбачається із відповіді на адвокатський запит Подільського управління поліції ГУ НП м. Києва від 27.03.2025, в якій зазначено, що в ході обшуку в рамках кримінального провадження №42022102070000388 у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» було вилучено оригінали Договору поставки №28/02/20 від 24.02.2020 року та Договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020, тобто у цьому доказі чітко вказана дата укладення вилученого Договору поставки - 28.02.2020, яка є реальною датою його укладення (т.3, а.с.90).

Також, судом враховано, що рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі № 914/563/23 стягнуто з ТОВ «Авіон+» заборгованість саме за договором поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 року в розмірі 27 629 889,70 грн.

А отже, суд приходить до висновку, що договір поставки № 28/02-3 укладений саме 28.02.2020 і є відновленим примірником договору поставки № 28/02-3 від 28.02.2020 із внесеними до нього змінами (саме зазначення нового рахунку).

З врахуванням викладеного, доводи позивача викладені в позові спростовуються зазначеними вище висновками, у зв'язку з чим відхиляються судом як необгрунтовані.

Щодо доводів позивача, що оспорюваний договір є нетиповим для ТОВ «Авіон+», оскільки в матеріалах справи № 903/534/23 містяться заяви кредиторів з грошовими вимогами, які звернулись до суду після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+». До заяв були додані копії договорів поставки, які укладались Боржником. Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Авіон+» ретельно підходило до укладення таких договорів, про що свідчить їх зміст, додатки, специфікації, протоколи розбіжностей. В загальній кількості, один договір складає близько 20 аркушів та враховує усі можливі випадки, які можуть спіткати сторін укладеного правочину.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення мети.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Про це нагадав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 387/554/18.

Таким чином, під час укладення договору сторони є вільними у виборі умов договору, на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови, порядок розрахунків і платежів.

Щодо доводу позивача, що в період з 28.02.2020 по 01.02.2022 сторонами договору, не вчинено дій на підставі оспорюваного договору, судом враховано наступне.

У відповідності до п.8.7 договору від 28.02.2020, цей договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 28.02.2021, а в частині розрахунків між сторонами до повного фінансового розрахунку за товар, отриманий покупцем, за всіма накладними (партіями поставки). У разі, якщо жодна сторона не пізніше, ніж за 30 к.д. до дати закінчення договору не заявить письмово про бажання припинити договір, дія договору продовжується ще на один рік.

Згідно до п.1 додаткової угоди №1 від 28.02.2022 до договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020, сторони погодили внести зміни в договір на викласти п.8.7 договору в наступні редакції: даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків між сторонами до повного фінансового розрахунку за товар, отриманий покупцем, за всіма накладними (партіями поставки).

Статтею 631 ЦКУ визначені положення, які стосуються строку дії договору. Так як строк договору є однією із складових його змісту та є терміном протягом якого такий договір діє. Протягом визначеного на власний розсуд сторонами строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору.

Разом з цим, оскільки сторони вільні в укладенні договору, поставка була здійснена боржником в строк дії такого договору, що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області у справі 914/563/23, то доводи позивача є необгрунтованими.

ВИСНОВКИ СУДУ

Судом встановлено, що 28.02.2020 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" укладено договір поставки №28/02-3, що сторони виконували вказаний договір поставки, підтвердженням чого є, зокрема, додаткова угода до договору, видаткові та податкові накладні, акт звірки тощо.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.06.2023 у цій справі про банкрутство ТОВ "Авіон+" було визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" на підставі договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020. Вказана ухвала набрала законної сили.

Відтак Суд приходить до висновку, що укладення та виконання спірного договору поставки свідчить про справжність намірів сторін правочину створити правові наслідки, обумовлені ним. Суд також вважає, що неналежне виконання ТОВ "Авіон+" своїх зобов'язань за договором в частині оплати за отриманий товар не дає підстав вважати укладений договір фіктивним чи спрямованим на унеможливлення в майбутньому задоволення вимог іншого кредитора.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості, при оскарженні заінтересованими особами угод боржника в порядку спеціальних норм КУзПБ або за правилами норм ЦК України, суду слід розглядати відповідні заяви пов'язані із недійсністю правочинів із застосуванням засад змагальності сторін у поєднанні з детальною перевіркою реальності проведення господарських операцій та наміру створення саме тих правових наслідків, що притаманні певним видам господарських правочинів (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 927/889/18).

Боржник не був неплатоспроможним, що доводиться Звітом за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

У Боржника не існувало невиконаних зобов'язань перед іншими кредиторами. Позови до Боржника про стягнення заборгованості були подані з липня 2022, що доводиться чинним рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/534/23 (903/607/23).

Договір поставки укладено не у «підозрілий період». За Договором поставки не вибуло жодне майно Боржника, навпаки, Боржник набув майна, що підтверджується як дослідженими судами всіх інстанцій в рамках справи про банкрутство первинними бухгалтерськими документами, так і чинним рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/563/23.

Позивачем не доведено наявність загальних підстав, визначених ст. 203, 215 ЦК України для визнання Договору поставки недійсним, не доведено наявність підстав для визнання Договору поставки фраудаторним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір поставки №28/02-3 від 28.02.2020 укладений між ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» (Постачальник) та ТОВ «Авіон+» (Покупець); правомірність дій сторін при укладання Договору та відповідність його нормам законодавства; на виконання умов Договору Постачальник у період з 01.02.2022 по 13.01.2023 поставив (передав у власність), а Покупець прийняв товар на загальну суму 27629889,70 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними. Позивачем не доведено порушення їх прав внаслідок укладеного Договору, а також не доведено у чому полягає відновлення (захист) їхнього цивільного інтересу внаслідок визнання правочину недійсними.

Враховуючи позовні вимоги Позивача та надані докази, суд приходить до висновку, що позов безпідставний та такий, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Щодо клопотання Позивача - ТОВ "Рєалтрейд" про призначення експертизи (т.2, а.с.195-203), судом враховано наступне.

Позивач у клопотанні просить суд:

1. Призначити у справі № 903/534/23 (903/89/25) судову технічну експертизу документів:

2. Доручити проведення судової технічної експертизи документів Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6; ел. пошта: info@kndise.gov.ua).

3. На вирішення судової технічної експертизи документа - листа ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19 квітня 2023 року, адресованого ТОВ "Авіон+" (про надання ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" підписаних повноваженим представником зі сторони ТОВ "Авіон+" договорів від 24.02.2020 року № 28/02/20 та від 28.02.2020 року № 28/02-3) поставити наступні питання:

4) Яким способом нанесений відтиск печатки на листі ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19.03.2023 року?

3. На вирішення судової технічної експертизи документа - договору поставки № 28/02- 3, укладеного ТОВ "Авіон+" (постачальник) та ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" (покупець) 28.02.2020 року поставити наступні питання:

В обгрунтування клопотання зазначає, що подана ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» копія зазначеного вище листа дає підстави вважати, що її було підроблено. Зокрема лист виконано не на бланку ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», відсутній вихідний номер, підпис ОСОБА_4 візуально не схожий на його підписи на інших документах (зокрема на договорі поставки № 28/02- 3 від 28.02.2020 року, який, за твердженням представника ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», було виконано в один період часу).

Крім того, доводить, що під час відкриття провадження у справі про банкрутство №903/534/23 ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» наголошувалось на тому, що договори та первинні документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника наявні в оригіналах. Копія даного листа не надавалась ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» у справу № 903/534/23.

Отже, інформація про дату фактичного укладення (виготовлення) договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020, зазначена у відзиві ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» на позовну заяву ТОВ «Рєалтрейд» у справі № 903/534/23 (903/89/25), є суперечливою.

ТОВ «Рєалтрейд» вважає, що договір поставки №28/02-3 від 28.02.2020 також підроблено - в ньому зазначено дату укладення, яка не відповідає даті фактичного укладення зазначеного договору, оскільки текст договору містить номер рахунку, якого не існувало на дату, зазначену в договорі поставки №28/02-3 від 28.02.2020 як дата його укладення.

Разом з тим, вважає, що дата фактичного укладення договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 є обставиною, яка підлягає встановленню в даній справі з метою визначення можливості визнання зазначеного договору недійсним з підстав, наведених у ст.42 КУзПБ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Згідно з розділом І Криміналістичні експертизи п. 3.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту від 26.12.2012 № 1950/5, основними завданнями технічної експертизи документів є, зокрема, визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів у документах; установлення способу нанесення відтисків печаток, відповідність часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа; установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки.

Враховуючи, що для з'ясування обставин, що мають значення для вирішення даної справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, з метою забезпечення всебічного і повного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, Позивач вважає, що існує необхідність призначення у справі № 903/534/23 (903/89/25) судової технічної експертизи документів.

Разом з цим, судом враховано, що у відповідності до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів.

Основними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є:

- Установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту.

Для проведення дослідження щодо встановлення факту внесення змін у первинний зміст документів надаються оригінали документів.

- Виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл.

- Установлення виду та ідентифікація приладів письма за штрихами.

- Визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.

- Установлення цілого за частинами документа.

- Установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки.

- Ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, виготовила зображення відтиску печатки за особливостями навичок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відзиву на позов ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зверталось до ТОВ «Авіон+» листом від 19.04.2023, в якому повідомляло, що в квітні 2023 року у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» були проведені ряд обшуків складських та офісних приміщень в рамках кримінального провадження №42022102070000388 від 21.09.2022, в ході яких правоохоронними органами було вилучено значну кількість первинної документації, в тому числі і оригінал Договору поставки і просило надати ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» підписаний повноважним представником зі сторони ТОВ «Авіон+» примірник (екземпляр) раніше укладеного (28.02.2020) Договору поставки (надалі - Лист).

27.03.2025 ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» через підсистему Електронний Суд системи ЄСІТС надало суду:

1) адвокатський запит № 27/03/25 від 27 березня 2025;

2) відповідь на адвокатський запит Подільського управління поліції ГУ НП м. Києва від 27.03.2025, в якій зазначено, що в ході обшуку в рамках кримінального провадження №42022102070000388 у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» було вилучено оригінали Договору поставки №28/02/20 від 24.02.2020 року та Договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020.

Судом встановлено, що наданий Суду оригінал Договору поставки, отриманий у відповідь на Лист стосувався надання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» примірника раніше укладеного (28.02.2020) Договору поставки з причин його вилучення в ході обшуку в рамках кримінального провадження №42022102070000388 у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», оскільки в ході обшуку в рамках кримінального провадження №42022102070000388 у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» було вилучено оригінали Договору поставки, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит Подільського управління поліції ГУ НП м. Києва від 27.03.2025.

Як вбачається із заяв свідків, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» звернулось до ТОВ «Авіон+» з листом, в якому повідомляло, що в квітні 2023 року у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» були проведені ряд обшуків складських та офісних приміщень в рамках кримінального провадження №42022102070000388 від 21.09.2022, в ході яких правоохоронними органами було вилучено значну кількість первинної документації, в тому числі і оригінал Договору поставки і просило надати ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» підписаний повноважним представником зі сторони ТОВ «Авіон+» примірник (екземпляр) раніше укладеного (28.02.2020) Договору поставки.

Отже, факт вилучення оригіналу Договору поставки в рамках кримінального провадження №42022102070000388 і подальше виготовлення Боржником примірника (екземпляру) раніше укладеного (28.02.2020) Договору поставки з актуальними банківськими реквізитами для ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» на прохання, висловлене в Листі, жодним чином не спростовує обставину того, що наданий Суду Договір поставки є оригіналом і що в ньому зазначена реальна дата його укладення - 28.02.2020.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що після отримання Листа, Боржник на прохання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» виготовив примірник (екземпляр) раніше укладеного (28.02.2020) Договору поставки, вилученого в ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в ході обшуку в рамках кримінального провадження №42022102070000388, і вніс до нього актуальні банківські реквізити, що спростовує доводи Позивача про те, що Договір поставки є підробленим в частині зазначення дати його укладення з підстав зазначення в ньому рахунку № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк».

Разом з цим, в матеріалах справи містяться заяви свідка ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 , - про те, що при виготовленні примірника (екземпляру) раніше укладеного (28.02.2020) Договору поставки, Боржник вніс до цього примірника актуальні банківські реквізити, що жодним чином не свідчить про підробку Договору поставки в частині дати його укладення, як підставу, зазначену Позивачем.

Разом з цим, судом враховано, що у відповіді на адвокатський запит Подільського управління поліції ГУ НП м. Києва від 27.03.2025 зазначено, що в ході обшуку в рамках кримінального провадження №42022102070000388 у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» було вилучено оригінали Договору поставки №28/02/20 від 24.02.2020 року та Договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020, тобто у цьому доказі чітко вказана дата укладення вилученого Договору поставки - 28.02.2020, яка є реальною датою його укладення.

З врахуванням вище викладеного суд приходить до висновку, що оригінал договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 був вилучений в ході обшуку в рамках кримінального провадження №42022102070000388 у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», в подальшому Боржник на прохання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» виготовив екземпляр Договору поставки, вилученого в ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в ході обшуку, і вніс до нього актуальні банківські реквізити, що спростовує доводи Позивача про те, що Договір поставки є підробленим в частині зазначення дати його укладення з підстав зазначення в ньому рахунку№ НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк». А отже, оскільки оригінал договору вилучений в рамках кримінального провадження №42022102070000388 у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», то недоцільно призначати у справі експертизу щодо договору поставки, оскільки даний договір підписаний та скріплений печатками ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" ОСОБА_4 та директора ТОВ "Авіон+" ОСОБА_3 на вимогу боржника з внесенням інших банківських реквізитів вже в 2023, після вилучення оригіналу договору в рамках кримінального провадження.

Отже, висновок експерта не міститиме конкретної відповіді і не дасть можливості встановити обставину точної дати укладення договору поставки, що входить до предмету доказування, що суперечить принципу ефективності судочинства.

Щодо експертизи листа ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" від 19.03.2023, судом враховано наступне.

З доводів ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" слідує, що оригінал Листа, який є різновидом ділової переписки між суб'єктами господарювання, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» надало Боржнику, в ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зберігається лише його копія. Лист створено в одному оригінальному примірнику і він був наданий адресату - Боржнику, а тому Лист в оригіналі у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» відсутній.

Разом з цим, ухвалою суду від 03.04.2025 зобов'язати ТОВ «Авіон+» у строк до 10.04.2025 подати до суду оригінал листа від 19 квітня 2023 року.

В подальшому, 30.04.2025 ліквідатор ТОВ «Авіон+» Григор'єв В.В. у справі №903/534/25 сформував в системі «Електронний суд» клопотання, в якому просив суд зобов'язати ОСОБА_5 передати арбітражному керуючому Григор'єву Валерію Васильовичу бухгалтерську та іншу документацію, рухоме майно, матеріальні та інші цінності ТОВ «Авіон+» (ЄДРПОУ: 40110917). В обгрунтування вказує, що на виконання постанови господарського суду Волинської області від 21.01.2025 колишньому директору ТОВ «Авіон+» 22.01.2025 та повторно 14.02.2025, 12.03.2025 та 25.03.2025, 27.03.2025 та 04.04.2025 були направлені листи, де керуючись вказаними в листах положеннями КУзПБ та діючи на підставі постанови господарського суду Волинської області від 21.01.2025 в справі №903/534/23, а також на виконання ухвал Суду в справі № 903/534/23 (903/89/25) від 20.03.2023 та 03.04.2025; в справі № 903/534/23 (903/78/25) від 26.03.2023 та 03.04.2025 було висловлене прохання передати арбітражному керуючому по Акту Приймання-передачі бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута, а також документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню та відповідно виконати вимоги постанови Суду від 21.01.2025. У згаданому вище листі від 22.01.2025 колишній директор ТОВ «Авіон+» повідомив про те, що він ознайомлений із змістом вказаного листа та поставив свій підпис. Листом від 27.02.2025 колишній директор ТОВ «Авіон+» повідомив, що він як колишній директор ТОВ «Авіон+» висловлює готовність передати ліквідатору ТОВ «Авіон+» всю необхідну документацію та інші цінності ТОВ «Авіон+». Повідомив, що печатки та штампи ТОВ «Авіон+» уже передані. Також, повідомив, що було передано частину первинної бухгалтерської документації та документації, яка стосується оформлення трудових правовідносин між працівниками ТОВ «Авіон+». Повідомив, що решта документації, зокрема, первинна бухгалтерська документація ТОВ «Авіон+», становить значний обсяг, що унеможливлює її у встановлений судом строк в повному обсязі. Повідомив, що з урахуванням важливості та обсягу документації, яку необхідно передати, ним вживаються всі заходи для її оперативної підготовки та направлення ліквідатору. У зв'язку з об'єктивними причинами, які не залежать від нього, документація ТОВ «Авіон+» буде передаватись ліквідатору поетапно в максимально можливі стислі строки в міру її готовності про яку він додатково повідомлятиме.

Однак, ліквідатор доводить, що додаткових відповідей від директора ТОВ «Авіон+» не надходило, а постанова Суду від 21.01.2025 в даній справі та обов'язки наведені в ч. 2 ст. 59 КУзПБ не були виконаними.

Оскільки справа №903/534/23 надіслана на виконання ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2025, у зв'язку з відкриттям касаційного провадження, то ухвалою від 01.05.2025 відкладено вирішення питання про прийняття клопотання ліквідатора ТОВ «Авіон+» Григор'єва В.В. про зобов'язання вчинити дії по справі №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон +" про банкрутство, до повернення справи до Господарського суду Волинської області.

Отже, в матеріалах справи відсутній лист від 19.04.2023 року.

Разом з цим, судом враховано, що у заявах свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджено факт, що даний лист підписаний у 2023 році.

Призначення судової технічної експертизи у справі може лише опосередковано вказати на час виготовлення документа та нанесення відтисків печаток, але не визначити юридичний момент його укладення.

З врахуванням вище викладеного, клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи до задоволення не підлягає.

Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності, слід зазначити таке.

У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними:

"Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: № 522/1029/18 (14-270цс19); № 522/2110/15-ц (14-247 цс 18) /п. 61; № 522/2201/15-ц (14-179 цс 18) /п. 61/; № 522/2202/15-ц (14-132цс18) /п. 61/; № 372/1036/15-ц (14-252цс18);№ 904/10956/16 (12-90гс19); № 183/1617/16 (14-208 цс 18) /п.п. 73/; № 911/1437/17 (12-226гс18) /п. 76/.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

У відповідності ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18.

А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене, суд відмовив у задоволенні позову із підстав відсутності порушеного права Позивача, а тому клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності до задоволення не підлягає.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору розпорядник майна ТОВ "Авіон+" арбітражний керуючий Григор'єв Валерій Васильович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат», про визнання недійсними договору та додаткової угоди в межах справи №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» про банкрутство, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення суду підписане 07.07.2025.

Суддя І. О. Гарбар

Попередній документ

128650652

Наступний документ

128650654

Інформація про рішення:

№ рішення:	128650653
№ справи:	903/534/23
Дата рішення:	07.07.2025
Дата публікації:	08.07.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Волинської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник; спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (06.10.2025)
Дата надходження:	29.08.2025
Предмет позову:	стягнення 80491,70 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (94)

13.06.2023 12:15	Господарський суд Волинської області
20.06.2023 11:30	Господарський суд Волинської області
23.06.2023 10:00	Господарський суд Волинської області
08.08.2023 10:00	Господарський суд Волинської області
08.08.2023 11:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
05.09.2023 10:45	Господарський суд Волинської області
05.09.2023 11:15	Господарський суд Волинської області
26.09.2023 11:45	Господарський суд Волинської області
24.10.2023 11:15	Господарський суд Волинської області
07.11.2023 11:15	Касаційний господарський суд
21.11.2023 10:30	Господарський суд Волинської області
28.11.2023 12:15	Касаційний господарський суд
12.12.2023 11:00	Господарський суд Волинської області
19.12.2023 10:45	Касаційний господарський суд
29.12.2023 12:00	Господарський суд Волинської області
29.02.2024 11:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
05.03.2024 10:30	Господарський суд Волинської області
05.03.2024 10:45	Господарський суд Волинської області
05.03.2024 11:00	Господарський суд Волинської області
05.03.2024 11:15	Господарський суд Волинської області
05.03.2024 11:30	Господарський суд Волинської області
05.03.2024 11:45	Господарський суд Волинської області
05.03.2024 12:00	Господарський суд Волинської області
05.03.2024 12:15	Господарський суд Волинської області
05.03.2024 12:30	Господарський суд Волинської області
05.03.2024 12:45	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 10:10	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 10:15	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 10:30	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 10:45	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 11:00	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 11:15	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 11:30	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 11:45	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 12:00	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 12:15	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 12:30	Господарський суд Волинської області
12.03.2024 12:45	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 10:00	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 10:15	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 10:30	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 10:45	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 11:00	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 11:15	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 11:30	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 11:45	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 12:00	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 12:15	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 12:30	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 12:45	Господарський суд Волинської області
19.03.2024 12:50	Господарський суд Волинської області
26.03.2024 10:00	Господарський суд Волинської області
26.03.2024 10:15	Господарський суд Волинської області
02.04.2024 09:30	Господарський суд Волинської області
02.04.2024 09:40	Господарський суд Волинської області
02.04.2024 09:50	Господарський суд Волинської області
09.04.2024 10:00	Господарський суд Волинської області
09.04.2024 10:30	Господарський суд Волинської області
09.04.2024 10:45	Господарський суд Волинської області
09.04.2024 11:00	Господарський суд Волинської області
09.04.2024 11:15	Господарський суд Волинської області
09.04.2024 11:30	Господарський суд Волинської області
09.04.2024 11:45	Господарський суд Волинської області
09.04.2024 11:50	Господарський суд Волинської області
30.04.2024 11:15	Господарський суд Волинської області
30.04.2024 11:30	Господарський суд Волинської області
30.04.2024 11:45	Господарський суд Волинської області
30.04.2024 12:00	Господарський суд Волинської області
21.05.2024 12:00	Господарський суд Волинської області
21.05.2024 12:15	Господарський суд Волинської області
18.06.2024 10:30	Господарський суд Волинської області
30.07.2024 09:45	Господарський суд Волинської області
03.09.2024 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
12.11.2024 11:15	Касаційний господарський суд
17.12.2024 10:45	Господарський суд Волинської області
21.01.2025 11:15	Господарський суд Волинської області
04.03.2025 12:00	Господарський суд Волинської області
18.03.2025 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
18.03.2025 11:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
18.03.2025 11:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
08.04.2025 11:15	Господарський суд Волинської області
29.04.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
27.05.2025 11:30	Касаційний господарський суд
17.06.2025 12:00	Касаційний господарський суд
08.07.2025 12:45	Касаційний господарський суд
29.07.2025 11:30	Касаційний господарський суд
16.09.2025 10:45	Господарський суд Волинської області
23.09.2025 11:45	Господарський суд Волинської області
13.10.2025 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
13.10.2025 15:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
14.10.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
04.11.2025 10:25	Господарський суд Волинської області
10.11.2025 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
11.11.2025 11:45	Господарський суд Волинської області