вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" липня 2025 р. Cправа № 902/468/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" (пров. Енергетичнний, 3, м. Умань, Уманський район, Черкаська область, 20301)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 125 860,94 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 14.04.2025 (вх. № 498/25 від 15.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 125 860,94 грн.
Правовими підставами звернення з позовною заявою позивача стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" зобов'язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, в частині передачі пального (бензину, дизельного палива) згідно паливних карток придбаних у відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд, ухвалою від 21.04.2025, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/468/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 29.05.2025.
У визначену судом дату (29.05.2025) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 13.06.2025 повідомив, що судове засідання з розгляду справи № 902/468/25 по суті призначено на 26.06.2025.
Суд, ухвалою від 16.06.2025, постановив провести судове засідання призначене на 26.06.2025 у справі № 902/468/25 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечивши участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На визначену судом дату представник позивача з'явився в режимі відеоконференції.
Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 13.06.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету відповідача - 13.06.2025 о 20:46 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 16.06.2025.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 26.06.2025 суд, заслухавши вступне слово представника позивача, провів стадію дослідження доказів та, відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого (вступну та резолютивну частини) рішення відбудеться 02.07.2025 об 11 год 30 хв.
У судовому засіданні 02.07.2025 суд згідно із частиною 4 статті 240 ГПК України підписав скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - Відповідач, Постачальник) досягнуто домовленості щодо поставки (бензину марки А-95, дизельного палива) (далі - товар) у спрощений спосіб.
Так, на виконання вказаної домовленості, відповідачем було виставлено позивачеві рахунки-фактури на оплату товару (бензину марки А-95, дизельного палива), зокрема: № 0001/1331890 від 20.03.2024 на суму 49 000,00 грн, № 000/1929950 від 15.04.2024 на суму 51 000,00 грн, № 0001/1524810 від 22.07.2024 на суму 26 750,00 грн, № 0001/1075287 від 25.11.2024 на суму 31 194,00 грн, № 0001/1918813 від 25.11.2024 на суму 47 990,00 грн.
Позивачем, в свою чергу, здійснено оплату зазначених вище рахунків за товар, зокрема за 1 100,00 літрів бензину марки А-95 на суму 57 944,00 грн з урахуванням ПДВ та 3 000,00 літрів дизельного палива на загальну суму 147 990,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 441 від 20.03.2024, № 456 від 15.04.2024, № 502 від 22.07.2024, а також № 582 та 583 від 25.11.2024.
Як стверджує позивач, після здійснення вказаних оплат останній, відповідно до інструкцій Постачальника, здійснив поповнення "паливних карток" через свій особистий кабінет за посиланням: https://fuel.avias.ua/account/wallet, на 1 100,00 літрів бензину марки А-95 та 3 000,00 літрів дизельного палива з метою фактичного отримання (заправки), попередньо оплаченого Товару в місцях відпуску ПММ на автозаправних станціях Відповідача у спосіб, який передбачає пред'явлення "Паливних карток", уповноваженої (довіреної) особи Позивача (Покупця) на отримання пального (визначеного найменування та кількості зазначеній у квитанції Терміналу або чеках касових систем), за допомогою якої уповноваженій (довіреній) особі Покупця надається право отримати пальне за допомогою Терміналу, що дозволяє зчитувати дані з магнітної смуги "Паливної картки" або касової системи в місцях відпуску (АЗС "АВІАС", "ANP"), пального для заправки власних та залучених транспортних засобів Позивача
Однак, як стверджує позивач, відповідач здійснив лише часткову поставку паливно-мастильних матеріалів, зокрема, з попередньо оплачених 1 100 літрів бензину марки А-95 поставлено тільки 290 літрів на суму 15 515,00 грн, а з 3 000 літрів дизельного палива - лише 1 305,06 літрів на загальну суму 64 558,06 грн з ПДВ.
Позивач зазначає, що з січня 2025 року всі місця відпуску - автозаправні станції, мережі відповідача (АЗС "АВІАС", "ANP"), у тому числі за адресою м. Вінниця, вул. Привокзальна, буд. 3Б, при пред'явленні "паливної картки", не відвантажують та не передають зазначені паливно-мастильні матеріали позивачу, оскільки або зачинені, (не працюють), або працівники вказують на відсутність взагалі будь-яких паливно-мастильних матеріалів і, як наслідок, відмовляються здійснити поставку/передачу оплачених паливно-мастильних матеріалів.
Факт неможливості отримання попередньо оплаченого товару в межах правомірного користування системою паливних карток був зафіксований відповідальними особами ТОВ "ЦЕРМІД" у актах про відсутність пального для заправки транспортного засобу, а саме: № 1 від 28.02.2025, № 2 від 09.03.2025, № 3 від 20.03.2025, № 4 від 23.03.2025, № 5 від 02.04.2025, № 6 від 09.04.2025, № 7 від 13.04.2025.
З огляду на викладене, позивач вказує, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі та не передав позивачу попередньо оплачений товар, а саме: 810 літрів бензину марки А-95 на загальну суму 42 429,00 грн з урахуванням ПДВ та 1 694,94 літрів дизельного палива на суму 83 431,94 грн з урахуванням ПДВ, що в сукупності складає загальну суму паливно-мастильних матеріалів у розмірі 125 860,94 грн з ПДВ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" 11.03.2025 направило засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" претензійну вимогу № 5/АО від 10.03.2025 про зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги поставити та передати ТОВ "ЦЕРМІД" 810 літрів бензину марки А-95 на загальну суму 42 429,00 грн з урахуванням ПДВ та 1 694,94 літри дизельного палива на загальну суму 83 431,94 грн з урахуванням ПДВ. Крім того, зазначену претензійну вимогу було надіслано 11.03.2025 з КЕП директора позивача на офіційну електронну пошту відповідача: armeriya@ukr.net.
Претензія, надіслана позивачем, була отримана представником ТОВ "Армерія Ойл" 14.03.2025. Разом з тим, відповідач залишив викладені у претензії вимоги без реагування та задоволення.
У подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" 26.03.2025 було направлено засобами поштового зв'язку та електронною поштою на адресу armeriya@ukr.net вимогу № 10/АО від 26.03.2025 про повернення суми попередньої оплати за непоставлені 810 літрів бензину марки А-95 (42 429,00 грн з ПДВ) та 1 694,94 літри дизельного палива (83 431,94 грн з ПДВ), що разом складає 125 860,94 грн з ПДВ, на банківський рахунок, зазначений у вимозі, у семиденний строк.
Вказана вимога також залишилась відповідачем без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Разом з тим позивач звертає увагу на те, що на момент подання позову особистий кабінет за адресою https://fuel.avias.ua/account/wallet взагалі припинив свою роботу.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною другою статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Разом з тим, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).
Згідно із положеннями статті 639 ЦК України договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із частиною другою цієї статті, якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
За змістом статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства суд доходить висновку, що правочини між суб'єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов'язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.
Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 205 ЦК України, договір може вважатися здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, Постачальником було виставлено Покупцеві рахунки-фактури, зокрема: № 0001/1331890 від 20.03.2024 на суму 49 000,00 грн, №000/1929950 від 15.04.2024 на суму 51 000,00 грн, № 0001/1524810 від 22.07.2024 на суму 26 750,00 грн, № 0001/1075287 від 25.11.2024 на суму 31 194,00 грн, №0001/1918813 від 25.11.2024 на суму 47 990,00 грн.
На підставі зазначених рахунків позивач здійснив оплату товару на загальну суму 205 934,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 441 від 20.03.2024, № 456 від 15.04.2024, № 502 від 22.07.2024, № № 582, 583 від 25.11.2024. В призначені платежу міститься посилання на відповідні рахунки-фактури.
Згідно із пунктом 41 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Сплачуючи за товар, позивач у графі "Призначення платежу" платіжних документів самостійно зазначав, за яким саме рахунком-фактурою (із зазначенням суми, номера і дати документа) перераховується та чи інша сума грошових коштів.
Аналіз всіх платіжних документів свідчить про те, розмір суми за кожною платіжною інструкцією чітко відповідають сумам за відповідними рахунками-фактурами.
Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 910/1163/17 роз'яснив, що схвалення може відбутися, як і в формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судом обставин, суд приходить висновку, що здійснивши оплату товару - пального (бензину, дизельного палива) на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур, правовідносини сторін здійснювались на підставі договірних зобов'язань, укладених у спрощений спосіб. Тобто, встановлені обставини підтверджують схвалення відповідачем своїми діями укладення договору купівлі-продажу (поставки) товару. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.03.2018 у справі № 904/5844/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
З матеріалів справи слідує, що відповідач, лише частково поставив позивачу паливно-мастильні матеріали.
Так, відповідачем з оплачених 1 100 літрів бензину марки А-95 було фактично передано позивачу лише 290 літрів на загальну суму 15 515,00 грн, а з 3 000 літрів дизельного палива - лише 1 305,06 літрів на суму 64 558,06 грн (з урахуванням ПДВ), в розрізі по накладних:
видаткова накладна № 0001/1000374 від 31.03.2024 на суму 1 960,00 грн - дизельне паливо в кількості 40 літрів за ціною 49,00 грн/л (з ПДВ);
видаткова накладна № 0001/1000414 від 30.04.2024 на суму 6 860,00 грн - дизельне паливо в кількості 140 л за ціною 49,00 грн (з ПДВ);
видаткова накладна № 0001/1000585 від 31.05.2024 на суму 8 330,00 грн - дизельне паливо в кількості 170 л за ціною 49,00 грн (з ПДВ);
видаткова накладна № 0001/1000710 від 30.06.2024 на суму 8 820,00 грн - дизельне паливо в кількості 180 л за ціною 49,00 грн (з ПДВ);
видаткова накладна № 0001/1000790 від 31.07.2024 на суму 8 820,00 грн - дизельне паливо в кількості 180 л за ціною 49,00 грн (з ПДВ);
видаткова накладна № 0001/1000934 від 31.08.2024 на суму 9 270,00 грн, з яких: бензин А-95 в кількості 100 л за ціною 53,50 грн (з ПДВ); дизельне паливо в кількості 80 л за ціною 49,00 грн (з ПДВ);
видаткова накладна № 0001/1001050 від 30.09.2024 на суму 7 410,00 грн, з яких: дизельне паливо в кількості 120 л за ціною 49,00 грн (з ПДВ); дизельне паливо в кількості 30 л за ціною 51,00 грн (з ПДВ);
видаткова накладна № 0001/1001125 від 31.10.2024 на суму 7 040,00 грн, з яких: дизельне паливо в кількості 50 л за ціною 49,00 грн (з ПДВ); дизельне паливо в кількості 90 л за ціною 51,00 грн (з ПДВ);
видаткова накладна № 0001/1001242 від 30.11.2024 на суму 14 253,06 грн, з яких: бензин А-95 в кількості 90 л за ціною 53,50 грн (з ПДВ); дизельне паливо в кількості 185,06 л за ціною 51,00 грн (з ПДВ);
видаткова накладна № 0001/1001327 від 31.12.2024 на суму 7 310,00 грн, з яких: бензин А-95 в кількості 100 л за ціною 53,50 грн (з ПДВ); дизельне паливо в кількості 40 л за ціною 49,00 грн (з ПДВ).
Таким чином, відповідач не поставив та не передав позивачу попередньо оплачений товар - пальне (бензин, дизельне паливо) на загальну суму 125 860,94 грн, а саме: 810 л бензину А-95 на суму 42 429,00 грн (з ПДВ) та 1 694,94 л дизельного палива на суму 83 431,94 грн (з ПДВ).
Враховуючи відсутність письмового узгодження строків передачі товару у власність, ТОВ "ЦЕРМІД" 11.03.2025 направило на адресу ТОВ "Армерія Ойл" претензійну вимогу № 5/АО від 10.03.2025 про зобов'язання поставити та передати паливно-мастильні матеріали.
Проте, доказів поставки відповідачем товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 125 860,94 грн або повернення вказаної суми позивачу матеріали справи не містять.
За частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, - днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року в справі № 522/799/16-ц.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як зазначає позивач, з січня 2025 року всі місця відпуску - автозаправні станції, мережі відповідача (АЗС "АВІАС", "ANP"), у тому числі за адресою м. Вінниця, вул. Привокзальна, буд. 3Б, при пред'явленні "паливної картки", не відвантажують та не передають зазначені паливно-мастильні матеріали позивачу, оскільки або зачинені, (не працюють), або працівники вказують на відсутність взагалі будь-яких паливно-мастильних матеріалів і, як наслідок, відмовляються здійснити поставку/передачу попередньо оплачених 810 літрів бензину марки А-95 та 1 694,94 літрів дизельного палива.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України закріплено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Суд відзначає, що відповідачем доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 125 860,94 грн або повернення вказаної суми позивачу до матеріалів справи надано не було.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної передачі позивачу (повернення зі зберігання) товару, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України та ч. 1 ст. 530 ЦК України, коштів за пальне у розмірі 125 860,94 грн, вартість якого сплачена, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива у вказаній сумі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 125 860,94 грн, розмір судового збору з якої становить 3 028,00 грн.
При цьому суд зважає, що позовна заява № б/н від 14.04.2025 направлена до Господарського суду Вінницької області 14.04.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та зареєстрована в канцелярії суду 15.04.2025, що підтверджується штампом суду за вх. № 498/25.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 666 від 14.04.2025.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Судом встановлено, що 09.03.2025 між Адвокатським об'єднанням "ДЕФІНІЦІЯ" (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" (далі - Замовник) укладено Договір № 12/25 про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді.
Як слідує із п. 1.1 Договору Виконавець в особі Адвоката Кушніра Сергія Володимировича (далі - Адвокат) зобов'язується надати професійну правничу допомогу, представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, складення всіх необхідних процесуальних документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо, за окремими дорученнями Замовника в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а Замовник зобов'язується виплатити Виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати Виконавця пов'язані з виконанням завдання Замовника відповідно до цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору Виконавець приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси Замовника в місцевому господарському суді першої інстанції, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв'язку із зверненням ТОВ "ЦЕРМІД" до господарського суду з позовом до ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" про стягнення суми попередньої оплати за непоставлених 810 літрів бензину марки А-95, загальною вартістю 42 429,00 грн з урахуванням ПДВ та за непоставлених 1 694,94 літри дизельного палива загальною вартістю 83 431,94 грн з урахуванням ПДВ.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що для надання правничої допомоги Клієнту та ведення справи в суді Виконавець та Замовник призначають (уповноважують): Керуючого партнера - Адвоката Кушніра Сергія Володимировича (Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність № 345 від 19.10.2009 року видане Черкаською обласної кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури). Для виконання цього пункту та надання відповідних повноважень та їх підтвердження, Замовник видає Керуючому партнеру - Адвокату Кушніру Сергію Володимировичу довіреність на представництво інтересів, Виконавець видає ордер.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно із якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульований положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України..
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Згідно із пунктом 3.2 Договору, за надання професійної правничої допомоги, передбаченої даним договором та представництво в судах Замовник сплачує Виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, зокрема усна консультації, дослідження та вивчення адвокатом документів наданих Замовником, повна підготовка (складення) та надсилання суду та Позивачу, претензійних вимог та позовної заяви, формування додатків (в т.ч. копії) до позову, збір доказів, - 15 000,00 грн без ПДВ.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, визначається сторонами окремо відповідно до акту виконаних робіт.
Оплата винагороди (гонорару) Виконавцю за цим договором здійснюється Замовником шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок Виконавця. Оплата винагороди (гонорару) здійснюється Замовником до "30" квітня 2025 року. Замовник має право здійснити оплату винагороди (гонорару) достроково. В подальшому за складення додаткових документів укладається окремий акт виконаних робіт (наданих послуг) та рахунок, сума якого оплачується протягом трьох днів з моменту отримання.
Факт надання адвокатом Кушніром С.В. правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" у Господарському суді Вінницької області у межах розгляду справи № 902/468/25 підтверджується Договором № 12/25 про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді від 09.03.2025 та актом прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 14.04.2025 з детальним описом робіт (наданих послуг) з визначеним переліком виконаних робіт, витраченого часу та їх вартістю загалом на суму 15 000,00 грн.
Як підтверджується платіжною інструкцією № 667 від 14.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" сплачено Адвокатському об'єднанню "ДЕФІНІЦІЯ" кошти за Договором в сумі 15 000,00 грн.
Окрім того матеріали справи містять копію свідоцтва про право Кушніра Сергія Володимировича на заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009 та довіреність, сформовану в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від 13.06.2025.
Таким чином, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" витрати на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами.
Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.
Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачем, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК суд дійшов до висновку про задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕРМІД" (пров. Енергетичнний, 3, м. Умань, Уманський район, Черкаська область, 20301; код ЄДРПОУ 43739285) 125 860 грн 94 коп - суму попередньої оплати; 2 422 грн 40 коп - витрат зі сплати судового збору та 15 000 грн 00 коп - витрат на правничу допомогу.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 07 липня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи