вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"03" липня 2025 р. Cправа № 902/565/25
за позовом:Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33 м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Януша Корчака, буд. 9/12, м. Київ, 03190)
до:Фермерського господарства "ЮЛІЯ+" (вул. Молодіжна, буд. 11, с. Брицьке, Вінницький р-н., 22523)
про стягнення 100 000,00 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
прокурор: Іжаківська В.О.
позивача: Вельгус Ю.В.
відповідача: не з'явився
30.04.2025 Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом Фермерського господарства "ЮЛІЯ+" про стягнення 100 000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.04.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 01.05.2025 відкрито провадження у справі 902/565/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.05.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились прокурор та представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 01.05.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого засідання та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 22.05.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 03.07.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились прокурор та представник позивача Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, при цьому, ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася на встановлену адресу реєстрації місця проживання відповідача, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою". Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).
Також відповідно до висновків КАС ВС, викладених у постанові від 23.11.2023 у справі №990/14340/23, кореспонденція із позначкою "адресат відсутній" з урахування конкретних обставин може вважатися належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.
Крім того, суд зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі №902/565/25 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.
У визначений судом строк відзиву відповідач на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) та Фермерським господарством «ЮЛІЯ+» укладено договір №7ФГ-2021 від 15.12.2021 (далі - Договір) про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.
Відповідно до п. 1 даного Договору Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству «ЮЛІЯ+» в сумі 500 000,00 гривень, а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором.
Фінансова підтримка на поворотній основі надана для закладання багаторічних насаджень та поновлення обігових коштів, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 (п. 2 Договору).
Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що Укрдержфонд зобов'язаний надати обумовлену Договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання вимог п. 3.2.1 договору Укрдержфондом у безготівковому порядку перераховано на поточний рахунок ФГ «ЮЛІЯ+» 500 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 122 від 17.12.2021.
Згідно з п. 3.4.2 Договору фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме:
до 01 листопада 2022 року в сумі 100 000,00 гривень;
до 01 листопада 2023 року в сумі 100 000,00 гривень;
до 01 листопада 2024 року в сумі 100 000,00 гривень;
до 01 листопада 2025 року в сумі 100 000,00 гривень;
до 01 листопада 2026 року в сумі 100 000,00 гривень.
Між сторонами умовами договору було погоджено, що фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 01 листопада 2026 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (п. 3.4.2 Договору), крім випадків зміни умов Договору та/або розірвання Договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки.
Однак, ФГ «ЮЛІЯ +» зобов'язання щодо повернення коштів виконано лише частково та з порушенням термінів оплати, визначених п. 3.4.2 Договору.
Так, ФГ «ЮЛІЯ +» повернуто кошти фінансової підтримки згідно договору ДО7ФГ-2021 ВІД 15.12.2021 у сумі 200 000 гривень, що підтверджується випискою по рахунку Укрдержфонда за 03.09.2024, сформованою у системі дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство».
Таким чином, основна сума заборгованості за договором № 7ФГ-2021 від 15.12.2021 становить 100 000,00 гривень.
В якості досудового врегулювання спору Вінницьким відділенням Укрдержфонду листом від 21.03.2025 № 3 на адресу ФГ «ЮЛ1Я+» направлено претензію з вимогою повернення суми заборгованості за договором, яка залишена зі сторони позивача без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення з позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Щодо представництва Вінницькою обласною прокуратурою інтересів держави.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
В Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 Конституційний суд України зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 ГПК України).
Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Обґрунтовуючи підстави для представництва, прокурор у позовній заяві зазначив про те, що до Вінницької обласної прокуратури 07.04.2025 надійшло звернення Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 04.04.2025 № 53-02/20 щодо наявної заборгованості по наданій державній фінансовій підтримці на поворотній основі ФГ «ЮЛІЯ+» та необхідність вжиття заходів представницького характеру.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави Вінницькою обласною прокуратурою скеровано запит до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 08.04.2025 № 15/2-167вих-25 щодо надання інформації про заборгованість за наданою за рахунок коштів Державного бюджету фінансовою підтримкою ФГ «ЮЛ1Я+» згідно договору № 7ФГ-2021 від 15.12.2021 та вжиті Укрдержфондом заходи з метою її повернення.
За результатами розгляду зазначеного вище листа Укрдержфондом надано інформацію щодо простроченої заборгованості за договором № 7ФГ-2021 від 15 12.2021 та повідомлено прокуратуру про відсутність фінансової можливості сплатити судовий збір та звернутися до суду з позовною заявою до ФГ «ЮЛІЯ+», а також вказало проте, що ведення претензійно-позовної роботи в Укрдержфонді відповідно до наказу № 1 від 04.01.2022 покладено на регіональні відділення, зокрема, ведення претензійно-позовної роботи з фермерськими господарствами Вінницької області та представлення інтересів Укрдержфонду в суді покладено на Вінницьке відділення Укрдержфонду (лист від 14.04.2025 за№ 53-4/193).
З огляду на встановлене прокурором вказується, що дані дії свідчать про неналежне виконання Укрдержфондом своїх обов'язків щодо своєчасного повернення бюджетних коштів та свідчить про тривалу бездіяльність органу, який уповноважений на захист інтересів держави у даному випадку.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:
" 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.".
В контексті викладених положень Закону України "Про прокуратуру" та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та повідомив позивача про звернення з позовною заявою.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами договору № 7ФГ-2021 від 15.12.2021 про надання фінансової підтримки на поворотній основі Фермерському господарству "ЮЛІЯ+" між сторонами договору виникли зобов'язання які регулюються параграфом 1 "Позика" глави 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад" (ст.ст.1046-1053 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 349) затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам.
Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою "Надання кредитів фермерським господарствам", які спрямовуються на фінансову підтримку фермерських господарств на поворотній основі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.
Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем є Мінагрополітики. Розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є Український державний фонд підтримки фермерських господарств (пунктом 1 Порядку).
Згідно з пунктом 12 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.
Пунктом 13 Порядку встановлено, що кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.
Пунктом 3 частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України встановлено, що джерелами формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.
Згідно зі статті 10 Закону України "Про фермерське господарство" Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Відповідно до пункту 1.1 Статуту Укрдержфонду, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 57 від 01.07.2021 (у редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 2194 від 19.12.2023) (далі - Статут) Укрдержфонд заснований на державній власності, належить до сфери управління Мінагрополітики та є державною бюджетною установою.
Відповідно до пункту 4.7 Статуту, уповноважений орган управління не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність Установи.
Згідно із пунктом 5.1 Статуту, Установа має право укладати договори та угоди, набувати майнові права та особисті немайнові права, виконувати обов'язки, буди позивачем, відповідачем чи третьою особою у судах; здійснювати заходи з фінансової підтримки становлення та розвитку фермерських господарств у визначеному законодавством порядку. Відповідно до пункту 7.4 Статуту відносини Установи з іншими підприємствами, установами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі правочинів.
Згідно із пунктом 8.5 Статуту, генеральний директор Установи здійснює контроль за своєчасним поверненням наданої фермерським господарствам фінансової підтримки.
Враховуючи наведені положення Статуту, а також те, що статтями 9 та 10 спеціального закону, Закону України "Про фермерське господарство", саме Укрдержфонд визначений державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, а поворотна фінансова допомога надана відповідачу з державного бюджету на придбання техніки та поповнення обігових коштів за укладеним між відповідачем та Укрдержфондом договором, який за правовим змістом є договором позики та укладений відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам (пункт 2 Договору), отже неповернення коштів фінансової підтримки порушує інтереси держави в особі Укрдержфонду.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, умовами Договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі ФГ "ЮЛІЯ+" зобов'язане повернути кошти позивачу згідно графіку: до 01 листопада 2022 року в сумі 100 000,00 гривень; до 01 листопада 2023 року в сумі 100 000,00 гривень;до 01 листопада 2024 року в сумі 100 000,00 гривень; до 01 листопада 2025 року в сумі 100 000,00 гривень; до 01 листопада 2026 року в сумі 100 000,00 гривень.
ФГ «ЮЛІЯ +» повернуло кошти фінансової підтримки згідно договору ДО7ФГ-2021 ВІД 15.12.2021 у сумі 200 000 гривень, що підтверджується випискою по рахунку Укрдержфонда за 03.09.2024, сформованою у системі дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство».
Таким чином, основна сума заборгованості яка не повернута за договором № 7ФГ-2021 від 15.12.2021 становить 100 000,00 гривень.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги прокурора про стягнення боргу в розмірі 140 000,00 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє дані позовні вимоги в повному обсязі.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства «ЮЛІЯ+» (код ЄДРПОУ 35097780) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (код отримувача за ЄДРПОУ 20029342, р/р UA508201720355159055000015503, банк Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) заборгованість за договором від 15.12.2021 № 7ФГ-2021 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству у сумі 100 000,00 гривень.
3. Стягнути з Фермерського господарства «ЮЛІЯ+» (код ЄДРПОУ 35097780) на користь Вінницької обласної прокуратури (реквізити для сплати: отримувач Вінницька обласна прокуратура, код за ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку отримувача МФО: 820172, р/р UA568201720343110002000003988) сплачений за подання до суду даної позовної заяви судовий збір у розмірі 3028 гривень.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник рішення суду надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, на електронні адреси: прокуратури - sekretariat@vin.gp.gov.ua; позивача - ukrdergfond@ukr.net та Електронних кабінетів ЄСІТС
Повне рішення складено 07 липня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Молодіжна, буд. 11, с. Брицьке, Вінницький р-н., 22523)