02.07.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3110/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Шумейко С.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконфернції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєтрейд»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2025р.
(суддя Педорич С.І., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 06.01.2025р.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд", м. Запоріжжя
про стягнення коштів, в розмірі 508 259,10 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд" заборгованості за основним боргом, в розмірі 450000,00 грн., 3% річних у розмірі 4 189,42 грн., пені у розмірі 36 308,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 17 761,33 грн., витрати зі сплати судового збору, в розмірі 7 623,89 грн..
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає про порушення Відповідачем умов договору оренди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1 від 10.07.2024 у частині повного розрахунку за надані за цим договором послуги. З огляду на таке порушення, наявні підстави для нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат у вказаних вище сумах.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2025р. у справі №908/3110/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" 450 000,00 грн. основного боргу, 4 189,42 грн. 3% річних, 36308,35 грн. пені, 17 761,33 грн. інфляційних втрат, суму 6 099,11 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2025р. у справі №908/3110/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що Відповідач систематично здійснював платежі та був переконаний у виконанні грошового зобов'язання у погоджені строки та згідно умов укладеного Договору.
За доводами Скаржника, судом не взято до уваги п. 2.24. Договору, відповідно до якого, після закінчення строку дії цього Договору сторони зобов'язані здійснити звірку взаємних розрахунків, при цьому строк дії Договору сплив 31.12.2024, між тим на момент винесення оскаржуваного рішення, сторони звірку платежів не провели, а тому, обов'язок компенсувати суму боргу у Відповідача не виник.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві щодо аналізу п.2.24 Договору зазначає, що він виконав умови цього пункту договору, направивши 18.10.2024 Відповідачу вимогу та Акт звірки взаємних розрахунків за період від 01.07.2024 по 07.10.2024, однак відповіді на цю вимогу та підписаного акту розрахунків від Скаржника не отримав.
У відзиві йдеться про те, що у скаржника буди відсутні підстави для невиконання даного Договору .
Також Позивач зазначає, що він надав всі послуги Відповідачу, заперечень до цих послуг у останнього немає, тому будь-які претензії з цього приводу безпідставні.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/3110/24.
Матеріали справи № 908/3110/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєтрейд» у справі № 908/3110/24 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 02.07.2025.
27.06.2025 від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю прибути адвоката Майструк Н.О. у судове засідання, призначене на 02.07.2025, у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні, призначеному на цю дату у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області.
Позивачем подано заперечення на клопотання про відкладення, в якому він просить відмовити у задоволенні клопотання Відповідача, пославшись на те, що повноваження Майструк Н.О. на подання такого клопотання не підтверджені належними доказами, та на його недоцільність.
Розглянувши клопотання Відповідача, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням наступного.
Так, у розумінні чинного законодавства України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У даному випадку, заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника у судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною).
При цьому участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. Позиція Відповідача достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.
Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
На думку суду, обставини даної справи свідчать про достатність матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства у частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Відповідача, за наявними матеріалами.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також з метою недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 30.06.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи .
02.07.2025 представник Позивача надав пояснення у справі.
У судовому засіданні 02.07.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
10.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» (орендарем) було укладено Договір оренди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1.
Договір оренди №ОЕ-2024/1 підписано разом з Додатком №1 від 10.07.2024 та Додатком №2 від 01.08.2024 до даного Договору.
Пунктами 1.1, 1.8 Договору оренди визначено, що відповідно до умов цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортні засоби в тому числі, але не виключення великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, будівельні машини і механізми, перелік яких визначено у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору (далі за текстом - Об'єкт оренди, транспортний засіб) та зобов'язується сплачувати орендну плату та інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Об'єкт оренди передається в оренду з метою використання у власній господарській діяльності Орендаря згідно з його технічними призначенням в межах митної території України.
Згідно з п.2.3. Договору оренди сторони погоджуються, що вартість оренди визначена в Додатку 1 та Додатку 2 до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.6. Договору оренди передбачено, що остаточна сума Договору складається із розрахунку орендних та інших платежів, передбачених цим договором та погоджена Сторонами на оплату на підставі рахунку на оплату та Акту приймання-передачі послуг оренди наданого Орендодавцем.
За умовами п.2.8. Договору орендна плата сплачується Орендарем протягом 3 банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі послуг оренди (Акт), на підставі рахунку на оплату. Відповідні Акти підписуються сторонами не рідше 1 разу на тиждень. У випадку не підписання Орендарем Акту у передбачений цим Договором строк без надання обґрунтованих заперечень щодо підписання, Акт вважається погодженим та підписаним Сторонами.
Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього Договору Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення та 3% (три відсотка) річних від простроченої суми.
Пунктом 11.1. Договору узгоджено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 року.
На час виникнення спірних правовідносин договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена.
На виконання умов договору, між Позивачем та Відповідачем складено акти виконання робіт (надання послуг), а саме:
1) №45 від 16 липня 2024 року на загальну суму 184 500,00 грн;
2) №43 від 17 липня 2024 року на загальну суму54 000,00 грн;
3) №62 від 20 липня 2024 року на загальну суму 40 500,00 грн;
4) №46 від 20 липня 2024 року на загальну суму 139 500,00 грн;
5) №63 від 24 липня 2024 року на загальну суму 72 000,00 грн;
6) №66 від 24 липня 2024 року на загальну суму 40 500,00 грн;
7) №64 від 31 липня 2024 року на загальну суму 139 500,00 грн;
8) №44 від 31 липня 2024 року на загальну суму 40 500,00 грн;
9) №65 від 02 серпня 2024 року на загальну суму 45 000,00 грн.
Загальна сума виконаних робіт (надання послуг) за цими актами становить 756 000,00 грн.
За вказаними актами були виставлені рахунки на оплату: №52 від 31 липня 2024 року, №54 від 31 липня 2024 року, №55 від 02 серпня 2024 року, №42 від 17 липня 2024 року, №53 від 24 липня 2024 року, №45 від 16 липня 2024 року, №46 від 20 липня 2024 року, №43 від 17 липня 2024 року, №44 від 24 липня 2024 року.
Відповідач сплатив частину заборгованості у сумі 306 000,00грн, а саме:
54 000,00 грн 18.07.2024 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 1029 від 18.07.2024);
72 000,00 грн 30.07.2024 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 3799 від 30.07.2024);
40 500,00 грн 31.07.2024 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 3843 від 31.07.2024);
139 500,00 грн 02.08.2024 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 3876 від 02.08.2024).
Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 450 000,00 грн.
18.10.2024 Позивач направив на адресу ТОВ "Лєтрейд" вимогу № 09/10/2024 сплатити на суму боргу, яка залишена Відповідачем без задоволення.
Крім того, за прострочення виконання зобов'язання у вказаній вище сумі, Позивач нарахував 3% річних у розмірі 4 189,42 грн, пеню у розмірі 36 308,35 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 761,33 грн.
Неоплата Відповідачем вказаних вище сум боргу, пені, річних та інфляційних втрат слугувало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За результатом розгляду поданого Позивачем позову місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке обґрунтовано тим, що факт надання відповідних послуг у липні 2024 року не спростовано Відповідачем, доказів повної оплати наданих послуг не надано. У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем основного зобов'язання, у Позивача наявні підстави для нарахування пені, річних та інфляційних втрат.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов'язковими наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).
Як визначено ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексів України, зокрема ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1, 5 ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 Господарського кодексу України).
При цьому за змістом укладеного між сторонами Договору оренди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1 від 10.07.2024, він містить елементи договору оренди та елементи договору про надання послуг.
За приписами ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо досліджуваної справи, то Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором оренди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1 від 10.07.2024, що підтверджується відповідними актами виконання робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами без заперечень та скріплені їх печаткам, а також направленими на адресу Відповідача рахунками на оплату.
При цьому підписання Відповідачем актів виконаних робіт, які у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" являються первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.
Між тим, докази повної оплати наданих послуг у матеріалах справи відсутні.
Отже, з урахування положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, зокрема підтверджений факт неналежного виконання Відповідачем зобов'язання за Договором оренди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) №ОЕ-2024/1 від 10.07.2024 у частині повної та своєчасної оплати орендних платежів і ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про стягнення з Відповідача 450 000,00 грн. основного боргу та про задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Крім того, згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1. ст. 612 ЦК України).
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що нарахування річних та інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У цій справі, наявність підстав для нарахування пені, річних та інфляційних втрат випливає, у тому числі, з висновків суду про доведеність обставин стосовно неналежного виконання Відповідачем умов договору. З огляду на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав правомірним нарахування їх Позивачем та присудив до стягнення з Відповідача 36308,35 грн. пені, 4189,42 грн. 3% річних та 17761,33 грн. інфляційних втрат.
Розрахунок заявлених до стягнення Позивачем сум, наведений ним у позові, відповідає вимогам закону, умовам договору, є арифметично правильними та Відповідачем не спростований. Заперечення Відповідача саме щодо розміру здійснених Позивачем нарахувань у матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази на підтвердження своєї позиції (власні контррозрахунки тощо).
Посилання Апелянта на п.2.24 договору як на підставу для невиконання обов'язку з оплати не мають під собою підґрунтя, оскільки такий обов'язок у нього виникає на підставі п.2.8 договору, згідно з яким орендна плата сплачується Орендарем протягом 3 банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі послуг оренди, на підставі рахунку на оплату.
Разом з тим, як зазначено вище, сторонами підписані акти на суму 756000,00грн, однак оплата Відповідачем здійснена лише у сумі 306000,00грн, тобто не за всіма актами.
Слід зазначити, що про наявність заборгованості Скаржнику було відомо, оскільки, згідно з матеріалами справи, 18.10.2024, до звернення з позовом, на його адресу Позивачем направлялася вимога, у додатках до якої був зазначений акт звірки. Наведені обставини Апелянтом не спростовані, докази на підтвердження неотримання цих документів не надані.
При цьому за умовами п.2.24 договору, на який посилається Апелянт, як орендодавець так і орендар мають право звернутися за складанням акту взаєморозрахунків. Таким чином Відповідач також не був позбавлений права на звернення до Позивача з відповідною вимогою, але своїм правом він не скористався. Отже відповідні доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником умов договору.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєтрейд» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2025р. у справі № 908/3110/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 07.07.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В. Чус