04 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/311/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Крестьянінов О.О.,
без виклику учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради, м. Ізюм Харківської області (вх. № 982 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 (повний текст складено 07.04.2025) у справі № 922/311/25 (суддя Сальнікова Г.І.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради, м. Ізюм Харківськоїобласті,
про стягнення 101037,55грн,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради про стягнення 101037,55грн, з яких: основний борг у розмірі 46182,17грн, пеня у розмірі 22143,53грн, 3% річних у розмірі 5353,42грн, інфляційні втрати у розмірі 27358,43грн, а також витрати зі сплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №19-1126/21-БО-Т від 11.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі №922/311/25 позов задоволено.
Стягнуто з Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основний борг у розмірі 46182,17грн, пеню у розмірі 22143,53грн, 3% річних у розмірі 5353,42грн, інфляційні втрати у розмірі 27358,43грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором постачання природного газу №19-1126/21-БО-Т від 11.11.2021 належним чином, передав у власність відповідача природний газ за спірний період з листопада 2021 по лютий 2022 на суму 193960,36грн, проте відповідач здійснив оплату поставленого природного газу лише частково на суму 147778,19грн, а відтак вимога ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 46182,17грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Встановивши наявність прострочення грошового зобов'язання, а також перевіривши здійснений позивачем розрахунки пені у розмірі 22143,53грн, 3% річних у розмірі 5353,42грн та інфляційних втрат у розмірі 27358,43грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильними, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач - Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі №922/311/25 в частині стягнення боргу у розмірі 46182,17грн, 3% річних у розмірі 1491,21грн, пені у розмірі 11747,42грн, інфляційних втрат у розмірі 10606,51грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову;
- зменшити розмір пені на 80% до 2079,22грн.
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 46182,17грн, а також нарахованих на цю суму пені, інфляційних та відсотків річних, і вважає, що судом не враховано всі обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять акту приймання-передачі газу за січень 2022 року, тоді як оскаржуване рішення ґрунтується на такому доказі. Оскільки позивачем не було надано акта приймання-передачі природного газу за січень 2022 року, тому відсутні законні підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 46182,17грн, 3% річних у розмірі 1491,21грн, пені у розмірі 11747,42грн, інфляційних втрат у розмірі 10606,51грн, але суд першої інстанції не надав даному факту належної оцінки, хоча він має істотне значення для вирішення справи.
Крім того, відповідач просить зменшити загальний розмір пені на 80% до 2079,22грн, посилаючись на те, що стягнений розмір пені очевидно є завищеним, адже основний борг у цій справі становить 46182,17грн, а заявлений позивачем розмір пені складає 22143,53грн, тобто 48% від суми боргу. На думку скаржника, стягнення штрафних санкцій в повному обсязі призводить до незаконного збагачення позивача за рахунок пені, що суперечить усталеній судовій практиці.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі № 922/311/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі № 922/311/25 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
15.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Узагальнені доводи позивача ґрунтуються на наступному:
- позивачем надано до матеріалів справи достатні та достовірні докази, які підтверджують обсяги спожитого газу спожитого відповідачем природного газу в січні 2022 року, зокрема, дані Інформаційної платформи Оператора ГТС надані ТОВ "Оператор ГТС України", якими підтверджено факт розподілу та постачання природного газу відповідачу, у тому числі в січні 2022 року;
- згідно інформації АТ "Ощадбанк", викладеної у листі від 09.10.2024, відповідач частково розрахувався за спожитий природний газ у січні 2022 року, тобто своїми конклюдентними діями схвалив такий правочин;
- доводи відповідача про необхідність зменшення пені, не можуть прийматися до уваги, оскільки, уклавши договір постачання природного газу, відповідач погодився з тим, що на нього може бути покладено відповідальність за неналежне виконання умов цього договору;
- крім того, відповідач не приймав участі при розгляді справи в суді першої інстанції, не подавав до суду відзиву, будь-яких клопотань, доказів, тому суд першої інстанції не міг враховувати аргументи відповідача для врахування його позиції, у тому числі щодо наявності підстав для зменшення неустойки;
- відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, майна тощо, у зв'язку з чим, суд першої інстанції не міг дослідити майновий стан відповідача та об'єктивно розглянути питання про зменшення пені.
Згідно ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі (101037,55грн) є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.11.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Управлінням молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради (споживач) укладено договір постачання природного газу №19-1126/21-БО-Т (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах договору (п. 1.1. договору).
Згідно п. 1.4. договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі та присвоєний Оператором ГРМ персональний EIC-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи та присвоєний Оператором ГТС персональний EIC-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Пунктом 1.5. договору передбачено, що у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за договором здійснює оператор газорозподільних мереж, а саме АТ "Харківгаз", з яким споживач уклав відповідний договір.
За умовами п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 (включно), в кількості 16,200 тис. куб.м., в тому числі по місяцях.
Відповідно до п. 2.3. договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2. договору).
Пунктом 3.5. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачі у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.п. 3.5.1., п. 3.5. договору).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (п.п. 3.5.2, п. 3.5. договору).
Згідно п.п. 3.5.3. п. 3.5. договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п.п. 3.5.4., п. 3.5. договору).
Відповідно до п. 4.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658,42грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16грн без ПДВ. Коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16554,00грн.
Згідно п. 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.4 п. 3.5 цього договору
Матеріалами справи також підтверджується, що 20.12.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", EIC-код 56X930000010610Х та Управлінням молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради EIC-код 56XS00014NA5W00W укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №19-1126/21-БО-Т від 11.11.2021.
За умовами п. 2.1. додаткової угоди постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 16,200 тис.куб.метрів в тому числі по місяцях. Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за договором складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоді протягом строку дії договору.
17.02.2022 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56X930000010610Х) та Управлінням молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради (EIC-код 56XS00014NA5W00W) укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу №19-1126/21-БО-Т від 11.11.2021.
Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 16,200 тис.куб.метрів в тому числі по місяцях. Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за договором складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоді протягом строку дії договору.
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач у період з листопада 2021 по лютий 2022 року передав у власність відповідача природний газ в загальному обсязі 11716,83 куб.м. на суму 193960,36грн згідно актів приймання-передачі природного газу та даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, у тому числі по місяцях: листопад 2021 - 1792,68 куб.м. на суму 29676,03грн; грудень 2021 - 3341,98 куб.м. на суму 55323,12грн; січень 2022 - 3792,38 куб.м. на суму 62779,04 грн; лютий 2022 - 2789,79 куб.м. на суму 46182,17 грн.
Дослідженими у справі доказами підтверджується, що на адвокатський запит представника позивача №125/3/2-11240 від 04.10.2024, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надано лист-відповідь №ТОВВИХ-24-16100 від 23.10.2024 щодо об'ємів спожитого відповідачем природного газу за періоди листопад 2021 - лютий 2022 року відповідно до даних остаточної алокації.
Згідно вказаного листа щодо споживача з EIC-кодом 56XS00014NA5W00W інформовано, що в інформаційній платформі споживач був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56X930000010610Х) у період з 14.11.2021 по 31.12.2022. Обсяг природного газу, використаний споживачем з EIC-кодом 56XS00014NA5W00W за період з 14.11.2021 по 31.12.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з EIC-кодом 56X930000010610Х становить: з 14.11.2021 по 30.11.2021 - 1792,68 м3, з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 3341,98 м3, з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 3792,38 м3, з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 2789,79 м3.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, позивач зазначає, що згідно даних Інформаційної платформи обсяги спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.
Так, у період з листопада 2021 по лютий 2022 відповідач спожив природний газ на загальну суму 193960,36 грн.
При цьому позивач вказав, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 147778,19грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією листа АТ "Ощадбанк" №ЕЛ-139019/77/4-11/2024 від 09.10.2024.
З огляду на наведене, позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, а тому порушив вимоги п. 5.1 договору, що стало підставою звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача наявної заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 46182,17грн, а також нарахованих на заборгованість сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 07.04.2025 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/311/25, яким позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 46182,17грн, пеню у розмірі 22143,53грн, 3% річних у розмірі 5353,42грн, інфляційні втрати у розмірі 27358,43грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40грн.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно положень ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні положення закріплено у ст. 173 ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №19-1126/21-БО-Т від 11.11.2021 щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ.
Відповідно до ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 №1378/27823 (далі Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже суб'єкти ринку природного газу (у даному випадку позивач та відповідач як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Таким чином, позивач як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Умовами п.п. 3.5.2., п. 3.5. договору передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу I та акт на передачу Обсягу II ().
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3., п. 3.5. договору).
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки (п.5.1. договору).
За умовами п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Пунктом 6.2 договору визначені обов'язки споживача, зокрема, споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач у період з листопада 2021 по лютий 2022 року передав у власність відповідача природний газ в загальному обсязі 11716,83 куб.м. на загальну суму 193960,36грн згідно актів приймання-передачі природного газу та даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, в тому числі по місяцях:
- листопад 2021 - 1792,68 куб.м. на суму 29676,03грн;
- грудень 2021 - 3341,98 куб.м. на суму 55323,12грн;
- січень 2022 - 3792,38 куб.м. на суму 62779,04 грн;
- лютий 2022 - 2789,79 куб.м. на суму 46182,17 грн.
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24.12.2019 прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України" на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України".
Судом встановлено, що позивачем здійснено адвокатський запит №125/3/2-11240 від 04.10.2024, на який ТОВ "Оператор ГТС України" надано лист-відповідь №ТОВВИХ-24-16100 від 23.10.2024 щодо об'ємів спожитого відповідачем природного газу за періоди листопад 2021 - лютий 2022 відповідно до даних остаточної алокації.
Із змісту листа ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" №ТОВВИХ-24-16100 від 23.10.2024 слідує, що в інформаційній платформі споживач з EIC-кодом 56XS00014NA5W00W був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з EIC-кодом 56X930000010610Х у період з 14.11.2021 по 31.12.2022. Обсяг природного газу, використаний споживачем з EIC-кодом 56XS00014NA5W00W за період з 14.11.2021 по 31.12.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з EIC-кодом 56X930000010610Х становить: з 14.11.2021 по 30.11.2021 - 1792,68 м3, з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 3341,98 м3, з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 3792,38 м3, з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 2789,79 м3.
Таким чином, факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у листопада 2021 по лютий 2022 року на суму 193960,3 грн підтверджується інформацією ТОВ "Оператор ГТС України" щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 56XS00014NA5W00W в період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, згідно умов п. 3.5, п. 3.5.4, п. 5.1, укладеного сторонами договору.
Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі газу за січень 2022 року, колегія суддів зазначає, що дійсно в матеріалах справи такий акт відсутній. Водночас, у даному випадку факт отримання відповідачем у січні 2022 року природного газу в об'ємі 3792,38 куб.м. на суму 62779,04грн підтверджено такими належними доказами, як відомості інформаційної платформи Оператора ГТС України, що повінстю узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору.
У постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22 зроблено висновок, що дані інформаційної платформи Оператора ГТС є належними доказами на підтвердження факту поставки та об'єму природного газу.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги не лише наявні у справі акти приймання-передачі природного газу, а також дані Інформаційної платформи Оператора ГТС, надані ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у листі від 23.10.2024 № ТОВВИХ-24-16100 на запит позивача.
Долучені позивачем докази підтверджують факт розподілу та постачання природного газу відповідачу та є належними доказами по справі на підтвердження отримання природного газу, у тому числі в січні 2022 року,
Враховуючи наявність у відповідача доступу до інформаційної платформи та необхідністю контролювання власного газоспоживання в силу приписів п. 11 розділу ІІ Кодексу ГТС, останній мав можливість здійснити оплату поставленого у період листопад 2021 по лютий 2022 природного газу позивачу, навіть за відсутності акту приймання-передачі природного газу у січні 2022 року.
Відтак, з огляду на умови п.п. 3.5.4, 5.1 договору, відсутність акту прийому-передачі природного газу за січень 2022 року не звільняє відповідача від обов'язку власного визначення об'єму переданого природного газу відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та сплати його вартості, визначеної на підставі цін, визначених в розділі 4 договору, та в установлений строк.
Доказів відсутності доступу споживача до відомостей інформаційної платформи Оператора ГТС за спірний період часу матеріали справи не містять.
Також відповідачем не надано суду доказів того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача, у тому чсилі за січень 2022 року, є неповними чи невірними, або такими, що відрізняються від даних самого споживача або Оператора ГТС.
Також, апеляційний суд враховує, що за умовами п. 6.2. договору та п. 11 розділу ІІ Правил обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача.
До того ж, сама по собі обставина не отримання, не підписання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.
Таким чином, посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі газу за січень 2022 року, є безпідставними.
Також судом з'ясовано, що згідно "Інформації про надходження коштів…", що надана листом АТ "Ощадбанк" №ЕЛ-139019/77/4-11/2024 від 09.10.2024, відповідач 30.12.2022 частково сплатив заборгованість за спожитий газ у січні 2022 року, вказавши в призначені платежу: "1115031;2274;опл.за природн. Газ за січень2022р., зг.дог.№19-1126/21-БО-Твід 11.11.21р.,акт.№1 від30.01.22р.;в т.ч.ПДВ-11130,79грн. ".
З наведеного слідує, що відповідач отримав акт приймання-передачі природного газу за січень 2022 та розраховувався за спожитий природний газ у січні 2022 року.
В свою чергу, здійснення відповідачем часткової оплати за договором, за відсутності будь-яких претензій щодо постачання природного газу, є конклюдентною дією, яка свідчить про прийняття товару і свідчить про фактичне підтвердження його отримання відповідно до умов договору.
Тобто, зазначене підтверджує активну дію з боку відповідача у вигляді часткового розрахунок за договором постачання природного газу та свідчить про фактичне прийняття такого товару у січні 2022 року.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/11163/17, де визнано, що поведінка сторони договору - зокрема, оплата - може тлумачитися як мовчазне схвалення або прийняття зобов'язання в умовах, коли сторона іншим чином демонструє свою волю на виконання договору.
Досліджені судом матеріали справи свідчать, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 147778,19грн, що підтверджується листом АТ "Ощадбанк" №ЕЛ-139019/77/4-11/2024 від 09.10.2024.
Враховуючи вищенаведен, оскільки відповідач повінстю не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у строк, визначений п. 5.1 договору, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором постачання природного газу, та відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 46182,17грн, є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що окрім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача також пеню у розмірі 22143,53грн, 3% річних у розмірі 5353,42грн та інфляційні втрати у розмірі 27358,43грн.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок зазначених нарахувань, та враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем отриманого природного газу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість вимоги щодо стягнення з відповідача 22143,53грн пені, 27358,43грн інфляційних втрат, 5353,42грн 3% річних.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо наявності правових підстав для зменшення розміру пені на 80% до 2079,22грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з наданим суду розрахунком, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано відповідачу 22143,53грн пені за несвоєчасну сплату вартості природного газу за грудень 2021 року, січень - лютий 2022 року, виходячи з визначеного в п. 5.1. Договору строку сплати та з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.
Вказані розрахунки позивачем здійснено за період з 16.02.2022 по 15.08.2022 (по заборгованості грудня 2021 року), за період з 16.03.2022 по 15.09.2022 (по заборгованості січня 2022 року), за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 (по заборгованості лютого 2022 року).
Суд апеляційної інстанції вважажє, що нарахування відповідачу пені, яка розрахована ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" в означені вище періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 22143,53грн є правомірним.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак це повинно здійснюватися з дотриманням не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Судова практика щодо застосування норм ГК України та ЦК України в частині зменшення неустойки наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18,) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
У даному випадку, судом встановлено існування простроченого боргу у період грудень 2021, січень - лютий 2022 року за поставлений відповідачу природний газ.
Разом з цим, апелянт не надав жодних пояснень, заперечень, клопотань про зменшення штрафних санкцій до суду першої інстанції.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач був завчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції та отримав копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 05.02.2025, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 59).
Однак, відповідач не використав своє право на подання відзиву на позовну заяву, заперечень проти позовних вимог, клопотання про зменшення штрафних витрат, необхідних доказів по справі.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру неустойки.
Крім того, відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
Отже, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, та погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов'язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
При вирішенні питання про зменшення пені суд має брати до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Поняття "значно" та "надмірно", які використовуються ст. ст. 551 ЦК та 233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Відтак, колегія суддів вважає, що заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов'язання (близько 76% від вартості природного газу, поставленого протягом дії договору).
Суд апеляційної інстанції також приймає до увагу, що відповідач не надав ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, фінансову та балансову звітність тощо.
Крім того, відповідач не вживав жодних дій з метою виконання свого зобов'язання та відповідно погашення боргу протягом всього часу розгляду справи судом першої інстанції.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для зменшення пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення строків оплати поставленого позивачем природного газу.
Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі № 922/311/25 слід залишити без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі № 922/311/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі №922/311/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.О. Крестьянінов