вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" червня 2025 р. Справа№ 911/682/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Калініченко Б.І., Макарчук Р.С.;
від відповідача: Хомин О.М.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт»
на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 (повний текст рішення складено 19.02.2025)
у справі №911/682/21 (суддя Смірнов О.Г.)
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт»
про стягнення штрафних санкцій та збитків у розмірі 9 155 029,74 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» про стягнення 2 892 750, 00 грн заборгованості за поставлений згідно договору поставки № 246 від 12.10.2020 (далі - договір) товар.
Вподальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Манад» подало до Господарського суду Київської області зустрічну позовну заяву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» про стягнення 9 155 029, 74 грн штрафних санкцій та збитків, у тому числі: 859 950, 00 грн неустойки у вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи, 3 780 000, 00 грн неустойки у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, 1 464 827,00 грн збитків у вигляді додаткових витрат, понесених внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту, 1 890 000, 00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, 1 160 252, 74 грн збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ «Ічня Екопродукт'своїх зобов'язань за договором поставки № 246 від 12.10.2020, в частині поставки кукурудзи в повному обсязі у строк, встановлений договором, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом зазначає, що зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 890 000, 00 грн внаслідок неотримання доходу від подальшої реалізації недопоставленого товару, та збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром в розмірі 1 160 252, 74 грн, позаяк ТОВ «Манад» було змушено замінити недопоставлений товар іншим аналогічним товаром, придбаним в іншого постачальника. Поряд з цим, ТОВ «Манад» зазначає, що понесло збитки у вигляді додаткових витрат у сумі 1 464 827,00 грн, внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту ПДВ, оскільки відповідач за зустрічним позовом несвоєчасно зареєстрував податкові накладні. До того ж вказані обставини послугували для нарахування штрафів, обумовлених умовами договору поставки № 246 від 12.10.2020, а саме за несвоєчасну поставку товару та несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2021, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, залишено без розгляду первісний позов ТОВ «Ічня Екопродукт» до ТОВ «Манад» про стягнення 2 892 750, 00 грн заборгованості за договором поставки № 246 від 12.10.2020.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.08.2022 у справі № 911/682/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, зустрічні позовні вимоги ТОВ «Манад» задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ «Ічня Екопродукт» на користь ТОВ «Манад» 481 950, 00 грн штрафу за прострочення поставки кукурудзи, 3 780 000, 00 грн штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, 1 890 000, 00 грн втраченої вигоди, 650 250, 00 грн збитків у вигляді додаткових витрат, понесених внаслідок заміщення непоставленого товару аналогічним товаром та 102 033, 00 грн судового збору. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 911/682/21 рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 скасовано, справу № 911/682/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
При повторному розгляді справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 зустрічні позовні вимоги задоволенні частково. Стягнуто з ТОВ «Ічня Екопродукт» на користь ТОВ «Манад» неустойку у вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи у сумі 481 95, 00 грн, неустойку у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 3 780 000, 00 грн., збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром у розмірі 650 250, 00 грн. та судовий збір у розмірі 73 683, 00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/682/21 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних неустойку у вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи у сумі 240 975,00 грн, неустойку у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 3 780 000, 00 грн., збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром у розмірі 650 250, 00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити позовні вимоги в частині стягнення неустойки вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи до суми 240 975, 00 грн, в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляціна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, відповідач зазначив, що позивач не мав права встановлювати той чи інший вид господарської відповдальності за правопорушення у сфері оподаткування, так само як і не мав права погіршувати правове становище відповідача в частині скорочення строку для реєстрації податкової накладної, визначеного ст. 201.10 Податкового кодексу України.
Крім того, відповідач вказує, що судом першої інстанції не було правильно застосовано ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України, а також не враховано висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 21.09.2022 у справі № 911/589/21. Так, відповідач наголошує, що неналежне виконання позивачем свого зобов'язання за договором в чатсині сплати авансу, унеможливило виникнення спору між сторонами в ззначеній частині. Рішення купувати аналогічний товар у третіх осіб, було виключно рішенням позивача. Позивачем не надано доказів відсутності можливості придбати товар безпосередньо у відповідача на умовах визначених у договорі.
До того ж, відповідач зазначає, що беручи до уваги правову природу неустойки (штрафу), а також те, що позивачеві не завдано жодних матеріальних збитків через порушення строків поставки продукції, були наявні всі правові підстави для зменшення судом нарахованого штрафу на 50%, тобто до 240 975, 00 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» та призначено до розгляду на 23.04.2025.
Також не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Манад» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/682/21 в частині: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» 481 950, 00 грн штрафу за прострочення поставки кукурудзи, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» 650 250, 00 грн збитків у вигляді витрат на придбання аналогічного товару в іншого постачальника, відмови у задоволенні вимоги про стягнення 1 890 000, 00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, відмовит у задоволенні вимоги про стягнення 1 464 827,00 грн збитків у вигляді додаткових витрат понесених внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» 859 950, 00 грн штрафу за прострочення поставки кукурудзи, 1 160 252, 74 грн збитків у вигляді понесених витрат на придбання аналогічного товару в іншого постачальника, 1 890 000, 00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, 1 160 252, 74 грн збитків у вигляді додаткових витрат понесених користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Манад» внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 11.03.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та призначено до розгляду на 23.04.2025. Об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/682/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.
Доводи та мотиви апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції порушенні приписи ч. 1 ст. 75 ГПК України, оскільки відповідач у відзиві визнавав недопоставку саме 682, 50 м/т кукурудзи і визнав обов'язок у поставці 3 300, 00 м/т з врахуванням опціону поставки +10%.
Стосовно збитків у вгляді втраченої вигоди у сумі 1 890 000, 00 грн позивач зазначив, що укладаючи договір, сторони у п. 7.8 договору передбачили заздалегідь погоджений розмір збитків 10% від суми вказаної у п. 4.2 договору, що становить 1 890 000, 00 грн. Про можливість стягнення збитків у заздалегідь погодженому розмірі передбачено ч. 3 ст. 22 ЦК України, яка передбачає, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
02.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Манад» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Ічня Екопродукт», відповідно до якого позивач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Ічня Екопродукт» та задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Манад».
Позивач зазначив, що договір був погоджений ТОВ «Ічня Екопродукт» шляхом його підписання, що є формою безумовного акцепту всіх умов та положень правочину в цілому так і його окремих пунктів. Тому твердження про незаконність нарахування штрафу, передбаченого п. 1.5.5, п. 5.3, 5.6, 8.1 та 8.2 договору є безпідставним.
Крім того, позивач наголосив, що клопотання відповідача про зменшення штрафу за прострочення поставки товару є необгрунтованим, оскільки ТОВ «Манад» не отримує штрафу у більшому розмірі, ніж сума на яку допущено порушення, і відповідно розмір штрафної санкції в сумі 859 950, 00 грн не перетворюється на каральну санкцію і не є способом збагачення, а націлене на компенсацію за порушення, яке сталося з вини ТОВ «Ічня Екопродукт».
03.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Ічня Екопродукт» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Манад», відповідно до якого відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «Манад» без задоволення, а рішення суду першої інстанції ві частині відмови у задоволенні позовних вимог без змін.
Відповідач зазначив, що не визнавав тієї обставини, що позивач відповідно до п. 3.1 договору скористався своїм правом та прийняв рішення щодо поставки товару з урахуванням визначеного опціону +10% до загальної кількості товару та належним чином повідомив про свій вибір відпвоідача до 30.11.2020.
Також ТОВ «Ічня Екопродукт» зауважив, що незалежно від узгодження сторонами в умовах договору твердого розміру збитків, доведення позивачем факту завдання збитків є обов'язковим і передбачає, зокрема, доведення їх дійсного розміру.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 виправлено описку в даті судового засідання та зазначено, що судове засідання відбудеться 30.04.2025.
30.04.2025 від ТОВ «Манад» до суду надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд врахувати правові позиції Верховного Суду викладені в п. 6, 15 постанови Об'єднаної палати ВС від 03.08.2018 у справі№ 917/877/21 та п. 8.55 постанови Великої палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 стосовно того, що питання реєстрації податкових накладних в ЄРПН перебувають у площині господарсько-правових відносин і господарська відповідальність у вигляді штрафних санкцій є правочином, який може бути вказаний у господарському договорі.
У судовому засіданні 30.04.2025 оголошена перерва до 14.05.2025.
13.05.2025 від ТОВ «Манад» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач зазначив, що законність п.п. 1.5.5, 5.6, 8.1 та 8.2 договору була встановлена Господарським судом Чернігівської області та Північним апеляційним господарським судом у рамках справи № 924/843/21 і не може бути переглянута в рамках справи № 911/682/21, оскільки такий підхід, порушуватиме принцип стабільності судового рішення.
Крім того, ТОВ «Манад» зазначає, що ТОВ «Ічня Екопродукт» розуміло і знало, що у нього є обов'язок поставити 3000 м/т + опціон 300 м/т кукурудзи, що спростовує твердження відповідача, що вибір опціону +10% має оформлятися письмово.
Щодо доказів на підтвердження 1 890 000, 00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, то ТОВ «Манад» зазначає, що розмір вказаних збитків встановлений п. 7.8 договору та не підлягає доказуванню.
14.05.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких наголосив, що ТОВ «Ічня Екопродукт» визнало недопоставку 682,50 м/т з опціоном +10%, виклавши відповідну позицію у відзиві на зустрічну позовну заяву, який було підписано директором останнього Копилом М.А.
У судовому засіданні 14.05.2025 оголошена перерва до 04.06.2025.
29.05.2025 від ТОВ «Манад» надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких він зазначив, що в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України ТОВ «Манад» звільнено від обов'язку доказувати, що у ТОВ «Ічня Екопродукт», в рамках договору, існує господарське зобов'язання з поставки саме 3300 м/т кукурудзи із врахуванням опціону, оскільки вказана обставина визнана відповідачем.
У судовому засіданні 04.06.2025 оголошена перерва до 11.06.2025.
Представники позивача у судовому засіданні 11.06.2025 підтримавли доводи своєї апеляційної скарги та просили суд її задовольнити. У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.2025 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.10.2020 між ТОВ «Манад» (далі також - покупець) та ТОВ «Ічня Екопродукт» (далі також - постачальник) укладено договір поставки № 246, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва, а саме - кукурудзу 3-го класу врожаю 2020 року, насипом (далі - товар), а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.
Відповідно до п. 3.1 договору кількість товару - 3 000 метричних тонн +/- 10 % за вибором покупця. Зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до цього договору.
Згідно із п. п. 4.1, 4.2 договору ціна товару становить 5 250, 00 грн без ПДВ за 1 тонну, ПДВ складає 1 050, 00 грн за 1 тонну, всього з ПДВ - 6 300, 00 грн за 1 тонну, за умови, що якість та кількість товару відповідає вимогам, встановленим в п. 2.1 та п. 3.1 даного договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Загальна сума договору з ПДВ складає 18 900 000, 00 грн, з яких 3 150 000, 00 грн ПДВ, +/- 10% в опціоні покупця в залежності від фактично поставленої кількості товару.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору оплата за товар здійснюється покупцем в українській гривні, шляхом перерахування суми на банківський рахунок постачальника у спосіб і порядок, встановлений у п. 5.2 цього договору.
Оплата за товар здійснюється покупцем у два етапи наступним чином:
- 83,33 % вартості товару покупець оплачує на підставі рахунку-фактури та заявки постачальника, отриманих за правилами згідно п. 11.4 цього договору протягом 5-ти банківських днів з дня, що слідує за днем надання документів для оплати;
- 16,67 % вартості товару покупець оплачує після приймання товару згідно п. п. 2.1, 2.2, 3.1, 4.1, дотримання вимог п. п. 6.1, 6.2, 6.9, 6.10, 11.3 цього договору, надання товарно-транспортних видаткових накладних та реєстрації ПН/РК у ЄРПН згідно з пп. 1.5.5 цього договору, протягом 5-ти банківських днів, з дня надання квитанції про реєстрацію ПН/РК у ЄРПН за правилами згідно п. 11.4 цього договору або через систему електронного документообігу «M.E.D.o.c» або в паперовій формі.
Постачальник зобов'язується протягом 5-ти робочих днів відповідно до пп. 1.5.5 п. 1.5 цього договору вчинити дії, спрямовані на реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Водночас п. п. 5.6, 5.8 договору передбачено, що у разі порушення (часткового або повного невиконання та / або неналежного виконання) умов п.п. 1.1 - 1.2; п. 1.5 (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН), п.п. 2.1 - 2.3; п. 3.1; п. 5.3; п.п. 6.1 - 6.4, 6.7, 11.1 цього договору покупець має право затримати оплату товару до моменту належного виконання в повному обсязі постачальником умов п.п. 1.1-1.2; п.1.5 (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН), а також п.п. 2.1 - 2.3; п. 3.1; п. 5.3; п.п. 6.1 - 6.4, 6.7, 11.1 цього договору.
У разі настання випадку, передбаченого пп. б) пп. 1.5.6 п. 15.1 цього договору, якщо податковими органами зупинено реєстрацію ПН та / або РК у ЄРПН, сторони діють у відповідності до вимог п. 8.2 цього договору.
Відповідно до п. 6.1 договору постачальник зобов'язаний поставити товар у повному обсязі та якості згідно п.п. 1.1, 2.1, 3.1 цього договору у строк з 12 жовтня 2020 по 30 листопада 2020 року, включно.
На виконання умов договору постачальник ТОВ «Ічня Екопродукт» виставило покупцю ТОВ «Манад» рахунок-фактуру № 7 від 26.10.2020 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 350 м/т на суму 2 205 000, 00 грн.
ТОВ «Манад» на підставі рахунку-фактури № 7 від 26.10.2020 здійснило оплату за 350,00 м/т кукурудзи в розмірі 83,33 % вартості в сумі 1 837 500, 00 грн, у т.ч. 306 250,00 грн ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 674 від 26.10.2020.
ТОВ «Ічня Екопродукт» 01.11.2020 здійснило поставку кукурудзи в кількості 351,22 м/т на суму 2 212 686, 00 грн, у т.ч. ПДВ 368 781, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 01.11.2020 та товарно-транспортними накладними № 417283, № 417282, № 417283, № 417281, № 417280, № 417279, № 417148, № 417147, № 417278, № 417277, № 417149.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що 26.10.2020 у ТОВ «Ічня Екопродукт» за правилом першої події (отримання коштів) виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 306 250, 00 грн, та виник обов'язок з реєстрації податкової накладної у ЄРПН, яку останнє мало зареєструвати з 27.10.2020 по 02.11.2020.
30.10.2020 ТОВ «Ічня Екопродукт» зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 3 від 26.10.2020 на суму податкових зобов'язань з ПДВ 306 250, 00 грн.
У зв'язку із здійсненням 01.11.2020 поставки кукурудзи у кількості 351,22 м/т на суму 2 212 686, 00 грн, у т.ч. ПДВ 368 781, 00 грн, за правилом першої події (відвантаження товару) у ТОВ «Ічня Екопродукт» виник обов'язок з реєстрації податкової накладної в ЄРПН на суму ПДВ 62 531, 00 грн, яку останнє мало зареєструвати з 02.11.2020 по 06.11.2020, для отримання остаточної оплати за товар в розмірі 16,67 % та віднесення ТОВ «Манад» сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.
Однак, як зазначає позивач, ТОВ «Ічня Екопродукт» зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 1 від 01.11.2020 лише 26.11.2020, прострочивши її реєстрацію на 19 календарних днів (з 07.11.2020 по 25.11.2020) та не надавши покупцю доказів її реєстрації в ЄРПН.
На виконання умов договору постачальник ТОВ «Ічня Екопродукт» виставило покупцю ТОВ «Манад» рахунок-фактуру № 8 від 30.10.2020 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 1325 м/т на суму 8 347 500, 00 грн.
ТОВ «Манад» на підставі рахунку-фактури № 8 від 30.10.2020 здійснило оплату за 1325,00 м/т кукурудзи в розмірі 83,33 % вартості в сумі 6 956 250,00 грн, у т.ч. 1 159 375, 00 грн ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № № 716, 717, 718 від 02.11.2020.
ТОВ «Ічня Екопродукт» здійснило поставку ТОВ «Манад» кукурудзи:
- 02.11.2020 в кількості 1104,166666 м/т на суму 6 956 250, 00 грн, у т.ч. ПДВ 1 159 375, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № № 2, 3, 4 від 02.11.2020 та товарно-транспортними накладними № № 483092, 483011, 483098, 483097, 483096, 483095, 483094, 483093, 483091, 483090, 483089, 483088, 483087, 483004, 483003, 483002, 483001, 417295, 417299, 417298, 417296, 417297, 417294, 417293, 417292, 417291, 417290, 417289, 417288, 417287, 417286, 417285;
- 04.11.2020 в кількості 231,353334 м/т на суму 1 457 526, 00 грн, у т.ч. ПДВ 242 921, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 5 від 04.11.2020 та товарно-транспортними накладними № № 483012, 417386, 417378, 417381, 417384, 417383, 417385.
Отже у період з 02.11.2020 по 04.11.2020 покупцеві було поставлено 1335,520 м/т кукурудзи на загальну суму 8 413 776, 00 грн, у т.ч. ПДВ 1 402 296, 00 грн.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що 02.11.2020 у ТОВ «Ічня Екопродукт» за правилом першої події (отримання коштів згідно платіжних доручень № № 716, 717, 718) виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 1 159 375, 00 грн, та виник обов'язок з реєстрації податкової накладної у ЄРПН, яку останнє повинно було зареєструвати з 03.11.2020 по 09.11.2020.
Однак, як стверджує позивач, ТОВ «Ічня Екопродукт» зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 2 від 02.11.2020 лише 26.11.2020, прострочивши її реєстрацію на 16 календарних днів.
У зв'язку із здійсненням 04.11.2020 поставки кукурудзи у кількості 231,353334 м/т на суму 1 457 526, 00 грн, у т.ч. ПДВ 242 921, 00 грн, у ТОВ «Ічня Екопродукт» за правилом першої події (відвантаження товару) виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 242 921,00 грн, та виник обов'язок з реєстрації податкової накладної у ЄРПН на суму ПДВ 242 921, 00 грн, яку останнє мало зареєструвати з 05.11.2020 по 11.11.2020.
Однак, відповідач за зустрічним позовом здійснив реєстрацію податкової накладної № 3 від 04.11.2020 в ЄРПН на суму 242 921, 00 грн лише 26.11.2020.
На виконання умов договору постачальник ТОВ «Ічня Екопродукт» виставило покупцю ТОВ «Манад» рахунок-фактуру № 1 від 18.11.2020 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 915 м/т на суму 5 764 500, 00 грн.
ТОВ «Манад» на підставі рахунку-фактури № 1 від 18.11.2020 здійснило оплату за 915,00 м/т кукурудзи в розмірі 83,33% вартості в сумі 4 803 750, 00 грн, у т.ч. ПДВ 800 625, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № № 810, 811 від 18.11.2020.
ТОВ «Ічня Екопродукт» здійснило поставку ТОВ «Манад» кукурудзи:
- 20.11.2020 в кількості 386,54 м/т на суму 2 435 202, 00 грн, у т.ч. ПДВ 405 867, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 6 від 20.11.2020 та товарно-транспортними накладними № № 417241, 417240, 417242, 417239, 417238, 417237, 417236, 417235, 417234, 417233, 417232;
- 21.11.2020 в кількості 250,42 м/т на суму 1 577 646, 00 грн, у т.ч. ПДВ 262 941, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 7 від 21.11.2020 та товарно-транспортними накладними № № 417243, 417244, 417245, 417246, 417250, 417248, 417249.
- 24.11.2020 в кількості 293,80 м/т на суму 1 850 940, 00 грн, у т.ч. ПДВ 308 490,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 11 від 24.11.2020 та товарно-транспортними накладними № № 483059, 483104, 483105, 483106, 483107, 483108, 483109, 483110, 483111.
Позивач зазначає, що 18.11.2020 у ТОВ «Ічня Екопродукт» за правилом першої події (отримання коштів згідно з платіжними дорученнями № № 810, 811) виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 495 173,00 грн, та виник обов'язок з реєстрації податкової накладної у ЄРПН, яку останнє повинно було зареєструвати з 19.11.2020 по 25.11.2020.
Однак, як стверджує позивач, ТОВ «Ічня Екопродукт» зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 4 від 18.11.2020 лише 14.12.2020, прострочивши її реєстрацію на 18 календарних днів.
У зв'язку із поставкою кукурудзи у період з 20.11.2020 по 24.11.2020 у кількості 930,76 м/т у ТОВ «Ічня Екопродукт» за правилом першої події (відвантаження товару) виникли податкові зобов'язання з ПДВ на суму 977 298, 00 грн, і таким чином ТОВ "Ічня Екопродукт" зобов'язане було здійснити реєстрацію в ЄРПН податкових накладних із врахуванням податкових зобов'язань з ПДВ за фактами відвантаження товару.
Однак, відповідач за зустрічним позовом фактично здійснив реєстрацію податкових накладних 14.12.2020, зокрема:
- № 8 від 21.11.2020 на суму ПДВ 173 635, 00 грн, тоді як остання мала бути зареєстрована в ЄРПН з 23.11.2020 по 27.11.2020, тобто зареєстрована із простроченням на 16 календарних днів;
- № 9 від 24.11.2020 на суму ПДВ 308 490 грн, тоді як остання мала бути зареєстрована в ЄРПН з 25.11.2020 по 01.12.2020, тобто зареєстрована із простроченням на 12 календарних днів.
Як стверджує позивач, кількість товару, яка мала бути поставлена покупцю за умовами п. 3.1 договору становить 3000 м/т + 10 % (за вибором покупця), тобто 3300 м/т, однак з наведених вище обставин випливає, що ТОВ «Ічня Екопродукт» поставило ТОВ «Манад» всього 2617,50 м/т кукурудзи.
Отже, кількість недопоставленої кукурудзи, на думку ТОВ «Манад», склала 682,50 м/т, з яких 382,50 м/т - до кількості 3000,00 м/т та 300,00 м/т як кількість товару +10 % згідно умов п. 3.1 договору за вибором ТОВ «Манад» як покупця товару, при обставинах, що сторонами у п. 6.1 договору обумовлено строк постачання кукурудзи по 30.11.2020 включно.
У зв'язку із не виставленням ТОВ «Ічня Екопродукт» у період з 19.11.2020 по 30.11.2020 рахунків-фактур для здійснення подальшої поставки товару, ТОВ «Манад» платіжним дорученням № 886 від 30.11.2020 здійснило оплату за 410,00 м/т кукурудзи в розмірі 83,33 % вартості товару в сумі 2 152 500, 00 грн, у т.ч. ПДВ 358 750, 00 грн. Вказані кошти, як стверджує позивач за зустрічним позовом, ТОВ «Манад» перерахувало постачальнику для здійснення наступних поставок товару (кукурудзи) у відповідності до вимог п. 3.1 договору, з урахуванням свого права опціону на вибір +10 % (+300,00 м/т) для досягнення остаточної кількості товару в обсязі 3300,00 м/т.
Однак ТОВ «Ічня Екопродукт» повернуло отримані кошти ТОВ «Манад» із призначенням платежу: «повернення зайво перерахованої оплати за кукурудзу 410 тон (83,33 % вартості товару) зг.дог.246 від 12.10.2020 р. у т.ч. ПДВ 20% - 358 750, 00 грн», що підтверджується банківською випискою за 01.12.2020.
Із матеріалів справи випливає, що 19.01.2021 ТОВ «Манад» звернулося до ТОВ «Ічня Екопродукт» із листом № 33/01-2021, в якому вимогало здійснити поставку кукурудзи у кількості 682,50 м/т, з урахуванням свого права на вибір поставки кукурудзи +10% згідно положень п. 3.1 договору, для повного виконання договору у кількості 3300,00 м/т.
У відповідь на вказаний лист ТОВ «Ічня Екопродукт» направило листа № 1 від 25.01.2021, в якому висунуло ТОВ «Манад» вимогу про негайну оплату 2 892 750, 00 грн, у т.ч. ПДВ 482 125, 00 грн, за вже поставлений товар - кукурудзу у кількості 2617,52 м/т, як передумову для поставки 382,00 м/т, та виставило рахунок-фактуру № 1 від 25.01.2021 із заявкою № 3 від 25.01.2021 на оплату 382,00 м/т в сумі 2 406 600, 00 грн, у т.ч. ПДВ 401 100, 00 грн.
Однак ТОВ «Манад» повторно звернулося до ТОВ «Ічня Екопродукт» з листом № 37/02-2021 від 02.02.2021, за змістом якого зазначало, що останнім порушено умови договору щодо кількості поставленого товару та строків його постачання, що, у свою чергу, згідно умов п.п. 5.2 та 5.6 договору зумовило ненастання у ТОВ «Манад» обов'язку з оплати отриманого товару в розмірі 16,67 % до моменту усунення порушень та дає підстави для притримання здійснення оплати за товар до моменту усунення порушень, які допустило ТОВ «Ічня Екопродукт», а також зазначалося про відповідальність за порушення умов договору. Також повторно була висунута вимога про здійснення відповідачем за зустрічним позовом допоставки товару у кількості 682,50 м/т для досягнення кількості 3300,00 м/т та зазначено, що з моменту усунення даного порушення ТОВ «Манад» повністю виконає своєї зобов'язання з оплати 16,67 % вартості за вже поставлений товар в сумі 2 892 750, 00 грн з ПДВ та здійснить остаточну оплату в повному обсязі за допоставлений товар у кількості 682,50 м/т.
Разом з тим, 03.02.2021 ТОВ «Манад» направило ТОВ «Ічня Екопродукт» лист № 41/02-2021 із пропозицією надати графік відвантаження недопоставленої кількості товару - кукурудзи у кількості 682,50 м/т із пункту поставки ТОВ «Комбікормник», який (графік) ТОВ «Манад» просило надати протягом 5-ти календарних днів.
Натомість ТОВ «Ічня Екопродукт» на адресу ТОВ «Манад» направило лист № 2 від 08.02.2021 про виконання умов договору, за змістом якого постачальник зазначив, що для подальшого отримання 382,00 м/т кукурудзи 3 класу ТОВ «Манад» має сплатити на рахунок ТОВ «Ічня Екопродукт» такі платежі:
1) негайно погасити заборгованість за поставлені 2617,52 м/т товару в розмірі 2 892 750, 00 грн, у тому числі ПДВ 482 125, 00 грн;
2) згідно п. 5.2 договору сплатити 2 406 600, 00 грн, у тому числі ПДВ 401 100, 00 грн, на підставі рахунку на оплату № 1 від 25.01.2021 та заявки постачальника № 3 від 25.01.2021.
Враховуючи викладене, ТОВ «Манад» звертаючись із зустрічним позовом зазначає, що, на його переконання, відповідач мав поставити йому 3300 м/т кукурудзи у строк до 30.11.2020. Разом з тим, ТОВ «Ічня Екопродукт» здійснило поставку кукурудзи у кількості 2617,50 м/т і не поставило у строк по 30.11.2020 весь обсяг товару, чим зумовило прострочення виконання зобов'язання з поставки кукурудзи у встановлений договором строк в обсязі 682,50 м/т.
З огляду на допущення відповідачем за зустрічним позовом прострочення виконання зобов'язання щодо поставки кукурудзи в обсязі 682,50 м/т в строк встановлений договором, позивач за зустрічним позовом просить суд на підставі п. 8.5 договору стягнути з відповідача за зустрічним позовом штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого товару в установлений договором строк в обсязі 682,50 м/т, розмір якого за розрахунком позивача за зустрічним позовом складає 859 950, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Згідно із положеннями ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями ст. 669 ЦК України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сторонами не заперечуються обставини укладення між ними договору поставки № 246 від 12.10.2020, його дійсність, а також здійснення ТОВ «Ічня Екопродукт» на користь ТОВ «Манад» поставки кукурудзи в період з 01.11.2020 по 24.11.2020 у обсязі 2617,50 м/т вартістю 16 490 250, 00 грн.
Водночас, спірним є питання обсягу товару, який мав бути поставлений ТОВ «Ічня Екопродукт» у строки, визначені договором.
Так, пунктом 3.1 договору сторони погодили, що кількість товару становить 3000 м/т +/- 10% за вибором покупця. Зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до цього договору. Згідно із п. п. 4.1, 4.2 договору ціна товару за даним договором становить 5 250, 00 грн без ПДВ за 1 тонну, ПДВ складає 1 050, 00 грн за 1 тонну, всього з ПДВ - 6 300, 00 грн за 1 тонну. Загальна сума договору з ПДВ складає 18 900 000, 00 грн, з яких 3 150 000, 00 грн ПДВ, +/- 10 % в опціоні покупця в залежності від фактично поставленої кількості товару.
За доводами ТОВ «Манад», ТОВ «Ічня Екопродукт» при обов'язку поставки кукурудзи у кількості 3300,00 м/т, з яких 3000 м/т - кількість, передбачена п. 3.1 договору, та 300,00 м/т - опціон +10 % за вибором покупця додатково до 3000,00 м/т, було здійснено поставку товару лише у кількості 2617,50 м/т на суму 16 490 250, 00 грн.
Таким чином, на переконання позивача, кількість недопоставленої кукурудзи складає 682,50 м/т на суму 4 299 750, 00 грн з ПДВ, і вказаний обсяг не був поставлений у строк по 30.11.2020 включно, як це передбачено п. 6.1 договору.
Відповідач визнає поставку товару у кількості 2617,50 м/т на суму 16 490 250, 00 грн, при цьому стверджує, що кількість недопоставленої кукурудзи складає 382,50 м/т.
За змістом ст. 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Колегією суддів встановлено, що за умовами договору погоджена кількість товару, що належить поставити ТОВ «Манад» становить 3000 м/т, до того ж за вибором покупця, тобто ТОВ «Манад» ще +/- 10 % товару.
За нормою статті 653 ЦК, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Положеннями пункту 3.1 договору сторони фактично надали право покупцю в односторонньому порядку змінити умови договору в частині обсягів поставки товару в опціоні +/-10% від узгодженої кількості товару - 3000 м/т.
Відповідно до статті 654 ЦК зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно, оскільки сторони оформили договір у письмовій формі, то ТОВ «Манад» зобов'язаний саме у письмовій формі реалізувати своє право на вибір опціону поставки у обсязі +/-10% від узгодженої кількості товару. Водночас, жодні конклюдентні дії не можуть бути розцінені як волевиявлення ТОВ «Манад» на поставку товару відповідно до пункту 3.1 договору в загальній кількості 3300 м/т (+10% до 3000 м/т).
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов мотивованих висновків в про обов'язок відповідача поставити покупцю в строк до 30.11.2020 товар в кількості 3000 м/т, як це визначено пунктом 3.1 договору. Обов'язок з поставки товару в кількості 3300 м/т матеріалами справи не підтверджено, позаяк позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами повідомлення постачальника про вибір покупця з поставки товару в обсязі +10% до 3300 м/т.
Посилання ТОВ «Манад» на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2018 у справі №916/804/17, щодо існування у покупця права на власний розсуд визначати остаточну кількість товару, що має бути йому поставлений, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час розгляду справи №911/682/21 не ставилося під сумнів існування зазначеного права покупця, а виходили з того, що таке право не було реалізовано останнім під час дії договору та у розумні строки, які б надавали його контрагенту можливість належного виконання остаточно визначених покупцем умов.
Щодо доводів ТОВ «Манад», що в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України, позивач звільнений від обов'язку доказувати, що у ТОВ «Ічня Екопродукт», в рамках договору, існує господарське зобов'язання з поставки саме 3300 м/т кукурудзи із врахуванням опціону, оскільки вказана обставина визнавалася відповідачем у відзиві на зустрічний позов, то колегія суддів зазначає наступне.
Визнання стороною в суді фактів, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим. Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього не виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам справи, не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів і не зроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 588/1311/17, провадження № 61-39156св18.
Таким чином, зазначення ТОВ «Ічня Екопродукт» у відзиві на зустрічний позов, що непоставка або несвоєчасна поставка товару відбулася внаслідок порушення умов договору ТОВ «Манад», який не подав необхідний транспорт для завантаження товаром у кількості 3300 м/т, не відміняє вказаний вище обов'язок позивача повідомляти відповідача про необхідність поставки товару з урахуванням +10% опціону та не може свідчити про встановлення факту (обов'язку) поставки товару у сумі 3300 м/т.
Відповідно до п. 8.5 договору за не поставку товару в строк, зазначений у п. 6.1 цього договору, постачальник зобов'язується сплатити покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого товару. Штраф за цим пунктом договору сплачується незалежно від заподіяних покупцю збитків.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідач за зустрічним позовом фактично визнав обставини недопоставки товару у обсязі 382,50 м/т.
Із здійсненого позивачем розрахунку штрафу вбачається, що заявлений до стягнення розмір штрафу було визначено ним в сумі 859 950, 00 грн, виходячи з вартості недопоставленого у строк товару в сумі 4 299 750, 00 грн за 682,50 м/т.
Одночасно, під час розгляду справи судом встановлено, що у передбачений договором строк до 30.11.2020 покупцеві не було поставлено 382,50 м/т.
Отже, відповідачем допущено неналежне виконання своїх зобов'язань за договором поставки № 246 від 12.10.2020 щодо поставки кукурудзи в повному обсязі у строк встановлений договором в загальній кількості 382,50 м/т (3000 м/т - 2617,50 м/т).
З урахування викладеного, належний до стягнення штраф має розраховуватися в розмірі 20 % від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого в строк товару в кількості 382,50 м/т, а не як розраховує позивач за зустрічним позовом - 682,50 м/т.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що належним до стягнення розміром неустойки (штрафу) є 481 950, 00 грн та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Щодо клопотання ТОВ «Ічня Екопродукт» про зменшення неустойки у вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи, то колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
ТОВ «Ічня Екопродукт» просило суд першої інстанції, на підставі приписів ст. 233 ГК України, зменшити розмір штрафу за прострочення поставки кукурудзи на 50 %, тобто зменшити суму неустойки до розміру 240 975, 00 грн.
В обгрунтування клопотання про зменшення штрафу, ТОВ «Ічня Екопродукт» вказувало на відсутність реальних збитків у ТОВ «Манад» та просило суд взяти до уваги майновий стан обох сторін.
Зокрема відповідач посилався не обставини непереборної сили - військову агресію Російської Федерації проти України.
Дослідивши вказані обґрунтування, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачено також ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В розрізі зазначених норми чинного законодавства України, суд зауважує, що останні не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
Зокрема у постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд підкреслив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Також слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Водночас суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Колегія суддів зазначає, що будь-яких доказів наявності негативних фінансових наслідків для ТОВ «Ічня Екопродукт» у зв'язку зі стягненням суми штрафу за порушення строків поставки товару, останнім не подано.
Апеляційни суд вказує, що відповідачем не доведено наявності у цій справі виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення встановленого судом обґрунтованого розміру неустойки у вигляді штрафу.
Крім того, суд наголошує сума штрафу заявлена позивачем за зустрічним позовом до стягнення з відповідача, задоволена судом частково.
До того ж ч. 1 ст. 96 ЦК України унормовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідач є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач за зустрічним позовом повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що сам по собі важкий стан підприємства, що зумовлений воєнним станом не є безумовною підставою для зменшення судом нарахованої неустойки, адже, у період дії воєнного стану більшість підприємств знаходиться у складній фінансові ситуації, отже, така умова не є винятковою, водночас за умовами договору поставки відповідач зобов'язаний був поставити товар у 2020 році, тобто задовго до виникнення обставин на які посилається ТОВ «Ічня Екопродукт», як на підставу для зменшення неустойки.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованих висновків про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом у зменшенні розміру штрафу до 240 975, 00 грн.
Також, ТОВ «Манад» зверталося із вимогою про стягнення неустойки у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних у сумі 3 780 000, 00 грн.
Підпунктом 1.5.4 договору сторони визначили, що податковий кредит (п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України) для покупця з точки зору цивільного законодавства є грошовими коштами (об'єктом цивільних прав) згідно з ст. 192 ЦК України, та визначається як сума коштів, на яку покупець має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V Податкового кодексу України або поповнити свої обігові кошти за рахунок бюджетного відшкодування від'ємного значення з ПДВ.
У пп. 1.5.3 п. 1.5 договору сторони передбачили, що ТОВ «Ічня Екопродукт» ознайомлене з нормою законодавства щодо виникнення у покупця права на податковий кредит у разі наявності факту реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН та постачальник зобов'язується вживати всіх заходів, спрямованих на формування покупцем податкового кредиту.
Водночас відповідно до пп. 1.5.5 п. 1.5 договору сторони домовились про скорочений строк реєстрації податкових накладних протягом 5-ти робочих днів з дня виникнення податкових зобов'язань та передбачили, що у випадку порушення цього пункту договору постачальник несе відповідальність згідно з п. 8.1 договору.
Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що у разі порушення вимог пп. 1.5.5 (щодо строків реєстрації ПН/РК) та пп. 1.5.7 (щодо оскарження рішень про зупинення реєстрації ПН/РК) п. 1.5 цього договору, порушення та / або настання обставин, передбачених п. 7.2 цього договору, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі двадцяти відсотків від суми, зазначеної у п. 4.2 цього договору.
За п. 4.2 договору загальна сума з ПДВ по договору складає 18 900 000, 00 грн.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг, в цьому випадку це операція з придбання товару - зерна кукурудзи.
Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198, абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, для отримувача товарів / послуг (тобто покупця - ТОВ "Манад") є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
За приписами абз. 1 п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Водночас, за умовами п.п. 1.5.5 п. 1.5 договору сторони домовились про скорочені строки реєстрації податкових накладних.
Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що податкова накладна № 1 від 01.11.2020 на суму ПДВ 62 531, 00 грн фактично зареєстрована постачальником 26.11.2020 з простроченням реєстрації на 19 календарних днів; податкова накладна № 2 від 02.11.2020 на суму ПДВ 1 159 375, 00 грн фактично зареєстрована постачальником 26.11.2020 з простроченням реєстрації на 16 календарних днів; податкова накладна № 3 від 04.11.2020 на суму ПДВ 242 291, 00 грн фактично зареєстрована постачальником 26.11.2020 з простроченням реєстрації на 14 календарних днів; податкова накладна № 4 від 18.11.2020 на суму ПДВ 495 173, 00 грн фактично зареєстрована постачальником 14.12.2020 з простроченням реєстрації на 18 календарних днів; податкова накладна № 8 від 21.11.2020 на суму ПДВ 173 635, 00 грн фактично зареєстрована 14.12.2020 з простроченням реєстрації на 16 календарних днів; податкова накладна № 9 від 24.11.2020 на суму ПДВ 308 490, 00 грн фактично зареєстрована 14.12.2020 з простроченням реєстрації на 12 календарних днів.
До того, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Ічня Екопродукт» зверталося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання недійсними пп. 1.5.4 п. 1.5, пп. 1.5.5 п. 1.5, пп. 1.5.6 п. 1.5, пп. 1.5.7 п. 1.5, п. 5.3, п. 5.6, п. 5.8, п. 7.3, п. 7.8, п. 8.1, п. 8.2, п. 8.3 договору поставки № 246 від 12.10.2020, укладеного між ТОВ «Манад» та ТОВ «Ічня Екопродукт».
Водночас рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/843/21 від 13.12.2021, яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
Однак, колегія суддів зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23, де надавалася правова оцінка аналогічним правовідносинам з аналогічними положеннями договору виснував, що вирішуючи спір у частині стягнення штрафу, який визначений умовами договору, суди не врахували положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якою, у разі порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Звідси висновується, що у даній ситуації з метою виконання завдання господарського судочинства, яке регламентовано статтею 2 ГПК України та враховуючи правові висновки, які викладено у пункті 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, у пункті 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 судам належало застосувати до спірних правовідносин в частині стягнення штрафу приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки дана норма закону є імперативною і презюмує правові наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які передбачені цим Кодексом. Більш того, позивач не вправі встановлювати той чи інший вид відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, так само як і погіршувати правове становище відповідача в частині скорочення строку для реєстрації податкової накладної, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. При цьому, за характером, змістом та підставами виникнення суми, яка визначена позивачем, як штраф, вона виникає із зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а не з господарських зобов'язань. Крім того, позивачем у позовній заяві не вказано, які його права або охоронюваний законом інтерес порушено відповідачем внаслідок не реєстрації податкових накладних у визначений у договорі строк.
За таких обставин, висновки судів в частині стягнення штрафу, які обґрунтовані посиланнями на умови договору щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, є, з урахуванням вище наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, помилковими, оскільки не узгоджуються з вимогами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Отже, судові рішення в частині стягнення штрафу підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення у цій частині про відмову в позові, з обставин та мотивів наведених у цій постанові».
Згідно із ч.5, ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами. Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення (висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, висловлений у постанові від 26.02.2022 у справі 905/83/21).
Щодо посилання ТОВ «Манад» рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/843/21 від 13.12.2021, яким відмовлено у визнанні недійсними пп. 1.5.4 п. 1.5, пп. 1.5.5 п. 1.5, пп. 1.5.6 п. 1.5, пп. 1.5.7 п. 1.5, п. 5.3, п. 5.6, п. 5.8, п. 7.3, п. 7.8, п. 8.1, п. 8.2, п. 8.3 договору поставки № 246 від 12.10.2020, то колегія суддів зазначає, що у вказаному рішенні суд зробив висновок щодо можливості на власний розсуд визначити та закріпити в договорі розмір штрафної санкції. Разом з тим, жодного висновку, щодо можливості застосування (стягнення) штрафної санкції до сторони договору за виконання або неналежне виконання нею свого зобов'язання як платника податків, тобто її зобов'язання в сфері публічно-правових відносин, вказаним судом не встановлено.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із доводами ТОВ «Ічня Екопродукт» про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних у сумі 3 780 000, 00 грн, а тому позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення збитків у вигляді додаткових витрат, понесених ТОВ «Манад» внаслідок вимушого поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту в сумі 1 464 827, 00 грн, то колегія суддів відзначає наступне.
В обґрунтування підстав для стягнення з ТОВ «Ічня Екопродукт» збитків у вигляді додаткових витрат в сумі 1 464 827, 00 грн позивач зауважив, що несвоєчасна реєстрація ТОВ «Ічня Екопродукт» податкових накладних в ЄРПН призвела до відсутності збільшення реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ ТОВ «Манад», який (ліміт) використовувався останнім для реєстрації вже своїх податкових накладних в ЄРПН по своїм податковим зобов'язанням, що, в свою чергу, призвело до необхідності ТОВ «Манад» здійснити поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ 10.11.2020 на суму 1 221 906, 00 грн та 19.11.2020 на суму 242 921, 00 грн.
В розрізі викладених обставин ТОВ «Манад» зазначає, що між ним як постачальником та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП ІІ "Сантрейд") як покупцем було укладено договори поставки № 60442433 від 26.10.2020 та № 60446124 від 12.11.2020, за умовами яких продавець зобов'язався продати та поставити, а покупець - оплатити та прийняти товар - кукурудзу 3 класу урожаю 2020 року.
Відповідно до пп. 6.1.2 п. 6.1 означених договорів, оплата за товар у розмірі 80 % вартості здійснюється з моменту завантаження товару у транспортні засоби (залізничні вагони), а 20 % вартості товару - після отримання товару в пункті поставки, складення акту фіксації остаточної кількості партії товару, реєстрації розрахунку коригування за результатами визначення остаточної кількості товару та після реєстрації в ЄРПН податкової накладної, перевірки правильності її реєстрації.
Водночас згідно із п. 5.5 договорів поставки № 60442433 від 26.10.2020 та № 60446124 від 12.11.2020, укладених із ДП II «Сантрейд», остаточна кількість поставленого товару визначається у пункті поставки та визначаються згідно даних вантажоодержувача (ТОВ «Грінтур-Екс») згідно реєстру вивантаження транспортних засобів.
Стосовно обставин, які призвели до збитків у сумі 1 221 906,00 грн, позивач вказує на наявність правовідносин за договором поставки № 60442433 від 26.10.2020, зокрема про таке:
28.10.2020 ТОВ «Манад» отримало від ДП II «Сантрейд» оплату в розмірі 80 % вартості товару (2241,74 м/т кукурудзи) в сумі 14 257 466, 66 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 136 від 27.10.2020 та платіжним дорученням № 20104367 від 28.10.2020. Згідно акта фіксації остаточної кількості партії товару № 85 від 31.10.2020, складеного за результатами вивантаження товару із залізничних вагонів у пункті поставки ТОВ «Грінтур-Екс», кількість поставленого товару (кукурудзи) склала 2243,78 м/т. Однак, саме від факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, у ТОВ «Манад» залежало отримання від ДП II «Сантрейд» остаточної плати за поставлений товар у розмірі 20 % від 2241,74 м/т та, крім того, так як у ТОВ «Манад» податкові зобов'язання виникли після 16-го числа жовтня, відповідно, останній граничний строк для реєстрації податкової накладної для ДП II «Сантрейд» припадав на 15.11.2020.
Реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ для реєстрації податкових накладних станом на 09.11.2020 у ТОВ «Манад» складав 1 122 484, 06 грн, що підтверджується витягом з ЄРПН № 2663089 за 09.11.2020.
Для реєстрації TOB «Манад» своїх податкових зобов'язань і отримання остаточної оплати за товар у розмірі 20 % від кількості 2243,78 м/т необхідно було, щоб на реєстраційному ліміті в СЕА ПДВ обліковувалась сума, достатня для реєстрації податкової накладної на суму податкових зобов'язань 2 970 305, 50 грн. Однак, внаслідок нездійснення реєстрації податкових накладних ТОВ «Ічня Екопродукт» та іншими конрагентами» позивача, ТОВ «Манад» не отримало станом на 09.11.2020 коштів ПДВ для збільшення свого реєстраційного ліміту на загальну суму 3 321 906, 00 грн, з яких - 1 221 906, 00 грн ПДВ по ТОВ «Ічня Екопродукт».
Враховуючи викладене ТОВ «Манад» 10.11.2020 платіжним дорученням № 764 від 10.11.2020 із свого банківського рахунку, відповідно до абз. 16 п. 201.10 ст. 201 ПК України, поповнило електронний рахунок в СЕА ПДВ на суму 1 850 525, 00 грн для збільшення реєстраційного ліміту і можливості реєстрації податкової накладної і, таким чином, досягнуло реєстраційного ліміту, достатнього для реєстрації податкових накладних у розмірі 2 973 009, 06 грн, що підтверджується записами у рядку 1 гр. 7 витягу з ЄРПН № 2563081 за 10.11.2020.
10.11.2020 після достатності суми на реєстраційному ліміті для реєстрації податкових накладних, ТОВ «Манад» о 16:06 год в ЄРПН зареєструвало податкову накладну № 26 від 27.10.2020 для ДП II «Сантрейд» на суму податкових зобов'язань 2 970 305, 50 грн, що підтверджується податковою накладною № 26, квитанцією про реєстрацію № 9293462167 та записами у рядку 3 гр. 6 витягу з ЄРПН № 2563081 за 10.11.2020.
11.11.2020 після реєстрації податкової накладної № 26 від 27.10.2020 на суму ПДВ 2 970 305, 50 грн, а також розрахунку коригування № 28 від 31.10.2020 до податкової накладної № 26 від 27.10.2020, у зв'язку із проведенням коригування кількості товару згідно з актом фіксації остаточної кількості товару, ДП II «Сантрейд» на підставі рахунку-фактури № 138 від 31.10.2020 здійснило остаточний розрахунок за товар у розмірі 20 % від фактично поставленої кількості товару 2243,78 м/т в сумі 3 580 584, 34 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 20111198 та № 20111199 від 11.11.2020.
Отже, як твердить позивач, він вимушено поніс додаткові витрати у розмірі 1 221 906, 00 грн на поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ внаслідок бездіяльності та у зв'язку із порушенням ТОВ «Ічня Екопродукт» своїх договірних зобов'язань зі своєчасної реєстрації податкових накладних: № 1 від 01.11.2020 на суму ПДВ 62 531, 00 грн, № 2 від 02.11.2020 на суму ПДВ 1 159 375, 00 грн, всього 1 221 906, 00 грн.
Стосовно обставин, які призвели до збитків у сумі 242 921, 00 грн, позивач за зустрічним позовом вказує на наявність правовідносин за договором поставки № 60446124 від 12.11.2020, зокрема про таке:
13.11.2020 ТОВ «Манад» отримало від ДП II «Сантрейд» оплату в розмірі 80 % вартості товару (2312,15 м/т кукурудзи) в сумі 14 612 780, 00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 139 від 12.11.2020 та платіжним дорученням № 20112502 від 13.11.2020. Згідно акта фіксації остаточної кількості партії товару № 88 від 17.11.2020, складеного за результатами вивантаження товару із залізничних вагонів у пункті поставки ТОВ «Грінтур-Екс», кількість поставленого товару (кукурудзи) склала 2316,770 м/т. Однак, саме від факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, у ТОВ «Манад» залежало отримання від ДП II «Сантрейд» остаточної плати за поставлений товар у розмірі 20 % від 2316,770 м/т.
Реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ для реєстрації податкових накладних станом на 18.11.2020 у ТОВ «Манад» складав 1 488 480, 07 грн, що підтверджується витягом з ЄРПН № 2663091 за 18.11.2020, тоді як для реєстрації податкової накладної для ДП II «Сантрейд», з метою отримання коштів в розмірі 20 % вартості поставленого товару у кількості 2316,770 м/т, необхідно було мати суму реєстраційного ліміту у розмірі 3 044 329, 29 грн.
19.11.2020, з метою збільшення реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ і можливості реєстрації податкової накладної, ТОВ «Манад» платіжним дорученням № 814 від 19.11.2020 із свого банківського рахунку, відповідно до абз.16 п. 201.10 ст. 201 ПК України, поповнило електронний рахунок в СЕА ПДВ на суму 1 555 850, 00 грн, чим досягло реєстраційного ліміту, достатнього для реєстрації податкових накладних у розмірі 3 044 329, 29 грн, що підтверджується записами у рядку 1 гр. 7 витягу з ЄРПН № 2563083 за 19.11.2020.
20.11.2020 після реєстрації податкової накладної № 1 від 12.11.2020 на суму ПДВ 3 044 329, 29 грн, а також розрахунку коригування № 3 від 17.10.2020 до податкової накладної № 1 від 12.11.2020, у зв'язку із проведенням коригування кількості товару згідно з актом фіксації остаточної кількості товару, ДП II «Сантрейд» на підставі рахунку-фактури № 141 від 17.11.2020 здійснило остаточний розрахунок за товар у розмірі 20 % від фактично поставленої кількості товару 2316,770 м/т в сумі 3 652 089, 16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 20115751 та № 20115750 від 11.11.2020.
Отже, як твердить позивач, він вимушено поніс додаткові витрати у розмірі 242 921, 00 грн на поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ внаслідок бездіяльності та у зв'язку із порушенням ТОВ «Ічня Екопродук своїх договірних зобов'язань зі своєчасної реєстрації податкової накладної № 3 від 04.11.2020 на суму ПДВ 242 921 грн.
Направляюючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків [1 464 827 грн у вигляді додаткових витрат, понесених ТОВ «Манад» внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту], та, задовольняючи частково вимогу про стягнення збитків [650 250 грн у вигляді додаткових витрат, понесених внаслідок заміщення непоставленого товару аналогічним товаром], не дослідили наявність/відсутність повного складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, що є порушенням свідчить про неправильне застосування норми матеріального права (стаття 22 ЦК України) та порушення норм процесуального права (статті 86, 236, 237 ГПК України).
Колегія, розглянувши позовні вимоги в цій частині дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 1 464 827,00 грн у вигляді витрат, пов'язаних з поповненням електронного рахунку для збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних з огляду на таке.
Так, частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Окрім того, відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.
За змістом ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Поряд з цим, повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який передбачає покладення тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та установленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 19.01.2022 у справі 910/20686/20.
Отже, дослідивши наявні у справі докази та позиції сторін, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності зазначеного вище повного складу цивільного правопорушення, зокрема, в частині наявності безпосередньо збитків у вигляді зроблених товариством витрат чи втрат майна, позаяк поповнення власного електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту не є незворотними витратами чи втратою майна (грошових коштів), оскільки такі кошти у подальшому використовуються платником ПДВ у формуванні власних податкових зобов'язань.
Також судом було ураховано ту обставину, що забезпечення виконання постачальником умов договору в частині скорочених строків реєстрації податкових накладних було передбачено в п. 8.1 договору у вигляді штрафу, а пункт 7.1 договору, який передбачає відшкодування витрат, понесених покупцем, як збитків визначає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню, входять витрати, понесені покупцем внаслідок невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором, втрата, непоставка, недопоставка, прострочення поставки, поставка неякісного товару, визначеного у п.п. 1.1, 2.1, 3.1, 6.1 цього договору, пошкодження майна покупця, витрати, здійснені постачальником, у т.ч. сплата податкових нарахувань та штрафів, штрафних санкцій іншим контрагентам, вартість додаткових робіт, витрачених матеріалів, а також не одержані доходи, у тому числі кошти податкового кредиту/бюджетного відшкодування ПДВ, які він одержав би, якби зобов'язання за цим договором були виконані останнім належним чином.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, установленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, в даному випадку це операція з придбання товару/зерна кукурудзи.
Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198, абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), для отримувача товарів/послуг (покупця - ТОВ «Манад») є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У відповідності до положень п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.1. ст. 200 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 201.3. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку.
Невід'ємним елементом у системі адміністрування ПДВ та набуття права на податковий кредит є реєстрація постачальником податкових накладних в ЄРПН, при цьому за фактом реєстрації податкових накладних відбувається рух коштів в системі електронного адміністрування ПДВ (надалі скорочено - СЕА ПДВ).
Таким чином, суми ПДВ, зазначені у податковій накладній, після реєстрації податкової накладної в ЄРПН: формують податковий кредит (об'єкт цивільних прав) на підставі зареєстрованих податкових накладних; збільшують реєстраційний ліміт покупця (ТОВ «Манад») (п.п. 200-1 ст. 200-1 ПКУ); сума реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ (невід'ємна складова частина податкового кредиту), яка формується за наслідками реєстрації податкових накладних, може бути використана отримувачем ПДВ (ТОВ «Манад») для реєстрації вже свої податкових накладних в ЄРПН по своїх податкових зобов'язаннях без поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту; беруть участь у формуванні податкового кредиту для зменшення податкових зобов'язань за наслідками подання декларації з ПДВ (тобто сплата податку на додану вартість у меншому розмірі).
Як зазначалося вище, відповідно до абз.14 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Реєстрація податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків.
У відповідності до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Таким чином, обов'язок перерахування коштів в СЕА (поповнення рахунку) закон пов'язує з дотриманням строків реєстрації податкових накладних, які встановлені цим кодексом, а не договором.
Пункт 200.1.5 Податкового кодексу України передбачає, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня.
Так як кошти з рахунку позивача в СЕА не мають обов'язково повертатись на його рахунок, а витрачаються на сплату його ПДВ за результатом звітного податкового періоду і повертаються на його рахунок у банку лише у випадку, коли їх більше, ніж сума податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті.
Таким чином, основними вихідними даними для використання коштів СЕА є виключно механізм адміністрування ПДВ, який визначений виключно Податковим кодексом України і повністю виключає додаткове регулювання шляхом укладення договірних відносин, а саме:
- податкове зобов'язання і податковий кредит визначаються на підставі податкових накладних, які надаються у граничні строки, передбачені Податковим кодексом України, а не договором;
- податкова декларація подається протягом 20 днів по закінченню календарного місяця, тобто в цей проміжок 20 днів входять також граничний строк реєстрації податкових накладних, виданих з 16 по останній день календарного місяця;
- кошти на рахунку в СЕА використовуються для погашення загального податкового боргу за звітний місяць, на розрахунок якого не впливає скорочений строк реєстрації податкової накладної, передбачений сторонами в договорі.
На відміну від відповідальності у вигляді договірної неустойки за порушення договірних строків реєстрації податкових накладних, яка залежить лише від умов, передбачених договором, відповідальність у вигляді збитків внаслідок поповнення рахунку СЕА напряму залежить виключно від дотримання строків реєстрації, які встановлені Податковим кодексом України.
Також, колегія суддів зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів неотримання покупцем податкового кредиту у зв'язку з діями постачальника, пов'язаними з реєстрацією податкових накладних у строки, понад визначені договором.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено фактичного понесення збитків у сумі 1 464 827,00 грн у вигляді витрат, пов'язаних із поповненням електронного рахунку для збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у зв'язку із несвоєчасною реєстрацією податкових накладних.
Враховуючи зазначена, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення збитків у сумі 1 464 827,00 грн у вигляді витрат, пов'язаних із поповненням електронного рахунку для збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у зв'язку із несвоєчасною реєстрацією податкових накладних є недоведеною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Також позивачем заявлені до стягнення збитки у вигляді втраченої вигоди на підставі п.п. 7.1, 7.8, 11.1 договору у сумі 1 890 000, 00 грн.
За умовами п. 7.1 договору сторони домовились, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню, входять витрати, понесені покупцем внаслідок невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором, втрата, не поставка, недопоставка, прострочення поставки, поставка неякісного товару, визначеного у п. 1.1, п. 2.1, п. 3.1, 6.1 цього договору, пошкодження майна покупця, витрати здійснені постачальником у т.ч. сплата податкових нарахувань та штрафів, штрафні санкції іншим контрагентам, вартість додаткових робіт, витрачених матеріалів, а також не одержані доходи, у т.ч. кошти податкового кредиту/бюджетного відшкодування ПДВ, які він одержав би, якби зобов'язання постачальника за цим договором були виконані останнім належним чином.
Так п. 7.8 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником умов п. п. 2.1, 2.2, 3.1, 6.1, 6.2, 7.1, 11.1 цього договору постачальник відшкодовує покупцю втрачену вигоду в розмірі десяти відсотків від суми договору, зазначеної у п. 4.2 цього договору.
Так, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу у такому випадку слід довести в порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ст. 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Обгрунтовуючи вимоги у вказаній частині позивач зазначає, що матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка ТОВ «Ічня Екопродукт» та порушення п. 3.1, 6.1, 7.1 та 11.1 договору, які є передумовою застосування п. 7.8 договору, тобто встановлено протиправну поведінку відповідача, як складову частину правопорушення, а оскільки розмір збитків встановлено договором, відповідно розмір 1 890 000, 00 грн є доведений.
Крім того, покладення на ТОВ «Манад» судом першої інстанції тягара доказування розміру збиткі, а не лише факту порушення зобов'язання, порушує принцип свободи договору, закріплений у ч. 1 ст. 627 ЦК України, та покладає на позивача додатковий тягар доведення обставин, доказування яких відповідно до п. 7.8 договору не вимагається.
Відповідно до частин 1, 2 ст.614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2 ст.623 ЦК).
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).
Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 30.06.2022 у справі №916/1466/21).
Отже, за загальним правилом позивач у спорі про стягнення збитків повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність таких збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв'язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходів.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини 1, 2 ст.614 ЦК).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК).
При цьому, Верховний Суд у постанові від 25.10.2024 у справі № 915/546/21 зазначим, незалежно від узгодження сторонами в умовах договору твердого розміру збитків, доведення позивачем факту завдання збитків є обов'язковим і передбачає, зокрема, доведення їх дійсного розміру. Саме факт завдання збитків відрізняє правовий інститут збитків від інституту неустойки, для якої має значення лише обставина порушення зобов'язання, без необхідності встановлювати чи було таким порушенням завдано збитків.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, від 17.02.2021 у справі №916/450/20, від 03.11.2020 у справі №916/3563/19, від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 26.02.2020 у справі №914/263/19, від 30.06.2022 у справі №916/1466/21.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав збитків у вигляді втраченої вигоди в заявленому до стягнення розмірі 1 890 000, 00 грн, у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо поставки кукурудзи в установлений договором строк у визначеному договором обсязі. Позивач за не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, що свідчить про відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення.
За таких обставин, позивачем всупереч приписів ст. 74 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді втраченої вигоди в заявленому до стягнення розмірі 1 890 000, 00 грн, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується із виснвоками суду першої інтсанції, що вимоги у вказаній частині є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі п. п. 7.1, 7.6, 11.1 договору в сумі 1 160 252, 74 грн, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із п. 7.6 договору у випадку придбання покупцем аналогічного товару у іншого постачальника внаслідок невиконання постачальником своїх зобов'язань, передбачених у п. п. 1.1, 2.1 - 2.3, 3.1, 6.1, 6.2 цього договору, збитки визначаються як різниця між фактичною вартістю отриманого товару і вартістю придбаного товару взамін (включаючи надбавки, націнки, доплати за терміновість, транспортні витрати, тощо).
Як випливає з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки позивачу товару в повному обсязі в строк, установлений договором, ТОВ «Манад» придбало товар у інших постачальників для заміщення недопоставленого товару за більш високою ціною, що призвело до реальних збитків позивача за зустрічним позовом у розмірі 1 160 252, 74 грн.
Позивач зазначає, що для заміщення недопоставленого відповідачем за зустрічним позовом товару, ним було укладено договір поставки № 19 від 23.02.2021 з ФГ «Лотос-Є», за умовами якого ТОВ «Манад» придбало кукурудзу 3-го класу врожаю 2020 року у кількості 1909,561 м/т +/-10 % за ціною 8 000, 00 грн з ПДВ, на суму 15 302 151, 65 грн з ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000001 від 23.02.2021, платіжними дорученнями № 1238 від 24.02.2021 та № 1254 від 25.02.2021, видатковою накладною № РН-0000001 від 23.02.2021 та складською квитанцією № 1164 від 23.02.2021.
Тобто, за рахунок придбаної у ФГ «Лотос-Є» кукурудзи, ТОВ «Манад» замістило недопоставлену ТОВ «Ічня Екопродукт» кількість кукурудзи в обсязі 682,50 м/т, проте, здійснило це за більшою, аніж було передбачено договором № 246 від 12.10.2020, ціною.
Збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром визначено позивачем за зустрічним позовом, як різницю між вартістю товару за договором поставки № 19 від 23.02.2021, укладеним з ФГ «Лотос-Є», та вартістю такої ж кількості товару за договором поставки з ТОВ «Ічня Екопродукт» у сумі 1 160 252, 74 грн.
Водночас, як встановлено та зазначено судом вище, ТОВ «Ічня Екопродукт» порушено договірне зобов'язання щодо поставки ТОВ «Манад» кукурудзи у кількості 382,50 м/т вартістю 2 409 750, 00 грн у строк по 30.11.2020 включно, а не 682,50 м/т кукурудзи, як зазначає ТОВ «Манад», відтак, заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром мало місце в доведеному недопоставленому покупцеві обсязі кукурудзи у кількості 382,50 м/т.
Натомість, як випливає з матеріалів справи, з метою заміщення недопоставленого ТОВ «Ічня Екопродукт» товару, ТОВ «Манад» на підставі договору поставки № 19 від 23.02.2021, укладеного з ФГ «Лотос-Є» придбало кукурудзу 3-го класу врожаю 2020 року за ціною 8 100, 00 грн з ПДВ за 1 тонну, тобто здійснило це за більшою, а ніж було передбачено договором № 246 від 12.10.2020, ціною.
Різниця між вартістю товару обсягом 382,50 м/т за договором № 19 від 23.02.2021 та вартістю такої ж кількості товару за договором поставки № 246 від 12.10.2020 становить 650 250, 00 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог у зазначеній частині ТОВ «Ічня Екопродукт» вказує, що ТОВ «Манад» не надано доказів відсутності можливості придбати товар безпосередньо у ТОВ «Ічня Екопродукт» на умовах визначених договором.
Так, ТОВ «Ічня Екопродукт» зазначив, що листом № 1 від 25.01.2021 направив ТОВ «Манад» рахунок-фактуру та заявку на оплату авансу у розмірі 83,33% від вартості 382,0 м/т кукурудзи. Разом з тим, покупець безпідставно відмовився сплачувати аванс та отримати товар відповідно до умов договору.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6.1 постачальник зобов'язаний поставити товар у повному обсязі та якості згідно пункту 1.1, 2.1, 3.1 цього договору у строк до 12.10.2020 по 30.11.2020 включно.
Як зазначалося вище, сторони у договорі передбачили можливість придбання ТОВ «Манад» аналогічного товару у іншого постачальника, якщо ТОВ «Ічня Екопродукт» порушенні умови договору, зокрема щодо поставки товару у визначений п. 6.1 договору строк.
Посилання ТОВ «Ічня Екопродукт» на те, що він 25.01.2021 направив на адресу позивача рахунок-фактуру та заявку на оплату авансу у розмірі 83,33%, однак ТОВ «Манад» безпідставно відмовився сплачувати аванс та отримати товар не приймається судом до уваги, оскільки вказані рахунок-фактура та заявка на оплату були направлені відповідачем вже після строку поставки товару встановленого договором.
Умовою стягнення збитків згідно п. 7.6. договору є порушення ТОВ «Ічня Екопродукт» умов пунктів 3.1., 6.1. договору, а судом було встановлено факт порушення п. 3.1. договору, яке відповідач не заперечував щодо недопоставки кукурудзи у кількості 382,50м/т.
З огляду на те, що умовами договору сторони погодили право покупця закупити аналогічний товар у іншого постачальника у разі неналежного виконання постачальником умов договору та разом з тим узгодили, що таке неналежне виконання може мати наслідком понесення покупцем збитків у розмірі різниці між фактичною вартістю отриманого товару і вартістю придбаного товару взамін, враховуючи, що внаслідок невиконання ТОВ «Ічня Екопродукт» своїх зобов'язань з поставки кукурудзи в кількості 382,50 м/т ТОВ «Манад» здійснив заміщення непоставленого товару, придбавши аналогічний товар у іншого контрагента, з метою отримання прибутку від подальшого його продажу наявним покупцям за іншими правочинами, за якими товариство зобов'язалось здійснити поставку замовленої кількості кукурудзи, у зв'язку з чим поніс додаткові витрати внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром, суд першої інстанції дійшов мотивованих висновків про доведеність заподіяння ТОВ «Манад» реальних збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром у розмір 650 250, 00 грн; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, та повного складу цивільного правопорушення.
А відтак колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вимоги про стягнення з ТОВ «Ічня Екопродукт» 650 250, 00 грн. збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі пунктів 7.1, 7.6, 11.1 договору є доведеними та такими, що підлягають задоволенню
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» не знайшли свого підтвердження у зв'язку із чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» не підлягає задоволенню. Натомість апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 3 780 000, 00 грн та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі № 911/682/21 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі № 911/682/21 задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/682/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 3 780 000, 00 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Змінити рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі № 911/682/21 в частині судового збору, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» (16713, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, с. Крупичполе, вул. Хмельницького, 55; код ЄДРПОУ 42505545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» (07714, Київська обл., Яготинський р-н, с. Засупоївка, вул. Центральна, 34; код ЄДРПОУ 32670436) 16 987, 16 грн судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» (07714, Київська обл., Яготинський р-н, с. Засупоївка, вул. Центральна, 34; код ЄДРПОУ 32670436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» (16713, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, с. Крупичполе, вул. Хмельницького, 55; код ЄДРПОУ 42505545) 68 039, 20 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
6. Матеріали справи № 911/682/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко
Дата підписання 03.07.2025