79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" червня 2025 р. Справа № 909/781/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників сторін:
від позивача - Затинний С.С. (в режимі відеоконференції у Рівненському апеляційному суді)
від відповідача (скаржника) - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Експорт Трейдинг Груп» від 08 березня 2025 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2025 року (повний текст підписано 18.02.2025), суддя Малєєва О.В.
у справі № 909/781/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Мазурик Богдана Володимировича, смт. Клевань, Рівненська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Експорт Трейдинг Груп», м. Івано-Франківськ
про стягнення 391 838 грн заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги
встановив:
19 серпня 2024 року Фізична особа-підприємець Мазурик Богдан Володимирович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю “Експорт Трейдинг Груп» про стягнення 391 838 грн заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2025 року у справі № 909/781/24 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 391 838 грн заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, а також 5 877,57 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач на підставі договорів № 70/2021 та № 15/09 надав відповідачу позику в сумі 2 659 800 грн, а відповідач повернув позику частково у розмірі 2 267 962 грн, у зв'язку з чим, у відповідача виник борг в розмірі 391 838 грн. Водночас судом відхилено посилання відповідача на фільтровану виписку із АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 та виписку АТ "Райффайзен Банк" за період з 01.01.2024 до 31.12.2022, оскільки у таких не вказано призначення платежів, а тому відсутні підстави стверджувати, що вказані оплати відбулись саме як повернення поворотної фінансової допомоги, при цьому судом встановлено, що в судовому засіданні представники сторін визнали факт існування між сторонами і інших договірних правовідносини.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Експорт Трейдинг Груп» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2025 року у справі № 909/781/24 та ухвалити нове про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що відповідно до змісту, суми та кількості фінансових взаєморозрахунків, здійснених між сторонами за період з 2021 по 2023, будь-яка заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги - відсутня. Посилаючись на виписки з рахунків, зазначає, що позивач самостійно провів бухгалтерські розрахунки, що не підтверджуються відомостями, які перебувають у розпорядженні відповідача, не звертався до останнього з відповідними претензіями. Водночас наголошує, що представника відповідача не було уповноважено на укладення договорів про надання поворотної фінансової допомоги, тобто він не володів необхідним обсягом цивільної дієздатності, з огляду на що, відповідач має намір звертатись із позовною заявою про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги №70/2021 від 05 листопад 2021 року, №08/2021 від 02 травня 2022 року, №15/09 від 15 вересня 2022 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що у наданих відповідачем виписках відсутнє будь-яке призначення платежів, відтак, за умови існування між сторонами інших правовідносин, зокрема з надання транспортно-експедиційних послуг, такі не підтверджують повернення фінансової допомоги в повному обсязі. Наголошує, що матеріалами справи підтверджено надання відповідачу поворотної фінансової допомоги на загальну суму 2 659 800 грн, однак така не була повернута відповідачем у повному обсязі. Повернення частини фінансової допомоги в сумі 2 267 962 грн підтверджується доказами, з яких вбачається призначення таких платежів.
За клопотанням представника відповідача судові засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції призначалися у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, враховуючи відкладення розгляду справи у попередньому судовому засіданні за клопотанням представника відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ФОП Мазуриком Богданом Володимировичем як позикодавцем та ТОВ "Експорт Трейдинг Груп" як позичальником укладено договір від 05.11.2021 № 70/2021 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі - Договір № 70/2021 ), відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Сума допомоги становить 200 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок (п.2.1 Договору № 70/2021).
У разі, якщо фактичний розмір допомоги, наданої позичальнику за цим договором, виявиться меншим, ніж це зазначено у п.2.1, сумою допомоги вважатиметься фактично надана сума коштів (п.2.2).
Згідно з п.3.2 Договору № 70/2021 поворотна фінансова допомога надається на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
Поворотна фінансова допомога надається до 04.11.2022 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п.3.3 Договору № 70/2021).
У п.4.1 Договору № 70/2021 сторони погодили, що строк допомоги - до 04.11.2022.
Поворотна фінансова допомога повертається позикодавцю у строк, вказаний в п. 4.1. цього договору (п. 5.1 Договору № 70/2021).
Відповідно до п.п.5.2, 5.3 Договору № 70/2021 позичальник має право повертати поворотну фінансову допомогу частинами. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку або видачі грошових коштів позикодавцю з каси.
Пунктом 6.1 Договору № 70/2021 визначено, що останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту його остаточного виконання.
15 вересня 2022 року між сторонами укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 15/09 на аналогічних умовах на суму 1 700 000 грн зі строком повернення до 14.09.2023 (далі Договір № 15/09).
У матеріалах справи також міститься договір про надання поворотної фінансової допомоги від 02.05.2022 № 08/2021, проте докази надання коштів за цим договором у матеріалах справи відсутні, відтак, судом такий не береться до уваги.
Позивач за Договором № 70/2021 та Договором № 15/09 надав відповідачу поворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 2 659 800 грн, а саме:
-за Договором № 70/2021 - у розмірі 959 800 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 02.05.2022 № 944 на суму 350 000 грн, від 03.05.2022 № 946 на суму 350 000 грн, від 04.05.2022 № 959 на суму 259 800 грн;
-за Договором № 15/09 - у розмірі 1 700 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 15.09.2022 №1908 на суму 390 000 грн, від 16.09.2022 № 1919 на суму 390 000 грн, від 19.09.2022 № 1920 на суму 390 000 грн, від 21.09.2022 № 1932 на суму 390 000 грн, від 22.09.2022 № 1939 на суму 140 000 грн.
В наведених платіжних дорученнях в призначенні платежу міститься посилання на відповідний договір, відтак, судом правильно встановлено обставину, що за Договором № 70/2021 позивач надав відповідачу позику саме в сумі 959 800 грн.
Відповідач повернув позивачу поворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 2 267 962 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 31.12.2022 № 827 на суму 347 962 грн, від 01.12.2022 № 759 на суму 300 000 грн, від 30.11.2022 № 744 на суму 400 000 грн, від 21.11.20222 № 730 на суму 300 000грн, від 03.11.2022 № 701 на суму 160 000 грн, від 31.10.2022 № 688 на суму 160 000 грн, від 26.10.2022 № 2434 на суму 200 000 грн, від 23.03.2023 № 200 на суму 50 000 грн, від 14.03.2023 № 190 на суму 50 000 грн, від 01.03.2023 № 168 на суму 100 000 грн, від 27.01.2023 № 77 на суму 100 000 грн, від 24.01.2023 № 62 на суму 100 000 грн.
У серпні 2024 року ФОП Мазурик Богдан Володимирович звернувся до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ “Експорт Трейдинг Груп» 391 838 грн - заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Судом встановлено та доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджено, що позивач на підставі Договорів № 70/2021 та № 15/09 надав відповідачу позику в загальній сумі 2 659 800 грн, а відповідач повернув позику частково в загальній сумі 2 267 962 грн, у зв'язку з чим, у відповідача наявна заборгованість за вказаними договорами в сумі 391 838 грн.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 391 838 грн заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.
Водночас судом першої інстанції правомірно відхилено посилання відповідача на повернення грошових коштів в повному обсязі, який на підтвердження вказаного надав фільтровану виписку із АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, відповідно до якої у відповідача операцій з позивачем за кредитом на суму 959 800 грн (з 02.05.2022 до 04.05.2022), а операції за дебетом на суму 1 282 944,42 грн, а також виписку АТ "Райффайзен Банк" за період з 01.01.2024 до 31.12.2022, відповідно до якої відповідач отримав від позивача кредит на суму 1 700 000 грн (з 15.09.2022 до 22.09.2024), а операції за дебетом (витрати) між сторонами на суму 2 578 413,66 грн.
Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як правильно встановлено судом, у вказаних виписках не зазначено призначення платежів, відтак такі не можуть підтверджувати сплату коштів відповідачем саме за Договорами № 70/2021 та № 15/09, стягнення за якими є предметом цього позову. У суді першої інстанції представники сторін підтвердили існування між сторонами і інших правовідносин, окрім правовідносин за договорами про надання поворотної фінансової допомоги № 70/2021 та № 15/09, відтак, місцевий господарський суд правильно відхилив наведені доводи відповідача.
Щодо твердження апелянта про намір звернутись із позовною заявою про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги №70/2021 від 05 листопад 2021 року, №08/2021 від 02 травня 2022 року, №15/09 від 15 вересня 2022 року, колегія суддів такі відхиляє, оскільки в силу ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Колегія суддів також звертає увагу, що договори про надання поворотної фінансової допомоги № 70/2021 та № 15/09 виконувались сторонами, в тому числі і відповідачем частково повернуто кошти за такими договорами, що встановлено судом вище та підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2025 року у справі № 909/781/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Експорт Трейдинг Груп» - без задоволення.
Матеріали справи № 909/781/24 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 04 липня 2025 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.