Справа № 545/86/25 Номер провадження 22-ц/814/2474/25Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
01 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Василець Мариною Сергіївною,
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 березня 2025 року, постановлене суддею Зуб Т.О. (повний текст складено 19 березня 2025 року),
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30.12.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція боргів» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 29.11.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1148445, підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора надісланого на її номер мобільного телефону.
30.05.2024 між первинним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №30052024, за умов якого кредитор передав, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло за плату право грошової вимоги, серед іншого, до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 40 208,00 грн., із якої: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 32 208,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Зазначає, що усупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення на користь позивача права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок первинного кредитора, ні його правонаступника. Із підстав викладеного, просить захистити порушене право та стягнути з відповідачки на користь товариства заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 40 208,00 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11.03.2025 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №1148445 від 29.11.2023 у сумі 40 208,00 грн., із якої: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 32 208,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору та виникнення у відповідачки заборгованості за ним у розмірі, заявленому до стягнення, включно із нарахованими відсотками.
Не погодившись із таким рішенням відповідачка, в інтересах якої діє представник - адвокат Василець М.С., оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що позивачем не надано суду графік платежів фактичного виконання чи не виконання своїх зобов'язань відповідачем. Тим самим, на думку відповідача, неможливо довести, як саме відбувався рух коштів по кредитному договору.
Указує на відсутність у справі належних доказів, якими мають бути первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували перерахування чи отримання відповідачем кредитних коштів, а також, що первинний кредитор відступив факторові право вимоги з нарахованими та несплаченими процентами. Натомість, наявний у справі розрахунок не містить обґрунтування розміру стягнення та її складових, у тому числі, підстав та періодів нарахування, сум на які здійснено нарахування процентів.
Зазначає, що витяг з реєстру боржників містить відомості про загальну суму боргу без зазначення порядку нарахування процентів. Тоді як договори факторингу з реєстрами боржників, які є похідними від кредитного договору, не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості.
Звертає увагу, що позивач надав суду договір факторингу не у повному обсязі, а тому такий доказ вважає недопустимим. Натомість, акт прийому-передачі не містить ціни договору факторингу, а витяг з реєстру боржників не містить підтвердження того, що саме за цим клієнтом позивач набув право вимоги, відсутній номер прийнятих клієнтів з реєстру, немає печатки первісного кредитора та не надано доказів на підтвердження його оплати.
Наголошує, що заявлена до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 30208,00 грн. є неспівмірною до тіла кредиту, що становить 8000,00 грн., та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. При цьому відповідачка, будучи пересічним споживачем кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права та бути поінформованою про дійсні умови кредитування, викладені у декількох значних за обсягах документах.
Вважає, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які позичальник не міг оцінити належно.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 23.04.2025.
09.05.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1148445 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», підписаним одноразовим ідентифікатором Н562 29.11.2023 18:49:45 ОСОБА_1 .
Згідно із п.1.1 договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якого забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІТС Товариства здійснюється під час входу Споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового коду, що є електронним підписом споживача, який попередньо направляється товариством на номер мобільного телефону споживача, зазначений останнім при вході в ІТС. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.
Сума кредиту складає: 8000,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.3. договору).
Строк кредиту 360 днів (п.1.4. договору). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору (п.1.4. договору).
Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору (п.1.5.1. договору).
Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник Програми лояльності товариства, до 29.12.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів (п.1.5.2. договору).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 47541,10% річних. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 9313,47% річних (п.1.7. договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення кредиту складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 71360,00 грн. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 66104,00 грн. (п.1.8. договору).
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (п.2.1. договору./а.с.6-9/
Додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №118445 від 29.11.2023 є Графік платежів, Додатком №2 - інформація повідомлення від споживача фінансових послуг, підписані одноразовим ідентифікатором Н562 29.11.2023 18:49:45 ОСОБА_1 /а.с.9,10/
Передувало укладенню такого договору ознайомлення та підписання позичальником паспорту споживчого кредиту./а.с.11-12/
30.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір факторингу №30052024, за умов якого позивач прийняв належні кредитору права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників./а.с.13-15, 76-78/
30.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Селфі Кредит» складено Акт прийому-передачі Реєстру боржників, серед яких позичальник ОСОБА_1 /а.с.16,17/
На підтвердження фактичного виконання договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію в національній валюті від 31.05.2024 на суму 1942903,82 грн./а.с.70/
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №1148445 від 29.11.2023, складеним ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», за період із 30.05.2024 по 30.11.2024 сума боргу ОСОБА_1 становить 40 208,00 грн., із якої: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 32 208,00 грн. - сума заборгованості за відсотками./а.с.18/
На підтвердження розміру стягнення заборгованості за кредитом, позивачем надано детальний розрахунок заборгованості, який містить розмір % нарахованих за користування кредитом, тіло кредиту та відомості про сплачені позичальником кошти./а.с.66-69/
Згідно із наданою ПАТ «Держаний ощадний банк України» інформації, банківська картка № НОМЕР_2 відкрита на ім'я ОСОБА_1 та згідно платіжною інструкцією №1444526655117 від 01.12.2023 на неї зараховано кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн./а.с.122-125/
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що позичальник погодивши істотні умови кредитування, зобов'язання за ними належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 40 208,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як правонаступника кредитора.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Із матеріалів справи убачається, що 29.11.2023 відповідачка уклала з ТОВ «Селфі Кредит» договір №1148445 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», підписавши його одноразовим ідентифікатором Н562 29.11.2023 18:49:45. Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про відповідачку, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» Договір про відкриття кредитної лінії, підписаний відповідачкою, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов'язань.
Доказів, що указані в договорі та паспорті споживчого кредиту одноразові ідентифікаторита персональні дані належать третім особам, а не позичальниці, останньою не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.
Отже, підписавши указаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов'язання. При цьому, нерозуміння умов зобов'язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов'язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальниця, будучи попередньо ознайомленою із умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредиту, мала можливість відмовитися від договору без пояснення причин. Відповідачка таким правом не скористалася та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставила під сумнів умови кредитування, зокрема, розмір відсотків, у контексті їх несправедливості.
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновка, що позичальниця, будучи вільною в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, погодила істотні умови зобов'язання та допустила порушення його виконання. Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить, як і заперечень щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Підстав вважати несправедливими умови зобов'язання в частині визначення базової відсоткової ставки, колегія суддів не вбачає. Оскільки за умови виконання позичальником умов зобов'язання в межах строку договорів розмір нарахованих процентів не перевищував би розмір тіла кредиту; відтак, проявивши принаймні розумні обачність позичальник мав розуміти настання несприятливих для нього наслідків у вигляді нарахування таких процентів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов цього договору.
При цьому, розмір базової відсоткової ставки, як істотна умова зобов'язання, визначається його сторонами, кредитором в односторонньому порядку не змінювалася, що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Натомість, погоджені сторонами кредитних договорів умови щодо нарахування процентів є результатом домовленості сторін, а отже, відповідно до положень статей 628, 629 ЦК України, є обов'язковими для врахування.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано суду графік платежів фактичного виконання, а також первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували перерахування чи отримання відповідачем кредитних коштів, спростовуються наявними у справі доказами, наявний у справі розрахунок містить детальні обґрунтування розміру стягнення та її складових, у тому числі, підстав та періодів нарахування, сум на які здійснено нарахування процентів.
Стосовно наявності у позивача, як правонаступника первинного кредитора, права вимоги до боржника, колегія суддів зазначає наступне
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У відповідності до статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 (справа №10/5026/995/2012) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).
У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
У справі, що переглядається матеріалами справи підтверджено, що 30.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір факторингу №30052024, за умовами розділу 2, якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору, клієнтом фактору в електронному вигляді та надсилається засобами корпоративного зв'язку у захищеному паперовому файлі. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору.
Як убачається, із Витягу з реєстру боржників №1 до Договору факторингу №№30052024 від 30.05.2024, ТОВ «Селфі Кредит» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за договір №1148445 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», де боржником є ОСОБА_1 .
Натомість, доказами на підтвердження оплати за наведеним договором факторингу є платіжна інструкція №21391 від 31.05.2024.
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, поки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформованій у справах №916/1171/18 від 16.04.2019, №910/8682/18 від 14.11.2018, №904/8978/17 від 30.08.2018.
Апеляційний суд приймає до уваги, що позичальник не оскаржувала договорі факторингу та не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України.
Отже, договір факторингу є чиним, його дійсність ніким не оспорена, а тому підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, колегія суддів відхиляє, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідні докази надані позивачем у повному обсязі та засвідчені належним чином і підстав ставити їх під сумнів, колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до загального цитування норм права та не містять доказів, які б підтверджували належність виконання відповідачкою зобов'язання за кредитними договорами або відсутності обов'язку їх виконання. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником- адвокатом Василець Мариною Сергіївною, - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 березня 2025 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак