Справа № 554/1392/24 Номер провадження 22-ц/814/1527/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
24 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
секретар: Чемерис А.К.
за участю: адвоката Невечерова Д.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» в особі Харківської ОД публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У лютому 2024 року ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі Харківської ОД ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 , 03.04.2023 року був укладений заява-договір №2023/І_С/000-010793 на відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки, згідно якого Банк встановив Відповідачу ліміт кредитування у національній валюті України, в сумі 95 848,21 гривень, на строк 12 місяців, з можливістю пролонгації строку дії відповідно до умов Договору. Тип процентної ставки - фіксована.
Договором визначено порядок сплати процентів - щомісяця. Щомісячний платіж по кредиту - з 25.05.2023 р. по 25.10.2023 р. в розмірі 126, 00 грн., в період з 26.10.2023 р. по 25.03.2024 р. в розмірі 15 848, 00 грн., а останній платіж в період з 26.03.2024 р. до 02.04.2024р. в розмірі 15 852, 21 грн. Процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 29,99 річних, або 48% річних в разі наявності простроченої заборгованості за Договором (розділ 4 Договору).
Позивач зазначав, що відповідачем зобов'язання по поверненню отриманого кредиту належним чином не виконуються, у зв'язку із чим виникла заборгованість, загальна сума якої дорівнює 117 730,00 грн., та складається з: заборгованості по кредиту - 63 396,21 гривень, простроченої заборгованості по кредиту - 32 452,00 гривень, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом: поточної заборгованості - 1 927,27 гривень, простроченої заборгованості по процентам - 19 954,52 гривень.
Позивач просив суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» суму заборгованості за договором №2023/І_С/000-010793 від 03.04.2023 року в сумі 117 730,00 гривень та суму судового збору у розмірі 2 422,40 гривень.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2024 року позов ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі Харківської ОД ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі Харківської ОД ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», заборгованість за кредитним договором № 2023/І_С/000-010793 від 03 квітня 2024 року у розмірі: 117 730,00 гривень, з яких: 63 396,21 грн. - поточна заборгованість; 32 452,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом: поточна заборгованість - 1 927,27 грн., прострочена заборгованість по процентам - 19 954,52 грн..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі Харківської ОД ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 2 422,40 гривень.
Із рішенням районного суду не погодився відповідач, оскарживши його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги вказує, що позивачем належним чином не доведено виникнення між сторонами кредитних правовідносин.
Крім того, посилаючись на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначає, що прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, проте банк всупереч вимог Закону продовжив нарахування відсотків за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість за простроченими відсотками. Вважає, що оскільки вказані платежі за прострочення виконання за кредитним договором нараховано під час дії воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача, а тому нарахування відсотків та прострочених відсотків відповідачу на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.04.2023 року між ПАТ АБ «УкргазБанк» та ОСОБА_1 був укладений заява-договір № 2023/І_С/000-010793 на відкриття карткового рахунку, яким було передбачено можливість надання банківського кредиту у формі дозволеного овердрафту та в якому вказані: ліміт кредиту - 95 848,21 гривень, на строк 12 місяців, з можливістю пролонгації строку дії відповідно до умов Договору. Тип процентної ставки - фіксована. Порядок сплати процентів - щомісяця. Щомісячний платіж по кредиту - з 25.05.2023 р. по 25.10.2023 р. в розмірі 126, 00 грн. щомісячно, в період з 26.10.2023 р. по 25.03.2024 р. в розмірі 15 848, 00 грн. а останній платіж в період з 26.03.2024 р. до 02.04.2024 р. в розмірі 15 852, 21 грн. Процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 29,99 річних, або 48% річних в разі наявності простроченої заборгованості за Договором (розділ 4 Договору).
Банк виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_1 надавши останньому кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту в сумі, строки та на умовах, передбачених договором на платіжну картку, що підтверджується випискою за договором № 2023/І_С/000-010793 від 03.04.2023 року.
Станом на 31.12.2023 року, відповідачем зобов'язання по поверненню отриманого кредиту належним чином не виконуються, у зв'язку із чим виникла заборгованість, загальна сума якої дорівнює 117 730,00 грн., що складається з: поточної заборгованості - 63 396,21 гривень, простроченої заборгованості - 32 452,00 гривень, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом: поточної заборгованості - 1 927,27 гривень, простроченої заборгованості по процентам - 19 954,52 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими, підтверджені наданими до суду розрахунками, здійсненими відповідно до умов договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, та зазначає наступне.
Відповідно до статей 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. (частина перша статті 1048 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Оскільки відповідачем не було спростовано ані факт укладення кредитного договору, ані ознайомлення з його умовами, ані отримання кредитних коштів, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про доведеність позовних вимог є вірним.
У доводах апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд безпідставно задовольнив позовні вимог в частині стягнення відсотків за договором, оскільки вони були нараховані позивачем у період дії воєнного стану, що суперечить вимогам положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Колегія суддів зазначені доводи не приймає, з огляду на наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 статті 14 ЦК України).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Також Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
З зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 року та такі нарахування підлягають списанню.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені норми не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора.
Відсотки не являються відповідальністю за невиконання зобов'язання, а є платою за кредит та входять до складу зобов'язання позичальника щодо сплати кредиту, що також передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України.
Оскільки позивачем не було заявлено позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки, трьох відсотків річних чи інфляційних витрат в порядку ст. 625 ЦК України, правильними є висновки районного суду про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нарахованих згідно умов кредитного договору, але не сплачених боржником).
Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року, у справі №727/1033/21 (провадження 61-1504ск24).
Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків місцевого суду не впливають, оскільки не ґрунтуються на доказах та зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак