Справа № 127/11237/25
Провадження № 33/801/666/2025
Категорія: 325
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач: Шемета Т. М.
07 липня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладено адмінстративне стягнення у вигляді 120 (сто двадцяти) годин суспільно корисних робіт, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн на користь держави.
В постанові суду зазначено, що відповідно до протоколу № 75710698 від 31 березня 2025 вбачається, що згідно довідки-розрахунку, станом на 04 квітня 2025 у боржника ОСОБА_1 , наявна заборгованість по аліментах у розмірі 29 300,13 грн на користь ОСОБА_2 , що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
Не погоджуючись з такою постановою суду, 11 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану постанову в частині накладення адміністартивного стягнення та звільнити його на підставі статті 22 КУпАП від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, у зв'язку із малозначністю вчинення правопорушення, оголосити усне зауваження.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП може мати місце лише у формі умислу, проте ОСОБА_1 не мав умислу на несплату аліментів, і тривалий час їх сплачував, однак будучи позбавленим права керування транспортними засобами він втратив роботу, тривалий час не зміг знайти нову роюботу, що призвело до виникнення заборгованості. Крім того, на день розгляду справи знаходився у військовій частині та відповідно до повістки він 17 червня 2025 року має з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК, після чого він може бути мобілізований, якщо до того часу не укладе контракт з Міністерством оборони України, тому призначення йому стягнення у вигляді 120 годин суспільно-корисних робіт стануть на заваді для виконання обов'язку із захисту Батьківщини.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що йде служити в ЗСУ та зобов'язується погасити борг по аліментах.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Вимогами статті 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Відповідно до частини 1 статті 251 та статті 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідальність за частиною 1 статті 183-1 КУпАП настає за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Згідно судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі його заробітку (доходів) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (а.с. 6).
07 серпня 2024 року старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження по стягненню аліментів (а.с. 5 на звороті).
Згідно протоколу № 757110698 про адміністративне правопорушення від 31 березня 2025 року згідно довідки-розрахунку, станом на 04 квітня 2025 у боржника ОСОБА_1 , наявна заборгованість по аліментах у розмірі 29 300,13 грн на користь ОСОБА_2 , що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку та в цій частині оскаржувана постанова не оскаржується.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мав умислу на несплату аліментів, і тривалий час їх сплачував, однак будучи позбавленим права керування транспортними засобами він втратив роботу, тривалий час не зміг знайти нову роботу, що призвело до виникнення заборгованості тому просить його звільнити від відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення свідчать, що ОСОБА_1 тривалий час не виконував обов'язок зі сплати аліментів за судовим наказом Вінницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2024 року (а.с. 6). Потреба дитини є повсякденною, а тому ненадання батьком грошових коштів впродовж тривалого часу (більше 6 місяців) через будь-які причини за жодних умов не має бути визнана малозначним правопорушенням. Обставини, на які ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі (втрата роботи у зв'язку з позбавленням права керування транспортними засобами), не спростовують факту вчинення ним правопорушення та не є підставою для звільнення його від відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення за ст. 22 КУпАП.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно встановив обставини, врахував особу ОСОБА_1 та призначив стягнення в межах санкції частини 1 статті 183-1 КУпАП.
Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2025 року залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
постановив:
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду Т. М. Шемета