Справа № 149/4082/24
Провадження № 22-ц/801/1321/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник І. В.
Доповідач:Шемета Т. М.
07 липня 2025 рокуСправа № 149/4082/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс»
відповідачка ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Олійника І. В. в м. Хмільник, дата складення повного судового рішення 10 квітня 2025 року, -
встановив:
ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 01 лютого 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 10 000 грн на строк 365 днів зі сплатою 2?5 % в день, які зобов'язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом. У порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала та допустила заборгованість, яка станом на 26 серпня 2024 року складає 67 000 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за кредитом, 52 000 грн - заборгованість за процентами, 5 000 грн - штраф. Позивач набув право вимоги на підставі договору факторингу від 26 серпня 2024 року, тому просив стягнути заборгованість, що скалася, із відповідачки та стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 12 422,40 грн, з яких: 2 422,40 - судовий збір, 10 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.02.2024 року у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 10 000 грн, за процентами - 20 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»» судовий збір у розмірі 1 084,65 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності кредитних відносин: Договір від 01.02.2024 року підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі та є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), а тому з відповідачки слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн. Позивач набув права вимоги на підставі договору факторингу, відтак є належною стороною у справі.
Частково задовольняючи вимоги про стягнення процентів, суд першої інстанції послався на загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України: справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд виснував про можливість зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання, послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та з огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді процентів в розмірі 660 517,50% річних, як таких, що вочевидь більш вигідні для кредитора, суд вважав справедливим та пропорційним обмежити нараховані проценти розміром 20 000 грн.
Відмовляючи в стягненні 5 000 грн штрафу, суд послався на приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нараховані неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд першої інстанції послався на те, що предмет спору є типовим для позивача та не є складним, складення позовної заяви та клопотання про витребування доказів не потребувало значних витрат часу адвоката, представник позивача не приймав участь у судових засіданнях, тому обґрунтованість понесених витрат у заявленому обсязі не доведено, відтак суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 2 000 грн. Судовий збір розподіллено з урахуванням приписів частини 1 статті 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Не погодившись з таким рішенням в частині зменшення суми заборгованості за нарахованими відсотками, відмови у стягненні штрафу та в частині розподілу судових витрат, ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» 02 травня 2025 року через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути понесені судові витрати в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн витрат на правничу допомогу та 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно зменшив розмір процентів, що підлягають до стягнення, не врахував, що процентна ставка була погоджена сторонами та становила 2,5% в день. Приписи ЗУ «Про споживче кредитування», які стосуються обмеження розміру денної процентної ставки не застосовуються до договорів, які були укладені до набрання чинності цими обмеженнями (до 24.12.2023 року).
Національний банк України у листі від 19.02.2024 року вих. № 14-0004/12907 надав роз'яснення щодо розрахунку денної процентної ставки в зв'язку з прийняттям Закону № 3498-ІХ та роз'яснив, що в договорах, які були укладені до набрання чинності цим законом, застосовується та процентна ставка, яка була обумовлена в договорі.
Безпідставно суд відмовив і в стягненні штрафу в розмірі 5 000 грн, оскількиЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальним законом, що регулює правовідносини споживчого кредитування і було виключено пункт 6-1 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону щодо звільнення споживачів від сплати неустойка (штраф, пеня) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором.
Не було в суду підстав зменшувати розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, які є обґрунтованими, відповідають складності справи.
19 травня 2025 року через систему «Електронний суд» відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Наголошує, що рішення є законним, обґрунтованим, а вимога про стягнення надмірних процентів є несправедливою. Просила призначити справу для розгляду з викликом сторін, однак апеляційний суд не вбачав для цього підстав, тому справа розглядається в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 191).
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.
По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:
- 01.02.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4348695 (а.с. 10-13, 20-23, 138-141) (далі - Договір), за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 10 000 грн строком 365 днів, із стандартною процентною ставкою 2,50% за кожен день користування кредитом та періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 5 днів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 660 517,50% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 101 250 грн (п.п. 1.2-1.6.1 Договору). Клієнт зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п. 5.4.1 Договору). У випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов'язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов'язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4 Договору).
- 26.08.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ «ФК «Укрглобал - фінанс» укладено договір факторингу № 26/08/24, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідачки за Договором у розмірі 67 000 грн, з яких: 10 000 грн - тіло кредиту, 52 000 грн - проценти за користування кредитом, 5 000 грн - штрафні санкції (а. с. 15-19, 30-34).
-На правничу допомогу позивачем понесено витрати в розмірі 10 000 грн (а. с. 35-41).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Наявність кредитних відносин, отримання відповдіачкою 10 000 грн та їх неповернення сторонами не заперечується та не оскаржується.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині зменшення процентів, що підлягають до стягнення та відмови в стягненні штрафу і в частині розподіл судових витрат.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність відмови у стягненні нарахованих 5 000 гривень штрафу, оскільки ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальним законом, що регулює правовідносини споживчого кредитування і було виключено пункт 6-1 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону щодо звільнення споживачів від сплати неустойка (штраф, пеня) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором.
В пункті 5.4.1 кредитного Договору зазначено, що Клієнт зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п. 5.4.1 Договору). У випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов'язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов'язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4 Договору).
Позивач нарахував штраф в розмірі 5 000 гривень, які просив стягнути з відповідачки.
Відмовляючи в позові в цій частині, суд першої інстанції послався на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
З огляду на викладене принцип «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), на який посилається позивач в апеляційній скарзі, може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.
Система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.
Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньоузгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону.
Відтак апеляційнйи суд виснує, що виключення зі ЗУ «Про споживче кредитування» (в зв'язку із набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX) пункту 6-1 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» щодо звільнення, серед іншого, споживачів від сплати штрафів, які підлягають списанню кредитором, не свідчить про те, що кредиторам надано право нараховувати штрафи.
Тому суд першої інстанції вірно послався на приписи Цивільного Кодексу України як основного регулятора цивільних відносин та правильно відмовив у стягненні нарахованого позивачем штрафу в розмірі 5 000 грн, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне зменшенням розміру процентів за користування кредитом.
Зменшуючи розмір нарахованих позивачем процентів, суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.
Однак обставини, які були предметом розгляду справи Великою Палатою, є нерелевантними до даної справи, з огляду на таке: у зазначеній постанові Велика Палата розглядала питання можливості зменшення розміру як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Натомість в справі що розглядається позивач порушує питання стягнення процентів, що обумовлені договором (стаття 1048 ЦК), а не процентів, передбачених статтею 625 ЦК України як міри відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Отже, в розглядуваній справі право суду зменшити розмір неустойки (частина 3 статті 551 ЦК України) є незастосовним, суд першої інстанції припустився помилки, а доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними.
В зв'язку з цим апеляційний суд наводить власні аргументи та розрахунок процентів, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Як зазначалося вище, в пункті 1.4.1 кредитного договору процента ставка за користування грошовими коштами встановлена у розмірі 2,5 % щоденно. Позивач наполягає, що саме такий розмір процентної ставки повинен застосовуватися за весь період нарахування процентів, зокрема, до 26.08.2024 року, оскільки приписи ЗУ «Про споживче кредитування», якими обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, до кредитного договору, який укладений до набрання чинності цих змін і який не переукладався, не застосовуються.
Суд констатує, що згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 09 лютого 1999 року по справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Відповідно до частини 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 було доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023).
Згідно пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» № 3498-IX, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон набрав чинності 24.12.2023 року.
Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.
Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки - 2,5 % (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в кредитному договорі № 4348695 від 01.02.2024 року), в період часу з 22.04.2024 року до 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки - 1,5 %, а з 20.08.2024 року - максимальний розмір денної процентної ставки - 1 %.
При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
Тому, суд відхиляє доводи представника позивача щодо необхідності застосування визначеної у договорі споживчого кредитування денної процентної ставки у розмірі 2,5 % за весь період нарахування заборгованості.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що для визначення розміру заборгованості за процентами за кредитним договором № 4348695 від 01.02.2024 року з 01 лютого 2024 року до 21 квітня 2024 року застосовується процентна ставка - 2 %, з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року - 1,5 %, з 20 серпня 2024 року до 26 серпня 2024 року (кінцевої дати нарахування процентів, визначеної позивачем) - 1 %.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що проценти за користування кредитом мають нараховуватися наступним чином:
з 01.02.2024 року (дати укладення договору) до 21.04.2024 року включно - процентна ставка 2,5 % щоденно (82 дні);
з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року включно - процентна ставка 1,5 % щоденно (120 днів);
з 20.08.2024 року до 26.08.2024 року (кінцева дата в розрахунку позивача) - 1 % (7 днів).
Отже, за період з 01.02.2024 року до 21.04.2024 року заборгованість за процентами складає 20 500 грн (82 дні х 2,5 % : 100 х 10 000 грн);
за період з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року заборгованість за процентами складає 18 000 грн (120 днів х 1,5 % : 100 х 10 000 гривень);
за період з 20.08.2024 року до 26.08.2024 року включно заборгованість за процентами становить 700 грн (7 днів х 1 % : 100 х 10 000 гривень).
Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами складає 39 200 гривень ( 20 500 гривень + 18 000 гривень + 700 гривень).
Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 4348695 від 01 лютого 2024 року становить 49 200 грн ( 10 000 грн тіло кредиту + 39 200 грн проценти за кредитом) та підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне зменшення судом витрат на правничу допомогу.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На професійну правничу допомогу, зокрема підготовку позовної заяви та клопотання про витребування доказів, позивачем понесено витрати в розмірі 10 000 грн (а. с. 35-41).
При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача суд першої інстанції вірно взяв до уваги правові висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 20.05.2020 у справі № 240/3888/19 та від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Ураховуються такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів і обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Апеляційнйи суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що предмет спору є типовим для позивача та не є складним, а також те, що складення позовної заяви та клопотання про витребування доказів не потребувало значних витрат часу адвоката: з відкритого для усіх Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» є позивачем у понад півтори тисячі схожих справах. Тому суд вірно виснував, що обґрунтованість понесених витрат у заявленому обсязі не доведено.
Разом з тим апеляційнйи суд не погоджується з тим, що враховуючи принцип справедливості та співмірності, суд першої інстанції зменшив розмір витрат на правничу допомогу в п'ять разів (до 2 000 грн із заявлених 10 000 грн) тому частково доводи апеляційної скарги щодо цього питання є обґрунтованим, відтак справедливим буде визначення для розрахунку компенсації витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції 5 000 гривень.
Щодо витрат на правничу допомогу в суд апеляційної інстанції: позивач просить стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 15 000 грн, на підтвердження чого надає Договір про надання юридичних послуг, Акт та платіжну інструкцію про перерахування коштів (а. с. 163-164, 167, 168).
Апеляційний суд, беручи до уваги викладені вище аргументи, а також враховуючи те, що апеляційна скарга майже повністю аналогічна позовній заяві, виснує, що обґрунтованим і справедливим буде визначення для розрахунку компенсації витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 5 000 гривень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини1 статті 374ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру процентів за кредитом та в частині зменшення суми витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції є таким, що постановлене з помилковим трактуванням характеру правовідносин по нарахуванню процентів, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.
Тому рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року підлягає скасуванню в частині стягнення процентів за кредитним договором з постановленням нового: про часткове задоволення цієї позовної вимоги з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині (стягнення тіла кредиту) рішення слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач поніс такі витрати: 2 422, 40 грн по сплаті судового збору за подання позову (а. с. 44), 3 633,60 грн по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.173) та для розподілу з вказаних вище мотивів слід брати до уваги витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції - 5 000грн та в суді апеляційної інстанції - 5 000 грн. Відтак для цілей розподілу судових витрат слід брати суму 16 056 грн ( 2 422,40 + 3 633,60+ 5 000 +5 000).
Доказів понесення судових витрат стороною відповідача матеріали справи не містять.
Ціна позову становить 67 000 грн, до задоволення підлягає 49 200 грн ( 10 000 грн тіло кредиту + 39 200 грн процентів за кредитом) тобто 73,43 %.
З огляду на принцип пропорційності (частина 1, 2 статті 141 ЦПК України), з відповідачки на користь позивача слід стягнути 11 796,53 грн (16 056 х 73,43%) понесених судових витрат
На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» задовольнити частково.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» заборгованості за відсотками у розмірі 20 000 гривень та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»» 39 200 (тридцять дев'ять тисяч двісті) гривень заборгованості за процентами за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.02.2024 року, яка склалася станом на 26 серпня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»» 11 796,53 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто шість гривень 53 к.) гривень понесених судових витрат.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» 10 000 гривень заборгованості за тілом кредиту за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.02.2024 року та в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 5 000 гривень штрафу, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс»», код ЄДРПОУ 41915308, адреса: бульвар Вацлава Гавела, буд. № 4, 03124;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 07 липня 2025 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. В. Ковальчук
О. С. Панасюк