Справа № 747/153/25
Провадження № 2/747/88/25
іменем України
07.07.2025 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з даним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 31 грудня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103884921. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. Згідно умов договору Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів в сумі, визначеній у п. 1.2 Кредитного договору за реквізитами, зазначеними у п. 2.1 Кредитного договору. Підписанням кредитного договору Відповідач підтвердила, що вона ознайомилась з наявними схемами кредитування, отримала проект кредитного договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомилась з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору відповідач підтвердила, що умови цього договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану, а інформація надана їй кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги д боржників, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу № 16072024 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24 700 грн, з яких 10 000грн - заборгованість за основною сумою боргу, 13 700 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісією. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, вона не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Тому позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 103884921 в розмірі 24 700 грн разом з понесеними судовими витратами.
Ухвалою від 05 березня 2025 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 28 березня 2025 року, яке було відкладено за клопотанням представника позивача для витребування доказів на 22 квітня 2025 року, та у зв'язку із ненадходженням витребуваної інформації - на 20 травня 2025 року. Крім того, судом задовольнялось клопотання представника позивача про витребування доказів на підтвердження позовних вимог, і ухвалою від 28 березня 2025 витребувано у АТ «Державний ощадний банк України» інформацію про рахунки відповідачки, які би підтвердили отримання нею коштів.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала. Згідно наданого відзиву представника відповідача, ОСОБА_1 заперечує факт отримання нею кредитних коштів за кредитним договором № 103884921 від 31.12.2021, та зазначає, що неправомірно нараховані проценти та комісія за спірним кредитним договором. Так, зокрема проценти позивачем нараховувались вже після закінчення терміну дії кредитного договору 30.01.2022 року, що є неправомірним. Що стосується комісії, то встановлення такої плати за надання кредиту в сумі 1000 грн без конкретизації, які саме послуги кредитор надає за плату, суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», і нарахування комісії є безпідставним. Крім того, надана позивачем копія платіжного доручення № 37410983 від 31.12.2021 не містить обов'язкових реквізитів, які б підтверджували факт надання позичальникові грошових коштів у розмір іта на умовах, встановлених договором. Відповідачка наполягає, що 31.12.2021 вона не зверталась до ТОВ «МІЛОАН» із заявою про надання кредиту, не надавала своїх банківських реквізитів для переказу кредитних коштів, не підписувала 31.12.2021 о 20:56 договір про споживчий кредит, оскільки за три години до нового року не мала потреби у кредитних коштах, тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.
Згідно наданої представником позивача відповіді на відзив - підписання кредитного договору здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на мобільний номер телефону, вказаний позичальником при укладенні кредитного договору. Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор - отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер - для підписання кредитного договору чи електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення - акцепту. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов'язково вказуючи всі дані. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в особистий кабінет. При підписанні документів на телефонний номер клієнта направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт зобов'язаний ввести на веб-сторінці. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта. Позичальник добровільно за допомогою інтернет мережі перейшла на офіційний сайт Товариства - обрала для себе на вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, які відомі тільки їй, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з Товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. Тобто волевиявлення відповідачки було вільним. Відразу після вчинення реєстраційних дій відповідачкою Товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту, яку позичальник визначила самостійно та зазначили її номер. Таким чином, факт укладення кредитного договору є доведеним. Відповідачка мала право в односторонньому порядку відмовитись від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, але не скористалась цим правом.
Ухвалою від 05 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 28 березня 2025 року. Ухвалою від 28 березня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, зобов'язано АТ «Державний ощадний банк України» надати суду інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 картки банку (рахунку) у банку станом на 31.12.2021 року; інформацію щодо належності ОСОБА_1 картки банку (рахунку) № НОМЕР_1 у банку станом на 31.12.2021 року; - інформацію щодо надходження на картку банку (рахунок) № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 10 000 грн в період з 31.12.2021 р по 03.01.2022 р; - виписку по картці банку (рахунку) № НОМЕР_1 за період з 31.12.2021 р по 01.02.2022 р., та судове засідання відкладено на 22 квітня 2025 року. У зв'язку з ненадходженням у визначений час відповідних документів ухвалою від 22 квітня 2025 року розгляд справи відкладено на 20 травня 2025 року. Ухвалою від 20 травня 2025 року розгляд справи відкладено на 07 липня 2025 року для надання можливості позивачу надати пояснення з приводу встановлених обставин після отриманої судом інформації від АТ «Державний ощадний банк України».
До початку розгляду справи з приводу отриманої судом інформації від АТ «Державний ощадний банк України» надійшли додаткові пояснення як від представника позивача. Так і від представника відповідача.
Згідно додаткових пояснень, наданих представником відповідача, відповідно до виписки за поточним рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 31.12.2021 по 01.02.2022 в установі АТ «Ощадбанк» було здійснено зарахування коштів у сумі 10 000 грн. проте, оскільки вказані кошти перераховані з використанням транзитного рахунку АТ «Ощадбанк», в програмному забезпеченні Банку відсутня інформація щодо безпосереднього відправника коштів та способу їх відправки, тому АТ «Ощадбанк» не підтвердив зарахування суми кредиту на рахунок відповідачки на виконання умов договору від 31 грудня 2021 р між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою. У той же час із доданої Банком наявної інформації вбачається, що у день укладення кредитного договору - 31 грудня 2021 року - надходження коштів на рахунок відповідачки не відбувалось. Зарахування коштів на рахунок відповідачки здійснено 04.01.2022 у сумі 10 000 грн, проте внаслідок такого зарахування вхідний залишок коштів на початок дня та вхідний залишок коштів на кінець дня на рахунку відповідачки залишились незмінними. Також із доданої Банком інформації щодо банківського рахунку відповідачки вбачається, що 11.01.2022 з рахунку відповідачки було здійснено списання коштів в сумі 10 000 грн, проте вхідний залишок коштів на початок дня та вхідний залишок коштів на кінець дня на рахунку відповідачки за період з 04.01.2022 по 11.04.2022 залишились незмінними, тобто зазначена сума коштів не змінювала баланс рахунку відповідачки. Таким чином, зарахування кредиту на рахунок відповідачки позивачем не підтверджено, копія платіжного доручення не містить необхідних реквізитів та не є первинним документом, що підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, зазначених в позовній заяві, тому є неналежним доказом наявності заборгованості. Тому представник відповідачки в додаткових поясненнях просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно додаткових пояснень, наданих представником позивача 31 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором, час: 31.12.2021 20:56. Позивачем надано до позовної заяви отримані від первісного кредитора докази - детальний розрахунок заборгованості та підтвердження перерахування коштів за укладеним договором. У відповідності до умов договору кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську карту вказану позичальником при укладенні договору. Позичальником ОСОБА_1 вказана карта АТ «Ощадбанк». Перерахування коштів на платіжну карту відповідачки за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками - екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти для переказу, передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв'язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. Із отриманої судом інформації від АТ «Ощадбанк» вбачається, що відповідачці ОСОБА_1 02.01.2022 в 04:38:20 (дата проведення операції) на карту банку зараховано 10 000 грн. (сума операції). Кошти були зараховані на зазначену в укладеному договорі карту банку відповідачки у розмірі відповідно до умов укладеного договору. Крім того, АТ «Ощадбанк» підтвердив належність вказаної картки банку саме ОСОБА_1 , яка кошти отримала та використала на власний розсуд. Що стосується дати перерахування коштів, то згідно Закону України «про платіжні системи та переказ коштів в Україні» внутрішньобанківський переказ виконується в строк до двох операційних днів, а міжбанкіський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Кошти були зараховані на картку банка відповідачки відповідно до умов. У тому випадку, коли власнику картки ОСОБА_1 було не зрозуміло джерело надходження коштів, вона мала право звернутися до Банку з метою отримання інформації необхідної для з'ясування надавача коштів та призначення платежу, але не скористалась даним правом ні після зарахування коштів на картковий рахунок, ні під час судового розгляду справи. У матеріалах справи відсутні докази невикористання чи повернення банку набутих позичальником коштів відповідно до умов договору. Також відповідачкою не надано доказів того, що її персональні дані використані товариствами для укладення кредитних договорів від її імені, до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не зверталась, не оскаржувала правомірність укладеного договору. Тому представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги.
У судове засідання учасники справи не з'явились, в наданих до суду процесуальних документах просили суд розглянути справу без їх участі, що не суперечить положенню ч.3 ст 211 ЦПК України.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні 31 грудня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103884921. За умовами договору сума кредиту становить 10 000 грн, кредит надається строком на 430 днів з 21.12.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 30.01.2022. Згідно п 6.1 кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. Згідно умов договору Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів в сумі, визначеній у п. 1.2 Кредитного договору за реквізитами, зазначеними у п. 2.1 Кредитного договору. Підписанням кредитного договору Відповідач підтвердила, що вона ознайомилась з наявними схемами кредитування, отримала проект кредитного договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомилась з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору відповідач підтвердила, що умови цього договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану, а інформація надана їй кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. (а.с.7-11) До вказаного договору додано графік платежів із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові відповідачки, а також паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що його підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.11 зв - 12) Позивачем на підтвердження того, що ОСОБА_1 було перераховано кошти на загальну суму 10 000, 00 грн. надано суду платіжне доручення № 37410983 від 31.12.2021, відповідно до якого грошові кошти перераховано від імені ТОВ «МІЛОАН» - ТОВ ФК Елаєнс Семінько Л.Г. на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , MASTERCARD, банк отримувач 516780, призначення платежу - кошти згідно договору 103884921 (а.с.13) Позивачем також надано відомість про щоденні нарахування та погашення заборгованості по вказаному договору (а.с.19). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 16.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» було укладено договір факторингу № 16072024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, а також на підставі даного договору ТОВ «ФК «ЄАПБ», стає новим кредитором у зобов?язання, що виникли із основних договорів та отримує права вимоги по зобов?язання за основними договорами, в тому числі грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникають у майбутньому з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, відповідно до додатку № 2 цього договору. (а.с.15-16) Відповідно до акту прийому-передачі інформації з реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «МІЛОАН» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв реєстр боржників в електронному вигляді, наданий на флеш-носії у розмірі 10388 Кбайт. (а.с.17) Згідно із витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , за кредитним договором № 103884921, у розмірі 24 700 грн, з яких 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13 700 грн - сума заборгованості за відсотками, 1000 грн - сума заборгованості за комісією (а.с.18). Згідно наданої на запит суду інформації від АТ «Державний ощадний банк України», що містить банківську таємницю, картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 (а.с.99) Згідно виписки за поточним рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 31.12.2021 по 01.02.2022, наданої суду АТ «Державний ощадний банк України», і яка містить банківську таємницю, 02.01.2022 в 04638:20 на рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 зараховано 10 000 грн (а.с.100)
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом. Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.3 ст 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді - статті 205, 207 ЦК України. У силу ч.1 ст 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст 7, 8 Закону України «Про електронну комерцію», продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття у відповідності до ст 11 Закону. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
В ході розгляду справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 пройшла процедуру ідентифікації, надала згоду на обробку персональних даних, створила особистий кабінет, пройшла процедуру верифікації своєї платіжної картки, обрала бажану суму кредиту, ознайомилась із текстом договору, відповідними правилами та умовами надання кредиту. Після прийняття відповідачкою умов кредитного договору вона уклала із первісним кредитором кредитний договір, який був підписаний відповідно до вимог ст.ст. 6, 8, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без виконання зазначених вимог на рахунок відповідачки не могли надійти кредитні кошти в сумі 10 000 грн, як це встановлено в ході розгляду справи. Посилання представника відповідачки про те, що нею не укладався жодний кредитний договір 31 грудня 2021 року, так як вона не мала в цьому необхідності, спростовуються матеріалами справи. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що справа перебуває на розгляді в суді з 04 березня 2025 року, тобто більше чотирьох місяців, і за цей час ні відповідачка ні її представник не звертались до суду з позовом про визнання договору про споживчий кредит від 31.12.2021 року недійсним, чи до поліції із повідомлення про вчинення відносно відповідачки кримінального правопорушення у вигляді певних шахрайських дій з боку невідомих осіб зважаючи на наявність в суді цивільної справи про стягнення кредитних коштів, які за позицією відповідачки вона не брала. Жодних таких дій відповідачкою та її представником за період перебування справи в суді не було вчинено. Таким чином, суд приходить до висновку що факт укладення договору про споживчий кредит № 1038849321 від 31.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 позивачем доведено належними і допустимими доказами, а відповідачкою не спростовано. Велика Палата Верховного суду у справі №522/1528/15-ц від 26.01.2021 року вказує, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу. ОСОБА_1 в ході розгляду справи не довела суду відсутність її боргу перед позивачем у пред'явленій сумі, яка складається з 10 000 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу, 13 700 грн- суми заборгованості за відсотками, розмір яких встановлений умовами договору, та 1000 грн - заборгованості за комісією, розмір якої передбачений п 1.5.1 кредитного договору, і яка передбачена Законом України «Про споживче кредитування» як право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Так відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Тому враховуючи те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, то умови, кредитного договору розглядаються з точки зору права як такі, що юридично мали місце і створили правові наслідки для сторін правочину. Тому за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов'язання, в тому числі обов'язок позичальника сплачувати комісію - підлягають виконанню.
Що стосується договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.
В порушення вимог Закону, відповідачка ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборгованої суми не повернула, тому для неї настали правові наслідки у вигляді стягнення крім основної суми боргу також заборгованості за відсотками та заборгованості за комісією, як санкцій, встановлених за невиконання умов договору його умовами та цивільним законодавством.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. В свою чергу викладені заперечення представником відповідачки у відзиві на позовну заяву суд не приймає до уваги, жодних доказів до відзиву на підтвердження викладених в ньому посилань не надано, заперечення ж повністю спростовуються наявними у справі доказами, і розцінює їх як намір відповідачки ввести суд в оману, з метою уникнення відповідальності. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Оскільки в ході судового розгляду суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідачки на користь позивача підлягає до стягненню сума судового збору 3028 грн, сплачена позивачем при подачі позову до суду та документально підтвердженою інструкцією від 18.02.2024 року.
На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 103884921 від 31 грудня 2021 року в сумі 24 700 (двадцять чотири тисячі сімсот) грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Учасники справи :
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 01032 м Київ вул Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 .
Суддя Л.В.Тіщенко