Справа №760/17151/24 2/760/3294/25
07 липня 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Костенка Р.С., представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
встановив:
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява АТКБ «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 55349,09 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2014 року відповідач розпочала користуватись банківськими послугами позивача підписавши Анкету-заяву № б/н від 25.05.2014. Відповідачу було відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт. В подальшому кредитну картку декілька разів було пере випущено за заявою відповідача.
08 грудня 2022 року відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля Додаткову угоду № SAMDNWFC00019391478_01 до кредитного договору від 08.12.2022, згідно якого відповідач продовжила користуватись кредитними коштами, але не виконувала свої зобов'язання з повернення кредитної заборгованості.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості позивач просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 23.06.2024 -55349,09 грн., яка складається: 51684,66 грн. - заборгованість за тілом кредита, 3664,43 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
30 жовтня 2024 року до суду надійшли заперечення на позов від відповідача, в якому остання визнала наявність відносин із банком і наявність кредитної заборгованості. При цьому відповідач посилалась на правовий режим воєнного стану внаслідок якого відповідач не мала змоги здійснити погашення кредитної заборгованості.
Також відповідач просила врахувати в заборгованість списанні позивачем кошти в рахунок погашення відсотків.
14 листопада 2024 року надійшли пояснення на заперечення від позивача в якому останній підтримав правову позицію викладену в позові.
У судових засіданнях призначені на 04.09.2024, 17.10.2024, 14.11.2024, 16.01.2025 представник позивача та відповідач підтримали правові позиції, висловлені у заявах по суті.
У судове засіданні призначене на 13.03.2025 сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Розгляд справи у судовому засіданні було відкладено на 29.04.2025.
У судове засідання 29.04.2025 з'явились представник позивача та відповідач, які підтримали правові позиції викладені сторонами у заявах по суті.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.06.2025, о 10 год., запропоновано позивачу надати суду у строк до 24.06.2025 письмові пояснення в яких зокрема вказати: яка сума коштів сплачених відповідачем позивачу в рахунок погашення боргу за кредитом була зарахована на погашення відсотків по кредиту за період з 22.05.2014 по 10.12.2021.
14 травня 2025 року до суду надійшла заява за підписом представника позивача, в якій зазначено, що за період 22.05.2014 по 10.12.2021 відповідачем сплачено 25 571,42 грн. на погашення відсотків по кредиту.
21 травня 2025 року до суду від відповідача надійшли заперечення на позову в яких відповідач, зокрема, просила вважати сплату нею відсотків у сумі 27571,42 грн. погашенням тіла кредиту.
05 червня 2025 року від позивача до суду надійшла клопотання/заява пояснення на письмові заперечення від 19.05.2025, в яких в цілому підтримано правова позиція викладена позивачем у позові.
26 червня 2025 року у судове засідання з'явились представник позивача та відповідач, які підтримали правові позиції викладені сторонами у заявах по суті.
Після стадії судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) оголошено дату та час проголошення судового рішення - 07.07.2025.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи, що відповідач 25.05.2014 підписала Анкету-заяву № б/н, у зв'язку із чим відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 03/19, тип - Універсальна, на яку було встановлено кредитний ліміт, з подальшим збільшенням до 50 000 грн.
В подальшому, після спливу терміну дії вказаної кредитної картки, відповідачу було видано нову картку № НОМЕР_2 , строк дії - 11/21, тип - Універсальна GOLD;
Судом встановлено, що 10.12.2021 відповідач підписала паспорт споживчого кредиту в якому вказана інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам, якими користувалась відповідач.
Також відповідачем шляхом використання електронного паролю підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер № НОМЕР_3 , строк дії - 12/25, тип - Картка "Універсальна" GOLD.
08 грудня 2022 року відповідач підписала у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля Додаткову угоду № SAMDNWFC00019391478_01 до Кредитного договору від 08.12.2022.
Відповідно до п. 1. Додаткової угоди Сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: 1. Тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; 2. Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди ( п.п. 1.1., 1.2.) 3. Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п. 1.2., 1.3. Договору). 4. Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.
Вищевказані обставини визнаються позивачем і відповідачем.
Позивачем долучено справи розрахунок заборгованості станом на 23.06.2024 згідно якого заборгованість відповідача становить 55349,09 грн., яка складається: 51684,66 грн. - заборгованість за тілом кредита, 3664,43 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Також із заяви позивача від 14.05.2025 встановлено, що за період 22.05.2014 по 10.12.2021 відповідачем сплачено 25 571,42 грн. на погашення відсотків по кредиту.
Відповідач у запереченнях по позову від 19.05.2025 наполягала що за період до 10.12.2021 нею сплачені відсотки по кредиту у загальній сумі 27571,42 грн., які вона вважає погашенням тіла кредиту
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Банк свої зобов'язання за кредитним договором перед позичальником виконав у повному обсязі, на підтвердження чого надано виписку по особовому рахунку відповідача.
Факт отримання грошових коштів відповідачем визнається у поданих заявах по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.
Однак у Анкеті-заяві № б/н від 25.05.2014 процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи право нарахування відсотків, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на сайті позивача, як невід'ємну частину кредитного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, яку саме редакцією Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з нею, підписуючи Анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Судом встановлено, що лише 10.12.2021 відповідач підписала паспорт споживчого кредиту та Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у яких було зазначено проценти на використання кредитних коштів для відповідача.
Отже, у позивача відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами у період 25.05.2014 по 10.12.2021.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком тарифи та умови обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зазначений висновок узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі № 342/180/17.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, не вбачається підстав для стягнення відсотків, нарахованих в розмірі встановленому тарифами та умовами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів період 25.05.2014 по 10.12.2021, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
З огляду на вказане, суд вважає, що відсотки за період 25.05.2014 по 10.12.2021 у сумі 25 571,42 грн. повинні бути зараховані у погашення тіла кредиту, а отже на вказану суму повинна бути зменшена заборгованість відповідача.
Щодо тверджень відповідача, що сума сплачених нею відсотків за період до 10.12.2021 становить 27571,42 грн., то вказані твердження не підтверджені доказами і відповідачем не наведено розрахунку вказаної суми.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 29777,42 грн.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково (53,80% від суми заявлених вимог), відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті суму судового збору 1303,45 грн., яка є пропорційною сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись вищевикладеним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом у сумі 29777 гривень 42 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» витрати зі сплати судового збору у сумі 1303 гривень 45 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 3327015505, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Майстренко