СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1067/25
пр. № 2/759/2236/25
07 липня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., представника позивача - адвоката Уколова О.Л., відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Череди Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, -
Позивач 02.01.2025 року звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом:
виділення ОСОБА_1 у користування окрему кімнату житловою площею 14,9 кв.м. та балкон;
виділення ОСОБА_2 окрему кімнату житловою площею 14,2 кв.м.;
залишення у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - коридору площею 4,9 кв.м., вбиральні площею 1 кв.м., ванної кімнати площею 2,1 кв.м., кухні площею 6,7 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали вищезгадану квартиру. Однак вже більше року сторони не проживають однією сім'єю і у кожного зі сторін склались власні відносини з іншими особами, однак сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування спільним майном, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.01.2025 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 23).
12.02.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що Позивачем не було надано достатніх та належних доказів на обґрунтування можливості та необхідності надання йому кімнати площею 14,2 кв.м. в користування. В разі надання позивачу кімнати площею 14,2 кв.м. в користування, будуть порушені інтереси інших осіб, які проживають в цій квартирі та дитини, що є неприпустимим.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2025 року завершено підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд (а.с. 97).
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Уколов О.Л. позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач та його представник - адвокат Череда Т.М. просили у задоволені позову відмовити, вказуючи на неможливість порушення прав інших осіб шляхом задоволення позовних вимог позивача, а також на відсутність правових підстав для його задоволення.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_1 в рівних частинах по 1/2, про що свідчить інформаційна довідка Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 6-7).
Згідно технічного паспорту, загальна площа квартира АДРЕСА_1 становить 44,5 кв.м., житлова площа - 29,1 кв.м.
Вказана квартира складається з двох кімнат: 1-ша кімната - 14,9 кв.м., 2-га кімната - 14,2 кв.м., та місць загального користування, коридору площею 4,9 кв.м., вбиральні площею 1 кв.м., ванної кімнати площею 2,1 кв.м., кухні площею 6,7 кв.м. (а.с. 8).
Сторони не можуть дійти згоди та домовитися про порядок користування квартирою, тому змушені звернутися до суду.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності, що є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).
Статтею 358 ЦК передбачено підстави та умови здійснення права спільної часткової власності співвласниками та презюмується, що таке здійснення відбувається за їхньою згодою. Відповідно до частини третьої цієї статті кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
Зокрема, при встановленні порядку користування квартирою кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина квартири з урахуванням його частки в праві спільної власності на квартиру.
Згідно зі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.95 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною власністю чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Положення пункту 6 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04.10.91 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» містить роз'яснення про те, що у разі виділу частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухні, коридор, тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
За таких обставин, враховуючи розмір квартири та кількість її співвласників усунути непорозуміння в користуванні майном шляхом виділення в натурі кожному його ідеальної частки без порушення прав інших співвласників неможливо, суд приходить до висновку, що єдиним можливим способом вирішення спору є визначення в судовому рішенні порядку користування вказаним майном.
Суд звертає увагу учасників справи, що вимушене встановлення порядку користування квартирою не впливає на зміну розміру часток співвласників.
При цьому, встановлюючи порядок користування квартирою суд враховує кількість осіб зареєстрованих у помешканні, їх вік, сімейний стан, інтереси неповнолітньої дитини, стосунки в родині, встановлений порядок користування кімнатами, який вже склався між співвласниками.
Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства, враховуючи площу кімнат, їх розташування, побажання сторін та звичний порядок користування, суд вважає за доцільне встановити порядок користування вказаною квартирою наступним чином:
виділити ОСОБА_1 у користування окрему кімнату житловою площею 14,9 кв.м. та балкон;
виділити ОСОБА_2 окрему кімнату житловою площею 14,2 кв.м.;
залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - коридор площею 4,9 кв.м., вбиральню площею 1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., кухню площею 6,7 кв.м.
Суд вважає, що такий порядок користування жилим приміщенням є найбільш оптимальним для сторін стосовно умов розташування кімнат у спірній квартирі та є найменш обтяжливим для сторін і максимально відповідатиме їхнім правам та законним інтересам.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правову природу спірних правовідносин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 358 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою - задовольнити.
Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом:
виділення ОСОБА_1 у користування окрему кімнату житловою площею 14,9 кв.м. та балкон;
виділення ОСОБА_2 окрему кімнату житловою площею 14,2 кв.м.;
залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - коридор площею 4,9 кв.м., вбиральню площею 1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., кухню площею 6,7 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Суддя: Ключник А.С.