Справа № 504/2473/25
Номер провадження 2-а/504/68/25
про залишення позовної заяви без руху
30.06.2025смт.Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Литвинюк А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в особі представника Костинчука Василя Васильовича до сержанта поліції Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області Кіріка Івана Андрійовича, третя особа: Одеське районне управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1787783 від 05.06.2025 року, винесену сержантом поліції ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Кіріком І.А., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.183 КУпАП та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, враховуючи наступне.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, позивачем (представником позивача) до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору чи документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд України в постанові від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16) висловився про те, що за подання позивачем або відповідачем суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає.
Однак, постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року №543/775/17 було здійснено відступлення від висновку Верховного Суду України (постанова від 13.12.2016 року провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скаргу у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачем (представником позивача) за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення має бути сплачено судовий збір.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
Отже, з урахування викладеного, позивач повинен сплатити за подання даної позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн (3028х0,2=605,60).
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях:
Отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Доброслав/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA458999980313191206000015684
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).
Суд зазначає, що ст.129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Крім того, п.7 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Владні управлінські функції слід розуміти, як владні повноваження, які здійснюються державою, органами місцевого самоврядування або іншими уповноваженими державою суб'єктами в результаті їхньої діяльності та спрямовані на прийняття обов'язкових до виконання рішень, а також забезпечення їх виконання особами, яким ці рішення адресовані.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
В адміністративному судочинстві, діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі.
Статтею 42 КАС України передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи. Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки (ч.1 ст.44 КАС України).
Згідно зі ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ (Національною поліцією). При чому, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції при розгляді справ про адміністративні правопорушення діють від імені органів Національної поліції, тому, вони не наділені самостійною процесуальною правоздатністю в рамках розгляду справ даної категорії у судовому процесі.
Вказані положення законодавства повністю узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові КАС ВС від 26.12.2019 року № 724/716/16-а (К/9901/12750/18), згідно якої державний інспектор не може виступати самостійним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем є саме державний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адмінправопорушення.
Представник позивача у своєму позові зазначив відповідачем сержанта поліції Кіріка І.А., який є посадовою особою ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, а тому не може бути належним відповідачем та відповідати за даним позовом, оскільки належним відповідачем, як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Однак, відповідно до положень ч.3 ст.48 КАС України, суд без згоди позивача не вправі замінювати неналежного відповідача.
Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу (його представнику) строк для усунення зазначених недоліків,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в особі представника Костинчука Василя Васильовича до сержанта поліції Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області Кіріка Івана Андрійовича, третя особа: Одеське районне управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху і надати позивачу (його представнику) строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем (його представником) ухвали.
Роз'яснити позивачу (представнику позивача), що у випадку невиконання вимог суду позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Литвинюк А. В.