Справа №491/225/25
Провадження № 2/491/281/25
іменем України
07 липня 2025 року м. Ананьїв
Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Ананьїв Подільського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач подав до суду вище вказану позовну заяву, посилаючись на ті обставини, що 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»» кредитний договір №131440, згідно якого отримала кредит на суму 13334,00 гривень на строк 84 днів з 16 лютого 2024 року по 10 травня 2024 року. 12 липня 2024 року між ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС»» (надалі за текстом ТОВ «ФК “ЕЙС»») було укладено договір факторингу № 12072024, згідно умов якого ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»» передало (відступає) ТОВ «ФК “ЕЙС»» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»» права грошової вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги до даного договору, в якому була грошова вимога до боржниці ОСОБА_1 за договором № 131440 від 16 лютого 2024 року. В свою чергу відповідачка не виконала свого обов'язку щодо повернення кредиту шляхом здійснення часткового та своєчасного погашення, внаслідок чого має заборгованість в сумі 19706,34 гривень. У зв'язку з чим позивач пред'явив до відповідачки позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 131440 від 16 лютого 2024 року в розмірі 19706,34 гривень, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу, в сумі 7000,00 гривень.
Ухвалою судді Ананьївського районного суду Одеської області від 01 квітня 2025 року було відкрито провадження по справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п'ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України.
Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачці копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та надав суду докази їх надсилання, а саме квитанцію № 2986894 про доставку до зареєстрованого Електронного кабінету відповідачки (а.с.67-68).
Відповідачці ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем її проживання, було надіслано ухвалу судді про відкриття провадження у справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.78, 79). Документи відповідачка отримала 05 квітня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.80).
В установлений судом строк відповідачкою не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідачка із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався та будь-яких інших заяв, клопотань не надавала. Отже, відповідачка своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористалась.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини:
16 лютого 2024 року о 22:26:21 годині ОСОБА_1 підписала, з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «44d1b82b», паспорт споживчого кредиту (а.с.13-14), який містив в собі, серед іншого, умови про суму кредиту 13334,00 гривень, який надається в наступному порядку: в розмірі 10000,50 гривень на номер картки позичальника № НОМЕР_1 та в розмірі 3333,50 гривень шляхом погашення заборгованості за комісією, строк кредитування 84 дні, розмір орієнтовної процентної ставки 300,00% річних та реальна річна процентна ставка 20090,81% річних, загальні витрати за кредитом 9210,84 гривень, орієнтована загальна вартість кредиту 22544,84 гривень.
16 лютого 2024 року о 22:28:30 годині відповідачка ОСОБА_1 уклала з ТОВ ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»», договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 131440 (а.с.9-12) з використанням для його підписання одноразового ідентифікатору «44d1b82b», згідно умов якого отримала кредит на суму 13334,00 гривень, в наступному порядку: в розмірі 10000,50 гривень на номер картки позичальника № НОМЕР_1 , в розмірі 3333,50 гривень шляхом погашення заборгованості за комісією, при цьому загальний строк кредитування складає 84 дні, тобто з 16 лютого 2024 року по 10 травня 2024 року, а денна процентна ставка за користування кредитом складає 0,8224 процентів від суми кредиту.
Кредитні кошти в розмірі 10000,50 гривень ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»» були передані відповідачці ОСОБА_1 16 лютого 2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 , вказаний в пункті 2.2.1 та в розділі «VII. Реквізити сторін» договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 131440 (а.с.9-12), що підтверджує копія довідки № 13 від 11 листопада 2024 року вих.№ 1318/11-11, видана ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»» (а.с.32), в якій під №13 наявні відомості про проведення 16 лютого 2024 року о 22:28 годині успішної транзакції №1366503380 із зазначенням призначення цього платежу «Видача кредиту № 131440 від 16.02.2024».
12 липня 2024 року між ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»» та ТОВ «ФК “ЕЙС»» було укладено договір факторингу № 12072024 (а.с.37-40), з використанням для його підписання електронних підписів їх керівників та накладенням на нього електронних печаток цих товариств, згідно умов якого ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»» передало (відступає) ТОВ «ФК “ЕЙС»» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі боржників, в якому під № 590 була грошова вимога до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором № 131440 від 16 лютого 2024 року, про що свідчить витяг з додатку № 1 до договору факторингу № 12072024 від 12 липня 2024 року (а.с.44), яку було передано за актом приймання-передачі реєстру боржників від 12 липня 2024 року (а.с.45).
Відповідно до платіжної інструкцій АТ «СЕНС БАНК» № 3103 від 12 липня 2024 року (а.с.46) ТОВ «ФК “ЕЙС»» було здійснено оплату ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»» за договором факторингу № 12072024 від 12 липня 2024 року.
Однак, відповідачка ОСОБА_1 свої кредитні зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 04 березня 2025 року та на момент подання позовної заяви 24 березня 2025 року має заборгованість в сумі 19706,34 гривень, з яких 13334,00 гривень - заборгованість за тілом, 5871,34 гривень - заборгованість за відсотками (які були нараховані лише за період терміну дії кредитного договору, тобто до 10 травня 2024 року), 501,00 гривень - комісія за кредитним договором, про що свідчить виписка з особового рахунка за кредитним договором № 131440 від 16 лютого 2024 року за період з 12 липня 2024 року по 04 березня 2025 року (а.с.36) та розрахунок заборгованості у вигляді картки обліку виконання договору: 131440 (а.с.34).
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону, регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно абзацу першого частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Також у відповідності до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до положень статтей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із статтями 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки судом встановлено, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 131440 від 16 лютого 2024 року, укладеним з ТОВ «ФК “КРЕДІПЛЮС»», а також враховуючи те, що відповідачка не надала відзив на позовну заяву (відзив) та/або доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача, то суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК “ЕЙС»» до ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та укладених договорах, а відтак є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню.
В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422 гривень 40 коп. (а.с.1), суд вважає за необхідне судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, покласти на відповідачку.
Згідно пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01, укладеного 04 лютого 2025 року між позивачем ТОВ «ФК “ЕЙС»» та АДВОКАТСЬКИМ БЮРОМ «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» (а.с.53-54), додаткової угоди № 9 до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04 лютого 2025 року (а.с.55) та акту прийому-передачі наданих послуг від 04 лютого 2025 року (а.с.56), який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04 лютого 2025 року, згідно яким вартість наданих юридичних послуг становить 7000,00 гривень.
Таким чином матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості та складання позовної заяви.
Водночас із цим від відповідачки ОСОБА_1 до суду не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку передбаченому частиною п'ятою статті 137 ЦПК України. При цьому, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловлено позицію, згідно якої суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Враховуючи зазначене вище суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК “ЕЙС»» підлягають стягненню також судові витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 7000,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 89, 141, 264, 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженка м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 12 жовтня 2004 року Уманським МВ УМВС України в Черкаській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС»», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42986956, заборгованість за кредитним договором № 131440від 16 лютого 2024 року, станом на 04 березня 2025 року, в розмірі 19706 (дев'ятнадцять тисяч сімсот шість) гривень 34 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженка м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 12 жовтня 2004 року Уманським МВ УМВС України в Черкаській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС»», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42986956, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженка м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 12 жовтня 2004 року Уманським МВ УМВС України в Черкаській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС»», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42986956, витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач:ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС»»; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42986956
Відповідачка:ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4
Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
У відповідності до положень частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 07 липня 2025 року, тобто дата складання повного судового рішення.
Суддя О.О. Желясков
Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20___ року.
Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/225/25 Ананьївського районного суду Одеської області.