Справа № 741/2496/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/604/25
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
04 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 20 червня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, до 18 серпня 2025 року. Місцевий суд вказав, що передбачені ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам, тому строк тримання під вартою необхідно продовжити.
Не погоджуючись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу місцевого суду скасувати як незаконну та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Посилається на відсутність ризиків, які існували на момент обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені ст.177 КПК України, не підтверджені матеріалами кримінального провадження. Апелянт вказує, що у в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання, якими обґрунтовано спростував ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а іншим свідкам, які допитані місцевим судом, не відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження. За час перебування ОСОБА_8 у слідчому ізоляторі, маючи право на телефонні розмови, обвинувачений жодним чином не впливав на потерпілого, свідків та експерта, що підтверджується відсутністю доказів про таке. Також у сторони обвинувачення відсутні докази про вчинення його підзахисним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Крім того, ОСОБА_8 раніше не судимий, до затримання брав активну участь у вихованні та утриманні трьох дітей, має сталі соціальні зв'язки та постійне місце проживання, за місцем проходження служби та в період ув'язнення характеризується позитивно.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу місцевого суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді Носівського районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене 20 вересня 2024 року до ЄРДР за №12024270420000171, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Носівського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2024 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався, у тому числі й судом.
Відповідно до ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , місцевий суд, ураховуючи, що ризики, які полягають у можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчиняти кримінальні правопорушення; зважаючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання останнім процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам, правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на необґрунтованість ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, та на відсутність доказів, які обґрунтовують обрання запобіжного заходу та подальше тримання ОСОБА_8 під вартою, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
Дані про особу обвинуваченого, на які посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі, не спростовує правильності висновків суду з урахуванням вищевказаних обставин.
Отже, продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_8 , місцевий суд правильно зазначив, що вказані прокурором ризики не зменшились та визнав їх такими, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, і на даний час вони виключають скасування цього запобіжного заходу та обрання більш м'якого запобіжного заходу, як про це просить захисник.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 20 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4