Справа № 585/2204/25
Номер провадження 2/585/905/25
07 липня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,
з участю секретаря судового засідання - Зубко К. В.,
Справа № 585/2204/25, провадження № 2/585/905/25
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача: Гурський Герман Юрійович, який діє на підставі Довіреності від 18.05.2025, Договору про надання правничої (правової допомоги) від 12.02.2025.
Представник відповідача Калінін Сергій Костянтинович, який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1237376 від 02.07.2025 та Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27.06.2025.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшла позовна заява ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що 17.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК», було укладено договір № 3557403837-519787 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Зазначений договір укладено згідно статей 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК».
Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 6 850,00 грн. ( п. 1.1. договору, р. 3., паспорту кредиту); початковий строк кредитування, становить 30 днів, ( п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків); відсоткова ставка, становить 1,1% на добу за початковий строк кредитування визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків); сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 30 днів, становить 9 110,50 грн. (6 850,00 грн. тіло кредиту + 2 260,50 грн.. відсотки за користування позикою за перші 30 днів, р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2 графіку розрахунків).
Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3557403837-519787 від 17.11.2021 року
Однак Відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв'язку з чим, станом на момент звернення до суду у Відповідача, за Договором № 3557403837-519787 від 17.11.2021 р., утворилась заборгованість.
Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 17.12.2021 року до 16.03.2022 року, за ставкою 2,2% на добу. Та на момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі (6 850,00 грн. тіло кредиту + 2 260,50 грн. відсотки за початковий строк користування позикою + 13 563,00 грн. відсотки за продовжений строк користування позикою) 22 673,50 грн.
Враховуючи вище викладене загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором № 3557403837-519787 від 17.11.2021 року станом на дату подання позову до суду становить 22 673,50 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту: 6 850,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 15 823,50 грн.
Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача указану суму боргу та судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 грн. та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
19.06.2025 від відповідача до суду надійшла заява, в якій він зазначив, що не погоджується з розміром заборгованості, в задоволенні позову просить відмовити (а.с.50).
У відзиві на позов, який надійшов до суду 03.07.2025 представник відповідача вказав на те, що відповідач визнає, що уклав з ТОВ «КОШЕЛЬОК» кредитний договір № 3557403837 519787 від 17.11.2021, на підставі якого отримав кредит у розмірі 6 850,00 грн. Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати процентів.
Щодо заборгованості за тілом кредиту. Встановлено, що згідно кредитного договору № 3557403837-519787 від 17.11.2021 відповідач отримав кредит в сумі 6 850,00 грн., з остаточним терміном повернення не пізніше 16.12.2021.
Також з матеріалів справи слідує, що відповідач зобов'язання з повернення кредиту не виконав, грошові кошти не сплачував, у зв'язку з цим за ним утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів в розмірі 6 850,00 грн.
Щодо відсотків за користування кредитом в межах строку дії договору.
Відповідач у відповідності до кредитного договору № 3557403837-519787 від 17.11.2021 та графіку розрахунків визначеним Додатком № 1 до кредитного договору, зобов'язаний був сплатити проценти за користування кредит з 17.11.2021 по 16.12.2021 (строк дії договору 30 днів) в розмірі 33 % від суми кредиту 6 850,00 грн. (або 1,1 % від фактичного залишку за кредитом за кожен день строку користування кредитом), а всього 2 260,50 грн . (6850, грн. х 1,1 % х 30) .
Тобто, право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося у ТОВ «КОШЕЛЬОК» зі спливом строку дії кредитного договору № 557403837-519787 від 17.11.2021 - 16 грудня 2021 року, тому починаючи із зазначених дат, Товариство не мало право нараховувати проценти за користування кредитом.
З урахуванням наведеного, сторона відповідача вважає, що розрахунок позивача про стягнення з ОСОБА_1 процентів нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань (прострочення грошового зобов'язання) , після спливу строку кредитування, суперечить вимогам вищевказаного закону та сталій судовій практиці в Україні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, слід зробити висновок про часткове задоволення позову. У відповідача перед позивачем існує заборгованість за кредитним договором № 557403837-519787 від 17.11.2021 в сумі 9 110,50 грн., з яких 6 850,00 грн. - сума кредиту; 2 260,50 грн. - узгоджені сторонами проценти за користування кредитними коштами. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за процентами, нарахованими за межами строку кредитування, в сумі просить відмовити (а.с.58-64).
30.06.2025 надійшли додаткові пояснення від представника позивача, в яких представник позивача зазначає щодо розміру заборгованості за кредитним договором з яким не погоджується відповідач, то у додатках до позову ТОВ «КОШЕЛЬОК» надало детальний розрахунок заборгованості, який містить інформацію про: суму боргу за кредитним договором (тіло кредиту), нараховані відсотки за користування, штрафні санкції та інфляційні збитки. Між іншим, ці документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки містять усі необхідні реквізити. Додатково слід вказати, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту та сплатити проценти у строки та в порядку, встановленому договором. Позивач надав до суду: розрахунок заборгованості, довідку про перерахування кредитних коштів відповідачеві. В свою чергу, довідка про розмір заборгованості відображає розмір нарахованих відсотків, штрафних санкцій та інших платежів, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України. Надання позивачем довідки про стан заборгованості, що міститься в матеріалах справи підтверджується й сталою судовою практикою, яка підтверджує, що наявність такого розрахунку є достатнім доказом розміру заборгованості (постанова Верховного Суду у справі № 161/4742/20 від 02.03.2021). Відповідач не надав жодного належного контррозрахунку або доказів неправомірності нарахувань, тому його заперечення слід відхилити. Згідно з Постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 на підтвердження своїх заперечень відповідач має надати обґрунтований контррозрахунок, особливо якщо той стверджує про неправильність розрахунку позивача.
Відповідач не надав альтернативного, обґрунтованого розрахунку боргу, який відповідає матеріалам справи та відповідає відносинам кредитора та позичальника які фактично склалися між сторонами, а тому його заперечення є необґрунтованими.
Судова практика підтверджує, що розрахунок заборгованості, наданий кредитором, є допустимим доказом (Постанова Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 225/3427/15-ц). Так, дійсно існують такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц), зазначаючи, що право кредитодавця на нарахування відсотків припиняється після спливу строку кредитування.
Однак у даному випадку кредитний договір містить умови щодо продовження зобов'язань позичальника щодо сплати відсотків за користування кредитом до повного погашення боргу. В даному ж випадку автопролонгацію кредитного договору погоджена між сторонами та є частиною кредитного договору, що підписання одним одноразовим ідентифікатором кількох документів одночасно є допустимим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відтак, зміст правочину може бути зафіксований у кількох документах. Кредитний договір, додаткова угода до нього, паспорт кредиту та автопролонгація підписувалися одночасно.
Таким чином, підписання угоди (автопролонгація) відбувалося разом з підписанням самого кредитного договору та є його невід'ємною частиною, тому твердження відповідача щодо не підписання такої угоди не витримують жодної критики та вводять суд в оману. Тобто автопролонгація строку дії кредитного договору - це відкладальна обставина, застосування якої врегульовано ч. 1 ст. 212 ЦК України, а саме: особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). У зв'язку з викладеним та у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору у визначений договором строк в дію вступила угода про автоматичне продовження (автопролонгацію) дії кредитного договору. За умови виконання кредитного договору відповідачем належним чином у визначені договором строки автопролонгація кредитного договору не діяла б.
Позивач вважає, що доводи відповідача безпідставні та не підтверджені належними доказами. Договір укладено у законний спосіб, кредитні кошти передано відповідачу, а нарахування відсотків та штрафних санкцій здійснене відповідно до чинного законодавства. З огляду на викладене варто вказати, що всі нарахування позивача розраховані відповідно до умов договору та чинного законодавства. Позивач надав розрахунок суми заборгованості, який обґрунтовано та документально підтверджено. Відповідач же не надав альтернативних розрахунків або доказів неправомірності вимог позивача.
Таким чином, позивач має законні підстави для стягнення нарахованих процентів за весь період користування кредитними коштами до моменту їх повного повернення (а.с.51-54)
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
16.06.2025 судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.45).
У відповідності ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Клопотання будь-якої зі сторін про інше суду не надходило.
Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
17.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК», було укладено договір № 3557403837-519787 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
Зазначений договір укладено згідно статей 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК».
Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 6 850,00 грн., строк кредиту - 30 днів.
Відповідно до п.2.2 Договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів,фактично нарахованих за користування Кредитом.
Відповідно до умов 3 розділу Договору проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом. Нарахування процентів за цим Договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та неробочих днів включно). Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є Додатком до цього Договору. Відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України " Про захист прав споживачів" сукупна вартість кредиту для Позичальника ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 9175 грн., або 134% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 2325 грн., або 34% від суми кредиту. Сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше ні за визначений Лояльним періодом, встановлений п.2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов'язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладання Договору і до дня повернення кредиту (а.с.11 зворот-16).
Разом з Договором відповідач підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту до Договору №3557403837-519787 від 17.11.2021 (а.с.10-11) та Графік розрахунків (а.с.16 зворот-17).
З наданого підтвердження керуючого ЦВ ПАТ «МТБ БАНК» у м. Києві від 15.05.2025 №05/642-05/110 вбачається про успішність операції по перерахунку коштів на картку № НОМЕР_1 17.11.2021 в сумі 6850 грн. (а.с.18).
Також до матеріалів справи долучене повідомлення щодо видачі кредитних коштів за Договором №3557403837-519787 в сумі 6850 грн. (а.с.19).
З детального розрахунку заборгованості за Договором №3557403837-519787 від 17.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість, яка станом на 16.03.2022 становить 22673,50 грн., з яких 6850 грн. тіла кредиту, 2260,50 грн. відсотки, нараховані в межах Лояльного періоду, 13563 грн. відсотків за продовження строку користування позикою (а.с.20-21).
До позову долучені Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок» (а.с.22-22) та правовстановлюючі документи позивача (а.с.27-32).
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України та Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», «Про електронні документи та електронний документообіг». .
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створено згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію»
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Мотиви суду.
Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для задоволення позову.
Судом встановлено, що 17.11.2021 між сторонами, у відповідності до вимог ст.ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК». було укладено договір № 3557403837-519787 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
Позивач виконав умови укладеного з відповідачем Договору, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами на підтвердження перерахування ОСОБА_1 позики у розмірі, обумовленому в Договорі, а саме в сумі 6850 грн.
Відповідач не заперечує факт отримання указаної суми коштів.
Проте, ОСОБА_1 не виконав умови Договору та жодного разу не вніс необхідних платежів ні на погашення тіла кредиту, ні на погашення відсотків, у зв'язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 16.03.2022 становить 22673,50 грн., з яких 6850 грн. тіла кредиту, 2260,50 грн. відсотки, нараховані в межах Лояльного періоду, 13563 грн. відсотків за продовження строку користування позикою (а.с.20-21).
Сторона відповідача заперечує позовні вимоги в частині нарахування позивачем відсотків поза межами строку дії укладеного 17.11.2021 Договору.
Проте, у даному випадку укладений між сторонами Договір містить умови щодо продовження зобов'язань позичальника щодо сплати відсотків за користування кредитом до повного погашення боргу. Автопролонгацію кредитного договору між сторонами погоджено.
Так, відповідно до п.3.6 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (п.3.7), з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процент річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.3.8).
Таким чином, позивач мав право нараховувати відповідачу відсотки за невиконання умов укладеного між ними правочину в строк до 16.03.2022 включно (30 днів+90 днів), що і було ним зроблено та, що вбачається з долученого до матеріалів справи детального розрахунку заборгованості (а.с.20-21) .
Оскільки відповідач добровільно зазначену заборгованість не погашає, чим порушує права позивача, то суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 22673,5 грн. в примусовому порядку.
Таким чином позов підлягає до задоволення.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про зменшення якої відповідач клопотання не заявляв.
Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.
Суд вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 заборгованість за кредитним договором № 3557403837-519787 від 17.11.2021 в розмірі 22 673 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 50 коп., що складається із заборгованості за сумою позики у розмірі 6 850,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 15 823,50 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн.. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК", ел. пошта info@koshelok.net, тел. 380443344420, адреса: 08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, ЄДРПОУ 40842831.
Представник позивача: Гурський Герман Юрійович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник відповідача: Калінін Сергій Костянтинович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова