н.п.2-а/599/13/2025
Справа № 599/859/25
"07" липня 2025 р.
Зборівський районний суд Тернопільської області
в складі :головуючого суду судді Іваницького О.Р.
при секретарі Сеньківській З.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Зборові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЗхРУ №110537 від 2 червня 2025 року та провадження у справі закрити, стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваною постановою його притягнено до адміністративної відповідальності за те, що 02 червня 2025 року о 15 годині 30 хвилин на напрямку 509 прикордонного знаку, територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області відстані 3 000 м. до лінії державного кордону він був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) за перебування у прикордонній смузі без військово-облікових документів (у паперовій або в електронній формі), необхідність наявності яких передбачена п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 202 КУпАП.
З вказаною постановою не погоджується, оскільки вважає, що адміністративного правопорушення не вчиняв.
Представник позивача подала клопотання про розгляд справи у її відсутності та підтримання позову.
Згідно поданого відзиву, представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, що оскаржувана постанова винесена у зв'язку з порушенням позивачем вимог визначених в постанові Кабінету Міністрів України №1147 від 27 липня 1998 року, оскільки позивач знаходився в прикордонній смузі без військово-облікових документів. Протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова винесені у відповідності до вимог чинного законодавства. При складені протоколу та винесені постанови позивач не виявляв бажання скористатись правовою допомогою, що відображено в протоколі.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 3 ст. 268 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи та ухвалити рішення у відсутності позивача у справі, відносно чого представники відповідачів не заперечили.
Дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ЗхРУ №110537 від 2 червня 2025 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за те, що 02 червня 2025 року о 15 годині 30 хвилин на напрямку 509 прикордонного знаку, територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області на відстані 3 000 м. до лінії державного кордону був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тиП Б) за перебування у прикордонній смузі без військово-облікових документів (у паперовій або в електронній формі), необхідність наявності яких передбачена п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 202 КУпАП.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно достатті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частина перша ст. 202 КУпАП передбачає відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду виїзду.
Відповідно до п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147 в редакції постанови №1292 від 7 грудня 2023 року; із змінами, внесеними згідно з постановою №894 від 6 серпня 2024 року (надалі - Положення №1147) громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 2 Положення №1147 з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
Пунктом 5 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції. Особи, зазначені у п.п. 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (п.10 Положення).
Як видно матеріалів доданих до відзиву, зокрема відеозапису події, ОСОБА_1 пояснив, що військо-облікові документи знаходяться по місцю проживання, і вони йому на даний момент не потрібні оскільки він не збирається перетинати державний кордон України.
Враховуючи описане вище, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України від 3 квітня 2003 року №661-ІV «Про Державну прикордонну службу України» (надалі Закон №661-ІV).
Так, згідно з ст. 1 Закону №661-ІV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до ст. 2 Закону №661-ІV основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Згідно з п.п. 5, 9, 11 ст. 19 Закону №661-ІV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму.
У п.п. 12-16 ст. 20 Закону №661-ІV передбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров'ю людини; тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
У відповідності до ч. 1 і 8 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до п. 34 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право запрошувати осіб до підрозділів Державної прикордонної служби України для з'ясування обставин незаконного перетинання державного кордону України, порушення режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, а також інших правопорушень, розгляд справ про які законом віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України. У разі потреби з'ясування обставин зазначених порушень може здійснюватися і в інших місцях.
Враховуючи описане вище, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те посадовою особою.
Стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень накладено на позивача в межах санкції ч. 1ст. 202 КУпАП, що відповідає загальним правилам накладення стягнення за адміністративне правопорушення та є мінімальним покарання згідно з санкцією статті.
Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду відображеній в постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19, визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд ухвалюючи рішення, враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами доводи в заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.9, 72, 242 КАС України, 1,4,7,9,251,283 КУпАП, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії ЗхРУ №110537 від 2 червня 2025 року про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.202 КУпАП відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів через Зборівський районний суд.
Суддя Зборівського
районного суду О.Р.Іваницький