Справа № 757/6429/24-ц
Провадження 2/465/167/25
Іменем України
03.07.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
з участю секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А.
представника позивача Гарагуля В.А.
представника відповідача Чайка А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_1 на особистій сторінці в інтернет - мережі Facebook громадянин України ОСОБА_2 в стверджувальній формі, як доведений факт, сповістив необмеженому колу осіб обставини, що не відповідають дійсності та відверто спрямовані на приниження ділової репутації, зниження престижу та підрив довіри до АТ «Українські енергетичні машини». Так, відповідач у своєму дописі зробив безпідставний та не підтверджений жодним належним доказом, окрім «анонімних джерел» висновок, що: « Як стверджують мої джерела, ОСОБА_3 , голова АТ «Українські енергетичні машини» (раніше АТ «Турбоатом»), схоже організував схему поставки українського енергетичного обладнання до РФ.»; «І те, що (не) відбувається з ремонтом, виглядає як свідомий саботаж керівництвом Турбоатому задля послаблення української енергосистеми. Бо як інакше назвати блокування тендера на поставку ідентичного обладнання для ремонту другого енергоблоку Хмельницької АЕС?»; «Українська компанія, схоже, намагається/намагалась поставити енергообладнання російській, попри санкції і повномасштабну агресію. Паралельно компанія відмовляє у поставці такого ж обладнанням нашим, українським АЕС…».
Інформація, поширена відповідачем, є такою, що не відповідає дійсності, принижує та завдає шкоди діловій репутації АТ «Українські енергетичні машини». Позивач листом - заявою від 26.12.2023 року за вих. №27-651 звернувся до відповідача з вимогою (пропозицією) добровільно спростувати поширену ним недостовірну інформацію протягом п'ятнадцяти днів, але пропозиція позивача залишилась без задоволення.
Після публікації відповідачем неправдивого допису в мережі Інтернет у позивача спостерігаються негативні тенденції, а саме: втрата довіри працівників позивача до його керівництва, недовірливе ставлення до позивача його багаторічних ділових партнерів, у тому числі закордонних (європейських) підприємств, необхідність проведення дій, спрямованих на спростування серед ділових партнерів недостовірних даних, розміщених відповідачем, що також знижує рівень ділової репутації. Просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 08.03.2024 року відкрито провадження у справ та призначено підготовче засідання.
Представником відповідача 30.04.2024 року подано відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, так як у позовній заяві наведено рад правових заходів здійснених позивачем щодо процедури закупівель комплектуючих енергообладнання, проте все це затягується у часі, енергогенеруюче обладнання не ремонтується, страждає уся система енергетики та енергонезалежність держави загалом, особливо у час воєнного стану. Ворог намагається знищити енергосистему України здійснюючи терористичні акти на енергогенеруючих об'єктах. Їх відновлення потребує максимально швидкого реагування у частині відновлення потужностей. Вищевказані висловлювання стилістично містять словосполучення «виглядає як» та «схоже намагається/намагалась». Дані висловлювання складаються з оціночних суджень, оскільки її стилістика викладення та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру, а є висловленою думкою відповідача та дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб'єктивними переконаннями. Оспорювані позивачем висловлювання є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями. Відображена в більшості абзаців інформація за своєю семантикою та стилістикою містить узагальнення отриманої інформації і жодним чином не направлена на дискредитацію підприємства, а ставить під сумнів добросовісність дій керівництва. Інформація, яку бажає спростувати позивач, не містить фактичних даних, а є вираженням суб'єктивної думки і поглядів, направлених на критичну оцінку певних дій, тобто є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню стосовно їх правдивості та по своїй суті стосується інформуванням громадськості про суспільно значиму подію, то заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 14.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 розмістив на особистій сторінці в інтернет - мережі Facebook допис наступного змісту: « Як стверджують мої джерела, ОСОБА_3 , голова АТ «Українські енергетичні машини» (раніше АТ «Турбоатом»), схоже організував схему поставки українського енергетичного обладнання до РФ.»; «І те, що (не) відбувається з ремонтом, виглядає як свідомий саботаж керівництвом Турбоатому задля послаблення української енергосистеми. Бо як інакше назвати блокування тендера на поставку ідентичного обладнання для ремонту другого енергоблоку Хмельницької АЕС?»; «Українська компанія, схоже, намагається/намагалась поставити енергообладнання російській, попри санкції і повномасштабну агресію. Паралельно компанія відмовляє у поставці такого ж обладнанням нашим, українським АЕС…».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є генеральним директором Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини».
Згідно довідки АТ «Українські енергетичні машини» від 01.02.2024 року №01/04-77, між ДП «НАЕК «Енергоатом» та АТ «Укренергомашини» в 2023 році були укладені наступні договори:
договір №53-129-01-23-02803 від 06.07.2023 на постачання запасних частин до турбіни К-1000-601500;
договір №53-129-01-23-02805 від 07.07.2023 на постачання клапану зворотнього КОС -800-1 та запасних частин до турбіни К-1000-60/1500 для Південноукраїнської АЕС;
договір №53-129-08-23-02825 від 08.08.2023 на постачання запасних частин до турбін К-1000-60/1500 для Південноукраїнської АЕС;
договір №53-129-08-23-02806 від 07.07.2023 на постачання діаграфми 5-ї ступені лівого потоку для ЦВД турбіни К-1000-60/3000 для Хмельницької АЕС;
договір №53-129-01-23-02894 від 19.12.2023 на постачання запасних частин до турбін К-220-44 для Рівненської АЕС.
10.08.2023 комісія Антимонопольного комітету України розглянула скаргу АТ «Укренергомашини» та прийняла рішення №12523-р/пк-пз, яким задовольнила скаргу та зобов'язала замовника, АТ «НАЕК «Енергоатом» внести зміни до тендерної документації за процедурою закупівлі «Комплект деталей ЦВТ турбіни К-1000-60/3000 для ВП ХАЕС».
Крім того, ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 року у справі №320/3428/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
26.12.2023 року АТ «Українські енергетичні машини» звернулось до голови Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України з скаргою про розгляд питання про порушення дисципліни народним обранцем ОСОБА_4 .
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи від 24.10.2024 року №7864/24-36, у фрагментах тексту ОСОБА_5 на його особистій сторінці в мережі «Facebook» від 13.12.2023 міститься інформація, яка викладена:
-у фрагменті: «Як стверджують мої джерела, ОСОБА_3 , голова АТ «Українські енергетичні машини» (раніше АТ «Турбоатом»), схоже організував схему поставки українського енергетичного обладнання до РФ.», - у формі оціночного судження;
-у фрагменті: ««І те, що (не) відбувається з ремонтом, виглядає як свідомий саботаж керівництвом Турбоатому задля послаблення української енергосистеми.» - у формі оціночного судження;
-у фрагменті: «Українська компанія, схоже, намагається/намагалась поставити енергообладнання російській, попри санкції і повномасштабну агресію. Паралельно компанія відмовляє у поставці такого ж обладнанням нашим, українським АЕС…» - у формі оціночного судження.
Згідно наданого представником позивача висновку експерта №322 за результатами проведення лінгвістичного експертного дослідження від 29.04.2024 року, у наданих на дослідження відповідно до заяви №27/143 від 18.03.2024 висловлюваннях міститься негативна інформація про Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» та його керівництво: керівництво АТ «Українські енергетичні машини» співпрацює з ворогом - Російською Федерацією; свідома бездіяльність керівництва АТ «Українські енергетичні машини» та свідоме блокування/саботування ним тендера для поставки обладнання для ремонту другого енергоблоку Хмельницької АЕС мають на меті послаблення української енергетики; АТ «Українські енергетичні машини» відмовляється допомогти українській енергетиці, зокрема постачати обладнання українським АЕС. Загалом у наданому на дослідження тексті допису ОСОБА_6 діяльність АТ «Українські енергетичні машини» та його керівництва репрезентовано як колаборантську й таку, що шкодить українській енергетиці.
Установлена негативна інформація виражена у формі:
а)фактичних тверджень:
- АТ «Українські енергетичні машини» співпрацює з ворогом - Російською Федераціє, організувавши поставки українського енергетичного обладнання до РВ (текстовий об'єкт №1);
- керівництво Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» свідомо блокує/саботує тендер для поставки обладнання для енергетичного обладнання для ремонту другого енергоблоку Хмельницької АЕС (текстовий об'єкт №2);
- Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» відмовляється допомогти українській енергетиці, зокрема постачати обладнання українським АЕС (текстовий об'єкт №3);
б) та оцінних (оціночних) суджень:
- свідома бездіяльність керівництва Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та блокування/саботування ним тендера для поставки обладнання для ремонту другого енергоблоку Хмельницької АЕС мають на меті послаблення української енергетики (текстовий об'єкт №2);
- Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини», очевидно, намагається/ намагалось поставити обладнання в РФ; Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини», очевидно допомагає російському агресорові, російській енергетиці ((текстовий об'єкт №3).
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом з тим, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У статті 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право».
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
У статті 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема «Лінгенс проти Австрії» (заява № 9815/82, від 08 липня 1986 року), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
У свою чергу, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що також відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, будучи ратифікованою Законом України від 07.07.1997 року, відповідно до ст. 9 Конституції є складовою частиною національного законодавства.
Також слід зазначити, що згідно роз'яснень, які містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року за № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Аналізуючи інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною, суд приходить до висновку, що дана інформація є оціночними судженнями, в яких розкривається тема діяльності Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та керівництва цієї компанії, і ця інформація викладена за допомогою загальновживаної лексики, з використанням мовних конструкцій таких як «схоже», «як стверджують мої джерела», «виглядає як», які як вважає суд, виражають особисте ставлення автора допису (адресанта) до висловленої ним думки.
Інформація, яка опублікована відповідачем на власній сторінці у соціальній мережі не може тлумачитись як фактичне звинувачення у вчиненні будь-якого правопорушення, оскільки відповідач про це не висловлювався у категоричній ствердній формі.
Надаючи оцінку висновкам експертизи з точки зору їх допустимості, суд виходить з приписів статей 78, 89 ЦПК України, згідно з якими суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Висновок експертизи для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК Кодексу.
Відповідно до стаття 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відтак, суд враховує, що у висновку від 24.10.2024 року №7864/24-36 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи та висновку експерта №322 за результатами проведення лінгвістичного експертного дослідження від 29.04.2024 року надана правова оцінка висловленій відповідачем інформації, що належить до виключної компетенції суду. Крім того, здійснення висновку щодо наявності в поширеній інформації оціночних суджень чи фактичних тверджень покладається лише на суд. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі №712/8458/19, провадження № 61-10272св22.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість позову про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації.
Оскільки вимога про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, судом залишено без задоволення, у задоволенні похідних вимог позову про зобов'язання спростувати інформацію також слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
вирішив:
у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07 липня 2025 року.
Суддя Ванівський Ю.М.