Справа № 453/1086/25
№ провадження 1-кс/453/274/25
05 липня 2025 року слідчий суддя Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025141300000173 від 04.07.2025 щодо підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, раніше судимого, востаннє вироком Сколівського районного суду Львівської області від 10.04.2024 до покарання у виді п'ять років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-
05.07.2025 слідчий СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025141300000173 від 04.07.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання обгрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 будучи неодноразово судимим, а востаннє Сколівського районного суду Львівської області від 10.04.2024 за ч.4 ст.185 КК України із призначенням покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік та 6 місяців, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та умисно, скоїв нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 04.07.2025 близько 04:10 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у с-щі Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області, під час дії воєнного стану, введеного в Україні з 24.02.2022 та продовженого Законом України від 16.04.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», де у нього виник раптовий умисел на таємне викрадення чужого майна з житлового будинку, в якому проживає ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, під час дії воєнного стану, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими, повторно, шляхом вільного доступу через відчинені двері, проник до вищезазначеного зазначеного житлового будинку, у середині якого, він зайшов до кухні-кімнати, де з сумки сірого кольору таємно викрав гаманець чорного кольору, у якому знаходилися грошові кошти в сумі 6500 гривень. Після цього він залишив приміщення через ті самі двері, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
В результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_5 , спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму близько 6500 гривень.
04.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами, отриманими у встановленому КПК України порядку: протоколом огляду місця події від 04.07.2025; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, підозрюваного у вчиненні злочину від 04.07.2025; показами потерпілого ОСОБА_7 ; показами свідка ОСОБА_8 ; показами свідка ОСОБА_9 ; показами свідка ОСОБА_10 ; показами підозрюваного ОСОБА_5 ; протоколом огляду речових доказів від 04.07.2025; слідчим експериментом від 04.07.2025; іншими доказами зібраними в ході проведення досудового розслідування
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КК України.
Про наявність ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 усвідомлює, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а тому маючи можливість вільного пересування, останній з метою уникнення кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що перешкоджатиме досудовому розслідуванню та подальшому судовому розгляду.
Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 , знає де мешкає потерпілий ОСОБА_7 та інші свідки, які ще не допитані безпосередньо судом в судовому засіданні. Враховуючи викладене та розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене судом у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, підозрюваний перебуваючи на свободі матиме реальну можливість незаконно впливати на потерпілих і свідків та змусити їх змінити свої показання з метою уникнення від кримінальної відповідальності
Про наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 може іншим чином впливати та перешкоджати на орган досудового розслідування та суду з метою запобігання швидкому, повному та неупередженому розслідуванню і судовому розгляду.
На підставі викладеного слідчий вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та належної поведінки можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
Враховуючи тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, беручи до уваги виключні обставини саме даного кримінального провадження, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваного, нездатність застави забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, є необхідним визначити останньому, як альтернативу, розмір застави у межах, визначених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2025 - 3028 грн.), що становить 121 120 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Необхідність визначення розміру застави саме у такому розмірі обґрунтовується тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство не встановлює обов'язку розкривати джерело походження коштів для сплати застави.
Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, зазначених у ньому, надали пояснення аналогічні викладеним у такому та просили клопотання задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
З матеріалів із Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається наявність кримінального провадження №12025141300000173 від 04.07.2025 за ч.4 ст. 185 КК України, в рамках якого розглядається вказане клопотання.
04.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст. 185 КК України та затримано в порядку ст. 208 КПК України.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. При цьому також враховує, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Тому всі докази перевірялися лише з точки зору обґрунтованості підозри та наявності ризиків.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України на цій стадії кримінального провадження підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: протоколом огляду місця події від 04.07.2025; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, підозрюваного у вчиненні злочину від 04.07.2025; показами потерпілого ОСОБА_7 ; показами свідка ОСОБА_8 ; показами свідка ОСОБА_9 ; показами свідка ОСОБА_10 ; показами підозрюваного ОСОБА_5 ; протоколом огляду речових доказів від 04.07.2025; слідчим експериментом від 04.07.2025; іншими доказами зібраними в ході проведення досудового розслідування.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із вимогами ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Частина 2 статті 194 КПК України передбачає обов'язок слідчого судді постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На даній стадії слідчим та прокурором наведено переконливість фактів того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
При цьому, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
Беручи до уваги вагомість наявних доказів, того, що ОСОБА_5 аргументовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, зважаючи на особу підозрюваного, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, є особою непохилого віку, а також тяжкість вчиненого злочину, який згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, характер інкримінованого злочину, що може спонукати підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, спотворити або сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до переконання, що обставини визначені ст. 177 КПК України у світлі наявних даних про особу підозрюваного та характеру вчинення злочину, в якому він підозрюється, відповідають конкретним обставинам справи на даному етапі кримінального провадження.
У даному випадку, наявність ризиків визначених ст. 177 КПК України є обґрунтованою, оскільки підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч.1 ст. 194 КПК України.
Приймаючи рішення за клопотанням, враховую також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 є запобігання спроб переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, спотворити або сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати потерпілих на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, спотворити або сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставин, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, врахувавши дані про особу підозрюваного, приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам. Доводи сторони захисту не спростовують наведених ризиків та не спростовують доцільності застосування до підозрюваного даного запобіжного заходу, а також можливість застосування альтернативного, більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.
Крім цього, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, суд дійшов висновку про доцільність визначення застосування відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч. 4 ст. 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч.4 ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» строком на 60 днів, тобто до 01 вересня 2025 року включно.
Розмір застави визначити в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістесят тисяч п"ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Сколівського районного суду Львівської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ: 26306742, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA598201720355219002000000757).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк до 01 вересня 2025 року обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Сколівського районного суду Львівської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Взяття під варту підозрюваного ОСОБА_5 здійснити в залі суду.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя