Справа № 464/4670/25
пр.№ 1-кс/464/907/25
07 липня 2025 року м.Львів
Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити слідчі дії,
Заявник звернувся до слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова зі скаргою, в якій просить зобов'язати уповноважену особу Відділу поліції № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області невідкладно розглянути клопотання № 73 від 20 грудня 2024 року адвоката ОСОБА_2 , потерпілого, про вчинення слідчих дій. До скарги долучено лише ухвалу слідчого судді від 19 червня 2025 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як унормовано положеннями ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого у порядку, передбаченому цим Кодексом.
У ст.ст.303-308 КПК України передбачено оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 19 червня 20254 року у задоволенні скарги заявника про невідкладний розгляд клопотання ОСОБА_2 про вчинення слідчих дій (вих. № 73 від 20.12.2024) відмовлено. Зазначеною ухвалою установлено, що заявник у судове засідання не з'явився, зі скарги не встановлено те, з яким саме клопотанням такий звертався до відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області, які слідчі дії просив вчинити у такому клопотанні та в межах якого кримінального провадження, що позбавляє можливості з'ясувати чи заявник оскаржує бездіяльність слідчого щодо нерозгляду його клопотання в порядку ст.220 КПК України (якщо так, то про які саме слідчі чи процесуальні дії клопотав заявни) чи оскаржує бездіяльність слідчого у нездійсненні інших процесуальних дій (якщо так, то яких саме). Ухвала відповідно до ст.309 КПК України не підлягає оскарженню та набрала законної сили 19.06.2025.
У цій справі заявником подано скаргу з аналогічними вимогами, нових обставин чи доказів до матеріалів скарги не додано, що має ознаки зловживання процесуальними правами, виходячи з такого.
У ст.129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України - ст.533 КПК України.
Засадами кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та обов'язковість судових рішень, як про це визначено у ч.1 ст.7 КПК України.
Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.
За ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при застосуванні норм права суд ураховує позицію Верховного Суду у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 607/15131/19, де вказано, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії»). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
КПК України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права. Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к, постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 306/1602/16-к).
Ураховуючи повторне звернення заявника зі скаргою, за наслідками розгляду якої слідчим суддею вже постановлено ухвалу від 19 червня 2025 року, яка набрала законної сили, незазначення інших (нових) обставин по суті вимог та ненадання доказів на їх підтвердження суперечить принципу юридичної визначеності, оскільки його наслідком буде повторна оцінка обставин, яким слідчий суддя вже надав. Ці дії свідчать про наявність ознак зловживання процесуальними правами, адже спрямовані не на захист порушеного права, а з метою прийняття потрібного судового рішення. Право на оскарження можливої бездіяльності вже реалізоване заявником в порядку, передбаченому КПК України.
Ураховуючи викладене вище у своїй сукупності та не наведення заявником в його повторній скарзі жодних вагомих й непереборних обставин, які б надавали суду повноваження відступити від застосування у цій справі принципу поваги до остаточного судового рішення, слідчий суддя повертає скаргу з підстав зловживання процесуальними правами.
Призначення до розгляду в судовому засіданні та розгляд по суті повторної аналогічної скарги не спрямовано на досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Окремо слідчий суддя акцентує увагу, що за вільними та доступними відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України заявник, про що сам зазначає у скарзі, є адвокатом (свідоцтво № 850, видане 22 грудня 1999 року Львівською обласною КДКА), у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» має фахові юридичні знання, вміння та навички, а тому з розумною очевидністю не може не знати вимог закону.
Керуючись ст.ст.369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
повернути скаргу заявнику про зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає чинності після закінчення строків на її оскарження.
Слідчий суддя ОСОБА_3