Справа № 445/2775/21
Провадження № 4-с/445/1/25
Іменем України
02 липня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Сивака В.М.
при секретарі судового засідання Захарчук Н.Я.
представника скаржника Закала І.Я.
стягувача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золочів Львівської області скаргу Золочівської районної ради Львівської області на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяць О.А.,
Золочівська районна рада Львівської області звернулася до Золочівського районного суду Львівської області зі скаргою, в якій просить:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяця Остапа Андрійовича про відкриття виконавчого провадження N? 77555259 від 19.03.2025 року;
2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяця Остапа Андрійовича про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження N? 77555259 від 19.03.2025 року.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяця Остапа Андрійовича про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в межах виконавчого провадження N? 77555259 від 19.03.2025 року.
4. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяця Остапа Андрійовича про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в межах виконавчого провадження N? 77555259 від 19.03.2025 року.
В обґрунтування скарги покликається на те, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 07.06.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Золочівської районної ради Львівської області про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати - відмовлено. Не погоджуюсь із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 07.06.2024. За наслідками розгляду такої апеляційної скарги, Львівським апеляційним судом 25.11.2024 року ухвалено постанову, якою: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким: Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов?язано Золочівську районну раду Львівської області (ЄДРПОУ 25233449) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за період з червня 2020 року по грудень включно 2021 року. Стягнено із Золочівської районної ради Львівської області (ЄДРПОУ 25233449) в дохід держави судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (Дві тисячі сто дві гривні). Не погоджуючись із рішенням Львівського апеляційного суду, Золочівська районна рада Львівської області подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у справі N? 445/2775/21. Ухвалою КЦС ВС від 08.01.2025 року у справі N? 445/2775/21 - відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Золочівської районної ради Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Золочівської районної ради Львівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - КП «Редакція районного радіомовлення та телебачення Золочівської районної ради Львівської області», про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати.
27.01.2025 року Львівським апеляційним судом видано виконавчий лист N? 445/2775/21.
В подальшому, 19.03.2025 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайцем Остапом Андрійовичем, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання та ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження N? 77555259 (ідентифікатор доступу: В6ЕВБ4А74Г87).
19.03.2025 року держаним виконавцем також було ухвалено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Представник скаржника зазначає, що виконавчий лист, який став підставою для відкриття ВП є неналежним, оскільки мав був виданим судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а не Львівським апеляційним судом. Тому не може вважатись відкриття виконавчого провадження за № 77555259, на підставі виконавчого листа суду, що був виданий з порушенням припису, викладеного у ч. 1 ст. 431 ЦПК України. Також зазначає, що державний виконавець Заяць О.А. відкриваючи виконавче провадження № 77555259 судове рішення у справі № 445/2775/21 помилково визначив як судове рішення немайнового характеру, відтак державний виконавець при ухваленні постанови про відкриття виконавчого провадження № 77555259 змінив правову природу (та спосіб виконання) постанови Львівського апеляційного суду від 25.11.2024. Тому скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваних постанов старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Заяць О.А., діяв не у спосіб, визначений чинним законодасвтом, порушуючи засади здійснення виконавчого провадження, а відтак просить їх скасувати.
Представник скаржника Закала І.Я. у судовому засідання скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у скарзі, з цих мотивів, просив таку задовольнити.
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, належним чином повідмолений про час та місце розгляду скарги.
Стягувач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги, надав суду письмові пояснення.
Згідно ч.3, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частина 2 статті 450 ЦПК України передбачає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, стягувача, дослідивши матеріали скарги, оцінивши надані докази, дійшов такого висновку.
В силу вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1ст. 448 ЦПК України,скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закону) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень судів та рішень інших органів покладається на державних та приватних виконавців.
Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
В силу ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 ст. 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 07.06.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Золочівської районної ради Львівської області про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати - відмовлено. Не погоджуюсь із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 07.06.2024. За наслідками розгляду такої апеляційної скарги, Львівським апеляційним судом 25.11.2024 року ухвалено постанову, якою: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким: Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов?язано Золочівську районну раду Львівської області (ЄДРПОУ 25233449) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за період з червня 2020 року по грудень включно 2021 року. Стягнено із Золочівської районної ради Львівської області (ЄДРПОУ 25233449) в дохід держави судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (Дві тисячі сто дві гривні). Не погоджуючись із рішенням Львівського апеляційного суду, Золочівська районна рада Львівської області подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у справі N? 445/2775/21.
Ухвалою КЦС ВС від 08.01.2025 року у справі N? 445/2775/21 - відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Золочівської районної ради Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Золочівської районної ради Львівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - КП «Редакція районного радіомовлення та телебачення Золочівської районної ради Львівської області», про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати.
Твердження скаржника, що виконавчий лист не є належниим, оскільки виданий судом апеляційної інстанції, а не судом першої інстанції не знайшло свого підтвердження.
З матеріалів справи вбачається, що саме Золочівським районним судом Львівської області 25.11.2025 видано виконавчий лист у справі № 445/2775/21, яким зобов'язано Золочівську районну раду Львівської області (ЄДРПОУ 25233449) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за період з червня 2020 року по грудень включно 2021 року.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяця Остапа Андрійовича від 19.03.2025 відкрито виконавчого провадження N? 77555259 , з примусового виконання виконавчого листа № 445/2775/21 від 27.01.2025.
19.03.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяць Остапом Андрійовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
19.03.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяць Остапом Андрійовичем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
19.03.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяць Остапом Андрійовичем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію продоходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації продоходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які на підставі закону звернулися з позовом в інтересах інших осіб (крім прокурора), беруть участь у виконавчому провадженні і користуються правами сторони виконавчого провадження, відкритого за їхньою заявою або за заявою іншої сторони в справі.
Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний, в тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавче провадження це сукупність дій державного виконавця, спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов'язком державного виконавця.
Враховуючи все викладене, суд прийшов висновку, що дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайця О.А щодо винесення вищевказаних постанов з примусового виконання виконавчого листа №445/2775/21 від 25.11.2025, відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та чинним законодавчим актам.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.
Будь-яких доказів, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавства прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст.451 ЦПК України,у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 126, 127, 353, 354, 447, 449,451 ЦПК України, суд,-
у задоволенні скарги Золочівської районної ради Львівської області на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяць О.А - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2025.
Суддя В. М.Сивак