Справа № 392/313/25
Провадження № 3-зв/392/1/25
07 липня 2025 року м. Мала Виска
Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Назаренко К. П., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Беспалової Н. О. про відвід судді Бадердінової Альони Володимирівни у справі про адміністративне правопорушення 392/313/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП),
14.02.2025 до Маловисківського районного суду Кіровоградської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Бадердіновій А. В.
10.06.2025 ОСОБА_2 подала клопотання в якому заявила відвід. На обґрунтування вказала, що 13.02.2025 до Маловисківського районного суду надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 369 КК України разом з угодою про визнання винуватості.
У вказаній справі суддя Бадердінова А. В. 17.04.2025 прийняла рішення, у якому відмовила у затвердженні угоди про визнання винуватості від 12.02.2025.
Під час ознайомлення з матеріалами справи ЄУН 392/313/25 за ч. 1 ст. 130 КУпАП адвокат Беспалова Н. О. встановила, що події, які інкримінуються ОСОБА_1 , відбулись в один і той же день та час з участю одних і тих же свідків та працівників правоохоронних органів і документи та відеозаписи, які надані працівниками поліції до вказаних протоколів повністю ідентичні. Таким чином, приймаючи рішення по справі за ч. 1 ст. 369 КК України щодо ОСОБА_1 , суддя Бадердінова А. В. дослідила та надала оцінку письмовим доказам, які також мають досліджуватися під час розгляду справи ЄУН 392/313/25 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вищезазначеного у представника ОСОБА_1 - адвоката Беспалової Н. О. є обґрунтований сумнів в неупередженості судді Бадердінової А. В., а тому просить відвести останню від розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Розглянувши клопотання, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
У статті 15 Кодексу суддівської етики України, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Пунктом 12 висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Таким чином, одним із елементів довіри суспільства, в тому числі й учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить у подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 9.11.2006 (п.п. 49, 50, 52,53 заява N 33949/02) зазначається, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 і 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 43). Стосовно об'єктивного критерію слід визначити..., чи існували переконливі факти, які могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.
Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7.08.1996, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v.Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві («Ветштайн проти Швейцарії» та «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Тобто, об'єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності, забезпечується суддею, щодо якого відсутні сумніви у його неупередженості та безсторонності, в тому числі у стороннього спостерігача, а тому без вирішення питання про відвід судді подальший розгляд справи про адміністративне правопорушення є неможливим, оскільки може викликати сумнів у судовому рішенні, постановленому за результатами розгляду справи.
Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді у справі про адміністративне правопорушення, відповідно, не визначений і порядок розгляду заяви про відвід.
Однак, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а Конституційний суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».
Також Рада суддів України у пункті 4 рішення від 8 червня 2017 року № 34 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства можливе застосування чинних процесуальних норм за аналогією.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами встановленими КПК України.
Обставини, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, визначені ст.75 КПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
У судовому засіданні не встановлено підстав для відводу, визначених ст.75 КПК України.
У той же час, сам факт недовіри представника особи щодо якої складено протокол може створити враження необ'єктивності та неупередженості судді в розгляді даної справи, а відтак, в майбутньому, стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.
На необхідність заміни судді з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді указує і Верховний суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 10.01.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/71498441), зазначаючи, що це сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади, указуючи, що це дасть змогу забезпечити усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості суддів, а також, сприятиме підтримці до зростання довіри представників юридичної професії і сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Така позиція ураховується судом з огляду на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції кримінального процесуального законодавства та уникнення його неоднозначного тлумачення.
Як наслідок, з метою усунення та недопущення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді, а також, у сприянні підтримці до зростання довіри суспільства, представників юридичної професії і сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади, суддя дійшов висновку про задоволення відводу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 221, 245 КУпАП,
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Беспалової Наталки Олександрівни про відвід судді Бадердінової Альони Володимирівни задовільнити.
Справу №392/313/25 передати до канцелярії суду для визначення іншого судді шляхом автоматизованого розподілу між суддями.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя К. П. НАЗАРЕНКО